У швейцарському Давосі у розпалі Всесвітній економічний форум — подія, яка щороку стає точкою збору світових лідерів, бізнесу, інтелектуалів та громадського сектору для розмов про економіку, безпеку й майбутнє глобального порядку.

Ексклюзивно для INSIDER.UA свої нотатки з Давоса зробила Анастасія Цибуляк — українська підприємиця, науковиця та екоактивістка, засновниця Glossary Eco Foundation і благодійного проєкту «Школа під сонцем». На форумі вона представляє некомерційний сектор і Україну в діалозі про освіту, сталий розвиток та енергетичну стійкість.

Про світових лідерів і меми, стильні «авіатори» Макрона й проблеми з літаком Трампа, кулуарні розмови й Український дім, про освіту під час війни та відчуття присутності в місці, де рішення сьогодні формують завтрашню реальність, й ще багато іншого без протокольного тону – читайте у авторській колонці про Давос! 

Анастасія Цибуляк
українська підприємиця, науковиця й екоактивістка; засновниця Glossary Eco Foundation та Всеукраїнського благодійного проєкту «Школа під сонцем»

The World Economic Forum — це шалені енергії. Це нескінченні затори в Давосі й відчуття, що все місто пульсує в одному ритмі. Це суперактуальна, жива адженда, яку озвучують з перших уст лідери цього світу. Це інформація, яка звучить тут уперше. Але її ви роками потому читатимете в заголовках медіа та слухатимете в аналітичних дискусіях.

WEF — це також про несподіванки. Про момент, коли ви розумієте, що зголодніли, заходите в перше-ліпше кафе, а виявляється, що локацію винайняла якась медіакомпанія. Проте вас ніхто не виганяє, а навпаки: пригощають, усміхаються і допомагають знайти місце. Це простір, де ви майже гарантовано зустрінете друзів і знайомих з усього світу.

Розмови, які починаються випадково, але тривають роками. Зустрічі, які змінюють траєкторії: і професійні, і особисті. Так, WEF — це про неймовірний нетворкінг. Але не тільки. Це про відчуття, що ти перебуваєш у точці, де формується майбутнє.

Окуляри Макрона

Президент Франції Еммануель Макрон з’явився під час виступу на форумі в Давосі в сонцезахисних окулярах-«авіаторах». Це одразу не тільки зацікавило журналістів, а й стало новим мемом у соцмережах. Насправді, промова Макрона на Всесвітньому економічному форумі – класичний політичний маніфест.

Президент Франції окреслив світ, у якому звичні правила більше не працюють, а багатосторонній порядок опинився під прямою загрозою. І це все на тлі нової хвилі протекціонізму, загроз торговельних війн і дедалі жорсткішої конкуренції між світовими центрами сили. Він попередив про «зсув до світу без правил» і закликав Європу до економічного захисту.

«Ми входимо у світ без закону, де міжнародне право зневажається», – заявив Емманюель Макрон, описуючи глобальний контекст, у якому сьогодні доводиться діяти Європі. А тим часом соціальні мережі та медіа активно жартують із президента Франції через темні окуляри. Бачимо, як світові лідери перетворюються на нових селебриті, а їхні публічні виступи, окрім важливих меседжів, стають ще й елементом шоу.

Пані Урсула

Як Європа відповідатиме на зазіхання Дональда Трампа на Гренландію? Яку безпекову архітектуру має збудувати Брюссель? Яке в ЄС бачення переговорів щодо миру в Україні? Багато риторичних питань та цікаві тези ми почули на виступі очільниці Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн на Всесвітньому економічному форумі в Давосі.

Про Україну та активи РФ пані Урсула каже так: «Європейський Союз надасть Україні позику €90 млрд на 2026–2027 роки. Ці гроші допоможуть Києву розвивати оборонні можливості та підтримувати роботу основних служб».  І далі: «Європа стоятиме поряд з Україною, доки не буде досягнуто справедливого світу», – заявила фон дер Ляєн. Окрім цього, президентка Єврокомісії запевнила, що Брюссель також остаточно заблокував російські активи і залишить за собою право використовувати їх.

Чому на відкритті не було Зеленського

Президент України Володимир Зеленський заявив, що поки не їде в Давос, а залишається в Україні через нічний обстріл, що передував старту форуму. Водночас він розповів, за якої умови поїздка все ж таки може відбутися.

Глава держави наголосив, що наразі у його планах – допомога українцям з енергетикою, додавши, що провів відповідні консультації з енергетичним штабом. І зазначив, що його поїздка у Давос може відбутися, якщо на форумі буде підписано зі США план процвітання й гарантії безпеки для України. За його словами, «залишається остання миля, щоб завершити ці документи».

Зміни в керівництві

Упродовж десятиліть команда Всесвітнього економічного форуму була незмінною: очільники держав, мільярдери – і Клаус Шваб, засновник, що вміє збирати разом роялс, ведучих світових політиків і лідерів галузей.

Проте цього року його не буде видно, оскільки у квітні 2025 року він відійшов від справ (одразу після внутрішнього розслідування через претензії до корпоративної культури оргкомітету). Тепер усім на ВЕФ керує Ларрі Фінк. У кулуарах Давоса подейкують, що саме завдяки Фінку цього року подію особисто відвідає президент Дональд Трамп.

Український дім та освітянські проєкти

Український дім у Давосі — це важлива платформа для українських лідерів, бізнесу та міжнародних партнерів під час  щорічного Всесвітнього економічного форуму. Він функціонує як центр для обговорень сталого миру, інвестицій та інновацій, а також демонструє інвестиційний потенціал України. Цього року (січень 2026) головними темами стали саме ці питання, зокрема інновації в обороні та енергетиці, підкреслюючи стійкість та перспективи розвитку країни попри виклики.

У 2026 році його робота зосереджена на розробці стратегій післявоєнного відновлення, приваблюванні важливих інвестицій та трансформації національної економіки — від розвитку оборонних технологій до відбудови й модернізації енергетичного сектору.

Хочу розповісти про надзвичайно важливу панель, яку я відвідала. Learning to Stay Strong: the role of education in Ukraine’s resilience – це зустріч, присвячена освіті в Україні сьогодні. І йдеться не просто про знання, а ще й про стійкість, безпеку, адаптацію й майбутнє.

Війна завдала нищівного удару по українській освіті: тисячі шкіл зруйновано, мільйони дітей навчаються в умовах постійної загрози. Та навіть у цих умовах освіта дає країні сили триматися і дивитися вперед. Надзвичайно цінним є те, що всі зацікавлені сторони — від уряду до міжнародних партнерів — об’єднуються для негайного створення безпечних, інноваційних та сучасних навчальних умов: і не «колись», а вже зараз.

Підтримка освіти — це інвестиція в стійкість покоління, яке відбудовуватиме Україну.

Продовжувати освітній процес — навіть під час війни. Давати дітям знання у безпеці й в теплі — це сьогодні спільна відповідальність кожного з нас. На сцені — вчителька Наталія, яка навчає дітей в підземному бункері на передовій. Не як символ. А як реальність сьогоднішньої України.

Поруч — Зоя Литвин з Osvitoria — людина неймовірної енергії, яка тримає освітній фронт, коли здається, що вже немає жодних сил. Справжня міць природи. На панелі ми говорили про те, як війна вплинула на 4 мільйони українських школярів. Про дітей, для яких навчальний заклад — це не лише знання, а структура, безпека, спільнота, надія.

Україна — перша країна в історії, якій вдалося зберегти освітній процес для всіх дітей під час повномасштабної війни. На сцені Українського Дому разом із нашими освітянами Кері Малліган, британська акторка, номінантка на «Оскар», BAFTA, «Золотий глобус», активна гуманітарна діячка.

Відчувається, наскільки Малліган «у темі». Адже як глобальна амбасадорка організації War Child UK  багато років працює з питаннями дітей, освіти та життя в умовах війни. Саме тому її участь у панелі про освіту, травму і стійкість дітей під час війни була дуже органічною й щирою.

Для мене особисто — як представника Всеукраїнського проєкту «Школа під сонцем» — на форумі в Давосі було надважливо поділитися нашими досягненнями та амбітними планами з представниками міжнародних організацій та знаменитостями, які опікуються цією темою.

У Давосі ми розповідаємо, як під час війни у місті Монастириська на Тернопільщині запрацювала перша повністю енергонезалежна школа України. Сонячна електростанція на даху забезпечує безперебійне навчання навіть під час блекаутів і стала пілотним проєктом програми, започаткованої Glossary Eco Foundation.

Метт Деймон про доступ до води та роль жінок

Мало хто знає, що окрім роботи на екрані, Метт Деймон уже два десятиліття займається благодійністю. Актор, лауреат «Оскара», разом із фахівцем із санітарії Гері Вайтом заснував Water.org. Ця організація має на меті покращити доступ людей у всьому світі до чистої та безпечної питної води.

Під час свого виступу на вечері TIME100 у Давосі Метт Деймон наголосив на критичній глобальній проблемі: приблизно два мільярди людей у світі не мають доступу до безпечної питної води, а понад три мільярди — до належних санітарних умов. «Це величезна проблема», — зазначив актор. У відповідь на цей виклик його фонд реалізує ініціативу WaterCredit, яка передбачає використання смарт-програми позик для фінансування відповідних проєктів водопостачання та санітарії.

Наразі Метт Деймон готується до запуску нової ініціативи під назвою Get Blue, старт якої заплановано на червень 2026 року. На меті залучити інвесторів, бізнес та капітал до проєктів Water.org, зокрема за допомогою спеціально брендованих продуктів.

«Це найбільший крок, який ми коли-небудь робили», — сказав Метт Деймон, звертаючись до учасників. Він додав, що в рамках нової програми його організація співпрацює з такими великими компаніями, як GAP, Starbucks, Amazon та EcoLab. Це справді натхненний приклад того, як відома людина використовує свій вплив на благо суспільства.

Що сказав Дональд

Президент США Дональд Трамп особисто взяв участь у Всесвітньому економічному форумі в Давосі вперше з 2020 року. Він очолив «найбільшу» американську делегацію за всю історію заходу. На форумі торік, невдовзі після початку свого другого терміну в Білому домі (січень 2025 року), очільник США виступав із віртуальною промовою.

Візит американського лідера Дональда Трампа на форум у Давос розпочався не без пригод: незабаром після вильоту борт Air Force One раптово змінив курс і повернувся на об’єднану базу Ендрюс. Прессекретарка Трампа Кароліна Лівітт пояснила, що екіпаж виявив «незначну несправність електрообладнання» і вирішив повернутися з міркувань безпеки.

Але Дональд Трамп усе ж прибув до Швейцарії. І його повернення в Давос — це не просто виступ. Це нагадування про те, як у критичні миті історії важливими стають рішучість, здатність об’єднувати різні світи і діяти без зволікань. Після пандемії, глобальних економічних зсувів і нових викликів світ знову шукає відповіді: куди ми рухаємось, який вигляд матиме економіка майбутнього, і як зробити її більш інклюзивною. Саме для таких розмов є Давос. І саме тут добре видно, наскільки важливими є діалог, лідерство і відповідальність за рішення, які впливають далеко за межами однієї країни.

Головний акцент першої частини виступу Трампа — економіка як двигун світу: коли зростає Америка — зростає глобальна економіка. Також прозвучала чітка критика моделі надмірних державних витрат, неконтрольованої міграції, деіндустріалізації, ілюзії, що економіку можна «підтримувати» без виробництва й енергії. Натомість — ставка на інфраструктуру, енергетику, скорочення бюрократії, податкові стимули для внутрішнього виробництва, жорсткіші торговельні правила.

Окремий акцент — AI та енергетика: компаніям дозволено будувати власні електростанції для дата-центрів та AI-інфраструктури, щоб не перевантажувати старі мережі. Це виступ про модель економіки, де держава прибирає бар’єри, а виробництво, енергія й інвестиції повертаються в центр політики.

Також Трамп заявив, що питання придбання Гренландії обговорюється американськими президентами вже майже два століття. І, на його думку, сьогодні воно ще більш актуальне з огляду на питання безпеки.

Він наголосив, що саме США здатні забезпечити захист і розвиток цього регіону «в інтересах Європи та всієї західної безпеки» і закликав до негайних переговорів з цього приводу. Також підкреслив, що такий крок, на його думку, посилив би НАТО, а не створив для нього загрозу.

Щодо агресії росії проти України американський президент знову висловив думку, що війна Росії проти України «не повинна була початися». Він пов’язав глобальну нестабільність та внутрішні проблеми США з тим, що, за його словами, він «успадкував» на момент свого повернення до влади. Цей блок промови виявився одним із найбільш резонансних і суперечливих, одразу ж викликавши широку міжнародну реакцію та активні дискусії.

Мистецтво і Давос

Важливо, що програма, яка стосується мистецтва та культури, також була присутня у Давосі. І це не просто банальні інсталяції — це повноцінна платформа для переосмислення того, як культура може формувати суспільство та зміцнювати громадянське життя.

Для мене особливою стала експозиція від JR – це псевдонім відомого французького фотографа та вуличного художника (Jean-René). Він створює масштабні публічні проєкти, поєднуючи фотографію, вуличне мистецтво, кінематограф та соціальний активізм. JR залишає свої роботи в містах по всьому світу, зокрема в Україні він реалізовував кілька благодійних проєктів.

У Давосі JR презентував свої легендарні «Зморшки міста» – монументальні портрети літніх людей. Так JR хоче привернути увагу до поколінь, які занадто часто ігноруються. Серед культур, що часто захоплюються молодістю та новизною, ця виставка вшановує людей, які несуть нашу колективну історію. Це нагадування про те, що поступ без пам’яті є ненадійним.

Підсумки

Підсумовуючи проведений в Давосі час, мушу зізнатися: цього разу мені, на жаль, потрібно повертатися додому раніше — до мого малюка, бо я все ще годую. Але навіть у такому ритмі вдалося відвідати всі головні події, які були для нас важливими цього року.

Основний фокус — Ukraine House Davos і, звісно, найактуальніші теми сьогодення: AI та Green Transition. Саме там відбувалися найглибші розмови й найважливіші зустрічі. Також пощастило зустріти близьких друзів — була неймовірно рада побачити всіх. Мені навіть подарували підписану книжку від колишнього президента Польщі, тож у дорозі додому буде що почитати.

Ми пили українську каву й слухали панель про освіту в Україні: дуже сильну й змістовну. Почули виступ Трампа і передали вам свіжі новини з перших уст. Я виїжджаю з Давоса наповненою — і це, мабуть, найкраще слово для цього стану. І знаєте що? Скажу щиро: я дуже хочу повернутися сюди наступного року. Давос цього разу був справжнім. І дуже особистим.

Нещодавно я побувала там, зупинившись усього на добу. Але й цього виявилося достатньо, щоб зрозуміти: це – ідеальне місце для перезавантаження та справжнього усамітнення. Готель направду унікальний – і за розташуванням,  і за атмосферою. У моєму огляді розповім докладніше, чим він підкорив мене, які плюси варто відзначити, і що, можливо, могло би бути кращим.

Як дістатися: самостійно чи трансфер

Alila Jabal Akhdar зведений в оманських горах Джебель-Акдар, приблизно за 2,5 години їзди від міжнародного аеропорту Маската. Дорога сюди — це вже частина пригоди: серпантин звивається все вище і вище, відкриваючи фантастичні пейзажі.

Якщо добираєтеся самостійно, у Маскаті обов’язково беріть авто з хорошим двигуном – вгору інакше не дістатися, особливо останні 45 хвилин шляху тривають крутими гірськими дорогами, подолати які не становитиме труднощів для позашляховиків. На дорозі до готелю є поліційний пост, там необхідно зареєструватися.

Можливий трансфер від готелю – вартість від аеропорту Маскат до готелю – близько 130 ріалів Оману (приблизно $338) для групи з чотирьох людей.

Унікальне місце розташування: тиша, якої не знайти у місті

Перше, що вражає, коли приїжджаєш до Alila Jabal Akhdar, – це тиша та простір. Готель стоїть буквально на кручі каньйону, перед вікнами номерів та балконів постають такі краєвиди, від яких просто перехоплює дух.

Гірські схили, що простягаються в глиб, скелі химерних форм і неймовірної ​​краси захід сонця, що забарвлює все у золотисто-рожеві відтінки й півтони, – ви не забудете побаченого ніколи! А вранці прокидаєтеся від звуків вітру і далекої луни — не міського гомону, а тиші, яка умиротворює…

Архітектура та дизайн: традиції у сучасному виконанні

В інтер’єрах готелю шанобливе ставлення до місцевої культури. Камінь, дерево, різьблення – усе натуральне та виготовлене з увагою до деталей. Але разом із тим немає відчуття «музею»: стиль мінімалістичний, сучасний, із затишком та смаком. Наприклад, на підлозі — плетені килими, виготовлені вручну, а в номері — лампи з абажурами у формі традиційних оманських посудин.

У мене був номер не стандартної категорії, уже й не пам’ятаю, який саме, але досить просторий, двоярусний, з хитромудрим плануванням. Кумедно, але ванну я знайшла в ньому не відразу, припускала, що там лише душ. Тільки на ранок, прогулявшись, зрозуміла, що вона “захована” за кількома поворотами. Ось такі несподіванки! (Сміється).

Деякі категорії номерів пропонують приватний басейн з підігрівом – просто уявіть, як ви плаваєте, а перед вами – зірки та гори, або ж – ванні кімнати з панорамним оглядом. Самі розумієте, які це враження!

Активності: від пригод до споглядання

Alila Jabal Akhdar пропонує не лише відпочинок, а й можливість прожити день по-новому. Наприклад, побувати на культурних екскурсіях, таких як відвідування традиційних ринків у Нізві, на кшталт ринку худоби щоп’ятниці. А також різні маршрути, серед яких і походи до запустілих сіл і через каньйони. Особливо – скеледром Via Ferrata – це щось схоже до скелелазіння із закріпленим тросом, абсолютно безпечно, але адреналіну більше ніж! Це один із найвищих захищених скельних маршрутів на Близькому Сході.

Увечері – зірки. На території готелю є телескоп, тому можна попросити організувати спостереження, під час якого астроном-екскурсовод розповість про цікаві факти від Сіріуса до галактик. Зізнатися, такого зоряного неба я не бачила ніколи. І це вражає навіть через камеру «Айфона», що вже казати про телескоп!

Охочим тотально розслабитися після дня мандрівок горами ідеально «зайде» місцеве спа – тут використовують натуральні олії, панує атмосфера абсолютного усамітнення. Також у спа-зоні є джакузі та масаж, сауна та зона відпочинку з трав’яними чаями та м’якими пледами.

А найнезабутніше, що можна тут побачити, якщо приїдете навесні, – це сезон цвітіння дамаської троянди, з кінця березня до середини травня, коли гори Джабал Ахдар перетворюються в прямому сенсі на рожеві тераси.

На висоті 2000 метрів розпускається дамаська троянда – ароматна, густа, не схожа на жодну іншу. До речі, її аромат входить до парфумерних композицій бренду Amouage – про це я дізналася, поїхавши з екскурсією на їхній завод парфумів тут же, в Омані.

У сезон цвітіння Alila Jabal Akhdar пропонує своїм постояльцям спеціальні екскурсії на рожеві ферми – на світанку, коли повітря буквально насичене неймовірними пахощами  пелюсток. Місцевий люд збирає  їх вручну, як і сто років тому. У селах досі варять із них трояндову олію в мідних казанах. Можна погуляти пішки схилами, зазирнути на обійстя, випити рожевого чаю і пригоститися булочками з пелюстками.

Їжа: смачно, але вибір варто трохи розширити

Єдине, що дещо розчарувало, – це сніданок. Усе із переліку в меню – апетитне й красиво оформлене, але я воліла би трохи різноманітності, особливо щодо холодних закусок, на кшталт більшого вибору сирів, в’яленого м’яса або легких закусок. Водночас гарячі страви, особливо омлет із тамтешніми травами та хліб з тандира, – чудові. Також приємно було отримати частування від готелю – місцеві солодощі, ніби й нічого особливого, але смачно.

Сімейне питання: з дітьми чи без?

Хоча готель не позиціонується як сімейний, під час мого перебування у ньому було кілька родин із дітьми. Малюки поводилися чемно, але якщо ви шукаєте повного усамітнення та винятково «дорослий» формат, то врахуйте, що зони 18+ тут ​​немає. Мені це не заважало, але когось може здаватися вагомим.

Коли краще їхати

• Жовтень – березень: найкомфортніший період для відвідування з м’якими температурами та ясним небом.
• Квітень — вересень: у цей час року температура в горах значно нижча, ніж на узбережжі, це робить перебування приємнішим, особливо для місцевих жителів, які залишаються в Омані та +45 градусів.
• Квітень – найкращий час: вранці прохолодно, квітує дамаська троянда, аромати розкриваються особливо глибоко.

Головні плюси

• Унікальне місце розташування: готель стоїть на кручі каньйону, пропонуючи до споглядання неймовірної краси й величі гірські пейзажі.
• Дизайн та архітектура: сучасні інтер’єри з використанням традиційних матеріалів, які гармонійно вписуються в природний ландшафт.
• Розкішні номери: просторі та комфортабельні номери з панорамними вікнами та приватними басейнами.
• Широкий вибір активностей: від піших походів та скеледрому Via Ferrata до спостереження за зірками через телескоп.
• Спа-процедури: цей готель пропонує різні спа-процедури, серед яких масажі та джакузі.

Головні мінуси

• Обмежений вибір страв на сніданок: бракує різноманітності, особливо щодо холодних закусок.
• Відсутність зони тільки для дорослих, це може бути незручно для тих, хто шукає спокою та усамітнення. Але під час мого відпочинку дітей у готелі було небагато і поводилися вони дуже виховано.
• Є комарі, а також варто враховувати, що вечори можуть бути прохолодними. Проте, коли в місті дуже спекотно, там просто ідеальна температура.

Підсумок: кому варто їхати?

Alila Jabal Akhdar – місце, де гармонійно перетнулися природа, тиша та сервіс високого класу. Якщо ви прагнете усамітнення, вражень, гарних пейзажів та дбайливого ставлення – однозначно рекомендую. На контрасті з нашими перевантаженими інформацією, спілкуванням та соцмережами буднями – пробути кілька днів, хай навіть один день далеко від гамірного мегаполісу, серед гір, з відчуттям, що час зупинився, – безцінно!

Але, як і скрізь, є нюанси — особливо якщо ви гурман, який потребує гастрономічних делікатесів на сніданок, або прихильник лише «дорослих» готелів. Для решти – це буде справжнє перезавантаження.

У столичному кінотеатрі «Оскар» відбулася зіркова прем’єра документальної стрічки Олексія Суханова «Все буде добре, Олю» — відвертої історії особистих змін та творчої еволюції Олі Полякової.

«Цей фільм не про мене, він про кожного з нас», — заявила співачка зі сцени. У стрічці звучать щирі зізнання самої Полякової, її друзів, родини та команди. За словами автора ідеї, зі знятого матеріалу можна було створити цілий серіал — понад 25 годин відео скоротили до півтори години емоційної документалістики.

Фільм присвячений концертній програмі «Все буде добре», що народилася під час війни та пройшла разом з Україною три роки. Це саме той час, коли співачка пережила внутрішню трансформацію, а її музика набула нового, глибшого звучання.

Прем’єра зібрала численних друзів та колег артистки — серед гостей були Михайло Ясинський, Алан Бадоєв, Руслан Багінський, Маша Єфросиніна, MELOVIN, Катя Сільченко та інші.

У день показу також відбувся офіційний реліз вінілової платівки «Все буде добре», ексклюзивні примірники якої вперше презентували глядачам.

Телепрем’єра стрічки відбудеться 26 жовтня о 23:00 на телеканалі “1+1” Україна.

Маша Єфросиніна, Оля Полякова
Руслан Багінський, Оля Полякова
Оля Полякова, Melovin
Єгор Андрюшин
Оля Полякова, Олена Вінярська
Сергій Перман, Оля Полякова
Оля Полякова
Партнерами події виступили San Mare Prosecco та ресторан Oxota na Ovets, що подбали про атмосферу та гастрономічний супровід вечора.

Від класичних слешерів до сучасних антологій — стрічки жахів на будь-який смак, що допоможуть налаштуватися на геловінський вайб і випробують ваші нерви на міцність. На екрані ви побачите маніяків, демонів та інших зловісних істот, що змусять вас жахатися власної тіні й неодмінно відволічуть від суворої реальності. Вже злякалися?

«Джестер 2» (2025)

Почнемо з найсвіжішого горору, який стартував в українських кінотеатрах 23 жовтня. Класичний за жанровими прийомами фільм від студії, що свого часу відкрила глядачам «Жахаючого», припаде до душі шанувальникам ігор на виживання із максимально моторошною атмосферою.

Це продовження історії про кривавий шлях потойбічного вбивці Блазня. Цього разу він виходить на полювання в ніч на Геловін і знаходить нову жертву — юну фокусницю Макс. Дівчина навіть не підозрює, що попереду на неї чекає пекельний квест, з якого майже неможливо вийти переможницею. Їй знадобляться всі тузи в рукаві, щоб обдурити хитрого суперника та вціліти в цій битві за життя.

Чи буде її місія успішною — дізнаєтесь в кіно.

Геловін (1978 рік)

Культовий фільм Джона Карпентера, засновника жанру слешер-жахів, із юною Джеймі Лі Кертіс у головній ролі — це золотий стандарт геловінського кіно.

Історія починається з того, що напередодні Дня всіх святих шестирічний Майкл Майєрс холоднокровно вбиває ножем свою старшу сестру. Після трагічної ночі хлопчик потрапляє до психіатричної лікарні, де проводить 15 років. Увесь цей час Майкл, якого психіатр безапеляційно називає «чистим уособленням зла», прагне крові. І врешті втікає, щоб повернутися до рідного містечка й знову сіяти жах, тероризуючи місцевих дівчат.

Моторошна музика, напруга, що повільно наростає, відчуття реальності того, що відбувається в кадрі, — все це робить «Геловін» еталонним фільмом, який дійсно лякає.

«Вони» (2019)

По-справжньому напружений фільм жахів, який, мабуть, не варто дивитись людям, що страждають на клаустрофобію. Історія про шістьох друзів, які прагнуть гострих відчуттів та адреналіну, тому в ніч на Геловін вирушають до загадкового будинку жахів. Спершу атракціон видається їм дитячою «кімнатою страху», але поступово стає зрозуміло, що все по-дорослому й дуже небезпечно.

Як виявляється, за моторошними масками працівників ховаються скажені садисти, які змушують головних героїв пройти крізь лабіринт смерті й вибороти своє право на життя.

«Гаманець або життя» (2007)

Напрочуд атмосферна антологія від режисера Майкла Доерті, яка об’єднує п’ять переплетених між собою історій, що відбуваються в ніч на Геловін у маленькому американському містечку. Окрім захопливого сюжету, особливістю стрічки є яскраві персонажі: директор школи, що веде паралельне життя серійного вбивці, жінка, що ненавидить День всіх святих, дивний хлопчик Сем у мішку на голові, який захищає традиції свята, та злобний стариган, який вступає у баттл із демоном.

До того ж фільм сповнений чорним гумором, що дозволяє пережити цілий спектр емоцій — від переляку до щирого сміху.

«Сарай» (2016)

Сумуєте за аналоговими технологіями та естетикою 80-х? Тоді це кіно саме для вас. Інді-горор режисера Джастіна М. Сімена — це подорож у часи відеокасет, трушних монстрів та олдскульних декорацій.

За сюжетом напередодні Геловіну 1989 року щирі фанати цього свята Сем і Джош разом із друзями вирушають на рок-концерт, але випадково потрапляють на стару закинуту ферму, де за місцевою легендою мешкає справжнє зло. Щойно хлопці відчиняють двері сараю, пробуджуються троє нещадних демонів — і починається кривава ніч в найкращих традиціях фільмів жахів.

Дуже ностальгійне й по-справжньому геловінське кіно, створене з любов’ю до жанру та його шанувальників.

Днями ресторан «Канапа» став простором для натхненної розмови про майбутнє краси. Re[Sens], перший і на сьогодні єдиний в Україні sustainable-бренд професійної косметики, запросив журналістів топових глянців, інфлюенсерів і косметологів на камерний прес-бранч, щоб поділитися своєю філософією та новими досягненнями.

Засновниці бренду — Юлія Полякова (University of Cambridge, co-founder правозахисного проєкту We are from Ukraine), Ольга Гужик (екоактивістка, лекторка, випускниця University of Cambridge) та Юлія Гагаріна (хімік із 20-річним досвідом формулювання) — представили концепцію «slow is the new smart». Це бачення краси як процесу, що підтримує баланс, а не гонитву за швидкими результатами.

Re[Sens] акцентує на формульних інноваціях: екзосоми як революційний інструмент клітинної комунікації, microbiome-friendly консервація, інтелектуальні пілінги 2.0 та очищення на основі амінокислот.

У фокусі — не боротьба зі зморшками, а подолання запалення як головного тригера старіння. Також обговорювали виклики мегаполісу, роль стресу у стані шкіри та чутливість як нову силу.

Менш ніж за рік Re[Sens] вийшов на п’ять міжнародних ринків (Велика Британія, Іспанія та інші) і вже отримав світові відзнаки і номінації: Innovation Award 2025 у Лондоні, The Aesthetics Awards у категорії Best New Innovative Product, а також Green Award, Édition Spéciale by LUXE PACK у Парижі. Elle Japan відзначив Re[Sens] як найкращий український бренд, що з’явився на світовій сцені.

Анна Яцевська
Соня Забуга
Анна Малиновська

Такого фіналу український Тиждень моди ще не бачив!

Ірена Вінцюк
раціональна стилістка, лекторка академії стилю та дизайну Андре Тана, запрошена авторка в Marie Claire, засновниця благодійного проекту перевтілень «Сталева Врода»

Останній день тижня моди в Києві відчувався особливим ще задовго до початку. Усі говорили лише про одне — про показ The Coat Каті Сільченко. Інтрига трималася до останнього: локація невідома, запрошення отримали обрані, а очікування росло з кожною годиною.

Здавалося, вся модна спільнота мріяла потрапити на цю подію, і навіть злива, яка накрила ВДНГ перед стартом, не змогла зіпсувати передчуття. Люди бігли під парасольками, сміялися, мокли під дощем, але залишалися натхненними, бо знали — попереду на них чекає щось неймовірне.

Усередині гостей зустрічала інсталяція модернового костьолу з величними левами на вході. Атмосфера була наповнена відчуттям, що ти стаєш частиною особливого ритуалу.

Колекція осінь–зима 2025/26 співала оду жіночності: довгі кейпи, сукні зі шлейфами, мерехтливі комірці та корсети, архітектурний крій та затишна палітра відтінків.

Усі силуети виглядали настільки бажаними й актуальними, що в ту мить хотілося, аби осінь настала не тільки на календарі, а й на стовпчику термометру, вже завтра.

До речі, сумки для цієї колекції були створені у колаборації з POELLE. Креативна команда бренду працювала над лінійкою півроку, аби поєднати ДНК POELLE та the COAT: шкіру та тканину, мінімалізм та колір.

А далі сталося те, чого точно ніхто не очікував!

Під куполом хреста зазвучали церковні співи, і простір показу перетворився на справжню церемонію.
Катя Сільченко з’явилася у фантастичному образі нареченої, а гості стали свідками весілля, яке відбулося просто під час фінального шоу.

Обручки подала Ірина Данилевська — жінка, яка стояла біля витоків української моди.

Образ Катерини, яка йшла подіумом до свого обранця Картини Неклеви, був продуманим до найдрібніших деталей і водночас мав у собі щось абсолютно інстинктивне, справжнє.

Довгий асиметричний кейп, розшитий стразами, нагадував і про церковні ризи, і про космічне сяйво, ніби він збирав на собі світло зі стелі павільйону. Під ним — короткий комбінезон із мереживом, що контрастував із монументальністю декорацій: він був легким, майже інтимним, наче спогад про ніч перед весіллям. І все це завершували босоніжки з камінням та вінок з квітів — як точка тяжіння, яка повертала образ із небесної ілюзії назад на землю.

У просторі «модернової церкви» з левами на вході цей лук сприймався не просто як наряд. Він виглядав наче міст між сакральним і сучасним, між високою архітектурною формою та особистим, жіночим жестом. І коли Катя крокувала подіумом, здавалося, що ми бачимо не модель, а героїню власного міфу, яка легалізує свою мрію про любов прямо на очах у модної спільноти.

Катя зізналася, що не знала, як запросити всіх, кого хотілося б бачити поруч, тому вирішила зробити весілля частиною Ukrainian Fashion Week. І, здається, мала рацію: такого фіналу український модний тиждень ще не бачив!

Це була не лише кульмінація сезону, а й подія, яка назавжди залишиться в історії української моди як символ свободи, любові й сили бути собою.

Й незважаючи на виснажливий модний ритм Тижня моди та погоду, шоу відвідало чимало зіркових гостей, зокрема Катерина Осадча та Юрій Горбунов, Віра Брежнєва, Ірина Горова, Наталя Могилевська, Соня Плакидюк, Мішель Андраде, Маша Єфросиніна та багато інших відомих українців.

Віра Брежнєва
Ірина Горова
Наталя Могилевська
Соня Плакидюк
Юрій Горбунов із сином
Мішель Андраде
Андрій Моськін, Андреас Білоус
Ірина Татаренко, Юлія Єрмолаєва, Яна Стрельцова
Олімпія Вайтмусташ
Марися Горобець
Аліна Лепська
Ірина Турбаєвська
Юлія Єрмолаєва
Олена Лавренюк, Оксана Берг
Діана Глостер
Анна ЗАвальська
Олексій Прищепа
Віка Адамська
Віра Брежнєва, Яніс Степаненко
Іван Морозов
Віра Брежнєва

Фото: Вальдемар Горлушко, Андрій Соколов

Справжня сила — у здатності залишатися живими, відчувати, творити і святкувати життя, навіть коли воно таке крихке.

Ірена Вінцюк
раціональна стилістка, лекторка академії стилю та дизайну Андре Тана, запрошена авторка в Marie Claire, засновниця благодійного проекту перевтілень «Сталева Врода»

У четвертий день українського Тижня моди Київ прокидався важко після нічної атаки, яка зачепила навіть міністерський квартал. Але зранку місто знову зібралося заради краси й моди — немов відповідь на темряву. І це, мабуть, найцінніше у нашому сьогоденні: здатність творити світло там, де ще вчора було лише тривожно.

Цей день Ukrainian Fashion Week почався у ботанічному саду імені Гришка, де серед зелені та живописних арок ожив «Сад пробудження» від TG Botanical. Колекція подарувала відчуття жіночності й тиші, нагадала про дотик до землі та внутрішнє цвітіння, і час там справді сповільнювався — дівчата-моделі йшли травою, плели вінки, торкалися до пелюсток, а медитативний музичний супровід шоу наче заспокоював та налаштовував гостей на чудовий день, навіть після надскладної та безсонної ночі.

Згодом ми опинилися у світі різдвяних символів: GUNIA Project презентувала у своєму новому шоурумі колекцію «Коник». Вогненний кінь 2026 року у їхньому баченні став і сонячним знаком і життєствердним символом . Кераміка, свічки та ялинкові прикраси — усе створене вручну, з відчуттям свята й сили.

У староакадемічному корпусі Києво-Могилянської академії чекала зустріч з Poustovit, які вкотре звернулися до творчості Павла Макова.

Цього разу моделі у новій та архівній колекції стали частинами інсталяції, де текстиль і друковані образи накладалися на роботи художника, творячи мереживо пам’яті. Показ нового дропу «Звʼязок» закінчився несподіваним ритуалом: гості висаджували квіти у живописному садку академії, як символ спільної пам’яті й життя.

У Мистецькому Арсеналі день продовжився шоу молодих імен – VVICS, SAIMAN EL SABARI, Artemio Chouette, Dania Stinova, – так і доволі відомих брендів: Linni Caro, Mint, Amelina тощо.

Двічі лунала повітряна тривога, немов суворе нагадування про війну, але навіть у короткій перерві вдалося побачити нову колекцію Guranda.

Серед показів цього дня був і такий, що не залишив байдужим нікого. UPSLOWUSE, торішній переможець гранту від Kachorovska Group, презентував колекцію Stolen Sea, присвячену Азовському морю. Воно звучало тут не як географічна точка на мапі, а як символ того, що у нас відібрали.

Колекція дихала спогадами дитинства й нескінченними горизонтами: бавовна, пофарбована степовими рослинами, нагадувала вечірнє небо, пляжні мотиви впліталися у міський ритм, купальні костюми легко ставали частиною повсякдення. Апсайкл-матеріали, денім і переплавлена сталь, перетворювали втрати на нову силу.

А коли дизайнерка бренду, Міла Огли вийшла у футболці Free Azovstal Defenders, підтримавши заклики про звільнення полонених захисників, зал вибухнув оплесками й гордістю — момент, у якому мода заговорила голосом нашого часу.

Згодом відбувся показ Sidletsky, який став переможцем премії Kachorovska Emerging brand prize.

Його колекція показала шлях сили та відновлення, адже побудована на натуральних матеріалах і ручній праці, а особливе місце в ній посідають адаптивні речі для людей з протезами. У співпраці з центром «U+System» бренд презентував одяг, що легко пристосовується, і це стало справжнім символом інклюзії та нової чутливості моди.

Вечір завершився у Національному художньому музеї, де J’amemme представили перформанс-колекцію під назвою Sa Lumière. Прозорі тканини, органза, шифон, легкі сукні та комплекти створювали ефект невагомості, перетворюючи показ на театральне дійство. Особливим образом стала фіолетова сукня, створена з 100% переробленого пластику у співпраці з Perwoll — символ краси, яка виростає навіть із відходів.

Цей день був довгим і різним, у ньому було і важке нагадування про війну, і спроба зцілитися красою. Але саме в цій контрастності народжується новий голос української моди — голос, що вміє одночасно плакати і цвісти. Бо навіть коли над містом гуде сирена, у ботанічному саду плетуться вінки, у музеї оживають прозорі силуети, а в Мистецькому арсеналі гості чують нові імена української модної індустрії.

І ми розуміємо: справжня сила — у здатності залишатися живими, відчувати, творити і святкувати життя, навіть коли воно таке крихке.

Третій день довів: українська мода сьогодні – це не лише про красу. Це про пам’ять і спадщину, про свободу й тендітність, про сльози і відвагу.

Ірена Вінцюк
раціональна стилістка, лекторка академії стилю та дизайну Андре Тана, запрошена авторка в Marie Claire, засновниця благодійного проекту перевтілень «Сталева Врода»

Третій день Тижнів моди розпочався з тихого і водночас голосного жесту – концептуальної експозиції Grans de Verre «Шлях до жінки».

У залах, перетворених на галерею, чотири інсталяції відкривали палітру жіночності: від тендітної вразливості й тілесності до внутрішньої сили, свободи та сексуальності.

Інтерактивні коди переносили у світи справжніх історій, відео та зізнань жінок. Це була не просто колекція – це було відчуття присутності, де кожна жінка могла побачити себе.

У Музеї декоративного мистецтва своїм голосом заговорив бренд RITO, який презентував колекцію, натхненну творчістю Ганни Собачко-Шостак: художниці, що вигадувала квіти-птахи й квіти-рибки, вдихаючи у них архетипи народної культури.

Центральним образом став джемпер із мотивом «Квітки-редьки» – складна вишивка, народжена понад 30 годинами ручної праці. Презентація у музеї стала більше ніж показом – це був перформанс, де авангардне минуле зустріло сучасність, а тканина перетворилася на полотно пам’яті.

Далі у стінах Мистецького арсеналу пройшли покази брендів Nazarelli, JJSQUEE, COVER, KHRYSTYNA RACHYTSKA, C.ICON, TONiA та VOROZHBYT&ZEMSKOVA, а також експозиційні презентації Samokish та Diieva.

Та навіть у святі краси нагадала про себе війна: затяжна повітряна тривога змусила організаторів скасувати один із показів, а саме CHUPRINA. Це був момент тиші, коли всі усвідомили, що навіть тут, серед світла софітів і оплесків, ми живемо у країні, де кожен день переплетений із трагічною реальністю.

Згодом, вже після відбою, шоу бренду відбулося  — у порожній залі, без глядачів. Та навіть за таких умов колекція звучала голосно й гідно, мов символ тієї незламності, яка дозволяє творити в надскладні часи на межі можливостей та реалій.

Але після відбою вечір таки мав своє особливе продовження: в ошатних залах Fairmont Hotel відбулася презентація нової колекції Andreas Moskin «Жити назустріч», створеного у партнерстві з платформою реінтеграції ветеранів та ветеранок.

Колекція, розділена на чоловічий та жіночий блоки, стала символом єдності й стійкості. Найзворушливішими були хвилини, коли ветерани виходили до залу: іхня хода була мовою сили, а одяг – інструментом присутності, інклюзивності та нового бачення моди у воєнний час.

Зала вибухнула оплесками, обіймами й сльозами, які перетворили цей вечір на свідчення справжнього життя – крихкого, але незламного.

Третій день довів: українська мода сьогодні – це не лише про красу. Це про пам’ять і спадщину, про свободу й тендітність, про сльози і відвагу. Це про життя, яке триває назустріч.

День, що завершився сяйвом, але розпочався з коріння. А між ними — ціла історія, у якій кожен показ звучав як окремий голос великого хору під назвою Україна.

Ірена Вінцюк
раціональна стилістка, лекторка академії стилю та дизайну Андре Тана, запрошена авторка в Marie Claire, засновниця благодійного проекту перевтілень «Сталева Врода»

Другий день Тижнів Моди у Києві розгортався як подорож — від тиші бібліотечних стін до яскравих софітів вечірнього показу. Це був час, у якому зійшлися історія й сучасність, пам’ять і фантазія, а мода перетворилася на голос — ніжний і рішучий водночас.

Початок був особливим: GAPTUVALNYA відкрила двері Національної медичної бібліотеки колекцією «Русалка Дністрова». Дизайнерка Наталя Гергелюк звернулася до альманаху 1837 року, що пробудив національну свідомість українців у добу Австро-Угорської імперії і став першим друкованим виданням українською мовою на західноукраїнських землях.

У тканинах з льону та шовку, у вишитих лататтях і русалках оживало минуле, яке ще раз нагадувало: культура й мова — це коріння, що тримає на плаву навіть найтендітнішу квітку.

На додачу до колекції гості отримали подарунок — книгу «Українські голоси», створену у співпраці з літераторкою Вірою Агеєвою. Це був момент, коли слово й мода злилися у єдиний акт культурної пам’яті.

Згодом Мистецький Арсенал став серцем подій. Тут лунали панельні дискусії про інклюзивність, функціональність та екологічність, а на подіумі одна за одною розкривалися нові історії.

Дар’я Донець у своїй колекції I’m Every Woman зібрала палітру жіночності — від легких суконь зі шифону до драматичних атласних форм. Це була симфонія голосів, різних за тембром, але єдиних у хорі.

Віктор Анісімов створив колекцію, в якій відчувалася тінь воєнного сьогодення. Вона виросла з роботи над гардеробом для Володимира Зеленського, але виходила далеко за межі форменого одягу. Чорна постать на руїнах — не драматичний пролог, а буденність, яку ми навчилися носити.

51 образ колекції був водночас простим і багатошаровим: туніки, шорти-трансформери, тканини з фактурою перев’язочного матеріалу — ніби натяк на фізичне й емоційне відновлення.

Nick Kichkar презентував колекцію про жінку у подорожі — вільну, загадкову, елегантну.

А випускниця школи School of Art and Craft та переможниця грантової програми UFW та United for freedom, Соломія Гриньків, дебютувала з власною колекцією, ставши голосом нового покоління українських дизайнерів.

Окремої уваги заслуговує повернення бренду Marchi, який десять років не виходив на подіум Ukrainian Fashion Week. Цього разу дизайнери представили колекцію, створену у співпраці з Kronenbourg 1664. Тут мінімалізм переплітається з французьким шиком, а архівні зимові пуховики та технічні тканини трансформуються у легкі об’ємні силуети.

Головним матеріалом став парашут — метафора польоту, легкості й радості моменту. Це було справжнє оновлення коду бренду, яке зберегло впізнаваність і водночас відкрило нову сторінку.

Ще одна важлива подія дня— колекція Yuliya Kros «Ambitions». Дизайнерка Юлія Перекрьостова залишила вірність ДНК бренду, але загострила увагу на функціональності та інклюзивності одягу.

Знакові крої блейзерів і брюк тепер переходять і в чоловічу лінію, символізуючи гендерну синергію. Деконструкції, трансформації та варіативність дозволяють носити одяг по-різному, роблячи його адаптивним до будь-якого контексту.

Втім, простір Арсеналу жив не лише показами.

Тут відкрили виставку портретів українських дизайнерів і фахівців fashion-індустрії, які нині служать у Збройних силах. Їхні обличчя, серйозні й світлі водночас, нагадують: українська мода сьогодні твориться на двох фронтах — подіумі та полі бою.

Окремою точкою тяжіння стала експозиція Христини Рачитської «Я Є!».
Понад 500 вишиваних сорочок, зібраних у її архіві, — це не просто речі. Це голоси жінок, які жили, любили, співали, і залишили себе у спадок. Кожна сорочка — як тихе зізнання у вічності, як лист із минулого, що доходить до нас сьогодні.

А ось фінальним акордом насиченого дня для модної індустрії став показ бренду Santa, який розсташував гостей та друзів бренду в мальовничому саду біля озера ресторану «Прага», і цей неймовірний пейзаж став сценою для нової естетики сяйва. Тут блиск перетворювався на світло, яке делікатно підкреслює присутність жінки.

Засновниця бренду Яна Станіславська надихалася голлівудським кіно, але у її колекції кіно зустрілося з реальністю: жінка в ній не грає роль, вона — головна героїня власного життя.

Другий день Ukrainian Fashion Week довів: українська мода сьогодні — це не тільки тренди та тканини. Це розмова про пам’ять і майбутнє, про внутрішню силу й красу, яка залишається навіть тоді, коли світ здається крихким. Це день, що завершився сяйвом, але розпочався з коріння. А між ними — ціла історія, у якій кожен показ звучав як окремий голос великого хору під назвою Україна.

Багато моментів програми підсвічують синергію мистецтва та життя, а також спрямовані на перегляд і нове розуміння культурної спадщини.

Ірена Вінцюк
раціональна стилістка, лекторка академії стилю та дизайну Андре Тана, запрошена авторка в Marie Claire, засновниця благодійного проєкту перевтілень «Сталева Врода»

4-го вересня у Києві стартував 57-й сезон Ukrainian Fashion Week — події, яка давно вийшла за межі звичайних показів, і стала важливим культурним явищем для модної індустрії й  країни загалом!

Цього року тиждень моди присвячений силі fashion-індустрії як інструменту збереження ідентичності та культурного коду. Саме тому багато моментів програми підсвічують синергію мистецтва та життя, а також спрямовані на перегляд і нове розуміння культурної спадщини.

Відкриття відбулося у форматі фіналу 16-го конкурсу молодих дизайнерів «Погляд у майбутнє», який провели у музеї Ханенків. Десять фіналістів представили колекції, наснагою для створення яких стали відомі меценати.

У межах творчої резиденції під кураторством Івана Фролова дизайнери переосмислювали мистецтво, як джерела натхнення. Гран-прі та 100 000 гривень виборола Надія Добровольська, друге місце посіла Христина Гречановська, третє — Анна Кузьменко. У складі журі були відомі українські дизайнери: Ксенія Шнайдер, Світлана Бевза, Лілія Літковська, Ірина Каравай та Лілія Пустовіт.

Далі фокус уваги перемістився у шоу-рум Kachorovska: тут гості опинилися у просторі, де промисловий бруталізм став не лише естетикою, а й філософією. Суворі бетонні відтінки, стримана геометрія — і серед цього з’являється взуття, яке одночасно має міцний і ніжний вигляд.

У колекції відчувалася особлива гра протилежностей: чоловічі форми й рішучість стали натхненням для жіночої впевненості та сили.

«Він – моя муза!» – каже Аліна Качоровська (у шлюбі Очеретяна), CEO холдингу Kacho Group та креативна директорка бренду Kachorovska, показуючи гостям презентації за лаштунками та моделі, на розробку яких пішло півтора року.

Це було про сьогодення — про українку, яка міцно стоїть на ногах, але водночас зберігає свою чуттєвість.

Особливим акцентом дня став показ бренду My Theatre відомої театральної художниці Дарії Білої. Бренд відзначав першу річницю, але масштаб та рівень презентації нагадував світові шоу.

Вишуканий ручний пошив, увага до деталей та театральна атмосфера перетворили показ на справжнє дійство: його відкрила прима Національної опери Сюзанна Чахоян, виконавши арію, і це створило настрій усього вечора.

Друга та третя частини шоу показали ретроспективу попередніх робіт та нову колекцію, де театральний досвід поповнився сучасною естетикою й вишуканим баченням жіночої краси.

Наступна точка в модному маршруті першого дня тижнів моди – презентація нового дропу Article у власному просторі. Камерна атмосфера дозволила побачити речі водночас і на моделях, і зблизька, щоби відчути фактуру, роздивитися дрібні деталі.

Це був діалог дизайнерів і глядачів у максимально щирому форматі.

Завершенням дня став показ бренду DAMIRLI, де головною дизайнеркою є Ельвіра Гасанова. Атмосфера шоу-руму нагадувала стильний сигарний клуб: камерність, м’яке світло, аромат дорогих сигар і відчуття закритого приватного вечора.

Колекція коливалася від елегантних смокінгів до комфортних курток, але об’єднувала їх спільна енергетика — стримана розкіш та впевненість. Особлива присутність самої Ельвіри, яка нещодавно стала мамою вдруге, додала вечору щирості й тепла.

57-й Ukrainian Fashion Week розпочався з яскравого символізму, нових імен і глибокого осмислення спадщини. Це не лише модні покази, а й простір для діалогу мистецтва, культури та національної ідентичності, які сьогодні звучать особливо сильно.