Такий «тренд на кохання» вкотре показує нам, що попри скрутні часи, українці продовжують жити і кохати. INSIDER.UA поспілкувався з зірковими парами, які наважилися одружитися під час повномасштабної війни. Співачка Анна Трінчер і блогер Олександр Волошин, актори Макс Девізоров і Світлана Гордієнко, а також Євген і Наталя Синельникови, творці проєкту «Як звучить світ… Україна» та інших знакових тревел-шоу, поділилися подробицями проведення церемонії, згадали найромантичніші вчинки один одного та зізналися, як наважилися на такий важливий крок у воєнний час.

Євген і Наталя Синельникови

Євген Синельников: Навіть під час війни життя триває. Не можна його відкладати. Жодна війна не зупинить кохання! Ба більше, ми домовилися з коханою, що після перемоги повінчаємось, а отже буде ще одне родинне свято. Церемонія пройшла дуже легко і щиро. У нас не було сценарію чи запланованих тостів. Все відбувалося само собою, від справжніх почуттів: музика, паелья на багатті та українські народні пісні біля вогнища ввечері.

Жодна війна не зупинить кохання!

Найромантичніше, що Наталя для мене зробила, це щасливі ранки! Щоразу відчуваю, що я щаслива людина. І це я не лише про секс, це відчуття, що тебе кохають, в тебе вірять. Це надихає!

Наталя Синельникова: Освідчився мені Женя саме в той час та момент, коли я усвідомила, що я саме та єдина жінка, з якою він хоче зустріти старість. В той час, коли над нами летіли ракети, я відчула, що поруч є чоловік, який для мене опора, крила, моє кохання.

Анна Трінчер та Олександр Волошин

Анна Трінчер: Чому ми вирішили одружитися під час війни? Тому що так відчули. Ця війна нам показала, що ми один для одного підтримка і опора. Саме через це вирішили не чекати перемоги, адже ніхто не знає, що буде з нами завтра, а хочеться дійсно жити і робити те, що відчуваєш за потрібне.

Ця війна нам показала, що ми один для одного підтримка і опора.

Церемонія пройшла дуже круто. Це був один із найкращих днів у моєму житті. Були тільки рідні, близькі люди, яких я дуже хотіла бачити, не було ніяких таких моментів, що перед кимось незручно, всі були «свої». Я собі пообіцяла не плакати, але плакала, здається, мільйони разів.

Сашине освідчення перевершило всі мої очікування. З самого дитинства я бачила безліч різних освідчень у фільмах і завжди мріяла, щоб цей момент для мене теж був емоційним, класним, романтичним, щоб запам’ятався на все життя. Саша саме так і зробив. Освідчення було дивовижним та яскравим. Навколо кружляли мотоцикли, був величезний букет квітів та каблучка, яка спустилася до мене з дрону… Я дуже ціную в чоловікові його креатив і бажання виводити мене на такі емоції, саме тому коханий отримав від мене заповітне «Так». А найромантичніше, що для нього зробила я – подарувала усю себе!

Макс Девізоров і Світлана Гордієнко

Макс Девізоров: Я освідчився по відеозв‘язку. Тому що кохана вже була за кордоном, а я в казармі. І от коли нам оголосили, що ми виїжджаємо на Донеччину, я вирішив – пора! Зателефонував і спитав, чи хоче вона стати моєю дружиною, щоб ми були поруч все життя. Звісно, з обручкою! І кохана погодилась. Після цього відправлятись на Схід було вже не так тривожно. Церемонія пройшла камерно. На жаль, ані родина Світлани, ані моя не змогли бути присутніми. І оскільки мене відпустили в Дніпро лише на півтори доби, все відбулося напрочуд швидко!

Коли нам оголосили, що ми виїжджаємо на Донеччину, я вирішив – пора!

З гостей були подружка нареченої Валерія з Дніпра, а з мого боку – троє побратимів. Гадаю, що наразі мій найромантичніший вчинок для коханої – це спільна подорож у Туреччину, в Каппадокію, аби політати на повітряній кулі. Саме там у повітрі я вперше освідчився Світланці у коханні.

Світлана Гордієнко: Я точно можу сказати, що війна висвітлює щирі почуття. Зачекати перемоги і одружитися – це варіант, але жити потрібно зараз. Ніщо так не надихає, як кохання, і, напевно, ми вирішили не створювати перешкод раціональними роздумами. Віддалися почуттям і створюємо свою історію. Наше весілля стало нагодою для радості, якої не так багато в наші часи, але в той день ми на мить дали собі можливість бути щасливими!

Мета цього проєкту –  передати та відтворити унікальні звуки українських міст так, щоб серце кожного українця наповнилося ще більшою любов’ю до своєї країни. Зйомки першого сезону тревел-шоу «Як звучить Україна» проходили у 2022 році, під час війни. Тож, окрім звучання місцевих унікальних музичних інструментів та зразків фольклору, з екрану лунатимуть й звуки сучасності: бентежні «голоси» повітряних тривог, сумні «семпли» зруйнованих стін й щемлячих історій переселенців. Євген Філатов записував їх на спеціальний девайс, щоб потім аранжувати й наприкінці програми представити унікальний трек кожного українського міста. У першому сезоні шоу глядачі почують, як «звучать» Київ, Чернігів, Львів, Одеса та Верховина. 

В чому унікальність цього музичного тревел-формату, які складнощі виникали під час зйомок проєкту, як і чому він вплине на українців: на прохання INSIDER.UA, напередодні прем’єри розповіли творці шоу «Як звучить Україна» Євген і Наталя Синельникови та його ведучий Євген Філатов. 

Євген і Наталя Синельникови
творці музичного тревел-шоу «Як звучить Україна»

Про ідею створення «Як звучить Україна» 

Женя: У дитинстві моя дружина Наталя поверталася з навчання – від потягу до будинку батьків – і завжди прислухалася впродовж цієї подорожі, як співають пташки, як звучать кроки, коли йдеш… Відтоді вона й «захворіла» цією ідеєю про звук. Згодом у професійному житті вона багато працювала з кліпмейкерами, представниками шоу-бізнесу, а ця ідея все дозрівала. Й вже коли «дозріла» й вона зі мною поділилася, я сказав, що це класно. Вже разом ми додали до цієї ідеї, як частини шоу, професійну музичну студію та магію створення музики. Так все і почалося, але задум був дуже давнім.

Здебільшого, у туристів мета відвідати красиві локації і смачно поїсти. А я окрім цього завжди звертала увагу на оточуючи звуки… Мені хотілося закрити очі і послухати місто.

Наталя: Коли ми вже зустрічалися з Євгеном, закохувалися одне в одного, я бачила, що мій коханий дуже багато подорожує, захоплюється цим. Спостерігаючи за його мандрами Україною та світом, помітила, що здебільшого у туристів мета – відвідати красиві локації і смачно поїсти. Це ключова функція, важлива у кожній подорожі. А я окрім цього завжди звертала увагу на оточуючи звуки, тобто не лише на візуальні та смакові нагадування про місце, а й емоційні. Мені хотілося закрити очі і послухати місто.

Коли розказала Жені про свою ідею, він взяв мій задум і перетворив на цілісний формат. Я презентувала йому все дуже гідно: знайшла людей, окреслила ідею, зробила презентацію, мені написали сценарій. Показала все Жені, на що він сказав: «Так, непогано, давай реалізуємо…» Він придумав, що у програмі обов’язково має бути місце музичній студії – це була цілком його ідея. З цього моменту почав будуватися певний формат.

Коли ми вирушили знімати пілотний випуск, я як раз подалася на грант, завдяки чому у моєму житті з’явилася Ірина Почапська, якій я дуже вдячна, адже саме вона допомогла мені реалізувати цю ідею. Ми виграли грант, а коли вже знімали перший пілот у Харкові, ще у 2021 році, зйомки показали, що формат треба або змінювати, або удосконалювати. 

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от УкрЮтюбПроєкт (@ukryoutubeproject)

Про унікальність концепції проєкту 

Женя: Це природний процес, коли відзнятий пілот переробляється, перефокусуються пріоритети. Раніше у нас був акцент на подорожі, на кшталт «Як звучить Запоріжжя?» – це очікувані звуки роботи заводів, або ж «Як звучить Чернігів?» — це звуки дзвонів багатьох церков. Але згодом формат змінився саме з акцентом на музику. Відтоді це не просто тревел-шоу, де ведучий проїздить містами і збирає звуки, це шоу про те, як він синтезує з них музику. Головне – занурення у сам процес. Чому композитор зробив саме так, а не інакше, використав саме ці звуки?

Наталя: Коли ми з Женею сиділи вечорами і продумували формат, здавалося, що всі міста схожі. Одеса, Київ, Харків чи Чернівці – чи вони всі не походять один на одний? В кожному з них є ресторани, трамваї, годинники на площі… Здавалося б, 80% міст звучить однаково, але насправді для кожного туриста на емоційному рівні трамвай у Львові звучить інакше, порівняно з одеським трамваєм. Саме це ми й хотіли показати.

Ми, як автори, у майбутньому хочемо запрошувати композиторів з інших країн.

Багато де є схожі звуки, але наша ідея у тому, щоб «з’єднати» їх з певним містом. Аби кожна людина, заплющивши очі й почувши по радіо цей трек, сказала: «О, це ж Львів!» Цей формат відкритий до спонтанності, до сьогодення, яким би воно не було, тому це в певному сенсі реаліті. Якщо ми чуємо якісь цікаві звуки, звісно, ми відразу, «на ходу» їх записуємо. Втім у сценарії є й заздалегідь погоджені семпли, які, ми певні – глядач має почути. 

Женя: Так, є деякі речі, які обговорюються на старті. Наприклад, ті самі дзвони у Чернігові, адже там багато церков, – це було заплановано. Але здебільшого це як документальний фільм: почув, сказав щось, звучить прикольно – записали. Через схожий підхід до інфраструктури міста втрачають свою айдентику, а наша мета – зберегти її, знайти і показати те, що відрізняє Чернігів від Дніпра.

Наприклад, у Чернігові біля пішохідного переходу оголошується дозвіл чи заборона на рух голосом з особливим акцентом, порівняно з тим же Дніпром. Наче все те саме, але відрізняється. У Харкові є метро, як і у Києві, але там зовсім інший голос оголошує зупинки. Це маленькі деталі, які відрізняють міста одне від одного.

Можливо, подібні кейси такого формату є за кордоном, але ми не вивчали це питання досконально. Ця програма «йде» зсередини, тому формат завжди змінюється. Ти думаєш собі щось одне, після того на монтажі розумієш, що деякі уявлення не працюють. Зміни відбуваються постійно: щось додається, від чогось ми відмовляємося, тому ми не робимо за шаблоном, а вигадуємо з нуля. 

Наталя: Ба більше, деякі програми у нас не схожі між собою. Начебто вони однакові, у кожній – історія про місто, проте все одно всі вони різні. І ми не боїмося цього. Це повинна бути документальна історія міста і композитора, який це місто почув. Ми, як автори, у майбутньому хочемо запрошувати композиторів з інших країн, аби вони почули ті ж трамвайчики, тих же коней, того ж трубача, але кожен з них, впевнені, відчує все по-своєму, і дасть нам нове музичне бачення цього міста і його звуків.

Женя: Також це портрет композитора, як він побачив місто і склав його музику. Інший – відчує по-іншому. Це буде новий ритм та інакший настрій. Історія не тільки про місто, а й про те, як його відчуває певний композитор. 

Про вибір локацій для зйомок

Наталя: Місця для зйомок обирав Женя, як режисер. Цей рік для мене був дуже важкий в емоційному плані: ми виїхали з окупованої Бучі, я втратила маму, потім і тата, і коли нам написали, що потрібно починати зйомки, я не була готова. Коханий, який завжди був поруч, сказав: «Я все зроблю». І почав готуватися, збирати документи. Ми, звісно, радилися, та здебільшого обрали ті міста, які будуть цікаві глядачу. Планували поїхати у Дніпро, але через масштабні обстріли міста, що почалися буквально перед поїздкою, не ризикнули, тому вже в останній момент обрали замість нього Верховину. 

Женя: До того ж, у Дніпрі всі індустріальні місця були зачинені, мости не можна було знімати. Ми відзняли випуски у п’яти локаціях – Києві, Одесі, Чернігові, Львові, Верховині. Як бонус – плануємо показати й пілотний випуск, відзнятий у Харкові у 2021 році. 

Про складнощі під час зйомок

Наталя: Коли ми знімали у Харкові у 2021 році, для нас було все відкрите, ми могли зняти будь-яку локацію, записати будь-який звук. У нас було так багато матеріалу, що половина просто не увійшла до пілотного випуску. Тепер, через повномасштабну війну, навіть те, що ми обговорювали заздалегідь, не вийшло зняти. Наприклад, в Одесі ми хотіли відзняти маяк та порт, але вони були закриті. Зняти дроном панораму міста нам дозволили тільки у Чернігові над собором і в Карпатах, куди все одно із запитаннями прийшли СБУ, військові, поліція…

У решті ж міст нам не дозволили цього взагалі. І це зрозуміло, навіть я, як продюсерка, вирішила, що не треба цього робити. Якщо потрібен подібний матеріал, то краще взяти його з інтернету, там чимало. 

Женя: Звісно, ми розуміємо, що є речі, які не можна знімати, особливо зараз. Раніше був порив: що бачу, те й знімаю, тепер все інакше.

Про складнощі виробництва тревел-шоу

Наталя: Багато що складно – і препродакшен, і продакшен, і постпродакшен. Тому що основне, як продюсер, ти зробила — організувала, виконала задачі режисера по сценарію, зібрала колектив. Коли процес відбувся, ти задоволена, тому що начебто все відзнято. Починається монтаж, на який ти, як продюсер, не маєш ніякого впливу, але ми, звісно ж, монтували з Женею все разом, довгими вечорами. У нас було дуже багато творчих вечорів і розмов, були й суперечки.

Женя: Насправді, найважче було зробити не так, як роблять всі. Й щодо зйомок, й монтажу, й з підбору локацій – хотілося, аби все воно було справжнє. Те, що ми задумали, було досить складно відтворити у реальність. Наприклад, свого часу шоу «Орел і Решка» закріпило певний формат з нарізки, з музики, і тепер за цим шаблоном працюють усі режисери, продюсери, оператори. Зруйнувати його вже складно, а саме це ми й хочемо зробити. Те, що придумали та уявили у своїй голові, довести до кінцевого результату — ось що було складно. 

У нас ще у чому фішка? У тому, що у нас є режисер і продюсер, але дивимось ми в одному напрямку. Я не хвилююся, якщо мені щось треба по драматургії, по режисурі: я знаю, що я поясню, і Наташа, як продюсерка, це зробить. Водночас є якісь речі продюсерські, які нам треба зробити саме так, і я це розумію також. Ми, як два шоуранери, «закрили» і продюсерство, і режисуру, одне одного «підтягали». Не було конфліктів, не було суперечок, на кшталт коли продюсер каже: «Знімайте!», а режисер каже: «Фігня». Все було взаємно. У нас є правило: якщо один з нас каже «ні», це значить ні. Тобто, якщо хтось не згоден, то це «ні». Доведи, переконай, але ми обидва повинні сказати «так». Тоді це робиться. 

Через те, що ми творча родина, конфліктів у нас і не було. Тому й класний цей творчий союз: він – режисер, я – продюсерка, і ми знаходимо якийсь компроміс. Ми однаково бачимо і однаково хочемо. 

Наталя: Можливо, через те, що ми творча родина, оцих конфліктів у нас і не було. Якби я була просто продюсеркою, а Женя – просто режисером, то, можливо, були б моменти, коли я б дуже жорстко поводилася на майданчику, чіплялася б до якихось локацій. Тому й класний цей творчий союз: він – режисер, я – продюсерка, ми знаходимо якийсь компроміс. Женя мені пояснює, а я – йому. Ми однаково бачимо і однаково хочемо. Я не можу жити без своєї професії, обожнюю її. Продюсер кайфує тоді, коли виконує творчий задум режисера, коли вся творча команда задоволена тим, що вони щось задумали і отримали це. Ось що для мене кайф. Мені більше нічого не треба.

Про специфіку проєкту для YouTube-формату

Женя: Специфіка у тому, що якщо глядачеві не цікаво на першій хвилині, це провал. Зараз же YouTube навіть драматургію змінив: якщо раніше була зав’язка, експлікація, розв’язка, то тепер усі починають з кульмінації. Відео повинне зацікавити у перші 30 секунд. У протилежному випадку, скоріш за все, глядача буде втрачено. Ось що змінилося.

Цей формат однозначно буде винятковим на українському YouTube. Ми сьогодні робимо новий погляд, новий підхід, який через рік всі будуть робити так само. 

Ну і взагалі, потрібно підкреслити, що це абсолютно новий формат. Це як було з тревел-шоу «Орел і Решка» – коли вийшла ця програма, ведучі були справжні, все було красиво знято, був оцей трешнячок, коли ведучий чогось не знає. Потім всі почали це копіювати, аж до побудови програми. Ми сьогодні робимо новий погляд, новий підхід, який через рік всі будуть робити точно так само. 

Наталя: Цей формат однозначно буде винятковим на українському YouTube, і буде ексклюзивно на нашому каналі «УкрЮтюбПроєкт». Можливо, коли вийдуть перші випуски нашого шоу, багато хто з артистів або ютуберів побачать цей формат і почне копіювати. Нас це не лякає, ми задаємо тренд. Кожна творча людина у своєму житті хоче реалізувати себе по-творчому. Наприклад, Женя реалізує себе у цьому проєкті як режисер та шоуранер.

Про вплив проєкту на життя українців та України

Наталя: Ми придумали проєкт, закохалися у нього і захотіли зняти. Коли творча людина починає знімати, у неї, звісно, з’являються якісь бажання, мрії щодо цього проєкту, адже це – твоя робота і ти від неї кайфуєш. Хочеться, аби це музичне тревел-шоу побачила вся Україна. Ми впевнені, що коли вийде формат, багато українських артистів і співаків почнуть щось з нього брати, використовувати звуки. 

Женя: Наш проєкт вплине на світосприйняття кожної людини. Всі, кому ми його вже показували, починають звертати увагу на ті речі, яких ніколи не помічали. Головне, щоб усі люди звернули увагу, що життя – це не лише їжа та красиві локації, це ще й звук. У мене батьки після перегляду почали звертати увагу на пташок, шум вітру, на якісь дрібниці, які раніше проходили повз. Для людей відкривається зовсім інший світ, в якому вони живуть, але чомусь його не помічають. Наша головна мета – збільшити та розширити світосприйняття людей. 

Цей проєкт не лише про музику, він про творчість загалом. У нас дуже талановитий народ, йому потрібен лише поштовх. Дати його через звуки та музику – наша мета.

Наталя: І ще, в цьому є певна магія. Ми покажемо глядачу залаштунки геніального, творчого композитора, який просто бере якийсь шум і отримує з нього музику. Це також диво: на наших очах із рандомних звуків «народжується» музика. Можливо, люди, коли побачать цей формат, почнуть більше творити, буде народжуватися більше нашої, української, ідентичної творчості. Це буде круто, якщо ми зможемо показати, що можна робити ще й так, використовуючи те, що оточує нас у прямому доступі.

Женя: І насправді цей проєкт не лише про музику, він про творчість загалом. У нас дуже талановитий народ, йому потрібен лише поштовх. Дати його через звуки та музику – наша мета. Зародити у людях творче прагнення та продемонструвати, що для нього не потрібна супер студія чи умови, ні! Бери й роби! Прикладом такого простого способу і є наш проєкт.

Наталя: Показати світу, що нас не «Ленін придумав», що у нас дуже розвинута українська культура, сильна ідентичність, і водночас вона може бути такою класною, творчою, сучасною. Проєкт демонструватиме її світові з самих глибин. 

Про роботу з Євгеном Філатовим 

Женя: Ми обрали Женю на роль ведучого, бо він – класний. Є люди «поціловані богом» – це про нього. Він створює музику, завжди співає, відчуває, енергетично і талановито це робить. Він – геній. Я, як режисер, «живу» і бачу кадрами. Він, як композитор, «живе» звуками, музикою, і це дуже відчувається. Тому й обрали його. В результаті вийшло справжнє музичне реаліті. Нам було дуже цікаво спостерігати за тим, як «народжується» музика, як з’являються ноти, як він створює шедевр зі, здавалося б, звичайних звуків, як саме Женя «чує» це місто. Так може тільки Євген, він просто фонтанує мелодіями, це справжній талант. Ми лише направляли його та пропонували певні локації. 

Наталя: Спочатку ми подивилися Instagram-сторінку Жені, побачили, як він творить. Глядач звик бачити іншого Євгена Філатова. Це людина, яка, як і продюсер, завжди за кадром. На людях він дуже скромний, інтелігентний, вихований, але, мені здається, ми зуміли його відкрити у проєкті «Як звучить Україна» зовсім по-іншому. У нас з’явилася якась магія з першого пілота, коли ми зустрілися командою і приїхали у Харків. За першою ж вечерею мій Женя сказав: «Ну що, друзі, я вас вітаю, у нас народилася нова творча родина». І це правда.

Коли ми вже їздили по п’яти містах, у нас змінився оператор, але все одно була дуже крута команда, немов одна родина. Щовечора ми збиралися за прослуховуванням нарисів, які зробив Женя Філатов за минулий день. Це було справді чарівно, адже ані він, ані ми в жодному місті не мали уявлення, яка музика вийде в результаті. Ми, як слухачі, чули звуки і також в голові собі уявляли якусь мелодію, але було дуже цікаво, як їх почує саме Філатов, що у нього вийде. Це окрема магія – спостерігати, як композитор створює музичне полотно.

Євген Філатов (MANEKEN)
музикант, композитор, ведучий музичного тревел-шоу «Як звучить Україна»

Про дебют у ролі ведучого проєкту «Як звучить Україна»

«Чому б ні?» – подумав я, коли Євген і Наталя Синельникови розповіли про проєкт, який вони хочуть запустити, та запросили стати ведучим. Мені одразу стало цікаво, адже моя роль тут не тільки як ведучого. Моя роль — бути собою, бути, перш за все, композитором та музикантом, який їде у подорож шукати звуки. Чути міста і створювати музику з того, що здається буденним і звичайним, інколи малопомітним. Це як з руди добувати алмази, потім кожен камінчик опрацювати і створити унікальний ювелірний виріб. І весь цей процес знімає камера. 

Про процес створення треку кожного міста

Найцікавішою складовою проєкту є те, що я не розумію заздалегідь, який трек отримаємо на «виході». Особисто для мене це було певне випробування. Мені і всій команді було дуже цікаво, що ж ми матимемо в результаті, якою ж буде ця музика. Враховуючи, що крім прописаних заздалегідь локацій, мав місце експромт, коли я просто по ходу звертав увагу на якийсь окремий звук, казав Жені і Наталі, що це може бути прикольно і вони підтримували мою ідею його записати. Тому продумувати і сформовувати, яким буде трек на «виході,» було не доцільно. Я думаю, що глядач також відчує імпровізацію, яку ми створювали на ходу.

Для молодих композиторів та аранжувальників цей проєкт буде крутою демонстрацією того, як можна використати звичайний звук для отримання унікального ефекту.

Найнеочікуванішим звуком для мене був голос малюка, який ми записали під час мандрівки у Чернігів – її ви якраз і побачите у першому випуску. Хлопчик стояв поряд із трубачем і намагався підспівувати йому. Я запропонував хлопчику заспівати під запис. На початку не розраховував на те, що буду використовувати звук його голосу, але в результаті обробки він дуже круто влився у загальну картину і його чутно протягом всього треку. Це стало таким сюрпризом – що ще раз доводить, наскільки може бути неочікуваним процес створення музичної композиції.

Про актуальність і цінність проєкту 

Я вважаю, що цей проєкт наразі є актуальним для всіх українців, бо нагадує, що ми маємо найцікавішу країну. Багато міст, які варто відвідати, почути, побачити. Зазвичай туриста приваблює картинка, локації, де можна смачно поїсти, пам’ятки архітектури чи інші культурні заклади. А наш проєкт демонструє міста у нестандартний спосіб: ми пропонуємо ознайомитися не тільки з історичними моментами, а саме почути кожне місто. Приїхавши у нього, увімкнути створений трек і пройтися тими самими локаціями, спіймати вайб і насолодитися відпочинком.

Також цей проєкт показує, що у нас є дуже талановиті люди, є воля і сила до боротьби. І ми прагнемо перемоги та свободи. Також гадаю, для молодих композиторів та аранжувальників цей проєкт стане крутою демонстрацією того, як можна використати звичайний звук для отримання унікального ефекту.

Фото: прес-служба музичного тревел-шоу «Як звучить Україна»
Спілкувалася Ганна Володавчик