На YouTube-каналі Раміни Есхакзай вийшов особливий випуск. Журналістка стала першою жінкою-репортеркою, якій вдалося потрапити в Афганістан та знімати там відкрито: у країні, де жінки практично зникли з публічного життя. Для Раміни ця подорож ще й особиста історія, адже її батько родом з Афганістану. Після навчання в Україні в 80-х він вирішив не повертатися назад.

У випуску — кадри Кабула, зайнятого талібами: вулиці без жінок, озброєні військові на кожному кроці та здивовані погляди місцевих, коли вони бачать іноземку з камерою. Раміна та вся команда змушені були вдягатися так, аби не привертати зайвої уваги, — суворі правила для жінок тут не обговорюються. За новими нормами Талібану вони не мають права навчатися, працювати чи навіть виходити з дому без чоловіка.

Попри тотальний контроль, місцеві визнають: таліби добилися одного — хутко зменшили злочинність. Проте ціною стали жорстокі покарання: від ампутацій до публічних страт.

У випуску показана й неймовірна історія активістки Нілофар Айюбі, занесеної талібами в «чорний список». Жінка згадала, як тікала з країни, і пояснила, чому теперішній «Талібан 2.0» — це значно хитріша й освіченіша версія режиму: вони навчилися керувати, маніпулювати й працювати з медіа.

У розмовах з афганками, яких нині майже неможливо побачити на вулицях, Раміна розкриває зовсім відмінний для нас вимір життя жінок — той, що визначається не лише владою, а й суворими родинними традиціями. Багато хто боїться навіть потрапити в кадр, аби не наразитися на осуд чоловіків. Водночас вони продовжують залишатися жінками: доглядати за собою, підтримувати власний стиль і хоч якось триматися за відчуття нормального життя.