Жителям, що залишилися в місті, проєкт дає неабияку підтримку. Одна світлина забезпечує 16 раціонів їжі для мешканців Харкова, три дні експлуатації одного автомобіля для волонтерів або ж – забезпечення п’яти осіб необхідними медикаментами. В образах «від Anna Voda» ми вже побачили чимало медійних українців – готельєрку Єлизавету Юрушеву, модель Тетяну Богдан, музиканта Олега (Фагота) Михайлюту, художницю Лану Кауфман, артистку Дашу Астаф’єву та багатьох інших.

Усією редакцією нам захотілося підтримати цю ініціативу та надати їй більшого розголосу, для чого ми особисто поспілкувалися з художницею та запросили її стати авторкою весняної діджитал-обкладинки INSIDER.UA. Ілюстрацію ми попросили присвятити сьогоднішній весні в Україні. Трагічній, безпрецедентно жорсткій весні, з її стражданнями та болем – з одного боку, і водночас із силою та надією нашого народу – з іншого. Робота Анни датована 2020 роком, однак саме її вона запропонувала для оформлення обкладинки – сюжет виявився максимально співзвучним нинішньому сприйняттю художниці. Той випадок, коли час роботи настав і вона по-новому відкрилася авторці.

Ми поговорили з Анною не лише про творчість, а й про особисте. Хто підтримав благодійний проєкт «Ненька», скільки тисяч євро вдалося зібрати на поміч Харкову, чому в пік війни українська художниця перебувала в Москві – читайте в нашому інтерв’ю.

 

Картину з матір’ю, що годує дітей, я намалювала в 2020 році, після того, як почула таку історію: дівчину вигнали з ресторану посеред зими, в той момент, коли вона годувала грудьми. У мене виникло жахливе почуття несправедливості за природні та, до того ж, дуже гарні процеси. У пошуках ідей для обкладинки INSIDER.UA я знайшла це полотно і тепер його сенс для мене кардинально змінився. Тепер я бачу на цій картині матір, яка годує і свою дитину, і чужу, яка залишилася сиротою в цій жахливій війні.

Про головні теми творчості та авторський стиль

Я – художниця, також захоплююся покадровою анімацією. Головна тема для мене – це радість, вплив кольору на стан глядача, мені дуже подобається передавати легкість та позитив. Люблю писати жінок, побутові предмети. Робити рутину забавною.

Не знаю навіть, як визначити власний художній стиль – це найважче питання (сміється)! Нехай краще цим займаються куратори та галеристи!

Про родину, звичне життя і початок війни

Я народилася у Харкові 25 березня 1986 року, в родині художників. Малюю я практично з пелюшок. Мама – художниця, викладачка, займається мультиплікацією з дітьми у школі мистецтв уже понад 20 років. Тато теж художник.

Малюю я практично з пелюшок.

Я здобула дві вищі освіти. Одну – економічну, другу – художню, магістерка, станкова графіка. Після закінчення вишу я займалася створенням образів для зйомок та фешн-шоу, працювала моделлю та створювала свої колекції. Попередні 10 років я жила та працювала у Москві, у 2019 році поїхала звідти до Києва. Останні два роки мешкала і в Харкові, у мене там студія. Хоча тепер точніше – була студія, в ній я малювала і з дорослими, і з дітьми.

Протягом цих двох років я працювала, готувала полотна для виставки в Москві. За тиждень до війни привезла їх туди, а за день до вторгнення остаточно призначила дату моєї персональної виставки в галереї «Тріумф». Це провідна російська галерея, де мене мали представляти як українську художницю.

Мама обняла мене і сказала: «Що ти, дочко, такого просто не може бути! Ми ж усі дуже рідні одне одному люди».

Коли в лютому виїжджала з картинами до Москви, у мене було дуже дивне передчуття, яке ніби витало у повітрі, але ніхто не міг повірити, що можливо те, що сталося. Мені з усіх боків казали: «Війни не буде, це неможливо, їдь». Я й досі пам’ятаю ті хвилини, коли мама обняла мене і сказала: «Що ти, дочко, такого просто не може бути! Ми ж усі дуже рідні одне одному люди».

Але почалося пекло… 24 лютого 2022 року о четвертій ранку мені зателефонував друг і сказав, що сталося. Я відразу ж набрала маму і почула у слухавці звуки бомб і ракет, які вибухали за 500 метрів від мого будинку. Ніхто не міг у це повірити. Маму, брата та його наречену вдалося перевезти до західної України на дев’ятий день війни. Як і багатьох знайомих, що зважилися залишити домівки.

На момент вторгнення РФ в Україну я перебувала в самому центрі Москви – нестерпне, бридке почуття.

Ми з друзями – і не лише з ними! – стали одним організмом. Кожен зі свого боку докладав зусиль, щоб цей організм жив, рухався, спав і, звичайно, вижив. Такої єдності та любові я не бачила ще ніколи!

На момент вторгнення РФ в Україну я перебувала в самому центрі Москви – нестерпне, бридке почуття. Я почувала себе абсолютно безпорадно і скуто. Незважаючи на заборону надсилати допомогу Україні та надавати будь-який розголос тому, що відбувається, я займалася саме цим. Не спала сім днів, але це були найефективніші сім днів мого життя. Після я вирушила додому, до мами та молодшого брата, але дістатися туди напряму виявилося неможливим. Тому я взяла квиток до Туреччини і полетіла з Москви. Потім була з друзями у Португалії, а зараз – у Берліні. Тут я займаюся підготовкою благодійних виставок та іншими справами.

Про рідний Харків та його втрати

Знищення – немислимі… І я маю на увазі навіть не зруйновані будинки та майно, а нестерпне почуття втрати. Я якось так влаштована, що мені абсолютно байдуже на те, що з житлоплощею, квартирою… Я неймовірно вдячна мамі, що й у неї немає цього «хапального» рефлексу. Вона просто схопила дітей і зважилася поїхати. Тепер я щодня кажу їй про те, яка вона смілива і як вона врятувала своїм кровинкам життя. Але я бачу, як багатьом важко залишити свій будинок, і це біль. Частина моєї родини по лінії батька досі перебуває під Харковом. Це дуже важко.

Про благодійну ініціативу «Ненька», запущену спільно з фотографинею Нікою Орловою

Ми з Нікою дуже близькі, дружимо понад 17 років. Раніше ми працювали разом – у той період, коли я створювала образи для зйомок. Пізніше я пішла у живопис, а Ніка продовжила знімати і досягла чималого успіху, зараз вона – одна з провідних фотографів в Україні. Ще у мирний час ми хотіли створити колаборацію, чимало думали на цю тему, були деякі начерки.

За місяць плідної роботи над портретами нам вдалося зібрати 42 500 євро у поміч Харкову!

 

Але трапилася ця колаборація дуже влучно і різко на дванадцятий день війни. У мене з собою не було нічого, крім планшета. Спочатку ми думали зробити серію NFT-робіт, потім вирішили зробити файли для друку досить великих постерів – так і почалася серія робіт «Ненька». Ми подумали, що людям значно приємніше бачити зображеними на полотні себе, свої родини… І вирішили запропонувати таку послугу всім охочим за пожертвування. Саме ця ідея допомогла нам понад три тижні тримати на «плаву» наш фонд. За місяць плідної роботи над портретами нам вдалося зібрати 42 500 євро у поміч Харкову!

Ми також маємо литовських партнерів. Фотографиня Жаннета Пау допомагає нам із перших днів війни. Саме з її допомогою ми отримали офіційні реквізити для фонду, оскільки в умовах війни в Україні зробити це не так просто. Так, 6 квітня 2022 у нас з’явився фонд під назвою Long live Kharkiv.

Про адресну допомогу Харкову і не тільки

Всі кошти ми витрачаємо на ліки, їжу, бензин, теплі речі, тощо. Наші волонтери відчайдушно та сміливо орієнтуються у моменті. Заспокоюють нас періодично, кажуть, що їм там видніше і не так страшно. Також ми фінансово допомагали нашим друзям, які, зі свого боку, допомагали ЗСУ та ТРО, а також волонтерам із Херсона.

Про будні проєкту «Ненька»

Перші дні було понад 20 замовлень. Протягом наступних 10 днів мені вдавалося малювати вже по 30 портретів на добу. І це надихало! Останні кілька днів надходить багато запитів, але безпосередньо замовлення надходять рідко – кілька портретів на день. У середньому на створення однієї ілюстрації у мене йде 30-50 хвилин, залежно від складності роботи.

Насамперед хочу подякувати Даші Астаф’євій, яка однією з перших надала розголосу нашій благодійній ініціативі, – завдяки цьому перші два тижні ми були завантажені по 19 годин на добу! Хочу подякувати за підтримку проєкту і Каті Осадчій, і Джамалі, а також Насті DJ – з її допомогою ми залучили європейську аудиторію. Я можу довго перераховувати імена всіх жінок, які підтримали проєкт, але хочу це зробити на благодійній виставці, яку ми плануємо у майбутньому.

Зараз я шукаю інвестиції для друку книги, в якій будуть зібрані імена всіх тих, хто підтримав проєкт «Ненька», і тих, кого треба пам’ятати, як героїв – посмертно. Такі портрети у нас також є.

Я знаю, як важко зараз усім, але незважаючи на це, люди включалися в наш проєкт.

Стартовий внесок за портрет – 150 євро. Були й люди, які просто за бажанням, без замовлення портрета, надсилали різні грошові суми. Я знаю, як важко зараз усім, але незважаючи на це, люди включалися в наш проєкт. Максимальні благодійні внески, які нам перерахували за цей час – від 1000 до 3000 доларів. Кожному з цих людей велика подяка!

Насамперед після закінчення війни…

Повернуся до України обіймати маму та братика!

Як отримати допомогу у Харкові: заповнити заявку на допомогу можна тут

Як підтримати: допомогти благодійній ініціативі Анни Води та Ніки Орлової можна тут

Реквізити:

БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД Long Live Kharkiv
LT027300010171781297
Swedbank, AB
Konstitucijos pr. 20A, 03502 Вільнюс, Литва
SWIFT-код GABALT22

SWIFT / BIC CODE: PBANUA2X
Bank name: PRIVATBANK
Bank Address: 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
IBAN:UA183052990000026205861460386
FULL NAME: ORLOVA VERONIKA

Paypal: orlovaphelp@gmail.com

Privat Bank
5221 1911 0038 6894

Western Union
Orlova Veronika
+380 67 000 1162
Ukraine

Ethereum (ERC20)
0x7d297d49697572701443863c350e2c5f35c0a040