Катю, як давно ви займаєтеся культурним менеджментом?

Загалом я працюю в сфері культури дванадцять років. Розуміння, що я займаюся саме менеджментом культури, прийшло років п’ять тому, коли до мене почали звертатися люди зі сфер, не пов’язаних з культурною індустрією. Тоді це і оформилося в сервісний бізнес в сфері культури, де ми придумуємо, реалізуємо і розповідаємо про культурні проєкти, створені в колаборації з брендами і некомерційними (найчастіше) дипломатичними інституціями.

У минулому році ви закрили Port creative hub і зараз працюєте тільки як агентство. Чи було це правильним рішенням? Чи вийшло досягти бажаного? Чи велика команда працює з вами?

Ми закрили хаб в розпал карантину, і я жодного разу про це не пошкодувала. У той час ми не знайшли компромісу з власником приміщення в питанні ціни. Це було складним рішенням, тому що в хаб вкладено багато інвестицій, не тільки фінансових. І відпустити його було непросто. Але прийшов час починати щось нове. І вже незабаром ми переїхали в KOOPERATIV, де сьогодні відповідаємо за виставкову програму. В агентстві працює семеро людей – таке ядро ​​нашої команди. Ми часто запрошуємо фахівців на проєктну роботу, від дизайнерів і кураторів до аналітиків і юристів. Залежно від масштабу проєкту, змінюється і склад його команди.

Ви займаєтеся створенням культурних ініціатив, які одночасно пов’язані з бізнесом і мистецтвом. Наскільки складно в Україні просувати подібні кейси, чому?

Культурний проєкт – досить об’ємний термін, який може мати на увазі безліч форматів: від концерту вуличних музикантів до оперного фестивалю. Ми працюємо переважно в сфері візуального мистецтва, де, скажімо так, сучасне мистецтво – наш інструмент, а бізнес – наш ресурс. Ми об’єднуємо потенціал одного і другого і створюємо проєкти, націлені на соціальні зміни. Це означає, що якщо ви бізнес і вам потрібно просунути новий продукт, розповісти про бренд і підвищити лояльність аудиторії, ви можете це досліджувати класичним способом (за допомогою маркетингу та реклами), або некласичних – за допомогою культурних ініціатив з високою соціальною цінністю. Це не означає, що одне краще іншого, це просто різні способи досягнення бізнес-цілей.

Культурний менеджер – це джедай, який щодня виходить на війну з буденністю

Культурою в Україні загалом займатися не просто. У тому числі і тому, що не завжди очевидно, навіщо. Адже є державні театри, є музеї. Навіщо тоді ініціювати незалежні культурні проєкти? Моя відповідь на це запитання: щоб якість дозвілля кожного окремого городянина була вище. Для цього потрібні люди, які будуть робити цю роботу, – професійні культурні менеджери. Кожен день зустрічатися з викликами недофінансування, робити протестне мистецтво, подаватися на державні гранти з божевільними, суперечливими ідеями. Для цього потрібні менеджери, такі як Денис Іванов, Ярослава Кравченко, Влад Троїцький тощо. Мені подобається думати, що їх потенціалу достатньо, щоб в свою чергу підняти із забуття творчих геніїв і змусити їх в примусовому порядку створювати велике. Тобто культурний менеджер – це джедай, який щодня виходить на війну з буденністю. А ви потім приходите на прекрасний кінофестиваль або сучасну оперу, якість яких не поступається світовому рівню.

Катю, ви написали книгу «Мистецтво під ключ. Менеджмент і маркетинг культури », презентація якої відбудеться 21 жовтня. Про що і для кого вона?

Ця книга, яка, до речі, вийшла за підтримки Українського культурного фонду, для тих, хто тільки починає свій шлях у професії. Для студентів університетів, які не знайшли відповідей на професійні запитання під час навчання. Але також і для тих, хто вже працює і, можливо, шукає нові алгоритми створення якісних проєктів, які адаптовані саме до українських реалій. Книга побудована на моєму особистому досвіді, досвіді агентства. А також на міжнародних прикладах, які, з одного боку, служать натхненням, а з іншого – є корисними кейсами, які показують, наскільки широкими можуть бути перспективи у культурного менеджменту в Україні. Тобто користь і натхнення. Така була ідея.

Нещодавно ви стали кураторкою першого публічного парку сучасної української скульптури у Львові PARK3020. У чому унікальність цього проєкту?

У тому, що це єдиний парк сучасної української скульптури, який працює не просто як виставка предметів, а як інституція, як місце, де підтримують українських сучасних художників і популяризують саме український контент. До того ж це не просто тимчасова ініціатива, виставка у якій є початок і кінець. Це постійна виставка, яку рано чи пізно зможе побачити кожен українець. Мені подобається думати, що в Україні є сучасна скульптура і що вона цілком може конкурувати зі світовими брендами. Я знову посилаюся на західні приклади. Але ми і правда довго доводили собі, що ми не гірші за інших. Українська скульптура сьогодні може цілком стати частиною міжнародного діалогу про культуру. І ось зараз прийшов час це показати.

Кого з сучасних українських скульпторів ви можете виділити і чому?

Назара Білика, Аню Надуда, Льошу Золотарьова, Жанну Кадирову – художників, які системно працюють саме зі скульптурою, цілеспрямовано і усвідомлено розвиваються в роботі з цим медіа. Кожен з них працює в своєму індивідуальному жанрі, використовуючи форму як унікальну візуальну мову.

Як вплинула кризова реальність «карантинних» років на арт-ринок України і світу? Які ваші прогнози щодо його подальшого розвитку?

Ринок однозначно пішов в онлайн, підтвердження тому і онлайн аукціони, і NFT-бум. Не думаю, що карантин вплинув на процеси, він їх прискорив. Те, на що, як багатьом здавалося, знадобиться кілька років, сталося за два сезони 2020 року. Уже до кінця року показники аукціонів вирівнялися, а онлайн платформи на зразок Artsy заявили про свої успішні угоди, з яких 90% закривалися онлайн. На українському ринку це не так сильно відбилося. Проте, це стимулювало багатьох художників задуматися про те, як діджиталізувати своє мистецтво. Почали з’являтися стартапи на кшталт V-art, на яких, до речі, можна купувати і NFT-мистецтво. На жаль, ці трансформації не такі швидкі, як хотілося б. Просто тому що обсяг ринку дорівнює обсягу грошей, а на будь-які інновації потрібні інвестиції.

Не думаю, що карантин вплинув на процеси, він їх прискорив

Що в культурних планах Каті Тейлор цієї осені? Які культурні події в вашому списку обов’язково must see в цьому сезоні?

Власне, 21 жовтня буде презентація книги, де ми поговоримо не стільки про неї, скільки про те, навіщо нам потрібна культура (спойлер: щоб не перетворитися в пітекантропів). А головне, про те, як її монетизувати. Як з дотаційного сервісу перетворити це в бізнес. У листопаді ми відкриваємо чудову інсталяцію Жені Примаченко в рамках річної програми «Рік мистецтва в Каравані».

Загалом буде три масштабні інсталяції протягом року, які присвячені змінам клімату і усвідомленому споживанню, і будуть представлені в ТРЦ «Караван». А на початку грудня в просторі KOOPERATIV робимо передноворічний ярмарок мистецтва і дизайну, де в тому числі будуть представлені діджитал-мистецтво і, власне, NFT-арт. Мабуть, наймодніший подарунок, який можна зробити на Новий рік після мерчу корейського серіалу «Гри в кальмара». (сміється)

У просторі Kooperativ, в межах спільної c Port.agency річної арт-програми, відкрився проєкт Наташі Шульте за участю Сергія Жадана «Камінь, ножиці, папір». Серед перших глядачів можна було побачити Василису Фролову з новонародженим сином, Андрія Федоріва, Іллю Чічкана та Машу Шубіну, Яну Алтухову, кураторку виставки Катю Тейлор та чимало інших гостейта резидентів.

Експозиція досліджує трансгресивний досвід і людські відчуття, що виникають на стику задоволення і болю, та об’єднує в собі живопис і поезію, інтегровані в простір. Резидентам і відвідувачам пропонують інтерактивний досвід: вони повинні самостійно знайти всі елементи експозиції, розташовані як в очевидних, так і в прихованих місцях. Тим самим мистецтво стає невід’ємною частиною робочого процесу і творчої атмосфери простору.

У свою чергу, тема інтимного досвіду і почуттів, любові і болю, кордони і її перетину проходить наскрізною лінією і в віршах Сергія Жадана. У просторі експозиції обрані рядки з лірики письменника, що доповнюють художні роботи, надаючи висловлюванню автора новий розвиток, а глядачеві – новий досвід.

Виставка парцюватиме в Kooperativ до 20 червня, з 11.00 та 19.00. Щоб відвідати її, потрібно заздалегідь зареєструватися.

Андрій Федорів
Олексій Гладушевський
Яна Алтухова
Ольга Топольницька, Валерія Толочіна
Василіса Фролова
Ілля Чичкан
Катя Тейлор
Наташа Шульте
Валерія Толочіна
Ілля Чичкан
Катя Тейлор

У київському просторі Kooperativ з 3 липня до 31 серпня проходитиме виставка сучасних українських художників «Сто днів самотності». Натхненням для виставки став проєкт журналу Vogue UA «Картина світу», присвячений людині, яка залишилася наодинці із собою, своїми страхами і мріями, розчаруваннями та очікуваннями під час пандемії. В експозиції ми побачимо роботи Маши Реви, Люсі Іванової, Марії Куліковської, Антона Логова, Івана Грабка, Віктора Бакіна, Дар’ї Кольцовлї, дуету Krolikowski Art, Євгена Примаченка та інших митців.

«Сто днів самотності» – перший проєкт спільної річної арт-програми простору Kooperativ та агенція культурного менеджменту Port.agency. Упродовж року у межах мистецького проєкту ART.Kooperativ проходитимуть змінні експозиції, дискусії та творчі зустрічі, які куруватиме засновниця Port.agency Катя Тейлор. Тут зустрінуться представники сфер мистецтва, технологій та бізнесу заради спільних цікавих проєктів.

«Ми відштовхувалися від концепції living & working with art і надихалися простором Samlung Hoffman в Берліні», – зазначає Катя Тейлор. – Ключова ідея – включити мистецтво в щоденний ритм життя, а не ізолювати за дверима музеїв та галерей. Це буде особливий досвід взаємодії простору, глядача та мистецтва».

«Справжнє мистецтво – це енергія. Ми хочемо, щоб в Kooperativ люди, які працюють у різних сферах економіки, незалежно від того, це IT, чи, наприклад, креативні індустрії, відчували натхнення і могли спілкуватися з мистецтвом щодня», – коментує співзасновник Kooperativ Андрій Федорів.

Відвідати виставку зможуть не лише резиденти Kooperativ, але й усі охочі за умов попередньої реєстрації тут.

Адреса: вул. Січових Стрільців, 23А, вхід з двору, 4-5 поверхи.