У 2022 році Меган Маркл мала стати головною героїнею британської версії журналу Vogue, проте номер так і не вийшов через надмірні вимоги герцогині.

«Меган хотіла сама вибрати фотографа, автора тексту, схвалити остаточне редагування, контролювати світлини, а також наполягала на тому, щоб з’явитися на обкладинках у США та Великій Британії одночасно. Ніхто раніше таких умов не ставив, навіть Бейонсе», – зазначило джерело у розмові з виданням Page Six.

Інсайдер також додав, що пізніше дружина принца Гаррі навіть ініціювала Zoom-дзвінок з Анною Вінтурою, щоб донести до неї свої ідеї:

«Анні було нецікаво. Журнал уже мав свою зірку на обкладинці – Серену Вільямс. Анна поговорила з Меган лише з ввічливості».

Однак інше джерело наполягає на тому, що Маркл ніколи про таке не просила, і що насправді це Vogue до неї кілька разів звертався із проханням прикрасити обкладинку, зокрема, після її весілля з принцом Гаррі.

Нагадаємо, Адель – єдина знаменитість, яка в 2021 році прикрасила обкладинку відразу двох журналів Vogue.

Фото: Instagram @meghan, @vanityfair, @variety

Португальська версія журналу Vogue презентувала свій квітневий номер, присвячений Дню сміху.

«День дурнів надихнув квітневий номер Vogue Portugal на роздуми про брехню, обман, ілюзії та маски, які ми одягаємо не лише 1 квітня, а й протягом усього життя», – йдеться на офіційній сторінці Vogue Portugal в Instagram.

Свіжий номер супроводжують одразу три обкладинки. На одній із них можна побачити українських моделей – Валерію Фербей та Марію Хромко. На світлині фотографа Еліо Ногейра дівчата позують в образах Schiaparelli.

Фото: Instagram @vogueportugal

Незабаром на великі екрани вийде український фільм «Потяг у 31 грудня» – різдвяна комедія, в якій ми побачимо багатьох вітчизняних зірок кіно, а серед них – і Максима. Скориставшись тим, що актор зараз перебуває у Києві – адже ніколи не знає, куди завтра покличе служба – ми зустрілися й поспілкувалися, зафільмувавши на камеру найрізноманітніший спектр емоцій нашого героя. 

Говорили про різне: про повернення на сцену театру вперше з лютого 2022-го, про важливість розвитку кіно навіть під час війни, про потужний проєкт «Театр Ветеранів», набуття нової для нього майстерності драматурга й не тільки. Читайте в нашому інтерв’ю! 

Уже понад тисячу днів триває війна. Ти пішов воювати у перші тижні повномасштабного вторгнення, став військовослужбовцем Сил ТрО ЗСУ. Розкажи, як ухвалив для себе це рішення, чи були вагання?

Вирішував зважено. Я не сумнівався, знав, що піти у військо у настільки критичний для нашої країни час — мій обовʼязок. Багато що змінилося в житті у звʼязку з цим рішенням, але я зовсім не шкодую про нього. Зайві люди відсіюються, а з тими, хто лишається поруч, вибудовуються надійні, глибокі, тривалі звʼязки.

Моя мета проста: мати змогу займатися улюбленою справою, жити вільно й бути впевненим у тому, що рідні — у безпеці. Я вірю в людей і прагну, аби поруч були ті, хто поділяє мої цінності.

Нещодавно ти вперше після лютого 2022-го вийшов на сцену Театру на лівому березі й зіграв у виставі «Поїхати не можна залишитися». Саме з неї 3,5 роки тому ти розпочав свій акторський шлях у цьому театрі. Розкажи про свої враження після такої тривалої перерви. 

У театр я довго не наважувався повертатися: боляче давати собі надію і неможливо обманювати себе тим, що начебто нарешті все добре й знову можна робити те, що люблю… Допоки я на військовій службі, а ситуація вкрай важка й погіршується щодня, не можна говорити про повноцінне повернення на сцену.

Але моя привʼязаність до цього місця, до партнерів і вдячність за те, що мене чекали й хотіли мого повернення, усе ж переважили. Глядачі дуже тепло сприйняли виставу і мене, для всіх нас це був чудовий вечір. Навіть повітряні тривоги не завадили зіграти від початку й до кінця, а це рідкість в наші дні.

Ви разом із побратимами нещодавно заснували проєкт «Театр Ветеранів». Розкажи про нього: хто твої однодумці, які п’єси в розробці, які плани щодо розвитку ідеї?

«Театр Ветеранів» — це спільний проєкт ТРО «Медіа» (служба зв’язків із громадськістю Командування Сил ТрО ЗСУ. — прим. ред.) та «Театру Драматургів». Автори ідеї — Ахтем Сеітаблаєв та полковник Олексій Дмитрашківський — запропонували командуванню втілити цей надважливий задум, і я потрапив у середовище, де наші ідеї та вміння можуть реалізуватися якнайкраще.

Наша мета — навчити воїнів перетворювати свій біль, свій досвід на драматургію. Ми залучаємо в цей процес і найкращих сценаристів, режисерів та продюсерів, щоби в нашій кіноіндустрії, в українському театрі на повну силу лунали голоси тих, хто знає ціну життю і готовий боротися за свої принципи. Саме ветерани повинні бути основними творцями українського культурного продукту.

Наша мета — навчити воїнів перетворювати свій біль, свій досвід на драматургію.

У наших планах — масштабуватися на всю Україну, щоб навіть у невеличких селищах наші герої мали змогу навчатися у найкращих.

Невдовзі на українські екрани вийде фільм «Потяг у 31 грудня» з твоєю участю. Розкажи, як вдавалося поєднувати військову службу та роботу на знімальному майданчику? Скільки тривав для тебе знімальний процес і чи легко було грати в комедії на тлі постійних трагічних новин з фронту? І розкажи про свого персонажа.

Це магія нічних змін. Зі знімального майданчика, з вокзалу, я їхав одразу на ранкові шикування. Але ми, військовики, звичні до нічних чергувань, тому все минулося без проблем. У мене було лише кілька змін, але атмосфера на майданчику була настільки приємною, що, здавалося, вже не перший місяць працюємо над створенням цієї дивовижної історії.

Звісно, грати в комедії на тлі фронтових новин — нелегко. Щомиті згадуєш наших пацанів, які зараз мерзнуть в окопах, наших воїнів, яких беруть в полон і розстрілюють рашисти, і тих, хто вже віддав життя за Україну.

Мій герой — військовослужбовець, якому пощастить у новорічну ніч зустріти свою кохану дружину після багатьох місяців розлуки.

Хто твої колеги по фільму? Поділися, можливо, ти зустрів тут нових друзів?

На майданчику я зустрів своїх друзів та колег, з якими ми ще до війни багато працювали разом, тож «камбекнутися» на великі екрани в такій компанії набагато приємніше. Мої друзі й колеги по фільму — Андрій Ісаєнко, Настя Іванюк, з якими ми служимо в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Ліля Цвєлікова — моя близька подруга, а також уже не вперше екранна любов.

Нарешті вдалося попрацювати разом з Аліною Коваленко — у неї якийсь надзвичайний голлівудський вайб. Також, звісно, неймовірно порадувала зустріч з метрами — Станіславом Бокланом, Володимиром Ніколаєнком, Юрою Горбуновим. Насправді я з кайфом провів час.

Упевнені, за майже три роки повномасштабної війни ти стежив за розвитком і світового, і українського кіно. Які фільми, що вийшли за цей час, вразили тебе найбільше?

Так, я намагався не пропускати українських релізів, що зʼявлялися на стримінгових платформах (!). Коли ми були під Купʼянськом і час від часу виїжджали до Харкова, завжди шукав нагоди піти в кінотеатр. Одного разу мені пощастило переглянути «Аватар 2» від початку й до кінця, і тривога не завадила, lucky guy!

З українських фільмів, які найбільше вразили, — «Памфір». Кілька разів повертався до нього, чудова робота всієї команди! І серіал «Перевізниця» Жені Туніка мені зайшов.

Коли ми були під Купʼянськом і час від часу виїжджали до Харкова, завжди шукав нагоди піти в кінотеатр.

З ким із українських та закордонних акторів і режисерів ти хотів би попрацювати?

З Кіліаном Мерфі, Томом Гарді, Баррі Кеоґаном. Можна навіть всім разом в історії про «гострі картузи». З наших — хотів би знову попрацювати в кіно з Олександром Яремою, а з Ахтемом Сеітаблаєвим зробити фільм про війну. Хочу, щоб класний режисер створив фільм-мюзикл на пісні гурту ТНМК, файно би вийшло. Типу Across the Universe на пісні «The Beatles».

Ти актор, маєш режисерську освіту, але останнім часом опановуєш ще й мистецтво сценариста, драматурга. Як тобі цей досвід? 

Драматург — нова сторінка моєї творчої біографії, яка розпочалася з проєктом «Театр Ветеранів». Ще кілька місяців тому в мене не було жодної думки про те, аби писати пʼєси про війну. Тепер я відчув — це потужний спосіб перетворити все, що в тобі вариться, гнітить та турбує, на історію, яка допоможе іншим краще зрозуміти себе та людей, які повертаються з фронту.

Найцікавіше в цьому — можливість створити коло довіри та допомогти розкритися тим, хто цього потребує. Найскладніше — відібрати саме ту історію, яка тобі найбільше болить, і без страху розповісти її.

У нас великі плани на «Театр Ветеранів» — масштабування, гастролі, залучення фахівців зі сценарної, акторської майстерності, режисури з різних країн.

Останнім часом тебе можна побачити в Києві. Чи це надовго?

У мене немає відповіді на це запитання. Щойно надійде наказ, знову повернуся в зону бойових дій. Зараз я служу в підрозділі ТРО «Медіа», тому базуюся поки що в Києві. Звісно, не постійно, ми виїжджаємо в гарячі точки, є відрядження, адже працюємо над створенням інформаційного контенту, документальних фільмів, аналітичних програм, словом, усебічно висвітлюємо війну.

Як би ти пояснив пересічному українцю, чому розвивати театр і кіно, знімати нові фільми навіть за страшних часів війни має сенс, і навіть більше – це надважливо?

Хороше запитання! Вважаю, що сьогодні, коли ми бʼємося за свою землю, за рідних, за життя, ми загалом боронимо свою історію. Саме нею я відрізняюся від того, хто прийшов мене вбивати. Відмова від знімання фільмів, від створення історій — це гра на користь ворога.

Без відстоювання та усвідомлення того, хто ми, можливо, зможемо вижити як колонія, але будемо позбавлені змісту. Знайти своє неповторне місце у світі й боронити його — от нині наше завдання. Якщо ми відмовляємось захищати свою унікальність, то приречені на загибель.

Відмова від знімання фільмів, створення історій — це гра на користь ворога.

Той самий путін бʼється за землю, а це для нього інструмент здобуття нашої історії. І відкладати на потім не можна. Це як лишити виробництво дронів на після війни.

Зрозуміло, що тоді ми зможемо зареєструвати все як слід, будемо замовляти якісні компоненти, зʼявиться можливість налагодити ланцюжки постачання, масштабне виробництво за найвищими стандартами, але ж дрони потрібні нам ЗАРАЗ. Так і з історіями. Відмова від своєї ідентичності — шлях до неминучого забуття і поразки.

Якими бачиш український театр і кіно за десять років? Чого, на твою думку, для активного розвитку їм сьогодні бракує найбільше?

Попри всі складнощі нашого сьогодення, я бачу появу нових самобутніх акторів, музикантів, режисерів. Ми з «Театром Драматургів» від ТРО «Медіа» залучені у процес виховання ветеранів-драматургів. Якщо наш розвиток триватиме хоча б у такому самому темпі, то ситуація досить обнадійлива.

Звісно, щоб митці могли творити — вони мають жити й не думати про те, що будь-якої миті життя може обірвати ракета, снаряд тощо. Тож наше першочергове завдання — знищити ворога. Решта — справа техніки.

___________________________________________________________

Фото: Ірина Кудря
Локація: INKI BAR
MUA: мережа салонів Backstage@lydmila_make
Стиль: Andreas Moskin
Продюсування: Ксенія Виноградова, Катерина Хотєєва

Американська акторка Зендея, відома не лише ролями у гучних стрічках, а й яскравими виходами на червоних хідниках, прикрасила сторінки квітневого номера американського Vogue.

27-річна знаменитість позувала в об’єктиві Енні Лейбовіц у кутюрних вбраннях від Jean Paul Gaultier, Fendi, Loewe, Louis Vuitton, Giambattista Valli, Dolce & Gabbana та приміряла весільний образ від Schiaparelli.

Разом із цим акторка поділилася в інтерв’ю виданню своїми планами на особисте життя. Зірка зізналася, що коли настане час, вона присвятить своє життя сім’ї, завершивши кінокар’єру, бо не бажає популярності для своїх майбутніх дітей.
«Я не хочу, щоб моїм дітям довелося мати справу зі славою… І який вигляд має моє майбутнє? Невже я назавжди залишуся публічною людиною?» – розповіла Зендея і додала: «Я хочу одного разу зіскочити з цього потягу. І мені треба буде вийти з індустрії, і далі мати безпечне та захищене життя з власною сім’єю».

Разом із цим артистка поділилася деякими подробицями особистого життя, зокрема зізналася, що популярність вносить корективи у стосунки з її бойфрендом, актором Томом Голландом. До прикладу, закохані не можуть проводити час так, як би їм хотілося, не думаючи про наслідки: менеджери заборонили Тому та Зендеї на одному з побачень відвідати Лувр, оскільки «там і так людно. Ви зробите тільки гірше», і парі довелося чекати на закриття музею.

Зірка також відзначила свого коханого за те, як стійко актор впорався зі славою, яка звалилася на нього в один момент.

«Ми обоє були дуже-дуже юними. Але моя кар’єра була в русі. А його – змінилася за майже одну ніч. Сьогодні ти ще дитина і зависаєш у пабі з друзями, а наступного дня – ти Людина-павук. Я спостерігала за тим, як його життя змінюється в нього на очах. І він з цими змінами впорався прекрасно», – прокоментувала Зендея.

Фото: @voguemagazine

Жовтневий номер європейського видання Vanity Fair, що поєднує Італію, Францію та Іспанію, прикрасили головні супермоделі епохи вісімдесятих та дев’яностих, які продовжують залишатися на піку популярності до сьогодні.

Героїнями cover story стали Наомі Кемпбелл, Клаудія Шиффер, Крістен Макменамі, Крісті Тарлінгтон, Шалом Харлоу, Іман, Єва Герцигова, Мілла Йовович, Пет Клівленд, Елізабетта Дессі, Пауліна Порізкова, Сінді Кроуфорд, Карла Бруні, Стефані Сеймур, Гелена Крістенсен, Крістен Оуен, Керолін Мерфі, Ембер Валлетта, Лорен Хаттон, Твіггі та Пенелопа Трі.

Номер складається з потрійної обкладинки, на якій понад 20 моделей позують фешн-дуету фотографів Луїджі Мурену і Янго Хензи у сукнях Dolce & Gabbana.

Журнал також віддав шану супермоделям, створивши обкладику та серію фото для кожної окремо.

Ікони модної індустрії позували в образах Dolce&Gabbana, Versace, Emanuel Ungaro, The Row, Prada, Rick Owens, Valentino, Intimissimi та інших відомих брендів.

Фото: Vanity Fair

Бізнесвумен та зірка реаліті-шоу Кім Кардаш’ян з’явилася на обкладинці журналу Time. Приводом став колосальний успіх її бренду коригуючої спідньої білизни Skims, який потрапив до топ-100 найвпливовіших компаній 2023 року за версією видання.

42-річна знаменитість заснувала модну марку у 2019 році, коли онлайн-торгівля була на піку популярності через пандемію коронавірусу. Впізнаваність бренду була миттєвою, враховуючи сотні мільйонів фоловерів в її Instagram.

За ці чотири роки асортимент бренду розширився до купальників, футболок, суконь та домашнього одягу. Річний оборот за минулий рік склав півмільярда доларів, що на 25% більше, ніж прогнозувалося, та на 80% більше, ніж у 2021 році.

«Все почалося з того, що я просто не знайшла коригуючий одяг, який підходив би мені за кольором шкіри. Я брала свій одяг і фарбувала його чайними пакетиками та кавою у ванній», – згадує Кім.

Щоправда, цей метод був недосконалий. Згідно зі статтею, одного разу Кім довелося одягнути мокру коригуючу білизну під одяг у Каннах після останнього фарбування. Цей випадок і підштовхнув її задуматися про створення білизни – насамперед через особисту потребу. І це, за словами Кім, стало основою її успіху.

Для обкладинки відома інфлюенсерка приміряла чорне боді з довгими рукавами та спідницю з крокодилової шкіри, декоровану ремінцями. Варто зазначити, вбрання вигідно підкреслило спокусливі форми Кім.

Автором світлини виступила молода фотографка Дана Скраггс.

Фронтвумен українського гурту The Hardkiss та ведуча музичного конкурсу «Євробачення» – 2023 Юлія Саніна стала головною героїнею свіжого випуску британського The Times.

На головній сторінці артистка постала у сяючому вбранні, доповнивши його макіяжем з акцентом на очі.

Кадр доповнює фраза: «Познайомтеся з українською ведучою «Євробачення».

Всередині журналу – інтерв’ю Юлії, в якому вона розповіла не лише про підготовку до конкурсу, а й порушила важливу тему – повномасштабне вторгнення РФ на територію України. Зокрема співачка розповіла про те, як не припиняє творити музику у воєнний час.

«У Києві ми були просто музикантами. Тепер у нас є дипломатична місія», – наголосила співачка.

Вона також озвучила важливі меседжі: культура та спорт не можуть бути поза війною та політикою і чому злочинцям не місце на «Євробаченні».

«Я вважаю, що ані спорт, ані музика, ані якась інша річ не може стояти окремо від того, що відбувається. Росія зараз вчиняє злочини, вона тримає вся націю в жаху і мова не лише про Україну. Решта світу також страждає. На таких майданчиках, як «Євробачення», немає місця терористам», – резюмувала Юлія.

Рік, що минає, для актриси домінікансько-пуерториканського походження Зої Салдани видався насиченим і успішним – незабаром на екрани вийде фільм «Аватар: Шлях води» за її участю, який обіцяє стати одним із найкасовіших фільмів в історії. Крім цього, світ побачили фільми «Проєкт «Адам» і «Амстердам», і серіал «З нуля», в яких вона зіграла. Також актриса виступила одним із виконавчих продюсерів серіалу «Хроніки Гордити», що вийшов цього літа на HBO Max.

Не дивно, що Зої наразі як ніколи у центрі уваги модного глянцю. Акторка прикрасила обкладинку мексиканського Vogue – першу в її кар’єрі. Авторкою знімків виступила українка Юлія Горбаченко, яка давно живе та працює у Нью-Йорку, знімаючи для провідних fashion-видань. «Зої вперше з’явилася на обкладинці Vogue! Мені пощастило стати авторкою світлин та провести час разом за креативом. Дякую Зої та команді!» – написала Юлія в Instagram.

Для обкладинки журналу 44-річна актриса позувала в чорній сукні на одне плече з круїзної колекції Bottega Veneta з масивним декором і браслетами – тема об’ємних прикрас у поєднанні з різними стилями проглядається у всій cover story, – а також у годиннику Omega.

«Зараз я насичую ринок», – відверто зізналася Салдана в інтерв’ю виданню. Також запевнила, що «Аватар: Шлях води» передбачає ентузіазм режисера Джеймса Кемерона з приводу захисту світових океанів і обіцяє зробити свій внесок у дебати про екологічну кризу: «Розмова тільки масштабуватиметься», — стверджує Зої.

Також актриса має намір розвиватися ще більше у нових для себе напрямках, при цьому працювати більш концентровано заради часу із сім’єю: «Я хотіла б робити більше за менший часовий проміжок, щоб мати можливість проводити більше часу зі своєю сім’єю та дітьми».

Салдана зізнається, що до мозку кісток відчуває приналежність до свого народу: «Це важко пояснити, можна лише відчути. Я латиноамериканка з того моменту, як прокидаюсь і поки не засну». Зрозуміло, що їй знайомі складнощі, з якими стикаються її співвітчизниці: «Я наважилася прийняти певні виклики, виконувати певні місії щодо покращення становища латиноамериканських жінок та латиноамериканців загалом, й виконана робота була важкою, але дала певні добрі результати, які, я сподіваюся, стануть натхненням для багатьох жінок».

Фото: Юлия Горбаченко

Американський Cosmopolitan випустив першу у світі обкладинку, розроблену за допомогою штучного інтелекту. Її творцем є нейромережа DALL-E, яку навчили перетворювати текстові запити на сюрреалістичні зображення.

Цю технологію розробила дослідницька лабораторія OpenAI у 2021 році.

Над запитом для DALL-E працювали розробники нейромережі, журналісти видання та цифрова художниця Карен Ченг.

У результаті було запропоновано обкладинку із зображенням жінки-космонавта, яка крокує поверхнею Марса на тлі нескінченного всесвіту.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Cosmopolitan (@cosmopolitan)

Для її створення знадобилося лише двадцять секунд. Оптимізація виробництва очевидна!

Через майбутній вихід фільму «Дім Gucci» з Леді Гагою в головній ролі, до її персони зараз прикута підвищена увага ЗМІ та шанувальників. Не дивно, що одразу два видання Vogue обрали співачку головною героїнею своїх нових номерів.

Так, для британської версії видання артистка позувала в об’єктиві легендарного фотографа Стівена Мейзела, а стилізував зйомку головний редактор журналу Едвард Еннінфул. Ексцентричність співачки він вирішив підкреслити за допомогою бірюзової перуки, яскравого макіяжу та сукні Schiaparelli, прикрашеної металізованою тафтою. Прикраси від Boucheron та Tiffany & Co ідеально завершили і без того wow-look.

Італійські колеги показали зовсім інший образ. Для їхньої обкладинки зірка знялася крупним планом у кутюрному рожевому вбранні Valentino, створеному дизайнером П’єрпаоло Піччоллі. Ніжності образу додав макіяж, виконаний у світлих тонах.

Додамо, світова прем’єра фільму «Будинок Gucci» відбудеться 24 листопада. Кінострічка є однією з найочікуваніших кіноновинок цього року. У фільмі Леді Гага грає Патрицію Реджані, дружину Мауріціо Гуччі, онука засновника модного будинку Gucci. Очікується, що ця картина допоможе їй отримати ще один «Оскар».