Романе, як починався ваш шлях у бізнесі? Якою була перша професія й перший великий виклик?

До 2014 року я би назвав усі свої спроби несистемними. Вони були пов’язані з підприємництвом і формували мене як особистість, але повноцінно людиною бізнесу я став саме з 2014-го. Тоді з’явилася компанія ТД «Актив Агро» — мій перший серйозний проєкт в аграрній сфері. Починалося все зі смаженого насіння, а згодом переросло у велику снекову компанію з виготовлення, зокрема горіхової групи.

Початок був у Дніпрі, з мінімальним бюджетом. Я продав вантажівки, на яких заробляв у сфері перевезень, і вклав ці кошти у виробництво. Заощаджень і капіталу не було, тому одночасно шукав партнерів, знайомився з людьми, які згодом мене підтримали.

Я був молодий і амбітний, але без повного розуміння того, як ринок може зламати людину, яка не зовсім усвідомлює, куди вона прямує. Тому я вирішив навіть не програвати сценарії в голові, а просто робити.

Що стало найскладнішим у перших проєктах і як виникло рішення працювати паралельно в Іспанії?

Найскладніше було вивчити правила гри. Підприємництво — це про забезпечення себе, а бізнес — про системні підходи до ринку й змін. Я хотів створити компанію в трійці лідерів, але не до кінця орієнтувався, що таке адміністративний ресурс і можливість оперувати державним бюджетом. Головний інсайт того часу — спершу потрібно засвоїти правила гри.

Після завершення снекового виробництва ми почали розвивати транспортний бізнес в Україні. Компанія «Траст Консалтинг» до її викупу під час війни була однією з перших, хто системно працював з орендою авто для служб таксі. Ми зайшли на ринок з експертною позицією і сфокусувалися на роботі з невеликими містами, підвищуючи якість сервісу: нові автомобілі, контроль водіїв, чистота, стандарти. Це дало серйозне зростання.

Підприємництво — це про забезпечення себе, а бізнес — про системні підходи до ринку й змін.

Бізнес в Іспанії ми відкрили 1 серпня 2024 року. Стало зрозуміло, що війна в Україні швидко не закінчиться, і питання диверсифікації ризиків стало критичним. Це абсолютно різні культури, системи й підходи. Спільного майже нічого, окрім того, що більшість команди — українці. Де би ми не працювали, маємо підтримувати своїх.

У чому, на вашу думку, полягає основна різниця між бізнесом в Україні та в Іспанії?

Це ніби різні планети. В Україні бізнес — це статус. В Іспанії підприємців сприймають як найбільш уразливу групу. Там найдужче захищені люди, які працюють за контрактами, бо компанія має за них відповідальність. Бізнес практично незахищений.

Мене це довго дивувало, але я зрозумів: у нову країну неможливо зайти зі своїми звичками. Потрібно адаптуватися. На це ми згаяли майже рік.

Як вдається поєднувати бізнес, родину і спорт?

Я прихильник концепції «колеса життя». Намагаюся балансувати між спортом, ментальним і фізичним здоров’ям, бізнесом, родиною, саморозвитком. Пріоритети можуть змінюватися — і це нормально. Головне — знати, куди йде твій час.

Колись у мене був сильний перекіс у бік бізнесу й саморозвитку. Я майже не займався спортом і мало приділяв уваги родині. Це вдарило по оточенню — і по мені самому. Сьогодні я чітко розумію: пріоритизація — це питання менеджменту власного життя.

2025 року моєю ціллю був повний Ironman у Барселоні, і близько половини моєї уваги йшло саме на підготовку. Для мене спорт — це терапія. Коли він зникає, просідає емоційний стан і контроль. Саме тому я постійно кажу командам: спорт — критично важливий для бізнесмена.

Сьогодні я чітко розумію: пріоритизація — це питання менеджменту власного життя.

Чи були моменти, коли бізнес «падав»?

За 15 років я падав двічі. І це були не кризові ситуації в моменті, а повні дефолти — закриття бізнесу, фіксація збитків. Найболіснішим було закриття снекового підприємства. Я фактично перекреслив п’ять років життя. Місяць пішов на переосмислення: пожаліти себе, побути «на нулі», а потім рухатися далі. Головний інсайт — потрібно було рятувати команду. Частину людей я втратив, але багато хто досі зі мною.

Наш головний актив — це люди, ідеї, цінності й культура. Криза — це не страшно. Криза — це корисно. Вона змушує знаходити нові управлінські рішення і робить систему стійкішою.

Що для вас головне у побудові команди?

Цінності. Світогляд працівників має збігатися з твоїм. Команда повинна формуватися навколо мети. «Дружити проти когось» — це ілюзія єдності. Справжня сила — коли енергія спрямована на спільний результат.

Як змінилися пріоритети після роботи за кордоном?

У 2022–2023 роках відбулося глибоке переосмислення. У наших компаніях зросла важливість нематеріальних речей: довіри, підтримки, сенсу. Частина команди працює у прифронтових регіонах, і це дуже змінює підхід до управління. Бізнес при цьому не зупинявся: ми росли, індексували зарплати, волонтерили. Українські підприємці довели, що вміють розвиватися за будь-яких умов.

Для мене патріотизм — це дії. Підтримка ЗСУ, робота з командами, взаємодія України з Європою — усе це створює нову якість бізнесу.

Як спорт змінив вас як підприємця?

Спорт показав, що життя — це довга дистанція. Він навчив системності й чесності з собою. Тут немає коротких шляхів: якщо ти не виконав роботи — результату не буде. Цю логіку я повністю переніс у бізнес.

Ви часто говорите про тишу під час бігу. Що вона вам дає?

Я свідомо відмовився від навушників. На довгих аеробних тренуваннях мозок працює інакше. Саме тоді з’являються рішення, яких раніше не було видно. Думки стають чистішими, логіка — структурнішою.
Це навчило мене не ухвалювати складні рішення в моменті. Я даю собі час — і це особливо важливо в європейському бізнес-середовищі.

Чи були старти, коли все йшло не за планом?

Так. Наприклад, на старті в Польщі зламалася трансмісія велосипеда. Я мав зійти, але проїхав усю дистанцію на одній передачі. Це було складно фізично, але дуже важливо ментально. Іноді головне — не ідеальний результат, а фініш.

Як ставитеся до вигорання?

Для мене це втрата здатності генерувати ідеї. У більшості випадків — наслідок поганого менеджменту емоцій і часу. Мені допомагає постійне перемикання: спорт, кілька бізнесів, відсутність операційної рутини.

Який головний виклик для вас зараз?

Професійно — масштабування бізнесів у Європі, зокрема Voyage Rent і Car Amigo. Особисто — нові спортивні цілі: ще один Ironman і сходження на Кіліманджаро. Мені важливо постійно рухати межу — і в бізнесі, і в житті.

Ваш меседж українським підприємцям сьогодні?

Ми живемо у час можливостей, навіть якщо це має вигляд кризи. Українські підприємці стали сильнішими не з власної волі — життя змусило нас адаптуватися й брати відповідальність.
Не варто боятися довгих дистанцій. Війна закінчиться, а досвід, який ми здобуваємо зараз, стане нашою перевагою. Пружина стискається — і ми ще здивуємо самі себе.

Скарлетт Йоганссон належить до тих знаменитостей, які ведуть закритий спосіб життя: вона не має соцмереж, а свою сім’ю акторка ретельно оберігає від уваги ЗМІ та шанувальників.

Напередодні найбільш високооплачувана акторка Голлівуду стала головною героїнею нового номера InStyle. 40-річна знаменитість з’явилася на двох обкладинках журналу та знялася у стильній фотосесії, автором якої виступила Гізер Газзан.

Для світлин акторка приміряла вбрання від таких іменитих брендів як Prada, Saint Laurent, Michael Kors і не тільки.

Окрім фотографій, у журналі опубліковане розлоге інтерв’ю, в якому Скарлетт Йоганссон розповіла, чому приховує дітей від публіки.

Акторка виховує 11-річну доньку Роуз від колишнього чоловіка, журналіста Ромена Доріака, та 3-річного сина Космо від нинішнього чоловіка, коміка Коліна Джоста.

За словами Скарлетт, вона свідомо захищає дітей від уваги преси, щоб зберегти їхнє щасливе дитинство. Акторка хоче, щоб син і донька виросли психічно здоровими та повноцінними особистостями, з добрими спогадами про життя з мамою.

«Анонімність моїх дітей – це щось безцінне для мене. Спочатку популярність здається чимось веселим, але потім ти розумієш, що втрачаєш дуже багато чого. Якось опинившись у центрі уваги, вже неможливо повернути час назад», – заявила Йоганссон.

Акторка також пояснила, чому відмовляється фотографуватися з прихильниками у повсякденному житті: «Багато кого це засмучує, але я завжди кажу: «Я не на роботі». Це не означає, що я не ціную своїх шанувальників».

Вона уточнила, що залюбки спілкується з фанатами під час офіційних заходів, але дотримується золотого правила: жодної робочої комунікації у позаробочий час.

«Кожна публічна людина повинна мати можливість залишатися собою, а не бути персонажем з екрану 24 години на добу, сім днів на тиждень», – резюмувала акторка.

Фото: InStyle

Ніколь Кідман стала героїнею квітневої обкладинки американської версії журналу ELLE. В об’єктиві знаменитого фотографа Маріо Сорренті акторка приміряла кілька цікавих образів, серед яких є досить відверті.

На одному із кадрів володарка премії «Оскар» позує в чорній спідній білизні Dolce & Gabbana, демонструючи читачам прекрасну фігуру.

Для інших знімків знаменитість приміряла чорну драпіровану сукню Loewe, строгий комбінезон Saint Laurent за майже 6 тисяч доларів, а також асиметричну червону та довгу білу сукні від Balenciaga.

Підкреслили вбрання коштовності не менш преміальних брендів — годинник Omega та прикраси Cartier.

Утім, навряд чи публіку здивують відверті образи зірки. За останні роки 56-річна акторка знялася у двох фільмах з еротичними сценами й нерідко виходила на люди в провокаційних вбраннях. У 2022 році вона також приміряла образ бодибілдера під час фотосесії для глянсового журналу, а нещодавно позувала для Vogue із живою змією.

В інтерв’ю ELLE вона розповіла про творчі проєкти, бачення щастя та поміркувала про своє місце у цьому житті.

«Я живу повноцінним життям з людьми, яких я люблю. Я – мама двох доньок, дружина, найкраща подруга, сестра, тітка. У мене є глибокі близькі стосунки з людьми, які мене оточують. І в цьому для мене сенс життя — піклуватися про те, що ми залишимо після себе. Решта на другому плані», — зазначила знаменитість.

Ніколь Кідман вдається поєднувати тихе сімейне життя, зйомки у кіно та світські заходи. У січні 2024 року вийшов серіал «Експати», в якому Кідман зіграла одну з головних ролей, на підході ще кілька проєктів.

«Мені пощастило, що я маю роботу, яка допомагає досліджувати емоційні ландшафти — важкі, дивні, незвичайні, химерні, красиві та глибокі», — каже вона. «Я не втікаю від них, частково тому, що прагну вивчати життя, це означає бути живою і відчувати».

Фото: MARIO SORRENTI/ELLE USA

Напередодні Олена Зеленська дала інтерв’ю британському журналісту Пірсу Моргану. Під час розмови Перша леді України поділилася враженнями від перегляду документального фільму режисера Алана Бадоєва «Довга Доба».

Дружина Президента України зізналася, що не змогла додивитися стрічку до кінця.

«Нещодавно було представлено документальний фільм одного з наших режисерів «Довга Доба», і я не змогла додивитися його до кінця. Цей фільм складався з відзнятих людьми відео на їхні телефони, фільм про період, коли почалося повномасштабне військове вторгнення. Я не витримала. Я була в сльозах і пережила великий спектр емоцій. Я обов’язково додивлюсь цей фільм до кінця. Але треба мати запас емоційних сил, щоб це зробити», – зауважила Олена Зеленська.

Сьогодні YAKTAK випустив конкурсний трек LaLaLa, з яким боротиметься за право представляти Україну на міжнародному пісенному конкурсі, що відбудеться у травні у шведському місті Мальме. За кілька днів до прем’єри ми поспілкувалися з Ярославом про його творчість, кар’єру, критику з боку колег, підготовку до Євробачення тощо. Наводимо найцікавіші фрагменти нашої бесіди. 

Про початок творчого шляху і секрет успіху

Мій музичний шлях розпочався з дитинства. Брав участь у різних вокальних конкурсах, фестивалях, співав завжди у школі на святах, а влітку 2021-го написав перші власні пісні. Музичний проєкт YAKTAK запустив у лютому 2022 року. Тоді я починав з каверів. Виставив «Гуцулку Ксеню» у TikTok, і вона дуже круто «залетіла». 3 лютого 2022 року була прем’єра моєї першої пісні. Наступна мала вийти 24 лютого, але, звісно, цього не сталося.

Головне – щодня робити те, що наблизило би тебе до мрії. 

Щодо секрету успіху – його немає! Мій шлях – завдовжки з життя. Я до цього дуже довго йшов і йтиму далі. Музика – те, чим я живу. Я починав писати пісні вдома, без жодних умов, без крутого обладнання, без нічого. Головне – вірити в себе, у свої сили. Щоб не сталося, ніколи не опускати руки, знати – усе вийде і докладати максимум зусиль для цього. Щодня робити те, що наблизило би тебе до мрії.

Про відчуття себе в українському шоу-бізнесі, підтримку й критику від відомих колег

Я взагалі не шоу-бізнесова людина і не думаю, що колись нею стану. Просто творю свою музику, роблю те, що мені до вподоби, заряджає мене. Отримую шалене задоволення, якщо людям відгукуються мої композиції. Серед колег багато хто підтримує, дуже вдячний за це!

Щодо критики є в мене одна цікава історія. На один із перших своїх концертів запросив через «інсту» медійну особистість, а вона відповіла, що не ходитиме на концерти «ноунеймів». Написала: «Хто ти такий, хлопчику». І виставила прайс! (сміється) Я не взяв цього близько до серця, просто знав: зараз, можливо, так, але невдовзі усе зміниться.

Про емоції від виходу у фінал Нацвідбору на Євробачення та конкурсний трек LaLaLa

Я був щасливий! Неймовірно радий, що ми з командою досягли маленької мети на шляху до більшої. Змалку дивився Євробачення і мріяв колись побувати там, представити Україну. Я зробив усе максимально можливе, щоби справдити свою мрію, вклав усю душу, енергію і запал у цей трек. Хотів, аби вся Україна, а потім і Європа наспівувала LaLaLа! Найголовніше  – привернути увагу до нашої музики, до держави, показати наш дух.

Від початку я подавав дві заявки з різними треками. Другим варіантом була пісня «Попелом», яка так само вийшла на YouTube. Радий, що вибрали саме LaLaLa. Побачимо, що буде далі!

Бажаємо Ярославу творчих успіхів і натхнення! І, звісно, дивимося та слухаємо свіженький кліп LaLaLa:

Старший син князя Монако Альбера II та його колишньої таємної коханої, ексстюардеси Air France Ніколь Кост, 20-річний Александр Грімальді з’явився на обкладинці Tatler.

В своєму першому інтерв’ю він розповів про стосунки з батьком й королівською родиною, а також про плани на майбутнє.

Народжений унаслідок нетривалого роману Альбера ІІ з тоголезькою стюардесою Ніколь Кост, Александр з’явився на світ у Парижі 2003 року і завжди жив із матір’ю, хоча часто бачив батька. Ба більше, його завжди добре приймали в палаці, а принцеса Стефанія, молодша сестра Альбера, стала його хрещеною матір’ю.

Останніми ж роками Александр все частіше з’являється у королівській родині. За словами хлопця, він щороку проводить літні канікули у Монако. Разом із батьком вони грають у волейбол та теніс, дивляться фільми та відзначають свята.

«Мої стосунки з батьком чудові, ми стали бачитися набагато частіше. Під час сезону відпусток ми проводимо багато часу разом», — сказав хлопець.

Алекс також додав, що підтримує близькі стосунки із сестрою по батькові Жасмін Грімальді. Дівчина народилася від американки Тамари Ротоло, з якою Альбер II теж мав нетривалий зв’язок. Жасмін вирішила стати акторкою, як їхня знаменита бабуся Грейс Келлі, й зараз пробує свої сили у Голлівуді.

«Жасмін і я багато говоримо про неї. Особливо Жасмін, оскільки вона йде стопами нашої бабусі в Голлівуді. Ми завжди говоримо про це, і як вона хоче продовжити її спадщину», — розповів син князя.

У січні Александр планує переїхати до Нью-Йорка з Лондона, де жив останні кілька років та вступити до університету. Хлопець хоче вивчати бізнес або міжнародні відносини.

«Я відчуваю, що переріс Лондон. Переїзд до Нью-Йорка допомагає мені рости як особистості, бути незалежним. Це перший раз, коли я їду один. Моя мама розуміє, що це необхідно».

У майбутньому Александр планує працювати з благодійними організаціями,  й«намагатися вплинути на тих, хто менш привілейований, ніж він». А також працювати на благо князівства.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Tatler (@tatlermagazine)

«Я прагну підтримувати стосунки зі своїм батьком і стати, скажімо так, глобальним послом Монако, а також повернути Монако можливості для бізнесу, про що я з ним вже говорив. Я думаю, що я просто повинен виконувати свою роботу і шанобливо ставитися до своєї спадщини та своєї родини. Але я вважаю себе дуже привілейованою і при цьому дуже доброю людиною, тому, думаю, я віддам належне своєму імені», — заявив він.

Фото: Tatler

Кінець 2022 року – початок 2023-го – можна описати як «Епоха відродження Памели Андерсон». За цей короткий відрізок часу акторка і модель, найбільш відома завдяки зйомкам для журналу Playboy і серіалу «Рятувальники Малібу», презентувала документальний фільм від Netflix «Памела: Історія кохання» та мемуари «З любов’ю, Памела», прикрасила обкладинку Variety, прогулялася по вулицях Парижа у кампанії Jacquemus і випустила власну колекцію купальників.

На цьому акторка вирішила не зупинятися, як то кажуть, «куй залізо, поки гаряче».

Цього разу Памела стала обличчям осінньої кампанії Aritzia. Про це вона розповіла в інтерв’ю для американського Elle. Фоном для зйомки послужив її рідний Ледісміт – місто у Канаді. До речі, бренд Aritzia також родом з Канади.

«Ми – два канадські бренди, які зіткнулися один з одним», – жартує акторка.

Проте «модний вихор» для Памели в новинку.

«Коли я була молодша, я ніколи не думала, що братиму участь у якихось кампаніях, тим більше в таких відомих. Я завжди почувала себе аутсайдеркою, трохи бунтаркою», – зізнається вона.

Для фото акторка приміряла блейзер, базову футболку, смугасту спідницю та шкіряний ремінь. Коли Памела вперше побачила костюм строгого пошиття в осінній колекції Aritzia, вона занервувала, оскільки він трохи виходив за межі її стилю.

«Але потім я подумала: «Я знаю, де я хочу носити цей костюм: коли стрижу газон і коли я в саду». Я подумала, що це чудове поєднання, бо це мій офіс. Їм сподобалася моя ідея, і вони сказали: «Ми прийдемо до вас». І я сказала: «Ну, це буде трохи по-сільському…» – розповідає акторка.

Андерсон подобається, що Aritzia – доступний бренд:

«Я завжди говорила, що за гроші не можна купити смак. Коли ви бачите когось із ніг до голови в кутюр, ви просто кажете: «Ну, це просто». Але Вів’єн Вествуд першою сказала мені: «Купуй одну річ на рік. Не купуй багато речей».

Фото: Elle

Віце-прем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій – міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров став головним героєм найвідомішого технологічного медіа Wired. На головній сторінці, автором якої виступив Саша Маслов, політик постав у футболці кольору хакі, прикрашеній золотим тризубцем.

Кадр доповнює фраза: «Михайло Федоров: оцифрування українського фронту».

Усередині журналу – інтерв’ю Федорова, в якому він розповів про створення фандрейзингової платформи United24.

Через кілька днів після повномасштабного вторгнення РФ українське міністерство звернулося із закликом до пожертв: Федоров опублікував у Twitter адреси державних криптовалютних гаманців, зібравши мільйони доларів до кінця першого тижня. Ближче до травня міністерство перетворило його на United24 – платформу електронної комерції в один клік, де будь-хто, хто має кредитну картку, обліковий запис Paypal або криптогаманець, міг зробити свій внесок у боротьбу за свободу. На перший погляд, це був радикальний крок для будь-якого уряду – не кажучи вже про воюючий уряд – відкрити свої державні фінанси та ланцюжок військових поставок для пожертв від громадськості.

«Але світ ще не бачив такого повномасштабного вторгнення, яке транслювалося у прямому ефірі цілодобово та без вихідних. Якби ми чекали, що люди робитимуть пожертвування через вже існуючі організації, вони б надходили на потреби України дуже повільно, або не надходили б взагалі», – каже Федоров.

З початку війни United24 зібрав 350 мільйонів доларів на закупівлю дронів, відновлення будинків та фінансування операцій з розмінування. Він залучив знаменитостей від Хемілла до Барбри Стрейзанд та Imagine Dragons, тим самим допомагаючи утримувати конфлікт у суспільній свідомості по всьому світу, даючи звичайним людям можливість відчути, що вони беруть участь у боротьбі України за виживання, що, за словами Федорова, важливіше за кошти.

«Так само, як президент розмовляє з людьми за кордоном в ефірі або на сцені, так само United24 розмовляє зі звичайними людьми. Головна мета United24 – не сам збір коштів, а інформування людей у всьому світі про те, що відбувається в Україні», – наголосив Федоров.

Фото: Wired

Учора стало відомо, що Роберт Де Ніро у свої 79 років став батьком усьоме. Про поповнення в сім’ї актор проговорився у своєму недавньому інтерв’ю.

Під час бесіди з ET Canada володар премій «Золотий глобус» та «Оскар» розмірковував про сім’ю та спадкоємців. Відповідаючи на запитання, як це бути батьком шістьох дітей, Де Ніро відповів:

«Взагалі, сім. У мене щойно народилася дитина», – поправив актор інтерв’юерку.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от ET Canada (@etcanada)

Хто є матір’ю дитини – невідомо. Актор не афішує своє особисте життя. Ходили чутки, що він зустрічається з тренеркою з бойових мистецтв Тіффані Чен.

На сьогоднішній день достеменно відомо лише те, що актор розлучився зі своєю другою дружиною Грейс Гайтауер ще у 2018-му. Пара перебувала у шлюбі цілих 20 років.

У таємниці також тримається стать та ім’я новонародженої дитини.

Колишня невістка Єлизавети II, герцогиня Йоркська Сара Фергюсон, стала головною героїнею нового номера People. Вона знялася в атмосферній фотосесії, автором якої виступила Зої Макконнелл. Крім світлин, у журналі представлено ексклюзивне інтерв’ю, в якому ексдружина принца Ендрю поділилася теплими спогадами про покійну королеву.

Герцогиня Йоркська називає її своїм «абсолютним кумиром».

«Вона була обдарована вмінням заспокоїти вас. Й мала найнеймовірнішу віру з усіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Вона просто знала, що робити. Вона знала, як змусити людей почуватися добре», – розказує Сара Фергюсон.

Фергюсон каже, що якби вона мала можливість знову поговорити з королевою, вона б «розповіла їй про магнолії в саду, бо вона любила їх, і про первоцвіти на берегах Віндзора, і про проліски».

Після смерті Єлизавети II герцогиня забрала до себе її собак, улюблених коргі Сенді та Міка. Фергюсон вважає, що Її Величність незримо спостерігає за своїми домашніми улюбленцями.

«Вони – національні ікони, тому щоразу, як вони женуться за білкою, я панікую. Але вони – суцільна радість, і я завжди думаю, коли вони гавкають у порожнечу, а білок ніде не видно, я вірю, що це тому, що проходить королева», – зізналася Сара.

Фото: People