Героїнею першої весняної обкладинки INSIDER.UA стала виконавиця головної ролі Аріна Бочарова. Її Мавка долає шлях глибокої трансформації, це особистість, а не лише традиційний міфологічний персонаж. У нашому матеріалі — ексклюзивні кадри зі знімального майданчика, що передають магію лісу, гру світла й стихію води — простору, де народжується ця історія.

Для юної акторки цей проєкт став дебютом у повному метрі та справжнім професійним хрещенням. Ми розпитали Аріну про підготовку до ролі, виснажливі нічні знімання у воді та перші відгуки глядачів. Також поговорили про те, що для неї означають краса, відновлення сил та пошук внутрішнього балансу.

Про підготовку та характер Мавки

Аріно, як ти створювала образ своєї героїні? Як готувалася до роботи в кадрі?

На етапі проб я ще не знала, що фільм настільки глибоко працює з першоджерелом – автентичними українськими міфами. До підготовки поставилася серйозно: перечитувала сценарій, обговорювала його з партнером — Іваном Довженком. Ми збирали спільний пазл персонажів по частинках.

В індивідуальній підготовці мені допомагала музика, красивий живопис і тривалі прогулянки наодинці. У той період я обмежила спілкування, бо повністю зосередилася на роботі в кадрі.

Якою ти бачиш Мавку у цій інтерпретації від режисерки Каті Царик?

Я прагнула зробити її справжньою особистістю — не просто «хорошою» чи «поганою», а такою, що проживає свою історію, припускається помилок, піддається юнацькому максималізму. Вона зіткнулася з надто сильним почуттям і водночас намагалася не втратити себе.

Фізичні виклики та магія перевтілення

Знімати фентезі — це завжди складно. Що було для тебе найбільш виснажливим фізично?

Найскладнішими, певно, стали нічні сцени у воді — це було фізично виснажливо й водночас надзвичайно емоційно. Робота над образом також потребувала часу: моя майже прозора біла сукня трималася завдяки тейпам, які художницям із гриму доводилося ретельно підклеювати.

Хоча наприкінці ми стали настільки злагодженою командою, що в костюмерній я проводила лише хвилину-півтори. На грим і зачіску ми витрачали близько 25 хвилин. Спершу довго приклеювали шрам у формі папороті на спину, але згодом майстри звикли до особливостей моєї шкіри й робили це значно швидше.

Як ти вибудовувала взаємодію з Лук’яном (актор Іван Довженко – прим. ред.)?

Уміти створювати «хімію» надзвичайно важливо, особливо коли я — міфологічна істота, а він — людина. Ми багато спілкувалися про своїх героїв поза майданчиком. У нас і в реальному житті дуже теплі стосунки, бо справжня «хімія» будується на довірі. За такої умови в кадрі миттєво виникає потрібна взаємодія. Саме в цьому поєднанні — складність і краса нашої професії.

Який знімальний день став для тебе найособливішим?

Це останній знімальний день. Сцена в павільйоні, де Мавка відроджує Лук’яна, повертає його до життя з небуття. Це була неймовірно важка, виснажлива емоційно сцена. Я прожила її повністю, віддавши останні сили. Пам’ятаю, як почала плакати, бо зрозуміла: це фінал. Хоча насправді це був тільки початок.

Що означає цей фільм у контексті сучасної України, як гадаєш?

Знімати власне романтичне фентезі сьогодні — це має величезне значення. Щоб будувати майбутнє, мусимо знати своє минуле, бо воно формує нашу ідентичність. Наша міфологія унікальна. Колись люди вірили, що дощ чи сонце — це знаки богів. Мавка — прекрасний приклад нашої обрядовості й лісових чарів. Про це слід пам’ятати.

Щоб будувати майбутнє, мусимо знати своє минуле, бо воно формує нашу ідентичність.

Про відгук глядачів, відродження та внутрішній баланс

Фільм уже майже три тижні у широкому прокаті. Чи встигла ти побачити реакцію глядачів? Що ти відчуваєш зараз, коли твоя екранна історія нарешті «відірвалася» від майданчика й почала власний шлях у кінотеатрах?

Аякже! Після показів до мене підходять люди, чимало пишуть у соцмережах, діляться враженнями й запитують, як мені самій стрічка. Мені надзвичайно цікаво чути думки як колег з індустрії, так і тих, хто просто приходить у кіно.

Але найцінніше — коли підходять діти й підлітки, дякують і щиро діляться емоціями. У такі миті я відчуваю: історія, яку ми створювали на майданчику, тепер відгукується в серцях глядачів.

У стрічці виразно звучить тема відродження — і буквально, і емоційно. Чи відчувала ти це, працюючи над роллю Мавки?

Так, звісно. Справжньому відродженню завжди передує певний занепад. Важливо дійти до межі, де все нібито закінчується й з’являється прірва, щоб потім переродитися — наче фенікс. Прожити цей катарсис і наважитися на зміни. Для мене це була засаднича частина історії Мавки.

Справжньому відродженню завжди передує певний занепад.

Про майбутнє та внутрішній баланс

Ти готова до впізнаваності, яка неминуче приходить після такої масштабної ролі?

Я не відчуваю, що моє життя кардинально зміниться. Впізнаваність — це не кінцева мета. Я хочу працювати в театрі й кіно, грати ролі, зовсім протилежні Мавці — можливо, антагоністку або героїню у простих побутових обставинах. А ще є бажання навчатися і створювати нових персонажів із нуля.

Твоє бачення краси — яке воно?

Краса — це впевненість. Мій взірець — Тільда Свінтон. Вона щира й настільки тонко розуміє власний образ, що випромінює неймовірну енергетику. Людина, яка впевнена в собі, автоматично стає для мене красивою. Але якщо всередині ховається злість, жодні ідеальні риси не зроблять таку зовнішність привабливою.

Для багатьох весна — це час оновлення та нових починань. Чи відчуваєш ти цю енергію? Що допомагає тобі перезавантажуватися й знаходити внутрішній баланс?

О! Я відчуваю ці вібрації й резоную з ними. Чесно кажучи, зима інколи дається мені складно, тому весна — це завжди про полегшення і новий стан. Я дуже рада, що «Мавка» вийшла саме на початку березня. Це ідеальний час для такої історії: про кохання, магію й повернення до чогось світлого та навіть трохи дитячого.

Весна — це завжди про полегшення і новий стан.

Відновити сили мені допомагає час із рідними та близькими. Дуже заземляють прості речі: прогулянки, сонце, можливість посидіти десь у кав’ярні з книжкою. Також надихають емоції — театр, кіно, нові враження.

У фільмі дуже багато природи — лісу, води, світла. Чи є у тебе власні «місця сили», де ти наповнюєшся новою енергією?

Для мене місце сили — не конкретна локація, а люди поруч. Якщо ж говорити про простір, то це мій дім. І, звісно, Київ — я обожнюю це місто, для мене воно особливе. Саме тут можу сповільнитися й по-справжньому віднайти себе.

Як ти підтримуєш себе у ці непрості часи?

Мій фундамент — це здоров’я: якісний сон, збалансоване харчування, вітаміни. Для відновлення енергії мені важливо бути поруч із рідними й коханою людиною. У мене фактурна зовнішність: у дзеркалі я бачу одну себе, а в кадрі — зовсім іншу особистість. І тій, що на екрані, довіряю значно більше.

Бувають дні, коли я незадоволена собою, але такий стан теж потрібен. Головне — залишатися відкритою до легкості й тримати баланс між ментальним та фізичним. Треба просто прагнути до щастя, попри все.

_______________________________________

Фото: Майя Максімова
Дизайн костюмів: Анна Осмєхіна
Прикраса: медальон від SOVA, створений спеціально для  «Мавки»