Сьогодні ці твори експонуються у галереях різних країн, універсальною мовою мистецтва розповідаючи усьому світу правду про те, що відбувається в Україні, а також виставляються на різних аукціонах, збираючи десятки тисяч євро на підтримку ЗСУ та постраждалих від військових дій.

Окремим арт-фронтом виступають українські художниці. Жіночні та тендітні, але при цьому сильні жінки, життя яких перевернула війна, вони продовжують нести свою творчу та патріотичну місію. Мисткині Маша Рева, Оксана Левченя, Маша Шубіна, Яна Руснак та Юлія Моховікова-Пекер на прохання INSIDER.UA показали створені під час війни роботи та розповіли, як змінилася їхня творчість, а також про те, як вони допомагають Україні вибороти перемогу.

Мистецтво зараз – дуже важливий канал комунікації.

Маша Рева

Про роботи, створені під час війни

Разом із моїм партнером Іваном Грабком ми зробили роботи для нашої благодійної виставки у межах проєкту Under The Open Sky, організованого спільно з командою друзів. Ці твори були створені протягом одного місяця в Ужгороді, куди на час бойових дій ми переїхали з Києва. Вони документують переживання щодо війни, вони – різні, і мені хотілося б, щоб глядачі інтерпретували їх самостійно.

Про творчість

Припускаю, що в моїх роботах з’явилося більше люті та болю. Підхід до моєї художньої практики частково перебудувався, раніше я рідко працювала з такими емоціями. Так чи інакше, мені складно судити, перебуваючи всередині ситуації. Думаю, згодом можу проаналізувати зміну.

Про допомогу Україні

Наразі я намагаюся пов’язувати кожен свій проєкт із допомогою Україні. Спільно з голландською текстильною компанією EExclusives ми продали пледи мого дизайну, щоби на виручені кошти закупити партію пледів для біженців і відправити їх до благодійного фонду «Марш Жінок» у Львові.

Ще один проєкт спільно з Академією дизайну в Ейндховені – NFT-робота, створена студентами академії, в якій я нещодавно викладала. Усі кошти від продажу також йдуть на допомогу Україні.

І, звичайно, наймасштабніше – Under The Open Sky. Це серія благодійних заходів, яка була здійснена завдяки Василю Гроголю, Христині Скрипці, Віктору Грущенку та іншим нашим друзям.

Ця подія складалася із двох частин. Перша – вечеря в одному із ресторанів Берліна на 100 осіб. За цей вечір вдалося зібрати 17 000 євро, які пішли на допомогу волонтерам. Вони, зі свого боку, забезпечили їжею всіх, хто цього потребує у Києві та області.

Друга частина – наша виставка із Іваном Грабком, яка стала частиною Gallery Weekend у Берліні. Для цієї експозиції ми створили близько 150 робіт. Виставка тривала лише п’ять днів, але зібрала велику кількість відвідувачів. Ми дуже раді, що багато хто прийшов нас підтримати і придбати роботи.

60% від продажу наших робіт йде на благодійність. На сьогодні ми зібрали вже близько 60 000 євро. Детальніше про те, куди прямують гроші, можна дізнатися на сайті виставки.

Я проти того, щоб художники не мали вибору…

Я вважаю, що найефективніше можу надати допомогу, коли займаюся тим, що виходить найкраще – своєю роботою. Художники повинні говорити публічно про те, що відбувається в нашій країні, розповідаючи всьому світу про те, що всі ми, українці, переживаємо. Мистецтво зараз – дуже важливий канал комунікації.

Зізнаюся, мені було морально складно волонтерити, я згоряла зсередини. Допомоги від мене було не дуже багато… Її набагато більше, коли я займаюся своєю справою. Я вважаю, що кожен обирає сам, що робити. Я проти того, щоб художники не мали вибору…

Про творчі плани

Мої найближчі плани – провести час із родиною та подумати про плани. У роботі в пріоритеті залишається допомога Україні – як публічна, так і фінансова.

Незабаром ми плануємо випустити digital-версію нашої з Іваном Грабком виставки. Це буде 3D-скан експозиції з аудіогідом англійською мовою, яку зможе переглянути будь-хто.

Про те, що відбувається в Україні, мені вдалося розповісти через мистецтво на 59-й Венеціанській бієнале.

Маша Шубіна

Про роботи, створені під час війни

Рано вранці 24 лютого 2022 року я прокинулася від сирен повітряної тривоги у нашій київській квартирі в історичній частині міста. Далі все як у тумані… Навіть згодом важко самій собі нагадати весь жах того, що відбувається. Спазми у грудях і блювота, бажання все усвідомити та прийняти правильні рішення.

Покидаючи дім, я подумки прощалася зі стінами, не знаючи хто і що вистоїть – я чи стіни нашого будинку. Поки вистояли всі, але дім перестав бути «фортецею».

Через місяць війни ми дісталися нашого сільського будинку. Вишиті серветки, які були там, і стали для мене полотном для замальовок. Ґрунтом послужив харчовий желатин.

Про творчість

Я довго не могла займатися творчістю. Прості побутові процеси і ті давалися насилу… Але саме побутові механізми допомогли повернутися до малюнка як такого. Тільки на 23-й день війни я почала створювати картини.

Про допомогу Україні

Про те, що відбувається в Україні, мені вдалося розповісти через мистецтво на 59-й Венеціанській бієнале. Там, в інтер’єрі вузьких венеціанських вуличок, я представила свої роботи, зроблені під час війни. Проєкт проходив під назвою Lost&Found/Silent_Sky.

У моїй голові та на моєму полотні наразі лише одна тема – війна.

Юлія Пекер-Моховикова

Про роботи, створені під час війни

За період війни в Україні я створила сімнадцять робіт, серед яких – картини та навіть ікони.

На всіх полотнах присутні емоції різного спектру: від болю та люті – до великої любові та захоплення подвигами наших героїв й вчинками людей. Війна – це найстрашніше горе, яке може статися у світі.

Про творчість

У моїй голові та на моєму полотні наразі лише одна тема – війна. Але стиль залишився тим самим: казковий неоекспресіонізм. Можливо, він став більш документальним, аніж казковим.

Про допомогу Україні

13 березня ми з чоловіком приїхали до Києва, зняли з підрамників картини, я взяла в оберемок частину робіт, не порахувавши їх точну кількість, з метою вивезти їх до Європи. Там я хотіла продати полотна і частину виручених коштів із продажу передати на ліки до лікарень, куди привозять поранених з фронту. Ми заїхали до майстерні на Хрещатику, я склала мінімальний набір матеріалів для роботи, щоб у Європі купити лише полотна. Потім ми привезли картини до Івано-Франківська, де мені допомогли оформити дозвіл на вивіз моїх сімнадцяти робіт – усіх тих, які я похапцем зібрала у Києві.

23 березня я виїхала з України на автівці й протягом чотирьох днів добиралася до Канн. Там мій друг Олівер надав мені можливість жити та працювати в його домі.

Близько трьох тисяч росіян відписалися від мене. Ну і нехай йдуть за російським кораблем!

Зараз на потреби військового шпиталю в Києві я перераховую 50% від продажів тих сімнадцяти картин, які я вивезла до Європи, та 20% – від усіх інших. Сумарно, за час війни, я вже передала на потреби шпиталю 90 400 гривень. Мій чоловік та мої друзі купують необхідні ліки для госпіталю. Також ми вирішили придбати машинку, призначену для VAC-терапії – для загоєння ран, – і розхідники до неї. Цей апарат дозволить зберігати кінцівки пораненим, уникаючи їхньої ампутації.

У stories та постах свого Instagram я ділюся світлинами та відео про війну в Україні та пишу про агресію та страшні дії росії. Я розірвала стосунки зі своєю московською галереєю. У мене велика російська аудиторія в соцмережах, і за час війни близько трьох тисяч росіян відписалися від мене. Ну і нехай йдуть за російським кораблем!

На початку травня я взяла участь у благодійному заході в Мілані, там придбали три мої роботи, створені під час війни. Частину виручених із продажу коштів вже направили до фонду Маші Єфросиніної – на допомогу дітям та жінкам, що постраждали від війни.

Про творчі плани

Незабаром у мене заплановано дві виставки у Європі. Відкриття виставки у Мілані відбудеться 24 травня, а у Каннах – 28-го.

Єдина зміна – це бажання працювати ще більше. Я намагаюся допомогти своїй рідній Україні. 

Яна Руснак

Про роботи, створені під час війни

Головна парадигма мого арту – позитив та віра у Перемогу. Навіть під час війни я не перестаю передавати через свою творчість найкращі емоції. У цей жахливий для нашої країни час лише віра у краще майбутнє, у свої сили, у нашу спільну Перемогу, підтримка одне одного здатна творити справжні дива. Наприкінці лютого, коли я була вдома, я написала картину Phoenix. Чарівний птах величним розмахом своїх крил показує силу та непохитність перед ворогом, незламність України перед лицем болю, горя та руйнувань, які принесла війна нашій країні.

Про творчість

Єдина зміна – це бажання працювати ще більше. Я намагаюся допомогти своїй рідній Україні: підтримати фінансово співвітчизників, які найбільше постраждали від війни, які втратили рідних, майно і залишилися без даху над головою. Я намагаюся, щоб якомога більше людей з усього світу, завдяки моєму мистецтву, відчули з одного боку силу та непохитність, а з іншого – біль та страх кожного українця.

Про допомогу Україні

Наприкінці березня, як художниця, я з активною громадянською позицією взяла участь в аукціоні на всесвітньо відомій арт-платформі Artsy. У співпраці з українськими художниками тут провели аукціон із продажу творів мистецтва, значну частину виручених коштів було віддано на підтримку українців. Найдорожчу картину було продано за 50 000 доларів. Моя ж робота Nude стала другим лотом, проданим за найвищою ціною. Загалом серед 126 учасників було успішно продано 46 лотів вартістю від 600 доларів до 50 000 доларів кожен.

Нині підтримка від українських художників має бути всебічною та конкретною. Митці повинні відкривати очі на правду про війну всьому світу, тісно співпрацювати з іншими авторами, галереями, сповіщати про біль і втрати українського народу через власні роботи. Якщо ж наразі немає технічної можливості створювати нові картини, втілювати свої ідеї через замальовки, плакати та звернення, то як кожному українцю, нам точно є, що розповісти світові про свою особисту історію в цій страшній війні проти людяності та людства.

Я намагаюся, щоб якомога більше людей з усього світу, завдяки моєму мистецтву, відчули з одного боку силу та непохитність, а з іншого – біль та страх кожного українця.

Про творчі плани

Зараз мої картини представлені у галереї в Дубаї для того, щоб привернути увагу всього цивілізованого світу до війни в Україні та зупинити смерті та руйнування, що відбуваються на моїй Батьківщині прямо зараз. Серед виставлених робіт є пророча Ubi concordia, ibi victoria, яку я писала ще у мирний час. Це полотно з українським прапором та життєствердною цитатою, яке відображає внутрішню силу та дух нашого народу, надихає ніколи не здаватися. Коли я створювала це полотно, не могла й уявити, з яким посланням презентуватиму його світові під час війни в Україні: «Обіцяй мені, що завжди пам’ятатимеш: ти сміливіший, аніж ти віриш, сильніший, аніж здається, і розумніший, аніж думаєш».

До цієї картини у якості додаткової інформації я послала до галереї історію війни в Україні: як усе починалося 24 лютого, що відчуває кожен українець, коли ворог підступно руйнує його країну та вбиває його рідних. Наразі співробітники галереї розповідають цю історію кожному, кого зацікавила картина.

У моїх подальших планах – не зупинятись і просувати українське мистецтво на світовій арені заради нашої скорішої

Перемоги.

Одну родину з Ірландії дуже вразила ситуація в Україні. Цим людям з великим серцем сподобалися мої роботи, одну з яких вони придбали. Такою є реальна допомога та підтримка України від усього цивілізованого суспільства. Від людей, які не можуть залишатися осторонь такого величезного лиха, найбільшого після Другої світової війни! Звичайно, гроші з продажу моїх полотен у Дубаї будуть надіслані на благодійну допомогу Україні. У моїх подальших планах – не зупинятись і просувати українське мистецтво на світовій арені заради нашої швидкої Перемоги.

Роботи, які ми створюємо під час війни, покликані показати всьому світу, що зараз відбувається в нашій країні.

Оксана Левченя

Про роботи, створені під час війни

На другому тижні війни я намалювала графіті на стіні своєї майстерні у Києві.

Ось нещодавно створила роботу «Пропущений дзвінок». В її основі – частина мого листування з мамою та іншими родичами, які зараз перебувають на окупованій території. Тут своя передісторія. Мої рідні під час бойових дій дуже економили заряд на телефоні, оскільки не було ресурсу його заряджати. З цієї причини всі вони протягом тривалого часу користувалися одним телефоном. Зв’язок теж практично був відсутній, але щоранку вони примудрялися відписатися мені та двом моїм сестрам: «Все ок». Щодня ми чекали цієї звістки.

До того ж, ми дуже переживали за маму, оскільки вона знаходиться на замісній терапії, їй потрібні життєво важливі препарати. Але наші переживання трохи пішли на спад, коли одного разу ми отримали повідомлення: «Ліки є на два місяці».

Фрази нашого листування я вишила на підковдрі, яка, я вважаю, несе в собі також символічний підтекст. На своїй машині я вивозила деяких родичів за кордон, і в перервах на відпочинок спала саме на цій підковдрі, розстилаючи її в автівці.

Наразі ця робота бере участь у проєкті Artist Support Ukraine під кураторством Каті Тейлор. Також нещодавно вона була представлена в берлінському артцентрі Alte Münze на виставці сучасного українського мистецтва, присвяченій війні – «Захоплений будинок» (The Captured House).

Також у проєкті Artist Support Ukraine бере участь і моя давня картина із циклу дитячих портретів «Диктатори». Створила я її у 2008 році, у період між двома чеченськими війнами. Наразі, під час війни в Україні, вирішила оновити. Ця робота стала знову актуальною, бо тодішні цитати маленького путіна страшенно подібні до риторики під час війни в Україні. Просто тоді він це сповіщав про Чечню. Ідея даної роботи полягає у причинах вибору добра чи зла у той час, коли людина дорослішає.

Про творчість

Під час війни я не уявляю собі продуктивної творчої роботи. Поки я у Києві – працювати важко.

Про допомогу Україні

Ті роботи, які ми, українські художники, створюємо під час війни, покликані показати всьому світу, що зараз відбувається в нашій країні. Вони приковують увагу до полотна, а відтак – до війни в Україні. Але допомогти своїй країні насправді, так би мовити, ми можемо своїми давніми роботами. Вони набагато активніше продаються на благодійних аукціонах, відтак збирають кошти для підтримки України. В такому випадку схема роботи з аукціонними домами виглядає так: кожен художник на запрошення куратора або аукціонного дому надсилає на аукціон свої роботи, з яких вибір падає на ту, яка найбільше підходить під тематику даного аукціону.

Допомогти своїй країні насправді ми можемо своїми давніми роботами.

Наприклад, 10 квітня у Венеції стартувала виставка Homo Faber, де була представлена ​​моя робота «Nomen». Ця подія є досить популярною серед усіх, хто створює fine art – твори мистецтва та дизайну з використанням традиційних технік.

Нещодавно найвідоміший аукціон у світі Phillips організував благодійний захід Сharity gala for Ukraine’s people and culture. Ця подія складається із двох частин. Перша – експозиція робіт західних художників, де вже зібрали близько 1,5 мільйона доларів на допомогу Україні. Друга – експозиція робіт українських авторів, яка розпочалася 8 травня. Від мого імені тут представлені дві маски – роботи, які я створювала раніше. Скільки коштів вдасться отримати після закінчення цієї експозиції, дізнаємось пізніше. Оскільки всі ці переговори та звітність у відносинах «творець – аукціонний дім» є досить тривалими.

А зовсім нещодавно свої торги оголосив один із найстаріших аукціонів у світі Sotheby’s, на якому представлено мій живопис 2011 року, картина «Обережно, колайдер». Частина коштів з усіх подій, які я перерахувала вище і в яких я беру участь зараз, підуть на допомогу Україні під час війни!

Географія бренда bobkova: від США до Азії

Десять років тому після показу колекції bobkova FW’10/11 агентка із Каліфорнії зателефонувала і попросила про зустріч. Ми дали буквально десять семплів і за три тижні отримали перше замовлення, а протягом року – замовлення від десяти нових магазинів.

Потім bobkova брав участь у міжнародних виставках White Milano, Coterie New York, шоу-румах у Парижі – географія бренда ставала дедалі ширшою. Окрім продажів на міжнародному ринку та track-show у магазинах, відбулися покази в Італії, Німеччині, Портленді (США). Трохи пізніше ми побачили інтерес азійських баєрів до нашого бренда й почали працювати з шоу-румом у Гонконзі, зробили частину наших колекцій всесезонними. Так ми освоїлися на азійському ринку і досі займаємо там вагоме місце.

bobkova у гардеробі вітчизняних та зарубіжних зірок

Цього року ми уклали договір з піар-агентством GOGOLA у Лос-Анджелесі та почали працювати з багатьма зарубіжними зірками та виданнями. Ми віримо, що наш «медійний» міжнародний прорив ще попереду.

bobkova є в гардеробі таких селебриті як Бланка Міро, Єлизавета Тампкін, Лінда Тол, Мей Маск, Тіна Кароль, Ксенія Собчак, Ірина Горбачова, Надя Дорофєєва, ONUKA (Ната Жижченко), Джамала, Маша Єфросиніна, Єлизавета Юрушева, Alyona Alyona, Валерія Бородіна, Наталія Гоцій. Улюблені мною стилістки та інфлюенсерки Надя Шаповал, Соня Солтес, Наталія Каменська й Рита Мурадова також носять одяг нашого бренда.

Найперших медійних клієнток я, на жаль, не пам’ятаю, тому що в період становлення бренда я одягала багатьох зірок як стилістка та художниця по костюмах. Але найбільш пам’ятним моментом була зустріч з Юлією Пеліпас, яка одягла вбрання bobkova в період нашого ребрендингу і нам відразу стало зрозуміло, що ми рухаємося в правильному напрямку.

Фешн-фетиш Крістіни Бобкової

Мій особистий фешн-фетиш – це взуття. Напевно, це кохання схоже на ту незрозумілу мені любов багатьох жінок до золотих прикрас та діамантів. Я просто обожнюю купувати туфлі, черевики, мюлі – все без підборів, непересічне й зручне. Враховуючи те, що речі та взуття я ношу акуратно, колекція зібралася у мене чималенька! (сміється)

Ідеальна жінка бренда bobkova – це…

Весь одяг бренда, зокрема колекція bobkova SS’22 – для жінки, яку ми цінуємо. Ми цінуємо її комфорт, свободу та спосіб життя. Мистецтво та музика – невід’ємна частина її інтересів та життя бренда. bobkova – це дуже чесна жіночність, без загравань і кокетства, лаконічність і стриманість, цінність кожної речі – в її унікальності та естетичній досконалості, в якості та в безчасності.

«Це одяг, який неможливо розлюбити, як не можна розлюбити свободу бути собою», – зізнається Оксана Левченя, художниця, обличчя бренда у лукбуку нової колекції SS’22.

Бренд bobkova пропонує свою ідею повсякденного одягу, а знакові речі марки вирізняє японська дисципліна крою. Ми робимо акцент на речах-трансформерах – це не складні конструкції, а прості та зрозумілі предмети одягу, які мають кілька варіантів носіння. Тим самим, купуючи одну річ, ви отримуєте дві-три різні інтерпретації. І, звісно, сильна сторона bobkova – аксесуари.

Бренд переосмислює гендерні стереотипи в одязі та виробляє речі, які підтримують бажання заявляти силу та жіночність!

Про одяг bobkova в особистому гардеробі

Що далі, то більше в моєму гардеробі одягу bobkova. У «докоронавірусні» часи я подорожувала по роботі та з родиною у багато разів частіше, і, звичайно, без шопінгу не обходилася. Зараз оптимізую свій гардероб і купую дуже мало та усвідомлено.

Табу – як особисті, так і для бренда

Вже давно таким табу стало натуральне хутро – це дуже правильне та усвідомлене рішення для мене особисто та для бренда bobkova. Ми підписали міжнародну угоду про відмову від використання хутра в колекціях та максимально беремо участь в акціях на захист тварин та підтримуємо притулки.

Про найдорожчу та демократичну річ у гардеробі

Все, що дорого – взуття. Хоча пересічная людина не побачить цієї дорожнечі, тому що я не купую брендове взуття, «лабутени» або золоті шпильки. Значні суми я також витрачаю на вінтажні речі. З останнього – кліпси Yves Saint Laurent. Хоч це і біжутерія, але вони коштують як золоті! (сміється)

З дешевого – теж, мабуть, той самий вінтаж і крафтова накидка, куплена в горах на півночі Таїланду.

Пандемія – як поштовх до створення нових колекцій

Ми не долаємо проблеми світового масштабу, ми просто змінюємо своє ставлення до них. Так, у пік пандемії наш бренд підлаштувався під швидкоплинність ситуації. bobkova прийняв існуючий спосіб життя і почав працювати для наших клієнтів з огляду на нові реалії. Благодійною частиною роботи нашої компанії стало пошиття масок та захисних комбінезонів для лікарів. А творча частина роботи спонукала до запуску лінійки домашнього одягу.

Темою колекції, створеної в період карантину, став дім, який ми почали цінувати ще більше. Ми використовували техніку ручного в’язання зі смужок тканин, привезених мною із західної України. Таким чином, команда бренда переробила тканини в студії, в той час як закупівлі нових матеріалів в Італії були тимчасово недоступні.

Я вважаю, усвідомленість споживання, переробка у виробництві, у мисленні людей та брендів зайняли ключові позиції.

Ми стерли кордони між одягом для дому та вулиці, а також випустили спеціальну трикотажну HOME CAPSULE. Зміни у світі визначають новий спосіб життя та нові тренди. Таким чином, я вважаю, усвідомленість споживання, переробка у виробництві, у мисленні людей та брендів зайняли ключові позиції.

Переломний момент в історії бренда

Важливий момент для bobkova – це ребрендинг та переїзд у нову студію чотири роки тому. Це новий виток у розвитку в усіх сенсах! Сподіваюся, жодні складнощі не змусять мене закрити бренд, адже це – улюблена справа, моя реалізація та життя. На сьогодні наш вектор розвитку – міжнародний ринок, як азійський, так і американський. А у найближчих планах компанії – нові творчі колаборації, проєкти та зйомки.

Поки ми ховаємося від холодів під товстими ковдрами, український бренд BOBKOVA представляє круїзну колекцію одягу для тих, хто в холодну пору року тішить себе сонячним промінням у спекотних країнах.

До неї увійшли розслаблені костюми, сукні-комбінації, жакети-сорочки, комбінезони, легкі сукні А-подібного силуету.

Для їх створення дизайнер використовувала різні види тканин: шовк, шкіру, льон та незвичайний трикотаж.

Обличчям кампейну виступила Оксана Левченя, художниця та творець килимової майстерні OLK Manufactory. Саме вона надихнула власницю бренду на створення лінійки.

«В Оксані поєднані всі цінності бренду: інтелект, витонченість, творчість і талант, – каже Христина Бобкова, – вона втілення жінки BOBKOVA, у нас дуже багато спільних переконань та прагнень: про унікальність, екологічність, усвідомлене споживання, продовження українських ремесл, про бажання зробити цей світ естетичнішим, добрішим і кращим. Зняти Оксану Левченю у кампейні бренду – це давня ідея моя та Стефана Лісовського, і ось, за підтримки нашого стиліста Надії Шаповал, це сталося. Ця зйомка – одна з моїх найулюбленіших».

Колірна гама лінійки представлена ​​в білих, синіх, оранжевих та зелених тонах.

Крім яскравої палітри, візуальний референс посилений декоративними гудзиками з перламутром, а також аксесуарами, виконаними з використанням каменів Swarovski та натуральних морських черепашок.

«BOBKOVA – це дуже чесна жіночність, без загравань та кокетства. У лаконічності та стриманості я почуваюся найбільш комфортно. Це одяг, який неможливо розлюбити, як не можна розлюбити свободу бути собою, – каже Оксана Левченя, – у цьому одязі стираються нав’язані стереотипні ролі: костюм чи сукня – все елегантно і говорить про суть, а не про антураж. Цінність кожної речі в її унікальності та естетичній досконалості».