За підтримки Президента України, за ініціативи Держкіно України, до десятої річниці вторгнення росії на територію України та до других роковин повномасштабної війни започатковано проведення Ukrainian National Film Festival «Cinema for Victory» – кінофестивалю фільмів, знятих під час російсько-української війни.

Урочиста церемонія відкриття напередодні відбулася в національному центрі «Український дім». Захід, ведучими якого стали Соломія Вітвіцька та Ахтем Сеітаблаєв, розпочався зі звернення Глави держави Володимира Зеленського.

«Я впевнений, що світ ніколи не забуде Бучу та Маріуполь. Бо історії трагедій цієї війни будуть на мільйонах екранів, а отже, у мільярдах сердець. Я впевнений, що людство не втратить поваги до героїзму наших людей», – сказав Володимир Зеленський.

«Кіно зробить цей героїзм легендарним і вчитиме, що кожен має зробити вибір у житті – етичний вибір. Вибір на користь життя і справедливості – на користь України. Я впевнений, ми збережемо наше єднання зі світом за будь-яких дезінформаційних штормів. Мистецтво буде на нашому боці», – додав Президент.

Кінофестиваль Cinema for Victory зосереджено на стрічках, які документують воєнні злочини росіян, фіксують свідчення про агресію через реальні історії українців. Поширення документальних фільмів, створених під час війни, сприяє протидії пропаганді російських загарбників на території України та в світі, виступає потужним аргументом для світової аудиторії в адвокації України.

Уже зі сцени церемонії відкриття промову продовжив член жюрі Сергій Михальчук: «Інформація – це як вакуум, і якщо ми його не заповнюємо, його заповнює ворог! Про нашу війну вже зараз складають легенди, але через роки це вийде на рівні міфу. Ми мусимо показувати реальну історію, яка відбувається, щоб майбутні покоління знали, що було насправді, і щоб це не повторилося ніколи знову!»

«Кіно – це зброя, камера – це зброя на полі бою. Я фактично пересвідчився в цьому на своєму прикладі.
Я оператор ігрового кіно, але з початку війни став солдатом і документалістом. У мене є дві зброї: стрілецька зброя – автомат, і в мене є камера. І поки є можливість, я намагаюся знімати все, що відбувається на полі бою», – зазначив Сергій Михальчук.

Відкрили церемонію кінофестивалю піаніст-віртуоз Євген Хмара та під акомпанемент оркестру Збройних сил України народна артистка України Тіна Кароль.

На відкритті були присутні представники Офісу Президента, Кабінету Міністрів, високоповажні посли, воїни ЗСУ, волонтери, представники Держкіно, режисери, продюсери, актори та інші. А також члени журі Бо Тенберг, Майкл Волдман, Сергій Михальчук, Ірина Мельник та Ольга Пантелеймонова.

Після офіційного відкриття кінофестивалю відбувся показ робочої версії художнього фільму «Буча». Глядачі затамували подих, коли на екрані почали розгортатися історії людей, їхні долі та надзвичайні подвиги українців. Після перегляду зал аплодував стоячи.

Кінофестиваль триватиме сім днів – із 23 по 29 лютого. У програмі – двадцять стрічок конкурсної та позаконкурсної програми, які пройшли технічний відбір. Розклад показів зазначений на офіційному сайті.

Вхід вільний для всіх охочих, після попередньої реєстрації на сайті Ukrainian National Film Festival «Cinema for Victory». Фестиваль фільмів «Cinema for Victory» проводиться за рахунок виключно позабюджетних коштів.

Марина Кудерчук
Ахтем Сеітаблаєв
Ольга Пантелеймонова
Сергій Лавренюк
Євген Хмара
Соломія Вітвіцька
Євген Нищук
Юрій Горбунов
Сергій Михальчук
Марина Кудерчук, Бо Тенберг
Анатолій Анатоліч
Юла
Юрій Горбунов, Сергій Ларенюк, Олексій Тритенко
Євген Хмара
виступ Тіни Кароль
Євген Нищук, Соломія Вітвіцька
Олексій Трітенко
Олексій Тритенко, Марина Кудерчук

В осередку «Кіноспільнота» у столичному Будинку кіно відбулася прем’єра фільму «20 днів у Маріуполі». Ця стрічка зображує облогу міста від самого початку повномасштабного російського вторгнення. 31 серпня фільм вишов у обмежений прокат — подивитися його можна тільки в обраних кінотеатрах у короткий проміжок часу, у більшості кінотеатрів – тільки протягом першого вікенду. Знайти актуальний перелік кінотеатрів можна на сайті кінокомпанії «Артхаус Трафік».

Гостями прем’єрного показу стали актори Анна Гуляєва і Влад Никитюк, кураторка Катя Тейлор, ілюстратор Сергій Майдуков, письменник і релігієзнавець Ігор Козловський, речниця сил Територіальної оборони України Сара Ештон-Сірілло, аташе з питань культури в посольстві Литви в Україні Томаш Іванаускас, ресторатор і маркетолог Саша Жиляєв тощо.

Після показу відбулося обговорення з членами творчої групи, а саме режисером Мстиславом Черновим, фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василисою Степаненко — членами команди Associated Press, які стали останніми міжнародними журналістами в оточеному Маріуполі.

Вони продовжили роботу в облозі та зафіксували кадри, які пізніше стали визначальними образами війни: смерті дітей, масові поховання, розбомблений пологовий будинок та інші жахи російських злочинів.

За роботу в обложеному Маріуполі вони отримали Пулітцерівську премію, яка вважається найпрестижнішою в галузі журналістики. Мстислав Чернов і Євген Малолєтка також стали лауреатами міжнародних нагород, зокрема Deutsche Welle Freedom of Speech Award (Німеччина), Knight International Journalism Awards (США), Biagio Agnes Award (Італія), Bayeux Calvados-Normandy Award (Франція), а також українських: премії імені Георгія Ґонґадзе та премії «Української правди».

Вперше картина побачила світ на «Санденсі» — одному з головних фестивалів незалежного кіно у США — у секції World Cinema Documentary Competition, де здобула «Приз глядацьких симпатій». Українська прем’єра відбулася на фестивалі Docudays UA, де «20 днів у Маріуполі» став «Найкращим фільмом» Національного конкурсу, а також володарем «Призу глядацьких симпатій».

Також картина отримала нагороди Міжнародного кінофестивалю у Клівленді (США), DocAviv (Ізраїль), Sheffield DocFest (Велика Британія), DocEdge (Нова Зеландія), Премій Cinema for Peace (Німеччина) та Royal Television Society (Велика Британія).

Кінокритики та глядачі сприйняли стрічку позитивно: на сайті Rotten Tomatoes фільм отримав 100% рейтинг та відзнаку «Сертифікована свіжість», яка присуджується фільмам із найкращими рецензіями. Рейтинг на платформі IMDb — 8,5, на Metacritic — 83 бали з позначкою Must See.

Los Angeles Times відзначили, що картина «приковує увагу», The Hollywood Reporter порівняли її з «ударом під дих», а Harper’s Bazaar написав: «Подивитися фільм Чернова — людський обов’язок кожного».

Сергій Майдуков
Катя Тейлор, Саша Жиляєв
Ігор Козловський
Василиса Степаненко
Сара Ештон-Сірілло

Фото: Настя Теликова

Українські журналісти Мстислав Чернов та Євген Малолєтка, які працюють у Associated Press, отримали Пулітцерівську премію 2023 року у номінації «За служіння суспільству».

Під час російської облоги Маріуполя Чернов та Малолєтка перебували у місті. Двадцять днів вони були чи не єдиними журналістами, які знімали місто та його населення під постійними обстрілами армії РФ. Зокрема, вони зробили репортаж із Маріупольського пологового будинку, на який російські окупанти цілеспрямовано скинули кілька бомб.

Ці кадри журналісти вважають свідченнями того, що собою представляє вторгнення РФ на територію України: це не спецоперація, не якісь точкові удари по інфраструктурі, це – знищення людей, цілих міст, знищення українського народу.

Пулітцеровська премія – єдина, до якої додається золота медаль.

Разом із Черновим та Малолєткою премію здобули продюсерка Василиса Степаненко та європейська кореспондентка агенції Лорі Хіннант.

Українця Євгена Малолєтка визнано фотографом 2022 року за версією авторитетного британського видання The Guardian. На його сторінках було опубліковано обрані фото автора та інтерв’ю з ним. Наводимо головні тези з цієї розмови:

Про підготовку України до війни

Коли ми робили репортажі про підготовку України до війни і про те, як країна готується відбити напад росії, якщо це станеться, це виглядало несерйозно. І протести, і підготовка ТрО у Харкові не викликали серйозної реакції, і люди жили звичайним життям, ходили до театрів, клубів – і все це було буденно, люди говорили «війни не буде», та ми й самі в це не дуже вірили.

Про бомбардування пологового будинку в Маріуполі

9 березня російський літак завдав авіаудару та скинув кілька потужних бомб у центрі Маріуполя. Може один, може, кілька літаків. Одна бомба влучила у двір пологового будинку. На цьому фото 32-річну Ірину Калініну несуть рятувальники, які поспішають доставити її до швидкої допомоги. Я пам’ятаю, що Ірина в той момент була ще жива, вона торкалася свого живота і очей. Звичайно, її відвезли до лікарні, і лікарі намагалися їй допомогти, але вона втратила багато крові, ані Ірину, ані її дитину не врятували. Її чоловік, Іван, не міг знайти її, бігав по моргах і лікарнях, і зрештою в морзі лікарні номер два йому вдалося впізнати Ірину. Він забрав її і разом із сусідами поховав на одному з кладовищ Маріуполя.

Про розмову з Володимиром Зеленським

Нам удалося поговорити з ним [Зеленським] близько 20 хвилин. Він тоді виглядав стомленим, це було якраз перед тим, як Борис Джонсон приїхав до Києва з візитом. Президент мав трохи часу, тому він погодився зустрітися з нами. Атмосфера в будівлі була далека від тієї, яку я пам’ятав раніше – все було накрито, на вікнах мішки з піском, а в центральній залі панувала напівтемрява. Це відчуття війни витало у повітрі. Ми говорили про Маріуполь. Він сказав нам: «Маріуполь – серце України. Поки воно б’ється, Україна тримається».

Про деокупацію Ізюму

У лісах Ізюма був захований великий цвинтар, куди привозили закатованих після обстрілів або просто померлих людей. На цьому цвинтарі було понад 400 могил. Вони були заховані в лісі і знайти їх було непросто, але при ексгумації були виявлені понівечені та вбиті люди, не рахуючи людей, які загинули просто від обстрілів. В Ізюмі ми зняли сюжет про те, як російські спецназівці за допомогою тортур сіяли страх серед мирного населення, катуючи людей, розшукуючи колишніх військових та просто жителів, які не підтримували росію.

Про звільнення Херсона

До Херсона я повернувся не відразу після звільнення, а трохи згодом. Ейфорія від деокупації пройшла, але все одно було видно, як зраділи люди, що Україна повернулася. Вони чекали на це повернення дев’ять місяців. І, незважаючи на всі страждання, що випали на долю мешканців під час війни, ми чули лише одне: «Краще бути під обстрілом, аніж під росією». Так само, як і в Ізюмі, у Херсоні люди пройшли через безліч тортур, ми обстежили безліч місць, де катували людей. І мешканці розповідали нам жахливі історії. Деякі з них досі не можуть прийти до тями після того, що сталося. У тому числі ми зустрічали людей, яким проломили черепи, чиїх родичів убили чи відвезли до росії.

Напередодні у Франції відбулася щорічна церемонія нагородження премії Bayeux Calvados-Normandy Award. Вона покликана відзначити найкращі роботи військових кореспондентів, які ризикують своїм життям у гарячих точках, щоб висвітлювати події, які відбуваються у світі.

Серед переможців опинилися двоє українських журналістів – Мстислава Чернов і Євген Малолєтка. Вони перемогли у двох категоріях за репортажі із Маріуполя.

До речі, цього року Україна стала головною темою заходу, вона згадувалась майже у всіх номінаціях премії.

«Журналістика завжди буде менш важливою, ніж люди, які страждають. Не всім пощастило вибратися з Маріуполя, але нам з Євгеном Малолєткою вдалося. Головне, що оригінальний фото- і відеоматеріал був з нами й ми змогли поділитися ним з усім світом», – коментує Мстислав Чернов.

Крім того, цього тижня Мстислав Чернов і Євген Малолєтка удостоїлися почесної премії Elijah Parish Lovejoy Award за сміливість у журналістиці. Цією нагородою щороку відзначають журналістів, які виявили безстрашність у роботі та внесли значний внесок у свободу слова.

«Самовідданість Мстислава Чернова і Євгена Малолєтки перед обличчям надзвичайної небезпеки помітна на кожній фотографії, відео та особистій розповіді про російське вторгнення та назавжди залишиться частиною історії цієї війни», – йдеться на сайті премії.

Разом із цими преміями Мстислав Чернов і Євген Малолєтка наразі отримали вже шість престижних журналістських нагород цього року – це також Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премія імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards та Biagio Agnes Award.

Додамо, роботи Мстислава Чернова можна побачити в «Українському домі» у Києві на виставці «Спалах. Українська фотографія сьогодні», яка триватиме до 23 жовтня.

У мальовничому австрійському місті Гмунден відкрилася фотовиставка Gmunden.photo 2022, яка вже другий рік поспіль є частиною масштабного культурного фестивалю Festwochen Gmunden 2022, популярного серед глядачів з усієї центральної Європи. Цього року подія має український фокус, відображений як художній діалог між австрійськими та українськими авторами.

Загалом в експозиції представлено роботи 18 фотографів, з яких 10 – українців: Ігор Гайдай, Євген Никифоров, Євген Малолєтка, Єлизавета Серватинська, Яна Франц, Анатолій Бабійчук, спеціальні фотоматеріали Hromadske media та інші. Особливо важливою частиною виставки стануть військові роботи журналіста-героя Макса Левіна, який загинув під час документування повномасштабної війни на Київщині.

Мета Gmunden.photo 2022 – привернути увагу суспільства до подій в Україні, показавши життя українців до та під час війни.

Також у рамках експозиції відбуватимуться спецпокази українських та австрійських фільмів, серед яких український серіал Миколи Рідного Film of Emergency, фільм режисерки Катерини Горностай «Стоп-Земля» та перший спецпоказ тизера фільму про Маріуполь.

Кураторами Gmunden.photo 2022 року виступили Яна Баринова – ексдиректорка Департаменту культури КМДА, та Борис Ондреіск із Братислави – художній керівник viennacontemporary.

Виставка триватиме до 14 серпня 2022 року у Stadtgarten Gmunden. З детальною програмою можна познайомитись на сайті.

Фотожурналісту Євген Малолєтці та відеожурналісту Мстиславу Чернову присудили премію «За свободу слова» (Freedom of Speech Award) від німецької медіакомпанії Deutsche Welle. Їх відзначили за роботу в блокадному Маріуполі, де журналісти перебували та документували всі події від початку вторгнення Росії до середини березня.

«Премія “За свободу слова” Мстиславу Чернову та Євгену Малолєтці відзначає їхню виняткову мужність у протистоянні пропаганді та фейковій інформації. Вона наголошує на тому, що їхня боротьба за права людини та правду є боротьбою за демократію та свободу, за нас усіх, і за це вони платять високу ціну», — заявив генеральний директор DW Петер Лімбурґ.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от DW News (@dwnews)

За час перебування в Маріуполі Малолєтці та Чернову вдалося зняти руйнування, спричинені обстрілами міста, роботу лікарів у місцевих шпиталях та численні жертви серед цивільного населення. Саме їхні кадри облетіли весь світ і перетворилися на справжні символи війни. Серед іншого, вони задокументували зруйновану міську лікарню та пологовий будинок у Маріуполі 9 березня.