Цьогоріч у День незалежності України наш народ бореться за неї, захищаючи свою Батьківщину – сьогодні рівно півроку з початку повномасштабного вторгнення РФ. Однією з цілей російської агресії є нібито «захист прав російськомовного населення», та за 6 місяців війни соціологи зафіксували небувале згуртування українців навколо захисту державної мови та активний перехід переважної кількості громадян з більш звичної російської на українську. У 2022 році мовне питання, яке в нашій країні гостро піднімалося століттями, знову вельми актуальне. Це важлива складова ідентифікації нас як нації, хоч як би окупанти не намагалися заперечувати державність України.

Згідно із загальнонаціональним опитуванням щодо мовного питання, станом на кінець березня 2022 року абсолютна більшість (83%) виступає за те, щоб українська була єдиною державною мовою. Також значно зменшився російськомовний сегмент українців: у 2012 таких респондентів було близько 40%, наприкінці 2021 – 26%, а на початку війни – 18%. Натомість, «перетік» російськомовних відбувається у сегмент «двомовних» – з 15% до 32%, і переважна більшість із них готові найближчим часом перейти виключно на українську. Завершити статистику варто головним показником: сьогодні росія – ворог для 100% українців, а мова відтепер – ще й наша зброя, за допомогою якої ми транслюємо єдність та незламність України.

Сьогодні росія – ворог для 100% українців, а мова відтепер – ще й наша зброя.

З перших днів війни більшість вітчизняних селебриті, які зазвичай спілкувалися російською й були родом з «російськомовних» територій України – Донецької, Луганської, Харківської, Одеської областей, Криму тощо, – почали поступово переходити на українську й власним прикладом своїм мільйонним аудиторіям доводити важливість цього питання, хоча цей перехід для багатьох із них не такий вже простий.

Надя Дорофєєва переспівала солов’їною свій сольний хіт Raznotsvetnaya, почала вголос читати книжки українською та просувати вітчизняну літературу.

Опановує українську й колишній чоловік співачки, харків’янин Володимир Дантес. Артист у свої 33 роки вперше почав писати та говорити державною мовою і навіть випустив дебютну україномовну пісню. «Сьогодні я, як і багато моїх російськомовних знайомих, переходимо на українську мову. І я точно знаю, що серед них існує проблема – це страх перед невдачею і помилками, страх сказати щось не те і не так, – зазначає Дантес. – Тому я написав свою першу україномовну пісню «Обійми», присвячену мовним стереотипам, сидячи вдома і вивчаючи акаунти своїх друзів та інших артистів, які раніше спілкувались російською. Я хочу підбадьорити всіх, хто намагається, докладає зусилля і йде цим шляхом. А тим, хто досі боїться перейти на українську. Друзі, нічого страшного в цьому немає. З мене жодного разу не посміялись, а навіть навпаки – стільки підтримки я ще не отримував».

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Dantes (@vladimirdantes)

Усвідомлює нову реальність й Іван Дорн, відклавши чи не назавжди реліз свого нового російськомовного альбому, бо не на часі. Почали спілкуватися у публічному полі державною Алан Бадоєв та Даша Астаф’єва, такої ж позиції дотримується музикант Олексій Завгородній, відомий як Позитив – нещодавно він представив свою останню російськомовну роботу «Ничего личного», в якій звертається до країни-агресора.

Гостро постало питання україномовного контенту для популярних відео-блогерів, які завжди були російськомовними. Варто лише згадати «мовний скандал», у який нещодавно потрапили телеведуча Маша Єфросиніна та співачка Оля Полякова, він був широко висвітлений ЗМІ. Тоді глядачів обурило, що знамениті на всю країну подруги продовжили вести своє популярне YouTube-шоу «Дорослі дівчатка» російською.

«Ви звикли до нас як до тих, які не підбирають слів, фонтанують і між якими відбувається «хімія». Саме тому нам легше писати шоу «Дорослі дівчатка» російською мовою», – пояснювала тоді Маша Єфросиніна. «До цього ми, дійсно, весь час говорили російською – і вдома, і між собою. Ми хочемо говорити українською, ми вивчаємо мову, ми все для цього робимо. Але щоб ось так, у приватній розмові, як з подругою на кухні, так українською, на жаль, не вийде. І вам самим буде не цікаво дивитися «бекаючих», «мекаючих» ведучих «Дорослих дівчаток», – зі свого боку зізнавалася Оля Полякова.

Вже кілька місяців більш ніж мільйон прихильників YouTube-каналу Олексія Дурнєва бачить заголовки випусків й більшість контенту виключно українською. «Ми з вами кожного дня допомагаємо армії та постраждалим від російської агресії – збираємо на зброю, амуніцію, ліки, одяг та житло. Це дуже важливо. Але мені здається, що ми можемо більше, а саме – системно підтримувати розквіт прекрасної української культури, – каже Дурнєв. – Було б чудово, якби кожен з нас взяв за звичку приділяти трохи часу її вивченню. Необов’язково сідати читати нудні енциклопедії, достатньо робити щось цікавеньке. Наприклад, ви можете виділяти годину, коли будете спілкуватися вдома лише українською, якщо ви ще не перейшли на солов’їну. Спочатку буде важко, потім – весело, згодом – звично та цікаво».

В одній «ваговій категорії» з Олексієм щодо охвату – Раміна Есхакзай, зі своїм каналом «Ходят слухи», на який підписані більше мільйона фоловерів. Вона теж активно переходить на державну в останніх випусках, проте зазначає, що є певні складнощі. «Ти хочеш україномовний контент, але пітримуєш більше срач за україномовний контент, аніж потенційних авторів цього контенту, – обурилася вона нещодавно, звертаючись до глядачів. – Україномовні автори виживають на YouTube, оскільки за срачем немає взаємодії. Чи буде комусь гірше від того, що українець підтримає українця? Не спитає: «Де ти був 8 років тому?». А скаже: «Головне – де ти зараз!» Поки ви обираєте срач, ви не робите нічого для розвитку україномовного контенту! Давайте чесно: от що саме ти зробив для існування україномовного контенту? Не виживання, а реального існування з мільйонними переглядами у блогера».

Всі ці селебриті завжди були російськомовними, й таких прикладів сьогодні дуже багато, що не може не радувати. У межах цього матеріалу ми поспілкувалися з декількома представниками шоу-бізнесу про їхній перехід на даржавну мову в усіх аспектах життя й про важливість комунікації виключно українською.

Аби висвітлити тему мовного питання з усіх боків, ми звернулися й до фахівців з дослідження мови, філологів та мовознавців, які пояснили, чому не існує такого поняття як «російськомовні українці» й надали практичні поради для вивчення солов’їної. Спойлер: після прочитання матеріалу неможливо не заговорити українською!

Головна зброя, яка вистоїть – мова!»

Даніель Салем
телеведучий, актор, ресторатор родом з Одеси
учасник бойових дій у російсько-українській війні 2022 року

Я вирішив спілкуватися українською ще у 2021 році, коли почав працювати на телеканалі «Україна». Для мене це стало величезною відповідальністю – доносити з екрану у великі маси свої думки саме державною. Почав не тільки тому, що необхідно, це перш за все було моїм бажанням. Та остаточно я зрозумів, що неймовірно важливо, якою мовою ти спілкуєшся, коли 24 лютого війська РФ вторглися до України. У автомата можуть закінчитися патрони, ніж може затупитися, але головна зброя, яка вистоїть – мова.

Дуже важливо для кожного українця – спілкуватися державною мовою. Так, ми можемо розмовляти російською – це такий собі бонус. От, наприклад, на полі бою ми їх розуміємо, а вони нас – ні. Тож, для нас це перевага. Деколи на фронті ми спілкуємося з хлопцями-козаками не російською, а «одеською», «запорізькою», «дніпропетровською», бо все ж таки протягом досить тривалого часу кожен з нас спілкувався комфортною для себе мовою.

На полі бою ми їх розуміємо, а вони нас – ні. Тож, для нас це перевага.

Треба пам’ятати, що кожному мова дається по-різному: от мені, наприклад, українська «пішла» дуже легко, бо я філолог за освітою, а комусь – важче. Я щодня штудіюю українську будь-якими методами. До речі, мені дуже допоміг музикант Коля Сєрга своєю порадою у вдосконаленні мови: вмикати аудіокниги українською на повільне прослуховування та повторювати слова вголос за диктором. Так і лексичний запас поповнюється, і фонетична складова покращується.

Моя донька сама забажала спілкуватися державною мовою, ніхто її не змушував. Одного разу вона сказала: «Мамо й тато, я хочу спілкуватися українською!». Це так мене пройняло, таке неймовірне виявлення патріотизму з дитинства. Також ми з нею активно штудіюємо італійську, бо Санта-Луна наразі перебуває в Італії.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Даниэль Салем (@daniel_jihad_salem)

Вважаю, що тим, хто вже розмовляє українською, потрібно бути більш терплячими до тих, хто її тільки опановує. Дуже важливо в питанні мови не змушувати вивчати її насильно й не казати щось на кшталт «хто не спілкується державною – той не патріот». З приводу останнього – з цим я точно не погоджуюся, бо мова спілкування точно не впливає на відчуття патріотизму. Дуже важливо, якою мовою ми розмовляємо, проте інколи важливіше – що саме ми говоримо.

Наразі такий час, коли українець не повинен кидатися камінням в іншого українця.

Дуже часто у своїх соцмережах я отримую повідомлення від хейтерів приблизно такого контексту: «спілкуйтеся виключно українською». Звісно, у цих людей болить серце за Україну, вони хочуть, аби усі були патріотами, що в їхньому розумінні означає розмовляти українською й вони думають, що вітчизняні селебриті, які розмовляють російською, переметнуться на інший бік… Я розумію всі ці закиди, тому з повагою ставлюся до кожного подібного повідомлення. Якщо таким людям буде краще на душі, якщо я спілкуватимуся у соцмережах виключно українською – без проблем. Я прислухаюся до хейтерів. Проте вважаю, що наразі такий час, коли українець не повинен кидатися камінням в іншого українця. Ми навпаки повинні згуртуватися та підтримувати одне одного!

Якщо до мене звертаються російською мої друзі, позицію яких я знаю (а вона повинна бути лише одна: «українці переможуть», «найкращий Президент у світі – Володимир Зеленський», «українці – найсильніша нація» тощо) й які у процесі вивчення української, я можу спілкуватися з ними цією мовою. Насправді у мене зараз не залишилося друзів із довоєнного життя, мої товариші наразі – військові, волонтери. Це так важливо, що у воєнний час трапляються такі неймовірні знайомства, про які раніше я й подумати не міг.

На сьогодні московська мова – не просто мова ворога, а мова маргіналів та людей з низьким інтелектуальним рівнем»

Ірина Фаріон
мовознавиця, науковиця, педагогиня

Чому мовне питання в нашій країні піднімалося століттями і досі залишається актуальним? На вашу думку, що повинно відбутися, аби всі українці заговорили державною мовою?

По-перше, історично так склалося, тому що Москва окупувала Україну – ось основна відповідь на всі запитання, які стосуються московської мови, мови ворога й мови окупанта, на території України. З цього випливає, що російська на території України – це мова ворожнечі, агресії, вбивств та військових гарнізонів. Вперше російський воєнний чобіт ступив на територію України у 1659 році, у часи Івана Виговського.

Останнього треба було знищувати, оскільки основне завдання його політики полягало у тому, аби негайно розірвати укладені Богданом Хмельніцьким Переяславські домовленності, які мали тимчасовий характер. Він не встиг розірвати ці домовленності через свою загибель. По-третє, всі люди, чи то на Лівобережній, чи то на Правобережній Україні, які й досі говорять московською мовою, – або раби, або жертви режиму, або найкращі трофеї путіна. Тож, нехай вони оберуть, до якої категорії належать.

Люди, які й досі говорять московською мовою, – або раби, або жертви режиму, або найкращі трофеї путіна.

На сьогодні московська мова – не просто мова ворога, а мова маргіналів та людей з низьким інтелектуальним рівнем. От що означає «історично склалося». Коли московський чобіт ступив на територію України в другій половині XVII століття й Лівобережна Україна відповідно до Андрусівського перемир’я опинилася у складі Московського царства, а Правобережна – у складі Речі Посполитої, гетьман Пилип Орлик намагався звільнити обидва береги Дніпра від тих, хто насаджував московську мову. Проте Туреччина не підтримала його намагань, а Швеція, яка на той час взяла Україну під свій протекторат, не мала реальної можливості щось робити для цього.

Ми не маємо думати про тих українців, які й досі є дегенератами. Ми маємо думати про нас, людей, які шанують свою Батьківщину й знають, що «рускоязичіє» завело путіна в країну. Людей же, які розмовляють в Україні московською мовою, ми напросто маємо перестати розуміти. А якщо вони до вас звертаються, просто посміхайтеся і кажіть англійською: «Who are you? I don’t understand you because my nationality – Ukrainian, my homeland – is Ukraine. Go out!» Таким чином проблема вирішується моментально.

Під час війни мовне питання «розкололо» російськомовних українців на два табори: тих, хто озвучує думку, що «російська більш рідна, оскільки розмовляю нею від народження і відхрещуватися від неї не збираюся», й тих, хто маленькими кроками намагається переходити на українську у всіх аспектах життя. З точки зору культурної спадщини та філології, що ви думаєте про ці обидві позиції?

Терміну «російськомовні українці» не існує. У 1989 році його вигадав тодішній московський міністр закордонних справ Андрій Козирєв. І ми, на жаль, постійно цей термін використовуємо. В Україні немає російськомовних українців! У нас є слабкі українці, які лягли під ворога, змосковщилися й понесли російську мову по всьому світу.

Мене проймає іспанський стид, коли польські колеги телефонують і кажуть, що їх нудить від українців, які розмовляють російською, й вони мають таке враження, ніби у них наразі відбувається окупація Польщі. Більшої ганьби, аніж змосковщений українець, який поїхав по світах і потягнув за собою шлейф цього російського свинства, просто не існує! Тож, перша категорія змосковщених українців, які «не збираються відхрещуватися від російської мови», для мене – раби.

Щодо другої категорії «українців, які наразі намагаються опанувати українську» – а що ви робили протягом 30 років Незалежності нашої країни? Чому не переходили на державну мову? Чекали поки ракети полетять у голови, аби це розпочати? Та добре, що хоч зараз дійшли до такої думки. Для таких людей я одразу, ще у березні, створила онлайн-курси з вивчення державної мови на кафедрі української мови у «Львівській політехніці». Ми залучили до цього проєкту 15 викладачів, яким додали додаткове навантаження у кілька годин раз на тиждень. Через певний час кафедра закінчила ці курси, проте не завершила їх я – організувала щотижневі курси на одному зі своїх YouTube-каналів.

Тут щосуботи з 18:00 та 19:30 я безкоштовно проводжу курси культури української мови. Тож, запрошую на освітні лекції усіх тих, хто прагне вичавити з себе раба і надалі притягувати путіна до України. Бо він сказав, що «межі Московської імперії – це межі російської мови».

Головне – не бійтеся робити помилки!

До речі, після закінчення війни або навіть раніше я збираюся перевидати свою монографію «Мовна норма: знищення, пошук, віднова» з акцентом на тому, аби допомогти людям переходити на українську. Головне – не бійтеся робити помилки! Якщо ж ви поряд з людиною, яка тільки-но почала штудіювати святу українську мову, то ні в якому разі не робіть їй зауваження публічно, просто підійдіть та шепніть на вушко.

Чому так важливо публічним людям, навіть які у побуті спілкуються російською, спілкуватися українською в інформаційному полі та назагал? Чи є взагалі доречними їхні російськомовні звернення, інтерв’ю, виступи тощо?

Публічний простір дуже сильно впливає на довколишнє середовище. Дуже часто люди запитують мене, як набратися лексичного запасу, і тут спрацьовує єдине правило: повністю виключити російську мову зі свого вжитку. Лексична розбіжність між українською та російською мовами становить 38%, проте росіян ми завжди розуміємо. А от лексична розбіжність між українською та чеською мовами становить 36%, та чехів ми досить погано розуміємо. Чому так? Тому що ми їх не чуємо в інформаційному просторі на відміну від росіян. Тож, якщо ми постійно чутимемо російську мову в публічному просторі, то автоматично налаштовуватимемо себе на неї, бо вона постійно звучить.

Патріот – це не про слова та володіння виключно українською мовою, патріот – це про справи»

Андрій та Юлія П’ятови
футболіст, голкіпер ФК «Шахтар» та збірної України, у 2022 році завершив кар’єру
подружжя родом з Донецька

Андрій: Я розумію українську й доволі непогано нею спілкуюся, проте все своє життя я зростав у російськомовній родині. Мої діти також спілкуються російською, хоча прекрасно розуміють українську. Так, я усвідомлюю, що у час війни треба відмовлятися від російської та переходити на українську. Проте це має йти від бажання самої людини, а не через те, що хтось її змушує це робити. Патріот – це не про слова та володіння виключно українською мовою, патріот – це про справи та допомогу волонтерам, ЗСУ, переселенцям тощо. Це популізм – думати, що якщо людина не розмовляє українською, то вона – не патріот.

У мене дуже багато знайомих, які наразі захищають нашу Батьківщину у лавах ЗСУ, і більшість з них розмовляє російською. Зараз не на часі дорікати російськомовним співвітчизникам про мовне питання, наразі набагато більше проблем, на які варто звернути увагу. А після перемоги, вважаю, треба робити якомога більше програм з вивчення української для різних верств населення.

Це популізм – думати, що якщо людина не розмовляє українською, то вона – не патріот.

Юлія: Я вивчала українську ще зі школи, тож спілкуюся досить вільно. Наразі мову не штудіюю, використовую накоплені знання. Доволі часто читаю дітям українські книжки, а при перегляді серіалів чи фільмів обираю озвучку державною. У родині я спілкуюся російською, сторінку в Instagram також веду російською – і ніхто з моєї аудиторії жодного разу не захейтив мене через це, оскільки я озвучила, що ця мова – виключно інструмент для спілкування.

Я не хочу, щоб мовне питання наразі стало точкою розбрату в українському суспільстві. Хочу, аби кожен з нас поважав вибір іншого щодо спілкування тією мовою, якою йому зручно. Звісно, всі повинні знати українську! Проте в жодному разі не варто змушувати чи звинувачувати людину в тому, що вона розмовляє не тією мовою, якою комусь хотілося б. Щодо публічних осіб, вважаю, що в медійному просторі вони повинні розмовляти виключно державною, проте в побуті – тією мовою, якою забажають.

Не хочу, щоб мовне питання наразі стало точкою розбрату в українському суспільстві.

Якщо до мене звертаються українською, я відповідаю українською. Також можу звернутися до людини із запитанням, якою мовою краще спілкуватися з нею. Я в жодному разі не засуджую людей в контексті того, якою мовою вони розмовляють. Кожен спілкується так, як йому зручно. Якщо ж хтось когось не розуміє у побуті, можна просто прилаштуватися до співрозмовника й звертатися до нього тією мовою, яка йому наразі зрозуміліша.

Катерина Сергеєва
акторка озвучування, засновниця «Мовної майстерні», голова київської творчої спілки акторів-дикторів

Чому мовне питання в нашій країні піднімалося століттями і досі залишається актуальним? На вашу думку, що повинно відбутися, аби всі українці заговорили державною мовою?

На мову населення тих чи інших регіонів завжди впливає наявність територіальних «сусідів». Наприклад, у Швейцарії одна частина країни межує з Італією, інша – з Францією, третя – з Італією. У різних регіонах можна побачити вивіски на магазинах, написані мовою сусідніх країн. З першого класу у школах вивчають багато мов, а мова кожного регіону – на першому місці. Це все я знаю не з чуток, а від друзів, які там живуть, й з якими я під час свого нещодавнього візиту до Швейцарії обговорювала актуальність мовного питання на тутешніх теренах. Але ж у Швейцарії мирні й цивілізовані сусіди, їх ніхто не прийшов «визволяти».

Це справа честі, тим паче тепер, коли росія «прикрилася» мовним питанням і влаштувала на нашій землі справжній терор.

Як вивчити українську? Насамперед потрібно захотіти. Піти на курси, записатись на мовні марафони і почати вживати в повсякденному житті. Коли українські медійні особи продовжують розкручувати свої сторінки і YouTube-канали російською, наголошуючи на тому, що у них немає часу вчити українську, й при цьому активно виступають проти війни, у мене виникає когнітивний дисонанс. Одна справа – коли ти володієш двома мовами, а твій гість часом не розуміє українську, тоді перейти на зручну йому мову – нормально. Інша справа – коли це принципова позиція. Як на мене, це справа честі, тим паче тепер, коли росія «прикрилася» мовним питанням і влаштувала на нашій землі справжній терор.

Усі публічні персони мають перейти на українську. Я завжди вболівала за український продукт, я й сама з 2000 року біля мікрофону озвучую і дублюю українською. До 2014 року були запити на російськомовну озвучку, проте всі ці роки я дублювала виключно українською. 95% відсотків моєї роботи були пов’язані з озвучкою солов’їною, а інші 5 % – французькою, англійською тощо. Саме робота державною мовою викликала у мене безцінне відчуття того, що я роблю важливий внесок у культуру своєї країни.

Вважаю, що саме так має вчиняти кожний професіонал з мовного питання, який поважає себе, – нести культуру українського слова в маси. Проте у 2000-х роках таких було – одиниці. Я дублювала для кінотеатрів перший фільм українською «Відпустка за обміном» і стояла разом з колегами у першоджерел створення українського дубляжу. Саме наш дубляж і досі вважається одним з найкращих у світі. Це офіційно визнав Голлівуд.

Саме наш дубляж і досі вважається одним з найкращих у світі. Це офіційно визнав Голлівуд.

Зараз це справа честі – почати говорити українською, тим паче наша мова красива і мелодійна. Треба тільки почати і практикуватись. Головне – не боятися, що протягом перших кількох місяців мови змішуватимуться і періодично формуватиметься суржик. Але краще таким чином поступово очистити мову від русизмів, аніж ніколи так і не заговорити українською як корінний українець.

Багато педагогів та мовознавців для швидшого опанування мови радять читати книжки вголос. На вашу думку, чи робоча ця методика? Що і як саме порадите читати?

Коли ми читаємо вголос, ми себе чуємо. У цей момент вмикається слуховий контроль. Органи мовлення і органи слуху взаємопов‘язані. Я організувала власну «Мовну майстерню», там я приділяю велику увагу вправам з чітким і усвідомленим промовлянням текстів і вчу учнів «вмикати» вуха під час промовляння. Це і є формування нового мовного рефлексу. Це лише справа бажання, наполегливості, зацікавленості і регулярності. Окрім читання вголос рекомендую щоденне спілкування і навіть читання української поезії або дитячих віршиків діткам, звідки ви також зможете набирати словниковий запас. І безумовно – дивіться кіно лише в українському дубляжі, нехай ваше вухо чує виразну і високопрофесійну вимову.

Які вправи з артикуляції/дикціії тощо потрібно робити щодня, аби пристосувати мовний апарат до гарної української вимови? Як навчитися не стидатися поки що не ідеальної вимови й як її покращити?

Я б радила звернутися до професіоналів з постановки мовлення і тих, хто мав досвід викладання саме у ВНЗ за навчальними програмами і контролем з боку кафедри. Я сама викладала в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на кафедрі сценічного мовлення. Тож, у своїй «Мовній майстерні» кваліфіковано розказую, які вправи краще, а які – ні, оскільки у кожного різний мовний апарат. У такому випадку краще, аби викладач провів діагностику стану артикуляційних органів і предметно зорієнтував, у якому саме напрямку рухатися. Та перше, що нам треба усвідомити, переходячи на українську – це широту і мелодійність голосних. Вони більш ширші, ніж в російській, тому вимагають більшого відкриття рота, тобто опущення нижньої щелепи. Для цього можете самостійно робити артикуляційні вправи, які я рекомендую.

 

Ми повинні навчати наших дітей рідній мові, оскільки вони – продовження нашого роду та країни»

Евеліна Мамбетова
модель родом з Криму 

Українську я знаю з самого дитинства, у школі у мене завжди була п’ятірка з мови та літератури. Оскільки більшу частину свого життя я живу за кордоном, здебільшого розмовляю англійською, але останнім часом намагаюся більше спілкуватися українською, бо це моя рідна мова. Навіть фільми на Netflix тепер дивлюся державною або з українськими субтитрами.

В Україні ніколи не було проблем з тим, якою мовою ти розмовляєш, що б не вигадували окупанти. Я можу говорити російською, мені відповідають українською – і ми всі одне одного розуміємо. Якою мовою розмовляти – це справа кожного, як кому комфортно. Наприклад, я можу з англійської перейти на українською та російську, навіть татарську. Головне, перш за все, бути людиною! Для мене цілком не важливо, якою мовою говорять люди навколо мене. Останнім часом до мене дуже часто звертаються французькою, я мало що розумію, тож відповідаю англійською. Якщо ж ми одне одного не розуміємо, можу й жестами пояснити, якщо у цьому буде потреба. Вважаю, що мова і колір шкіри не мають жодного значення.

Володіти рідною мовою, мені здається, дуже важливо не тільки тепер, а й завжди. Ми повинні навчати наших дітей рідній мові, оскільки вони – продовження нашого роду та країни. Останнім часом я перечитую свої улюблені твори – «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «Енеїда» Івана Котляревського, «Собор» Олеся Гончара.

Моя основна порада — почніть говорити українською»

Наталія Клименко
засновниця проєкту «Мова – ДНК нації»

Чому українцям варто володіти солов’їною незалежно від того, у якому мовному середовищі вони виховувалися?

Чому французам варто володіти французькою? Чому наші співгромадяни, які зараз вимушено виїхали за кордон, мають там відвідувати мовні курси? Бо державна мова — це важливо, особливо в нашому випадку. Нам випало жити біля сусіда, який хоче знищити нашу націю, щоб привласнити все наше — територію, історію, культуру…

Поради від вас: як простіше та швидше опанувати українську тим, хто наразі взявся за вивчення, та зробити її основною мовою? 

Стільки матеріалів уже написано про те, як перейти на українську! Моя основна порада — почніть говорити українською. Дозвольте собі помилятися. Не картайте себе ані за можливі помилки, ані за «надто літературну» мову. Оточіть себе українською — переналаштуйте смартфон, слухайте українських пісень, читайте українською — класиків і сучасних авторів, підпишіться на українськомовних блогерів і корисні ресурси, дивіться фільми українською. Звичайно, не можу не порадити сайт та сторінки «Мова — ДНК нації» у соцмережах – ми є у Facebook, Instagram, Twitter, Telegram. Щоб уникнути можливої критики чи кепкування, просіть про допомогу! Пояснюйте, що ви лише переходите на українську й будете вдячні за підтримку.

Медійні люди та лідери думок в Україні мають бути прикладом для мільйонів людей»

Ілона Гвоздьова
танцівниця, хореографиня родом з Криму 

Остаточно вирішила перейти на українську мову, коли відчула це серцем, коли зрозуміла, що наша мова – наша зброя й ідентифікація нації. Я народилася в Криму і більшу частину свого життя спілкувалася російською мовою. Лише в університеті викладала українською мовою і на телевізійних проєктах спілкувалася нею протягом останніх років. Я ніколи раніше не думала, що мова може так багато значити задля мирного життя!

Сьогодні я вивчаю мову за допомогою online-школи під керівництвом Андрія Шимановського – легко, доступно і з гумором! Його голос та розмови зачаровують і закохують у навчання. На жаль, часу на читання книжок не вистачає, але почали з чоловіком дивитися фільми виключно з українським перекладом.

Ніколи раніше не думала, що мова може так багато значити задля мирного життя!

Я повернулася до української літератури, а саме до читання та вивчення віршів таких авторів як Леся Українка, Володимир Сосюра, Тарас Шевченко, Василь Симоненко, Юрій Іздрик, Іван Франко, Василь Стус та Ліна Костенко. Вірш Ліни Костенко «Крила» та вірш Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти людина?» вразили мене в саме серце. Поки що найскладніше дається бігло і безпомилково говорити красивою літературною мовою, інколи плутаю наголоси. Вдома ми спілкуємося по-різному, але всією родиною намагаємося переходити на українську.

Я вважаю, не можна тиснути на людей, вони самі мають відчути цей поклик. Ми ж наче у вільній країні живемо, чи не так? Думаю, просто потрібно трохи більше часу, аби люди це усвідомили. Гадаю, наразі нам, українському народу, доля дала шанс обрати наше майбутнє і назавжди ідентифікувати нашу Україну – і за рахунок мови, і вітчизняного виробництва, і наших талановитих людей, і нашої незламної волі. В соцмережах мені інколи робили зауваження з приводу спілкування російською, навіть давали рекомендації щодо переходу на українську. Я ніколи не сприймала це вороже. Я володію двома мовами, тож при різній нагоді й використовувала кожну з них.

Якщо до мене звертаються російською, я і відповідаю російською. Я вважаю, що не маю права нікого засуджувати, на усіх нас – суд Божий. Проте вважаю, що медійні люди та лідери думок в Україні мають бути прикладом для мільйонів людей. Зараз я теж не налаштована агресивно до людей, які і далі продовжують спілкуватися російською, тому що я їх розумію і розумію що, особливо дорослим людям, які все життя спілкувалися російською, зараз дуже важко перевчитися і повністю перейти на українську. Наразі в країні війна, щодня люди і так переживають глибокий стрес, тому треба ставитися одне до одного з розумінням, терпінням і добротою. Сьогодні і так на нашій землі багато зла, крові і смертей. Не варто ще між собою зчиняти розбірки.

У період повномасштабної агресії РФ проти України значна кількість українців почала штудіювати солов’їну: хтось тільки взявся за ази, а хтось вже переходить на державну в усіх аспектах життя. Так чи інакше курси з вивчення української наразі переживають свій апогей. Важливим етапом у вивченні мови є її активне використання у побуті, радять експерти, тож вивчити теорію – тільки половина справи, головне – почати говорити. А щоб не стидатися поки що не ідеальної промови, її можна покращити навіть самостійно. Благо, для цього є перевірені методи.

Катерину Сергеєву знають сотні людей, а от чують – мільйони. Вона стояла у витоків українського дубляжу на початку 2000-х років і активно просувала солов’їну на екрани тоді, коли на це ще не було попиту. Саме голосом Катерини в українському дубляжі говорять Камерон Діаз, Міла Куніс, Дженіфер Аністон, Міла Йовович й інші голлівудські зірки. Перший україномовний дубляж у нашій країні – стрічки «Відпустка за обміном», де Катерина озвучила Кейт Вінслет, – взагалі вважається одним з найкращих у світі, що офіційно визнав Голлівуд.

У 2015 році акторка заснувала власний проєкт «Мовна майстерність», де навчає людей постановці голосу, дикції, правильному диханню під час мовлення тощо. Під час війни, коли попит на вдосконалення української сягнув свого розквіту, Катерина Сергеєва як на власній Instagram-сторінці, так і на сторінці «Мовної майстерності» почала активно ділитися безкоштовними практичними порадами з техніки мовлення українською. Редакція INSIDER.UA звернулася до Катерини з проханням порадити найбільш ефективні вправи з покращення української вимови, які можна робити у домашніх умовах.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Катерина Сергеєва (@katerinna_sergeeva)

Перше, що нам треба усвідомити, переходячи на українську, – це широту і мелодійність голосних»
Катерина Сергеєва 

Перше, що нам треба усвідомити, переходячи на українську, – це широту і мелодійність голосних. Вони більш ширші, ніж в російській, тому вимагають більшого відкриття рота, тобто опущення нижньої щелепи. Для цього можете самостійно робити артикуляційні вправи, які я рекомендую.

1. Відкриваємо рота, опускаємо нижню щелепу (8 разів). Рівень розкриття рота приблизно 4-5 см. Задача: розім‘яти саме ті м‘язи, що опускають щелепу донизу, а не в боки, щоб під час мовлення досягнути об‘єму в голосних. Перед цим сформованими кулачками можна розігріти зону щік, а точніше м‘язи, що під ними. Опустіть щелепу. Порухайте в різні боки, обережно (8 разів), розминаючи додаткову групу щелепних м‘язів. Оскільки м‘язи на обличчі вплетені один в одного, то ви таким чином трохи підготуєте артикуляцію до роботи. 

2. Вголос широко і повнозвучно промовьте українські голосні – І – И – Е – А – О – У. Уявіть, що за 5 метрів від вас стоїть співрозмовник, що не дуже добре чує. Задача: утворити вільний об‘ємний голосний і трохи протягнути його, щоб він наче «долетів» до уявного співрозмовника. Наприклад, «ііііі, иииии, еееее» тощо.

3. Промовьте слова з великою кількістю голосних, що чередуються з одним приголосним. Робіть оплеск на наголошеному складі, щоб привчитись до ритмоструктури українського мовлення. Голосні мають звучати широко і не плоско! Слова для тренування: молоко, оборона, завірюха, вересень, граматика, правило.