Наразі це дуже актуально для усіх українців, і пересічних, і відомих, адже події війни прямо чи опосередковано впливають на кожного. Тож, цвяхостояння – ефективний спосіб позбутися зайвого у тілі і думках і наповнитися новими силами! Розповідаємо, хто, як і чому у світських колах поринув у цю прадавню практику медитації. 

Одним із перших в українському шоу-бізнесі почав практикувати цвяхостояння співак Артем Пивоваров, для нього це – спосіб «заземлення». Артист по годині може стояти на дошках Садху, зокрема й на очах мільйонів. Одного разу це відбулося під час музичного шоу «Вечір прем’єр з Катериною Осадчою»: музикант став на цвяхи прямо на сцені Палацу «Україна», власне, разом з Катериною. Наступного – кілька років тому під час зйомок шоу «Топ-модель по-українськи», де він дефілював подіумом, який складався з 30 000 цвяхів.

«Коли я робив перші кроки по цвяхах, навіть жартував: не думаю, що моє дефіле буде впевненим. Та точно можу сказати, що 20 метрів по цвяхах пройти можливо. На подіумі я відчув і тривогу, і впевненість, і адреналін. Із задоволенням повторив би ще, але тепер вже спробував би станцювати на ньому», – ділився тоді Артем.

@artempivovarov Подиум из гвоздей! А вы бы прошлись ? #гвозди #дзен ♬ Мираж – Артем Пивоваров

А нещодавно Артем Пивоваров спробував себе у ролі наставника з практики цвяхостояння, а ученицею музиканта стала його зіркова колега, телеведуча Маша Єфросиніна.

«Я дуже боюся болю… У мене кума займається всіма цими практиками – всіх подруг поставила на ті цвяхи… Я – ні. Всі розповідають, що це незабутній досвід в житті та незрівнянні фізичні та ментальні відчуття – повна «перепрошивка». Ну, то нехай «перепрошиваються», в мене й так достатньо гострих відчуттів по життю, але… Цей рік геть прогнав багато моїх минулих страхів, тож, треба і з цими попрощатися», – такою інтимною сповіддю телеведуча поділилася зі своєю мільйонною аудіторєю в Instagram напередодні практики. І врешті–решт під чуйним керівництвом Артема стала на цвяхи.

«Легше ще п’ять разів народити без анестезії, провести 145-годинний ефір, проїхати до Америки на «Жигулях» під радіо «Шансон», сперечатися з моїм чоловіком щодо сенсів життя», – резюмувала після свого дебюту у цвяхостоянні Маша.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Артем Пивоваров / Pivovarov (@pivovarovmusic)

А співачка Тіна Кароль не боїться експериментувати і щоразу тестує на собі нові види фізичної активності. Так, 2021 рік став для неї роком знайомства з цвяхостоянням. «Це моя трансформація у спорті. Мій день супроводжується незвичною дією – стійкою на цвяхах. Це боляче! Але це скоріше про прийняття болю, і того, наскільки він страшний. Можливо, наш мозок просто малює цей біль таким», – так співачка прокоментувала свій перший досвід стояння на цвяхах.

@tinakarol Кто также занимается стойкой на гвоздях? Если нет, хотел бы попробовать? #трансформациявспорте #тинакароль ♬ Девочка – Тина Кароль

Приблизно в той самий час поповнили лави світських цвяхостоячів співачка TAYANNA, хореограф Дмитро Дікусар, телеведуча Марися Горобець та Ірина Галай – перша українка, яка здійснила сходження на Еверест та К2.

Нещодавно прокоментував у ЗМІ свій досвід з цвяхостояння фронтмен гурту KADNAY Дмитро Каднай: «Практикувати почав ще до повномасштабного вторгнення. Та з початку війни для мене в цьому відкрився трішечки інший сенс. Коли стоїш на цвяхах, мозок повністю розслабляється і ти не можеш більше ні про що інше думати. Це зараз дуже допомагає».

І справді, саме з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну до досвідчених світських адептів цвяхостояння доєдналися й зіркові новачки. Пояснюють вони такий крок просто: цвяхи допомагають боротися зі стресом та вивільняти з тіла весь негатив, який накопичується через війну.

Цвяхи допомагають вивільнити з тіла весь негатив, який накопичується через війну.

Київська рестораторка та співвласниця бренду одягу KATSURINA Даша Кацуріна на початку 2023 року вирушила на ретріт до Балі, де вперше і стала на цвяхи за допомогою провідника, про що розповіла в своєму Телеграм-каналі: «Це дуже сильна історія насправді. Думаю, що мені треба ще. Я ставала перший раз із запитом і чесно скажу, багато плакала, хвилин п’ятнадцять. Із запитом розібралась, а от наступного дня таке «повилазило». Робити ретріти для себе дуже важливо. Без малих, без партнера. Це перший мій такий. Далі планую панчакарму на Шрі-Ланці».

Обрала Балі як локацію для свого першого цвяхостояння також бізнесвумен і співзасновниця прогресивного маркетплейсу цифрового одягу DressX Даша Шаповалова.

«Минуло 30 хвилин, поки я стояла на дошці, і, чесно кажучи, весь час я думала про все, що тільки могла. Спочатку я думала, що помру від болю (у мене дуже низький поріг терплячості, і саме тому я хотіла зрозуміти, яку роль відіграє мій розум у моїй здатності терпіти біль – як фізичний, так і психічний), а потім, приблизно через 10 хвилин, я зрозуміла, що можу почати контролювати ситуацію. І це саме те, що ми можемо перекласти на життєвий досвід із важкими та болючими ситуаціями. Ми можемо контролювати їх!» – поділилася Даша в Instagram після першої медитації.

Серед нових зіркових прибічників медитацій на цвяхах – бізнесвумен і амбасадорка міжнародного благодійного фонду Let’s help! Таміла Немченко.

«Вперше стала на цвяхи у свій день народження, 25 січня 2023 року. Після чергової масованої ракетної атаки на Київ запросила подруг і разом поїхали на практику. Оскільки тіло і мозок перебувають у постійному стресі, цвяхостояння допомагає проживати цей біль по-іншому. Під час практики вчусь відпускати біль і розслаблятися. Саме завдяки цвяхостоянню відчула, що я контролюю біль, а не навпаки. Займаюся не дуже часто, стою на цвяхах недовго – 5-7 хвилин. Поки це мій максимум, але я не женуся за тривалістю, стою стільки, скільки відчуваю потрібним у конкретний час», – поділилася Таміла з INSIDER.UA.

Тож, як ви вже зрозуміли: новачків, як і мастодонтів із цвяхостояння серед селебриті вистачає! Аби висвітлити цю трендову практику з усіх боків, за ґрунтовними коментарями ми звернулися до практикуючих селебриті та до фахівців з духовних практик: як правильно починати, як обрати собі наставника та у чому феномен стояння на цвяхах тощо.

Цвяхостояння «народжує» внутрішню теплоту, яку я потім залюбки транслюю навколо себе.

Cергій Бабкін
музикант, співак

Скажу відверто, ця тема зі цвяхами почала «народжуватися» в мені ще з дитинства. Коли я або вперше почув від когось, або, може, побачив по телевізору про те, як йоги (в моєму юнацтві це визначення було пов’язано виключно з індусами) ходять по битому склу босоніж та стоять на розпеченому вугіллі. Тоді я, амбітний, емоційний хлопчик сказав собі: «Я теж так зможу!»

Пізніше я дізнався про те, що всі наші нервові закінчення, точки на долонях та ступнях пов’язані з певною частиною нашого організму. Наприклад, масажуючи мізинець на руці, ми розминаємо серце і тонкий кишківник, і так можна зробити з кожним органом, промацуючи певні точки на тілі. 

До стояння на цвяхах я прийшов не одразу. Спочатку був досвід із використанням пластикових аплікаторів. Я лежав спиною та потилицею на гілках. Це була також живильна практика, яка активувала приплив крові в тих зонах, які були для мене проблематичними. І от тільки два роки тому у мене з’явилися дошки Садху. Мені їх подарував на день народження мій піар-директор Денис Козловський, за що я йому неймовірно вдячний. 

Спочатку «запит» був лише один – простояти хоча б хвилину. А через декілька днів, коли я зміг подолати трихвилинний бар’єр, почав відкидати думки або ж, навпаки, спілкуватися із Всесвітом про проблеми, які мене турбують. 

Після завершення практики немає зайвих слів, немає зайвих дій і немає зайвих думок.

Дошки Садху «прийшли» до мене без причетності майстра. Але ж сказати, що все відбулося випадково, буде невірно. От до йоги ми з дружиною прийшли завдяки майстру, з яким познайомилися вже майже дев’ять років тому. А цвяхи з’явилися в моєму житті, тому що я на той момент був готовий до них. Ніяких відеоуроків, ніяких порад від знайомих, які теж практикують дошки Садху, не шукав. Все, як і завжди, робив самостійно, методом спроб та помилок. Як і багато в чому, тут важливий один принцип – відчувати. 

Особисто для мене цвяхостояння – це заглиблення досвіду. Це не спорт. Не ставлю собі за мету простояти якомога довше. Тут зовсім інший сенс, в досягненні бажаного результату. Все залежить від наміру, з яким ти підходиш до цього процесу. Я намагаюся стояти на цвяхах щодня, але це не работа і не обов’язок. Можна простояти п’ять хвилин і отримати відповідь, а буває що витрачаєш годину і як результат – тільки «розігрівся» на фізичному рівні.

У жодному разі я не хочу, аби моя відповідь сприйнялася як правило і тим паче як догма щодо практики цвяхостояння. Це суто особистий, я б навіть сказав, інтимний момент. 

У моєму особистому випадку цвяхостояння «народжує» внутрішню теплоту, яку я потім залюбки транслюю навколо себе. Цей процес заспокоює мою підвищену емоційність та загладжує гострі кути всередині мого «кабінету». Після завершення практики немає зайвих слів, немає зайвих дій і немає зайвих думок. Є тільки те, що потрібно, усвідомлено і без перебільшень.

Цвяхостояння – це спосіб «змити» усі новини, весь стрес, який накопичився у тілі.

Інна Мірошниченко
телеведуча, юристка, засновниця марафону здоров’я та краси MARAFIT

Моя близька подруга Надія Коверська – наставниця з цвяхостояння. Тож, я пройшла шлях від «Ха-ха! Кому це потрібно?» до «Надю, а коли є віконечко?» Так склалося, що віконечко було на 23 лютого 2022-го, за день до того, як життя докорінно змінилося. Не знаю, що саме підштовхнуло мене до стояння на цвяхах. Напевно, відчуття тревоги, передчуття чогось невідворотного і страшного, яке було у багатьох у ті дні. Хотілося зняти напругу в тілі, відчути себе і почути свій внутрішній голос.

Перед тим, як стати, наставник як психолог (в моєму випадку наставниця і справді психологиня) проводить розбір твоєї готовності. Чи точно потрібно саме це? Яка ти людина? Як можеш реагувати? Бо хтось розлючується, хтось кричить, хтось плаче. А реагувати точно треба. Я, наприклад, дуже голосно кричала і потім плакала. Так, перші хвилини тривали вічність. Здавалося, від болю можна вмерти. Але я тоді не розуміла, що робити з тим болем. Надя була поруч і підказала. Вже за 20 хвилин ми знімали відео мене на цвяхах, танцювали і співали. А після – відчуття якоїсь невагомості і туманності в голові. Думаю, це був шок, бо тіло не очікувало від мене такого.

За кілька годин емоції «наздогнали». Я дуже багато плакала, просто кілька годин без зупину. Але завдяки цьому 24 лютого я була «обнулена» і змогла емоційно витримати те, що сталося, і не з‘їхати з ґлузду.

Я стала спокійнішою, з голови пішли фатальні думки і панічний страх за майбутнє.

Десь за кілька місяців я захотіла повторити. Запросила Надю до себе, але вона просто привезла мені дошки і сказала: «Я знаю, ти можеш сама. Це твоя медитація». У той же день я стала, простояла хвилину і зістрибнула, бо боліло ніби ще більше, ніж вперше. Але потім за місяць чи два я так само відчула потребу «обнулитися». Вдома я була сама, тому 40 хвилин я просиділа з ногами на цвяхах, а потім встала і простояла стільки ж. Дихала і дивилася на Дніпро з вікна.

Час від часу я стаю знов. Десь раз на 1-2 місяці, коли хочеться ніби все зайве «прибрати» з тіла і вивільнити місце для світлої енергії. Стою доти, доки не перестаю відчувати біль, і плюс ще хвилин 10, щоб насолодитися цією внутрішньою тишею.

Цвяхи – це не панацея. Це просто медитація, глибока. В позі лотоса ти все одно думаєш, чи вимкнула чайник, коли у тебе зустріч і що одягнути на роботу. Стоячи ж на цвяхах, ти на 100% фіксуєш увагу на тілі і диханні, бо інакше не зможеш відпустити біль. Це і є медитативний стан, стан тотального спокою. Коли все розкладається по поличках, зайве йде, нове, потрібне приходить.

Цвяхи не вирішують психологічних проблем, не лікують, не рятують життя. Вони лише дозволяють відчути себе, обнулитися і в такому стані почати день/тиждень/місяць/рік. Самому вибирати, чим наповнюватись. Для мене цвяхостояння – це спосіб «змити» усі новини, весь стрес, який накопичився у тілі. Ми не можемо жити розслаблено, ніби війни немає. Тіло реагує на кожну тривогу, на кожну новину про влучання, про поранених, про загиблих. Щось затискається всередині. І чим далі, тим гірше й емоційний, й фізичний стани.

Медитації, спорт, цвяхи – це механізми, які допомагають тілу проходити через ці випробування. Я стала спокійнішою, з голови пішли фатальні думки і панічний страх за майбутнє. Залишилася об‘єктивна оцінка, нормальні переживання, але вони більше не заважають мені тверезо мислити.

_______________________________________________

«Протягом всього свого життя людина ухиляється від сприйняття реальності й приймає «знеболювальні» у вигляді соціальних мереж, новин, наркотичних речовин, пустих розмов тощо. А завдяки медитації на цвяхах ми розвиваємо свою чутливість, аби вміти зустрітися з напругою всередині і навчитися відчувати як комфортні, так і дискомфортні речі, приймати реальність такою, якою вона є!» – підтверджує думку попередньої героїні провідниця у медитацію на цвяхах Ярина Присяжнюк.

Впродовж 10 років Ярина займається різними духовними практиками, йогою, є майстринею Рейки, таро, тета-хілінгу. Вже 2 роки вона наставниця з медитації на цвяхах, проводить як групові, так і індивідуальні сесії. Також активно пропагує духовні практики на ретрітах вихідного дня у Shambala (ред. – один з найбільших у Східній Європі проєктів, присвячених розвитку культури аюрведи та здорового способу життя; розташований на Київщині).

Проводить Ярина і мовчазні ретріти, під час яких людина виходить на глибокий контакт із собою справжнім, аби навчитися приймати та любити себе. У неї є навіть школа з навчання майбутніх провідників у медитацію на цвяхах. Тож, про цвяхостояння Ярина Присяжнюк знає чи не все!

Контролювати все навколо практично неможливо і для того, аби звільнити енергію, яка направлена на контроль, ми стаємо на цвяхи. 

Ярина Присяжнюк
засновниця мережі спортхабів FIZMAT, співзасновниця проєкту про духовний розвиток HRAM

Для чого потрібні цвяхи? По-перше, це інструмент для медитацій. Цвяхи підвищують нашу чутливість, чутливість до життя. Існує три стадії чутливості. Перша – до фізичного тіла. Це саме та чутливість, з якою живе більшість людей, які не займаються духовним розвитком. Такі люди ототожнюють себе з тілом, з такими змінними факторами як вік, стать, професія. Чутливість тіла – найгрубіший вид чутливості, це наша матерія.

Зазвичай люди не заходять далі цієї стадії, ба більше – дехто навіть не відчуває моментів чутливості у тілі. Ми просто живемо від розуму, і не концентруємося на тому, що і як відчуває наше тіло у певний момент. Друга стадія ­ – чутливість ментального тіла. Це все про наші думки, які бувають різного ступеня важкості: є думки високої матерії, а є думки нав’язливі, тривожні. Третя стадія – чутливість спостерігача, усвідомлювача тіла і думок. Це те, що не змінюється. Тіло змінюється, думки приходять і йдуть, емоції – так само… А тут – усвідомлення того, що залишається, коли все вищеперераховане змінюється чи зникає.

В медитації на цвяхах ми ототожнюємо себе і з’єднуємося з внутрішнім спостерігачем. Для того, аби досягнути цієї стадії, потрібно концентруватися та накопичувати багато уваги в одному місці. Завдяки медитації на цвяхах ми вчимося концентруватися, ігнорувати думки і проходити до третьої стадії чутливості. Це найтонші відчуття на фоні найгрубіших, від А до Я – від чутливості фізичного тіла до чутливості спостерігача. Саме через цвяхи ми поступово проникаємо на кожну з цих трьох стадій.

Під час медитації на цвяхах, так само як і без неї, все це працює на трьох рівнях – від першого до третього. Проте для сучасної людини набагато легше дістатися третього рівня через шквал різних відчуттів, проходячи їх по градації. Адже доволі нудно сидіти просто медитувати, а от стати на цвяхи – вже щось нове і незвичне.

Вперше стати на цвяхи комфортно не вийде. В тому і суть практики – в максимальному дискомфорті й відмові від контролю.

Дуже важливо обирати свого майстра за відчуттями, не головою, адже робота в сфері енергії – специфічна річ, важливо, з якою енергією йде провідник. Раджу, аби ваш дебют у цій практиці був тільки з провідником! Ця людина розкаже вам про стадії цього процесу, техніку безпеки, певні загальні поняття. Оптимальна тривалість практики на цвяхах для новачків – 20-30 хвилин.

Вперше стати на цвяхи комфортно не вийде. В тому і суть практики – в максимальному дискомфорті і вивільненні контролю. Це – цвяхи. Не варто тут шукати комфорт. Можна приймати реальність такою, як вона є і не інтерпретувати яскраві відчуття. Біль – це інтерпретація розуму. На практиці ми відмовляємося від будь-яких інтерпретацій. Приймаємо все, як є, не забарвлюючи у кольори.

Дошки для цвяхостояння раджу обирати після того, як ви пройдете першу практику з провідником. Він підкаже вам, які з них комфортні саме для вас. Дошки відрізняються відстанню між цвяхами. Для новачків оптимально вибирати цвяхи з шагом 8-10 мм. Чим більша відстань між цвяхами – тим складніше і тим яскравіші відчуття.

Новачкам рекомендую ставати на цвяхи із запитом, але він повинен бути націлений не на матеріальні речі, а на щось внутрішнє. Зазвичай люди приходять на медитації, коли хочуть позбутися якогось дискомфорту всередині. Найпопулярніші запити, з якими до мене приходять учні – депресія, панічні атаки, тривожність, порушення сну, нав’язливі думки, певні страхи та фобії.

Здобути внутрішню опору та звільнитися від нав’язливого контролю – найбільш розповсюджений запит останнім часом. Зараз, під час війни, контролювати все навколо практично неможливо, і для того, аби звільнити цю енергію, яка направлена на контроль, ми стаємо на цвяхи.

Для того, аби пройти справжню трансформацію і змінити щось у своєму житті, новачки мають сформувати запит, який допомогає і мотивує проходити практику до кінця. Таким чином можна відточити регулярність практик. Далі людина просто медитує на цвяхах і виходить за рамки розуму, і тоді початковий намір втрачає необхідність.

Найпопулярніші запити, з якими до мене приходять учні – депресія, панічні атаки, тривожність, порушення сну, нав’язливі думки, певні страхи та фобії.

Якщо цвяхи використовуються як інструмент для медитацій, рекомендую системно стояти на них, щодня. Можна використовувати їх для роботи з енергією, для занурення у більш розширені стани. Щодо показань для медитацій на цвяхах: якщо у людини є проблеми зі спиною чи іншими частинами тіла, які затиснуті, то цвяхи – гарний спосіб пропрацювати та розслабити ці зажими.

Щодо протипоказань: особисто я не працюю з вагітними та людьми, які страждають на епілепсію чи серцево-судинні захворювання.

Наразі я створюю проєкт HRAM. Його основна концепція полягає у створенні комфортних та сучасних середовищ, подій та поп-ап просторів для саморозвитку особистостей за допомогою різноманітних духовних практик, психологічних методів та технік із залученням крутих майстрів. Ми прагнемо дати кожному імпульс та можливість навчитися жити за відчуттями, в повному балансі та в гармонії з собою й з навколишнім світом. Баланс між духовним та матеріальним, баланс у всіх сферах життя, окрема увага до ментального – ось наш акцент.

Цвяхостояння – повна концентрація на моменті «тут і тепер» і розуміння того, що ти можеш вистояти, навіть коли неймовірно важко!

Наталка Денисенко
акторка

Я почала активно практикувати цвяхостояння з початку 2023 року. А зацікавилася цією практикою більше року тому, ще перед повномасштабною війною, коли побачила, що моя знайома стала майстром у цій ніші, тож, пішла до неї на «пробу». Після цього мене запросили до студії шоу «Сніданок з 1+1», аби я поділилася своїми враженнями і досвідом. Перше, що я сказала під час ефіру: «Якщо розпочнеться війна, то я зможу її пережити, бо багато чого «прожила» під час цвяхостояння…» Та коли дійсно розпочалася війна, я зрозуміла, що всі ці мої практики до одного місця, вибачте! (сміється) 

Я дуже активна й емоційна людина, тому медитації – важка справа для мене, оскільки складно сконцентрувати свою увагу на чомусь одному. Коли я спробувала цвяхостояння, зрозуміла, що це точно мій вид медитації. Коли ти стоїш на цвяхах, відчуваєш такий сильний біль, що не можеш думати про щось стороннє. У будь-якому разі тобі треба пройти всі етапи такої медитації: біль, прийняття, розслаблення…

Я купила курс з навчання медитації на цвяхах і придбала на подарунок собі і своєму чоловікові дерев’яні дошки Садху.

Під час першого сходження на цвяхи мені було дуже боляче. Цей біль дав мені відповіді на мої запитання: чому я не можу сконцентруватися, що заважає мені досягти успіху – якраз із таким запитом я йшла. І це важливо: сформувати запит і йти на цвяхостояння з ним. Коли людина стає на цвяхи, її організм сприймає це як смертельну рану, тому починає зцілювати себе – всі фізичні процеси тіла у цей момент направлені на регенерацію. Відбувається стрес для організму, але цілющий.

Після першої медитації на цвяхах моя майстриня сказала, що моєму організму треба відпочити, й за бажанням можна знову повторити через кілька тижнів. Потім я кілька разів з різними провідниками знову ставала на цвяхи, а вже на початку цього року вирішила сама для себе розібратися, що воно таке і з чим його «їдять», тож, купила курс з навчання медитації на цвяхах.

До того ж, я навіть придбала у подарунок собі і своєму чоловікові дерев’яні дошки Садху, дизайн яких придумувала сама. У мене – білі, з гравіюванням дівчини, яка стріляє з лука, в колі змії, яка себе їсть, з написом «немає нічого неможливого, допоки ти цього не зробиш». От саме ці слова дуже мотивують мене до першого кроку!

А для чоловіка (ред. – Андрій Федінчик, актор, наразі служить у лававх ЗСУ) – чорні, з гравіюванням вовка. Я порадила йому також спробувати цвяхостояння, він зробив це з майстром. І навіть зараз, незважаючи на важку службу, він щодня стоїть на цвяхах по кілька хвилин! Щодо мене – я стаю на цвяхи тільки за потреби, коли відчуваю певний запит або ж якщо мені треба позбавитися певних емоцій. Ідеальна тривалість стояння особисто для мене – 15 хвилин. Я чула від багатьох майстрів, що якраз саме через такий проміжок часу людський організм звикає до болю і приймає його, наступає момент тотального розслаблення.

Протягом цього часу я проходжу всі стадії цієї практики: відчуваю біль, заспокоюю себе і насолоджуюся прийняттям. Я пробувала стояти і по 2 хвилини, але мені це не дуже подобається. Тож, вивела для себе таке правило: краще стояти рідше, але більш тривало. Найважливіше, що дало мені цвяхостояння – повна концентрація на моменті «тут і зараз» і розуміння того, що ти можеш вистояти, навіть коли неймовірно важко. Саме в цей момент зв’являється віра в майбутнє і в те, що ми все переживемо!

 

Цвяхи – це дуже цікава практика, завдяки якій можна знайти відповіді на ті запитання, які вас турбують.

Марина Арістова
бізнесвумен, телеведуча

Мій перший досвід цвяхостояння стався півтора роки тому, та ще й на очах всієї країни під час прямого ефіру програми, у якій я була ведучою. Тоді до мене у гості прийшла Наталія Сивобородько, яка є провідником у терапію цвяхами. За 15 хвилин етеру моєї програми для жінок вона спробувала розповісти все про цю практику і навіть поставити мене на цвяхи – на цілу хвилину! Та хвилина тоді здалася мені справжнім пеклом, оскільки я не мала жодної підготовки.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Maryna Aristova (@marynaaristova)

І ось місяць тому я вирішила, що хочу стати на цвяхи, але вже більш ґрунтовно підійшовши до цього питання. Я згадала про Наталію, адже тоді вона вселила довіру до себе як до професіонала, і пішла до неї повторно – відкривати для себе світ цвяхостояння.

У мене був запит, перед тим як розпочати заняття з цієї практики. Він стосувався мого онлайн-курсу, який я наразі пишу для жінок – з балансу жіночої та чоловічої енергії. Сильно вдаватися в деталі запиту не буду, але відповіді для себе я отримала саме під час стояння на цвяхах.

Так, вдруге у житті я простояла на цвяхах 43 хвилини! Я сама цього не очікувала, оскільки ми з моєю провідницею увімкнули таймер й пішли стояти, а коли закінчили – я побачила цю цифру і не повірила своїм очам. Перші дві хвилини мені було дуже незручно і боляче стояти, а після ми почали працювати із запитом – от тоді в мене почало з’являтися відчуття, ніби я стою босоніж на звичайній підлозі, без дискомфорту і болю.

Саме завдяки такому ґрунтовному заняттю я знайшла відповіді на запитання, надихнулася і вже закінчила написання свого онлайн-курсу. Отак за один сеанс мені вдалося пропрацювати свій запит, повторно на терапію поки більше не ходила. У цій практиці потрібно відчувати, коли вам треба йти на цвяхи, все здійснюється тільки за внутрішнім покликом.

Можу рекомендувати цвяхостояння як практику гарного фізичного пропрацювання себе, своєї тривожності, воно розслаблює та прибирає біль у різних частинах тіла.

Цвяхостояння впливає на фізичний і психологічний стани людини. На наших стопах розташовано багато точок, які мають вплив на весь організм. Якщо, наприклад, щодня стояти на цвяхах по 10 хвилин, то це покращує фізичний стан загалом і бадьорить на весь день. Я вже придивляюся до покупки дошок Садху, якщо вирішу розпочинати з ними свій ранок. Можу рекомендувати цвяхостояння як спосіб гарного фізичного пропрацювання себе, своєї тривожності, воно розслаблює та прибирає біль у різних частинах тіла. Це дуже цікава практика, завдяки якій, дійсно, можна знайти відповіді на ті запитання, які вас турбують. Варто тільки спробувати це і зробити перший крок на ці дощечки із цвяхами!

Розмовляла Ганна Володавчик

9 березня українці по всьому світу відзначають День народження найщирішого патріота України – Тараса Шевченка, чий «Кобзар» є одним з символів нашої держави. Російський агресор настільки боїться творчої спадщини видатного українського митця, що не втрачає нагоди розстріляти його погруддя, пам’ятники чи заклеїти своїм безглуздям портрети. Згадайте-но неймовірне відео визволення Балаклії: після героїчної деокупації міста українські військові зривають плакат з написом «Ми з росією один народ», а під ним видніється автопортрет Шевченка та його пророчі слова:

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!

Вірші видатного поета, покладені на музику, давно стали народними піснями і перейшли нам у спадщину. Сучасні ж українські виконавці надали поезії Тараса Шевченка нового звучання і нових сенсів. З нагоди сьогоднішнього свята українські виконавці поділилися з INSIDER.UA роздумами щодо ролі видатного митця в житті українців, розповіли, як перекладали на музику його вірші й як сприймають слухачі ці пісні. 

Шевченко є нашим символом та прикладом української незламності.

Артем Пивоваров
співак, автор пісень

Тарас Шевченко, перш за все – яскравий представник українського народу. Його внесок у культуру безцінний, а творчість залишається актуальною й досі. Шевченко піднімав серйозні теми та транслював важливі меседжі, прищеплював любов до Батьківщини, намагався підтримати та надихнути людей на боротьбу за вільне майбутнє. Він є нашим символом та прикладом української незламності.

Вірш «Думи мої, думи мої» сповнений суму за Батьківщиною та віри у вільне життя на рідній землі, що робить його наразі дуже актуальним. Все, що відбувається навколо, впливає на наш моральний стан, у голові безліч думок, з якими буває важко. Але ми маємо усвідомлювати, що кожен українець з усіма його переживаннями потрібен своїй країні. Адже Україна – наша ненька, що приймає нас такими, якими ми є. Ми різні, але нас об’єднує любов до Батьківщини та прагнення будувати світле майбутнє разом.

Пісня «Думи», яку ми записали у дуеті з Надею Дорофєєвою, знайшла відгук у серцях людей, про це свідчить реакція публіки на наших концертах. Щоразу зал співає її в унісон, даючи волю емоціям, що накопичилися всередині. А відео на YouTube зібрало вже 31 мільйон переглядів.

Шевченко піднімав серйозні теми та транслював важливі меседжі, прищеплював любов до Батьківщини.

Наразі у проєкті «Твої вірші, мої ноти» є дві пісні на вірші Тараса Шевченка: «Минають дні, минають ночі» та «Думи». Цілком можливо, що згодом їх побільшає, адже творчий процес є спонтанним. У нас дуже багато талановитих представників української літератури, наразі хочеться приділити увагу і їм, адже головною метою проєкту «Твої вірші, мої ноти» є популяризація української культури загалом.

Пісня «Минають дні, минають ночі» була записана у дуеті зі співаком Yarmak, який зачитав вірш Тараса Григоровича у стилі реп. Виконавець вважає головною думку: «Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, а ще гірше спати, спати і спати на волі».

Все, що він писав, просякнуте любов’ю до життя і до України! 

Сергій Бабкін
музикант, автор пісень

Масштаб особистості Шевченка неможливо осягнути. Він – геніальний поет. Як на мене – душа, надія, сила, натхнення, серце України. Це також дуже важливий символ української культури. Найлегендарніший та найвідоміший український митець у світі.  Все, що він писав, просякнуте любов’ю до життя і до України! 

Він – геніальний поет. Як на мене – душа, надія, сила, натхнення, серце України.

Ще зі школи, як, мабуть, кожен із нас, я добре знав напам’ять «Заповіт». І коли в юнацтві ми з Андрієм Запорожцем тільки-но починали грати разом, на одній з репетицій я згадав про цей вірш і жартома заспівав його на мотив реггі. Вийшло цікаво. Не пам’ятаю, чи грали ми «Заповіт» потім. Минуло понад 10 років. Мене запросили стати частиною проєкту, присвяченого 200-річчю Шевченка і запропонували написати пісню на поезію Тараса Григоровича. І хоча в мене вже був «Заповіт», я вирішив зробити нову композицію на дивовижний вірш «Якби зустрілися ми знову». Написав свій приспів, назвав композицію «Заросли» і виконав її на тому вечорі.

Коли почалася війна, я знов згадав про «Заповіт». Зрозумів, що саме тепер час записати його. Я по-іншому відчув міць цієї поезії. Написав приспіви і зробив запис на студії. Що цікаво, я майже підсвідомо поклав слова на гармонію легендарної пісні Боба Марлі «No woman, no cry». Мій менеджер звернувся до правовласників Боба Марлі, ми отримали дозвіл на таке поєднання і видання цього твору. Я бачу на концертах, як реагують на «Заповіт»: підводяться з місць, підспівують. Мені здається, ця пісня заряджає людей, надихає, дає надію, силу.

На вірші Шевченка в мене вже дві пісні, хоча зазвичай я не пишу музику на чужі вірші, мені цікаво на свої. Думаю, в потрібний момент мені в очі впаде чергова поезія Тараса Григоровича, яка зрезонує з моїм внутрішнім станом, не залишить байдужим. І тоді відбудеться магія – народиться нова пісня.

В творчості Шевченка є багато потужних і пророчих сенсів, які не втрачають актуальності і сьогодні.

Вадим Красноокий
соліст гурту Mad Heads

Шевченко – потужний символ України. В його творах закладений культурний код нації і сенси, які набувають тепер все більшого значення.

Пісня «Тече Вода» – із альбому народних пісень Mad Heads «УкраїнSKA». Я прослуховував сотні пісень, щоби вибрати те, з чого ми потім зробили наші сучасні рок-версії. Деякі відгукувалися по-особливому, і ця пісня була саме такою. Вже пізніше з’ясувалося, що це текст Шевченка, від цього стало ще цікавіше. Історія про козака, який даремно шукає долю в чужих краях, за сотні років не втратила актуальності, відгукувалася долями багатьох сучасних українців.

Тарас Григорович дивовижно передчував майбутнє у своїх творах.

Пізніше я провів кілька років у Канаді, багато подорожував по США. Близько познайомився з багатьма українцями, які вибрали непростий шлях життя в еміграції. А також з нащадками тих українців, які у надзвичайно складних умовах освоювали американський континент у минулому. Тоді ця пісня стала ще більш актуальною для мене. Сьогодні, коли мільйони українців раптово були змушені покинути свої рідні краї, вона як ніколи відгукується у серцях. Тарас Григорович дивовижно передчував майбутнє у своїх творах.

В творчості Шевченка є багато потужних і пророчих сенсів, які не втрачають актуальності і сьогодні. Але ритми його поезій, як на мене, складнувато вписувати в формат сучасної популярної пісні. З цієї причини я досі не робив інших пісень з його текстами. Але в майбутньому цього не виключаю, бо дедалі сильніше відчуваю важливість цих текстів, потребу поширювати їх серед українців сьогодні і передавати в майбутнє. Форма пісні для цього підходить найкраще, на мою думку.

 Для мене його вірші – це спогад дитинства, вчення сьогодення та філософія майбутнього.

BUREMNA
співачка

Для мене Шевченко – філософ українського народу. Його рядки пророчі та не втрачають актуальності. «…Кохайтесь чорнобриві, та не з москалями», – цю фразу я знала ще з дитинства, а «Садок вишневий коло хати», який вивчила в 4-му класі, пам‘ятаю й досі. Для мене його вірші – це спогад дитинства, вчення сьогодення та філософія майбутнього. 

Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» завжди звучала дуже сердито, тому мені хотілось змінити її сприйняття, надати їй більш тепліші музичні відтінки. Щоб звучання віршу «Реве та стогне Дніпр широкий» у поєднанні з музикою нагадувало про рідні краєвиди, щоб слухач по-новому відчув рядки автора. 

За моїм спостереженням, багато митців акцентують увагу на першій фразі «Реве та стогне Дніпр….». А от мені більше гармоніюють рядки про те, як Шевченко описав ніч, або ж початок ранку «…ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів…».  Мені здається, що саме ця фраза найбільше надихнула мене зробити ліричну версію цієї пісні на вірш Шевченка. Музику написала самостійно. З початком війни я помітила, що людям потрібна більш спокійна музика, бо ми дуже втомлені, й якось легко підібрала саме такі акорди і мелодію. Відгуки отримала тільки позитивні, просять ще більше пісень такого формату. 

Його рядки пророчі та не втрачають актуальності.

У Шевченка є низка інших творів, менш відомих, на які слід звернути увагу, аби надати їм більшої популярності серед нашого покоління. Історично склалося, що Шевченко відвідував моє рідне місто Лебедин, що в Сумській області. Саме там він написав вірш «Ой по горі ромен цвіте» та «Лебедин». Ці два твори для мене мають велике значення, адже мій обов‘язок зберігати та прославляти свій рідний край та його історію. Тому, ймовірно, згодом я покладу на музику і ці твори. 

Текст: Дарія Палєха

Музичний фронт – ще одне тому підтвердження. Аби розкрити очі всього світу на війну в Україні, всесвітньовідомі музиканти почали охоче співпрацювати з вітчизняними артистами. Ед Ширан та «Антитіла», «Pink Floyd» і Андрій Хливнюк, The Rasmus і Kalush Orchestra тощо. Що ще дуже потішило – всі, без винятку, вітчизняні виконавці перейшли на україномовний репертуар. Також у вітчизняний шоу-бізнес «влилася» молода кров – музиканти, які своєю творчістю несуть глибокі меседжі та створюють якісний україномовний продукт.

Підбиваючи підсумки цього музичного року, ми звернулися як до мастодонтів, так і до новачків української сцени. DOROFEEVA, Сергій Бабкін, Злата Огнєвіч, ROXOLANA, Сергій Танчинець, HANNA NEPLYAH та NAVKA поділилися з INSIDER.UA особистими висноваками, надіями та очікуваннями від року прийдешнього, а також розповіли, як святкуватимуть новорічні свята.

Головний висновок – як важливо підтримувати одне одного!

DOROFEEVA
співачка 

Про підсумки 2022 року

Я починала свій рік з того, що оголосила його роком сміливості. І подумати не могла тоді, що вона мені так сильно знадобиться! У 2022-му я прийняла багато важливих рішень, це було надскладно. Але тепер я знаю, що не треба боятися бути сміливою – перш за все задля себе. Я дуже багато чого зрозуміла у цьому році: про щось писала в своїх постах у соцмережах, щось – вкладала у пісні. І головний висновок – як важливо підтримувати одне одного!

Про плани на новорічні свята

Новий рік я зустрічатиму з найдорожчою людиною.

Про очікування від 2023 року, особисто для себе і для української музики

2023-й я бачу неймовірно крутим для всіх нас! Я відчуваю, що Україна багато чого покаже! Чекаю на нові імена, на нову музику. Обов’язково продовжуватиму підтримувати молодих виконавців, й сама випускатиму новий матеріал. Я вже зняла кліп на нову пісню, який вийде на початку року, планую випустити трек, на який вже давно всі чекають, навесні поїду з благодійним туром до Америки та Канади… Плани на 2023-й величезні!

2023 рік буде роком перемоги, розквіту і відбудови у всіх аспектах – і для країни, і для музики.

ROXOLANA
співачка 

Про підсумки 2022 року

Мій головний висновок – стресові і складні ситуації показують істинне обличчя людей, але я знаю, що поруч зі мною люди, на яких можна розраховувати у будь-який момент. Також для мене набула нового сенсу фраза про те, що нам даються лише ті випробування, які ми можемо прожити і пережити. Я зрозуміла, що ми можемо пройти всі випробування. Українці – дуже сильні духом, ми взагалі – супер люди. Це мега підсумок року! А щодо висновків особисто про себе, зрозуміла, що перебуваю у правильному місці й у правильний час, і роблю те, що маю робити.

Про плани на новорічні свята

У родині ми більше відзначаємо Різдво, аніж Новий рік. Планую бути тут, в Україні. Будемо святкувати Різдво вдома, з сім’єю та близькими.

Про очікування від 2023 року, особисто для себе і для української музики

Перш за все, хочеться вірити, що 2023 рік буде роком перемоги, розквіту і відбудови у всіх аспектах – і для країни, і для музики. Музична індустрія почала швидко розвиватись, і я вірю, що ця сфера й дедалі наповнюватиметься справді якісним контентом. Слухачі вже почали критично ставитись до того, що звучить у їхніх навушниках, і це класно. Тож,  передбачаю, що 2023 рік буде розквітом усього!

Навіть під час війни українська музика на «підйомі», її набагато більше слухають у світі.

Сергій Бабкін
музикант, співак

Про підсумки 2022 року

Висновків багато. Події так швидко розгорталися, стільки всього відбулося, що минулий Новий рік, здається, був десятиріччя тому. Головний висновок, який я зробив: наша країна і наш народ набагато міцніші, ніж комусь здавалося. Українці – стійкі, мужні, винахідливі та волелюбні. Україна продемонструвала всьому світові, що таке справжній героїзм. Ця війна – це нове втілення біблійної історії про Давида та Голіафа.

Про плани на новорічні свята

Вони точно пройдуть у родинному колі!

Про очікування від 2023 року, особисто для себе і для української музики

Я вірю, що у наступному році Україна тріумфально переможе, ми повернемо свої землі та повернемось до мирного життя. Навіть під час війни українська музика на «підйомі», її набагато більше слухають у світі. Наши музиканти співпрацюють з зірками такого рівня, які були недосяжними дотепер. Славко Вакарчук заспівав з Coldplay, Андрій Хливнюк – з Pink Floyd, Тарас Тополя – з Эдом Шираном, Джамала – з U2. Я також долучився, записавши спільні композиції з Дейвом Стюартом, Стіві Нікс, Хосе Фелісіано.

Наступного року на нас чекає бурхливий розвиток української музики. У мене також грандіозні плани. По-перше, ми нарешті зробимо реліз альбому «Космотато», який був відкладений через початок повномасштабного вторгнення, а також випустимо щонайменше декілька синглів або навіть новий міні-альбом.

Наразі часи, коли ми розповідаємо і пишемо історію України. Все те, що ви чуєте в музиці, почують наші нащадки.

Злата Огнєвіч
співачка

Про підсумки 2022 року

Цей рік став справжнім випробуванням для мене, як і для кожного українця. Я дуже гостро сприймаю все, що наразі коїться в нашій країні, особливо, загибель найкращих – як хлопців, так і дівчат, які захищають кордони і дають нам можливість вірити у майбутнє і в те, що Україна буде мирною та квітучою країною.

Цей рік відкрив мені розуміння того, що я до кінця не знаю своєї сили, навіть тепер, напевно, я не знаю до кінця її грані. Але я точно можу сказати, що моє внутрішнє світло – потужне, і я дуже хочу ділитися ним з людьми і допомагати, чим тільки можу: вчинками, словами, концертами, донатами. Ну і звичайно, закликаю робити це кожного з вас, щоб тим самим наблизити нашу таку довгоочікувану перемогу! З початку повномасштабного вторгнення я залишаюся в Україні, тому що для мене це важливо, Україна – мій дім, тут я відчуваю себе на своєму місці.

Про плани на новорічні свята

Цей Новий рік я зустрічатиму у родинному колі: разом з татом, сестричкою та її чоловіком, нашою ріднею, яка приїде. У новорічну ніч я буду загадувати дуже багато бажань, серед них безліч і творчих, тому що у наступному році я планую цікаві дуети, альбом, міжнародні проєкти. Дуже хочу, щоб це все здійснилося. Я дякую кожному слухачеві за підтримку, за те, що ви зі мною, слухаєте мої пісні – це дуже важливо!

Про очікування від 2023 року, особисто для себе і для української музики

Наразі часи, коли ми розповідаємо і пишемо історію України. Все те, що ви чуєте в музиці, почують наші нащадки, і вони будуть знати, що відбувалося у 2022-2023 роках. Вони будуть це усвідомлювати зокрема через призму музики. Тож ця сфера буде тільки розвиватися. Я радію, що з’явилися молоді виконавці, композитори, співаки, вони дуже достойні, щирі, а найголовніше те, що вони «горять». Мені приємно бачити, яка сучасна формація прийшла до вітчизняного шоу-бізнесу. Я пишаюсь цим оновленням, на яке так довго чекала. Тож, бажаю українській музиці ще більшого розвитку, успіхів і процвітання!

Найголовніше, що відчуває кожен українець зараз – це гордість за наших військових, волонтерів і неймовірну українську націю!

Сергій Танчинець
співак, заслужений артист України, лідер гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»

Про підсумки 2022 року

У 2022-му усі змінилися. Зрозуміли, що для нас справді важливо і цінно. Ми не маємо права забувати про події, які пережили українці під час повномасштабного вторгнення, про весь терор рф на наших землях. Найголовніше, я впевнений, що відчуває кожен українець зараз – це гордість за наших військових, волонтерів і неймовірну українську націю! Маємо за честь жити в один час зі справжніми Героями. Пишаюсь і уклінно дякую усім людям, які наближають українську Перемогу.

Про плани на новорічні свята

Новий рік ми командою «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» зустрічатимемо у Львові. Спільно з BankHotel та нашими друзями, волонтерським фондом Hope.ua, організовуємо благодійний концерт у новорічну ніч. Цей виступ, як і усі наші концерти, пройде на підтримку ЗСУ – для придбання дронів та позашляховиків. 50% від вартості кожного квитка ми передамо українським воїнам, перед якими схиляємо голову і яким безмежно вдячні за можливість зустрічати 2023 рік у вільній та незалежній країні.

Про очікування від 2023 року, особисто для себе і для української музики

Думаю, що 2023 рік буде дуже плідним для української музики. Вже у 2022-му ми відкрили багато нових, неймовірно талановитих імен. Хочеться, аби ця тенденція не згасала, а українська музика ставала все більш популярною. І звісно, як і всі українці, найбільше у 2023 році я чекаю нашої Перемоги.

Щодо «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» – у січні готуємо прем’єру нового синглу та кліпу, що матиме назву «Повернись Живим». Також продовжуємо концертувати, і мені дуже хочеться, аби ми мали змогу робити це і надалі. До весни плануємо завершити українську частину туру «Вільні Люди», весною знову вирушимо у Європейський тур, а влітку, маю надію, зіграємо анонсовані стадіонні концерти, зокрема й довгоочікуваний концерт 24 серпня на НСК «Олімпійський»! Абсолютно усі виступи, які ми зіграли у 2022 і плануємо грати у 2023 році – благодійні. Приблизно 80% заробітку з кожного заходу ми акумулюємо на купівлю автівок та дронів для ЗСУ.

Можна звикнути до чого завгодно — ракет, блекауту, небезпеки, але є те, з чим я ніколи не змирюся – з неволею!

HANNA HEPLYAH
«Міс Україна Всесвіт 2021», співачка

Про підсумки 2022 року

Для мене наголовніший висновок у цьому році – це те, що немає нічого ціннішого за людське життя, за усвідомлення того, що усі твої рідні і близькі живі і здорові та у безпеці. Для себе я зрозуміла, наскільки сильно я люблю свою країну і попри всі обставини хочу пройти з нею усі труднощі. Я усвідомила, що можна звикнути до чого завгодно — ракет, блекауту, небезпеки, але є те, з чим я ніколи не змирюся – з неволею!

Про плани на новорічні свята

У мене велика родина, тож ми усі разом зустрінемось за новорічним столом. Цього року як ніколи хочеться вірити у дива і розділяти їх разом з близькими.

Про очікування від 2023 року, особисто для себе і для української музики

2023 рік бачу для себе ще більшим роком розвитку, проте за принципом «не завдяки, а всупереч». Мені хочеться розвиватися у музиці і дійсно робити якісний контент, висловлювати свої почуття і знати, що вони віднайдуть свого слухача і потраплять у саме серденько. Мені хочеться, аби кожен українець знову дозволив собі відчувати весь спектр емоцій, а що, як не музика, пробудить найтепліші почуття?

Музика – це дуже важлива зброя у боротьбі за нашу культуру.

NAVKA
співачка 

Про підсумки 2022 року

Цей рік був наповнений благодійною діяльністю: безліч концертів, мітингів, ярмарків. Поки мій коханий захищає нашу країну на півдні країни, я в тилу робила і роблю все, що від мене залежить: починаючи від закупки всього необхідного для військових, закінчуючи піснями, які надихають людей не опускати руки.

Про плани на новорічні свята

У мене немає конкретних планів на Новий рік. Для мене більш магічне та традиційне – Різдво, яке ми вже відсвяткували у родинному колі з усіма нашими традиціями.

Про очікування від 2023 року, особисто для себе і для української музики

Цей рік, як я і казала вище, був благодійним. Нові пісні я не випускала, оскільки мала безліч актуальних, написаних ще у 2014 році. На 2023-ій рік у мене грандіозні плани, на моїх слухачів чекає безліч цікавого та очікуваного. Планую запустити продовження свого потужного проєкту по відродженню народних пісень – «Україна в піснях». Другий сезон матиме не менше крутих забутих пісень, які я вже обробляю на сучасний лад. Музика – це дуже важлива зброя у боротьбі за нашу культуру, тому вона неодмінно має розвиватись!

фото обкладинки: 1+1

Наталія Могилевська
співачка, народна артистка України

Я займаюся духовними практиками вже близько 12 років. Спочатку на заняттях замість внутрішнього балансу і гармонії я отримувала втому і роздратування. Але через деякий час зрозуміла, що замість динамічної йоги мені потрібна м’яка, жіноча, завдяки якій гнучким стає не тільки тіло, а й душа. Так я прийшла до дихальних вправ, які називаються пранаяма. Саме вони очищують, розслаблюють розум і тіло.

У 2013 році померла моя мама і в моєму житті настав період, коли мій організм не витримав – стався збій всіх систем і процесів. Я не хотіла ані жити, ані співати. Мені дуже пощастило, що відразу ж мені зателефонувала моя вчителька з йоги, яка в свої 95 років веде активний спосіб життя, і запропонувала терміново до неї приїхати, сказавши, що я повинна навчитися жити далі. Я виїхала з країни і оселилася в ашрамі в Індії.

Тоді для мене був найщасливіший час: я ходила у сукні вартістю два долари, босоніж і нічого іншого мені не треба було. Через три тижні проживання в Індії, займаючись як фізичними тренуваннями, так і духовними практиками, я нарешті почала відновлюватися. Цілих три місяці, повністю відмовившись від концертів і роботи, я приходила до тями – там, далеко в індійських горах… Йога дійсно допомогла мені зрозуміти, навіщо через довгий час затишшя мені виходити на сцену. Тож можна з упевненістю сказати, що йога повернула мене до життя! Відтоді я регулярно їжджу до Індії на різні ретрити й практики.

Зазвичай свій день я починаю з подяки і з традиційного перед будь-якою йогічною практикою вітання. Це – настрій на тишу і подяку всьому світу і кожній людині поруч зі мною.

Сергій і Сніжана Бабкіни
музикант, співак, актор
актриса, концертна директорка Сергія Бабкіна  

Сергій: Йогою ми займаємося вже 7 років. Це напрямок хатха-йога. Так сталося, що 8 років тому у Сніжки на сцені сталася велика травма – вона впала, розірвалися зв’язки і надірвалися м’язи. Їй наділи «нашийник». Далі рік страждань – шия не тримала голову, пекельні болі, щотижневі блокади, мігрені, постійна лікувальна фізкультура. Вколювали масу препаратів, щоб усе всередині зрослося – нічого не виходило. Лікарі сказали, що потрібна операція.

Саме в цей момент у мене трапилася якась проблема з суглобами. При черговій зустрічі з нашим другом, найкращим педіатром Харкова А.Ю. Пеньковим, зайшла розмова про це і він каже: «Проведіть невеликий експеримент – сходіть на йогу, не робіть поки операцію». Ну, ми й пішли. Через півроку Сніжана викинула «нашийник» і більше жодного разу про цю проблему не згадувала. Завдяки йозі вона вилікувала свій меніск, і я теж вирішив багато питань зі здоров’ям.

Сніжана: Через півроку регулярних практик ми познайомилися з медитацією і ефект посилився. Потім впровадили дихальні практики. Підсумок – тіло видужало, пішли головні болі, жахливі панічні атаки, я стала засинати без пігулок, пішла тривожність, відновився цикл, пішли болі під час циклу і ще багато всього приємного!

Йога розширює можливості і збільшує енергію.

Йога дає тілу здоров’я. Йога заспокоює розум. Йога вчить робити важливу зупинку між подією і негативною реакцією на цю подію. Йога розширює можливості і збільшує енергію. Наприклад, під час третьої вагітності я займалася йогою до пологового, не припиняючи. Медитувала щодня. Народила і продовжувала медитувати, поки годувала. І я вам скажу, що різниця колосальна – і в самопочутті, і в спокої у сина Єлисея у порівнянні з двома старшими дітьми.

Сергій: Був в нашому житті і один йога-тур – до Грузії, а саме у Сванетію. Особливість турів – у зануренні в духовні практики на певний період. Ти не метушишся, не відволікаєшся на виріщення побутових питань.

На тиждень поринаєш у пізнання себе, у нові відчуття, накопичуєш енергію, отримуєш нові інсайти і натхнення! Для нас зі Сніжаною це було просто чарівно і незабутньо! А найдивніше місце, де я коли-небудь практикував йогу, – це спальний вагон поїзда!

Сніжана: Щодня ми обов’язково робимо 10-хвилинку йоги. Важливий також дихальний комплекс. Двічі на день ми медитуємо, а двічі на тиждень намагаємося зробити повну годинну практику.

Сергій: Наприкінці кожного тренування ми робимо кілька асан у парі. Це особливі відчуття! Синтез загальної енергії.

Тетяна Богдан
модель, стилістка

Йогою я займаюся вже близько 9 років. Намагалася займатися і раніше, але мені, скажімо так, не «заходило» – викликало сміх і взагалі я не розуміла, навіщо люди стоять в одній і тій самій асані подовгу. Зараз я розумію, що просто в той момент життя я не була до неї готова або не підійшов тренер. Коли я прийшла на заняття з Миколою Сукачем (він викладає хатха-йогу) я поставилася до цієї практики по-іншому. Йога – це не тільки розвиток тіла, але й духу! Після регулярних занять йогою я припинила палити. Не можу сказати, що я була завзятим курцем, але могла викурити кілька цигарок з подружками. Спочатку я займалася хатха-йогою, зараз практикую аштанга-йогу. Цей напрямок для мене – все одно що підготовка до спецназу!

Йога дає неймовірне відчуття того, наскільки ти можеш впоратися зі своїм тілом і зі своїм розумом. Йога дає витривалість і силу – ти розумієш, що для людського тіла немає нічого неможливого!

Зараз я займаюся три рази на тиждень по півтори години. Найнезвичніше місце, де мені вдалося попрактикувати йогу, – це яхта!

Під час вагітності я займалася йогою всього кілька місяців. Потім мені були протипоказані будь-які фізичні навантаження. Але під час пологів йога мені, звичайно, допомогла! Уміння правильно дихати і слухати своє тіло – ось, що мені знадобилося!

Я пораджу всім – як початківцям, так і досвідченим йогам, – прочитати книгу «Світло життя. Йога. Подорож до цілісності, внутрішнього спокою і найвищої свободи» Б. К. Айенгара. З інсаграм-акаунтів з йоги мені дуже подобаються такі: @irina.kovalchuk, @jessegolden, @lottasebzdayoga, @bridgetschoice.

Анна Андрійчук
дизайнерка, засновниця бренда одягу Annchoo

Йогою я займаюся більше трьох років. Якщо говорити про напрямки, то це Yoga23, але найчастіше на заняттях я роблю мікс. Обожнюю жіночі практики! Я почала займатися йогою дивним чином. Раніше бувала у різних тренерів, спробувала флай-йогу, але мені нічого не приносило результату і задоволення. Моя інструкторка з йоги, а тепер і моя подруга, сама знайшла мене. Вона побачила в мені споріднену душу і запропонувала позайматися. Мені не відразу відгукнулося, зізнаюся чесно, але через три місяці я все-таки дійшла до неї на тренування і жодного разу про це не пошкодувала.

З асан найскладніша для мене – це стійка на голові. Коли я змогла її виконати, це було для мене маленькою перемогою. Що стосується улюблених асан, їх немає – все залежить від настрою і запиту. Буває, все виходить, а буває, навіть в позі кішки неможливо стояти.

Найнезвичнішим місцем для занять йогою був цех. У мене дуже багато роботи і не завжди є час для пересувань, але для себе час можна знайти всюди при великому бажанні. Тож неодноразово практикую подібні заняття. Ще мені дуже запам’яталася йога на світанку в Тулумі, на березі океану, під час зйомок нашого реаліті з Настею Каменських (NK) «Дівчата рулять».

Я обожнюю ретрити, вони не схожі на жоден вид відпочинку. Я була поки тільки тричі. Мій перший ретрит був шалено складним. Йшла така сильна внутрішня робота над собою, над своїми страхами, старими переконаннями, що хотілося втекти. Я весь час плакала. Під час ретриту ти постійно перебуваєш в цьому стані, до того ж люди, які тебе оточують, підсилюють всі процеси. Я звикла займатися тільки індивідуально, тому для мене робота в команді – це завжди вихід із зони комфорту. Ми цілими днями практикували йогу і медитували.

Якщо чесно, я любителька солодкого, та й взагалі дуже люблю поїсти, і те що на ретриті треба було дотримуватися певного харчування, зводило мене з розуму. На практиках ти витрачаєш багато енергії і почуття голоду ніколи не залишає. Тож вночі я їхала на заправку за шоколадками і ковбасою. Я дуже вдячна моїй інструкторці Даші, що допомагала з усім впоратися, адже дуже багато залежить від викладача.

Після ретритів я завжди повертаюся новою людиною, з чистою головою і відкритим серцем.

Другий ретрит ми проходили разом з моєю подругою Настею Каменських. Теж було непросто, але відчуття потім того варті! На третьому ретриті я була в Туреччині, у маленькому селі на березі моря. Це була одна з найкращих поїздок в моєму житті! Було повне усамітнення з природою і з собою – все це наповнило мене на рік вперед. Після ретритів я завжди повертаюся новою людиною, з чистою головою і відкритим серцем.

Практики змінили мою свідомість і ставлення до життя. Я стала більш спокійною, придбала життєвий баланс. Йога допомагає зосередиться на головних аспектах життя. Я стала легше переживати стресові ситуації і навчилася бути сильною духом.

Руслан Квінта
композитор, музичний продюсер

Йога… Я все це називаю одним словом – саморозвиток. Це мій шлях і він триває вже 9 років. Тут і досвід з гімнастикою Мухтара Гусенгаджієва, і хатха-йога, і тибетські практики, і дихальні практики, і швидкісні піші кроси по методиці Доктора Шишоніна. Відправною точкою було бажання змінити свій спосіб життя і ставлення до нього. Насправді, вся сила в самоорганізації, але тільки осмислена і стратегічна. Навчити себе і своє тіло бути в гармонії з собою. Слухати його і себе. Я багато експериментував і продовжую це робити. Це прекрасно! Експерименти завжди дарують багато нового і цікавого. Любов до себе – це не егоїзм, любов до себе – це мета і величезна робота.

Я часто проводжу заняття онлайн, ділюся вранці своєю авторською ранковою гімнастикою. Вона триває 40 хвилин. Я завжди беру з собою килимок для йоги як на відпочинок, так і у відрядження. Для мене місце не має значення. Важливо, щоб воно просто було.

Любов до себе – це не егоїзм, любов до себе – це мета і величезна робота.

У асанах важлива послідовність, тільки тоді буде результат. Мені дуже подобаються дихальні техніки – бхастрика і капалабхаті. Це можливість вийти за межі свідомості, моменти споглядання себе у просторі. Майже медитація, але на дуже високому рівні. Але для цього потрібні роки тренувань і практик. Це і є те, до чого ми йдемо.

Йога подарувала мені любов до себе, і я радий, що вона є в моєму житті. Йога – це певна культура, але треба розуміти, що це ще й ілюзія. Йога може бути простою, як звичайна прогулянка з посмішкою на обличчі, або лежачи в Шавасані (ред. – поза відпочинку і розслаблення), дивлячись на зірки. Важливим є те, що ми носимо в собі: які думки, наміри, звички і бажання. Йога дає поштовх, а далі все залежить від тебе. Або вгору, або вниз, або кудись в сторону – але завжди в балансі. Це і є те, чому вчить йога. Через асани ми заходимо в найцікавіші місця свого тіла і душі. А там… Там все тільки починається!

Dj NANA
діджейка

З йогою я познайомилася в 2011 році. Відправною точкою послужив інтерес і бажання вивчити себе, можливості свого тіла. Йога – унікальна система оздоровлення організму. Довгий час я дуже скептично ставилася до неї, оскільки у мене було спотворене поняття того, про що ця філософія. Це не про те, щоб сидіти годинами в позі лотоса і ловити дзен. Це найдавніше вчення про вдосконалення людського духу. Дуже важливо знайти свого вчителя, який стане для тебе провідником в прекрасний світ йоги. Мені в цьому сенсі дуже пощастило.

Я практикую Віньяса-флоу йогу – це один із напрямів хатха-йоги. Віньяса – це «зв’язок дихання і руху», «дихально-рухова система вправ». Відправною точкою послужили хатха-йога та аштанга-йога.

Дуже важливо знайти свого вчителя, який стане для тебе провідником в прекрасний світ йоги.

Період знайомства з йогою у мене як раз збігся зі знайомством з Русланом Квінтою. Я тільки но починала практикувати йогу і якось запросила Руслана зі мною на заняття, тому що до цього він займався тільки розтяжкою. Певний час ми ходили разом, хоч він і говорив, що йому некомфортно і далеко до мого рівня. Мені все-таки було легше, оскільки гнучкість розвинута у мене ще з дитинства, після гімнастики.

Далі цей процес захопив нас обох, але вже окремо. Він знайшов свого вчителя, я – свого. Ми ходили в різні місця, а потім вдома ділилися своїми навичками. Так і зараз – ми займаємося йогою кожен самостійно, або в групі.

Найнезвичніші місця, де я практикувала йогу – дах, потяг, літак. Моя найулюбленіша асана – обнімасана! (сміється) Такої асани ще немає, але я дуже люблю обійматися. Під час обіймів об’єднуються наші душі. Обожнюю Шавасану. У кінці практики – це найдовгоочікуваніша асана. Я дуже люблю сам процес, коли з однієї асани випливає інша. І я, як художник, малюю мандалу свого життя.

З йогою я відкрила для себе велику кількість літератури. Книги – важлива складова частина духовного розвитку.

Уміння чути своє тіло. Прислухаючись до больових відчуттів, знаходити першопричину. Для мене йога – рятувальний жилет в шаленому ритмі міста і у моєму житті. Незважаючи ні на що, я завжди знайду 1,5-2 години на роботу з собою. На практики, які вирівнюють емоційне напруження.

Йога – це потужний інструмент, який допомагає наповнити життя сенсом і розвинути в собі найкращі якості – співчуття, терпіння, мудрість, уміння радіти за себе і за інших.

Сергій Бабкін шокував шанувальників новиною: у музиканта діагностували дуже рідкісне захворювання, яке загрожує йому швидкою і повною втратою зору.

«Тиждень тому я дізнався, що у мене дуже рідкісне захворювання очей. Це захворювання зустрічається раз на мільйон! Лікар сказав так: «Запалення задньої стінки очей, відшарування сітківки, проходження рідини, 70% вашого центрального зору вже немає, ви сліпнете, Сергій… Йдеться про лічені дні!» – поділився Бабкін з шанувальниками.

Сергій також додав, що йому потрібна операція, але необхідного обладнання та відповідного препарату для проведення даної операції ані в Україні, ані в країнах СНД немає. За допомогою українських медиків потрібну клініку знайшли в Австрії та вже почалася підготовка до поїздки, організувати яку під час карантину непросто. Операція запланована на 5 лютого, артистові потрібно скоріше дістатися до Відня і минути 10-денни карантин – швидко падає зір й не залишає багато часу.

Зі зрозумілих причин Сергій до 10 лютого залишає Інстаграм, пообіцявши з’являтися в сторіс дружини Сніжани. Бажаємо успішної операції та якнайшвидшого одужання!