Цей тиждень релізів — про різне: про чисту музику без підтекстів, про переосмислення хітів у новому звучанні, про одержимість і кохання, що стає орієнтиром, про внутрішні конфлікти, втому, звичку замість почуттів і спроби знайти світло навіть у найтемніші періоди.

У нашому фокусі роботи, представлені від ONUKA, SHUMEI, Sigmund Friends, BAH.ROMA, Арсена Мірзояна, KRYLATA та Gorim!, Юлі Юріної, ХАСа, Леї та Diandi.

ONUKA — DESNA

ONUKA повертається з роботою, яка навмисно відходить від складних концепцій і багатошарових сенсів.

Трек DESNA створено у співпраці з Євгеном Філатовим (The Maneken), та цього разу акцент зроблено не на концептуальності, а на емоційному мінімалізмі, який дозволяє слухачеві самостійно інтерпретувати трек.

Сама артистка також підкреслила: «Ця пісня, написана без складних текстів, без багатошарових смислів, без суспільно-політичних меседжів і без роздумів над трагедіями».

Sigmund Friends — «Залишайся»

Тріо Sigmund Friends звернулося до однієї з найемоційніших пісень гурту «Бумбокс» «Залишайся» і представило її у несподіваному джазовому форматі.

Музиканти зробили ставку на живу імпровізацію, динаміку та ритмічну свободу, що дозволило композиції зазвучати більш інтимно і водночас експресивно. За словами учасників, процес створення був максимально органічним і швидким.

«Ми записали її в такому варіанті на одному диханні — настільки вона нам подобається. Я впевнений, що це не останній наш кавер на Бумбокс — у планах ще одна інструментальна версія однієї з пісень гурту», — зазначив Павло Литвиненко.

А Олександр Люлякін додав: «20 хвилин репетиції, відеозапис із першого дубля — і такий варіант пісні «Залишайся» готовий. Це мій перший джазовий кавер на композицію, співавтором якої я є».

SHUMEI — «Ти занадто красива»

Новий сингл SHUMEI — це емоційна історія про почуття, яке виходить за межі звичайного захоплення і перетворюється на майже одержимість. У центрі композиції — стан, коли одна людина стає єдиним орієнтиром у світі.

«Я дуже люблю цю пісню. Написав її буквально за 30 хвилин на емоціях які мене тоді переповнювали. І тому вона вийшла, на мою думку, дуже природна і без лишнього хаосу», — прокоментував SHUMEI.

BAH.ROMA — «Час»

Гурт BAH.ROMA представив відеороботу на трек «Час» з альбому «Готель “Надія”». Це не просто кліп, а художнє дослідження внутрішнього стану людини, яка перебуває між минулим і майбутнім.

Візуальна частина знята на плівку, що створює особливу атмосферу — відчуття крихкості моменту, який ось-ось зникне. Через пластику руху та контраст між природою і містом розкривається головна ідея: складність вибору між тим, щоб залишитися або піти.

Режисерка Ліза Топтигіна втілила ідею  діалогу між стихіями, де кожен кадр працює як окрема метафора, а танцівниця Даяна Маньковська втілює цей внутрішній конфлікт через рух.

KRYLATA & Gorim! — «Кардіо-любов»

Артисти KRYLATA та Gorim! презентували спільний трек, у якому кохання звучить буквально як фізичне відчуття. «Кардіо-любов» — це історія про тяжіння, яке відчувається на рівні тіла і емоцій.

Композиція грайливо переосмислює поняття «кардіо», перетворюючи його на метафору пристрасті та взаємного потягу.

«Кардіо-любов — це саундтрек моментів, коли почуття розганяють пульс швидше за будь-який спорт. Нам хотілося передати той стан, коли між людьми виникає настільки сильне тяжіння, що воно буквально відчувається фізично. У цьому треку багато свободи, флірту та справжніх емоцій», — розповіли виконавці.

До слова, реліз відкриває майбутній EP «Мед», у якому музиканти планують дослідити різні грані кохання — від легкого флірту до глибокої емоційної залежності.

Юля Юріна — «Нема льоду»

Юля Юріна продовжує працювати з українським фольклором, переосмислюючи його у сучасному звучанні. В основі нового треку — веснянка «Нема льоду, нема переходу», яка отримала нове музичне обличчя.

У пісні артистка поєднала традиційний фольк із сучасними трендами, зокрема надихаючись k-pop естетикою.

«Ця веснянка наживо звучить ну дуже потужно. Я пошукала кілька варіацій текстів та зробила нову версію. Звучання було натхнене k-pop та піснями JENNIE», — поділилася Юля.

ХАС — «Звикли»

ХАС презентував новинку під назвою «Звикли», котру називає однією із найвідвертіших робіт у своїй творчості. Пісня була написана кілька років тому, але довгий час артист не наважувався її опублікувати.

Це історія про стосунки, які тримаються не на почуттях, а на звичці, коли люди залишаються разом не через любов, а через страх змін.

«Ця пісня мала вийти ще кілька років тому, але я не наважився її випустити. Вона дуже особиста, і такі речі часто найболючіші. Мені не хочеться детально пояснювати історію її написання, я намагаюся, щоб кожен відчув у ній себе, а не копався в мені. Мені й досі болить, і все, що я можу, то це частинами проживатиме емоції через музику», — поділився ХАС.

Арсен Мірзоян — «Втомлена весна» (альбом)

Новий альбом Арсена Мірзояна «Втомлена весна» говорить про втому, але водночас і про здатність жити далі попри все.

Платівка складається з 11 треків і охоплює широкий спектр емоцій — від особистих історій до загальнонаціональних переживань. Особливе місце займає дует із Тонею Матвієнко.

«Втомлена весна — це стан нашого сьогодення, з якого іноді хочеться втекти. Але кожен знає — від себе не втечеш, і ми продовжуємо жити, мріяти й вірити в майбутнє. Війна повернула базові цінності, навчила цінувати життя і відчувати щасливі моменти глибше. Цей альбом про те, щоб жити, відчувати та цінувати всі миті життя, без винятку», — прокоментував Арсен.

Лея — «Похибка особистості» (EP)

Співачка Лея випустила EP під назвою «Похибка особистості». Артистка створила справжню концептуальну роботу, де кожен трек — це окрема частина внутрішнього світу людини.

Реліз поєднує різні жанри — від rapcore до електроніки — і досліджує теми страху, агресії, вразливості та самоприйняття.

За словами артистки, «Похибка особистості» — це не просто музика, а спроба чесно поговорити із собою і слухачем про складні внутрішні процеси.

Diandi — «Темно так»

Співачка і сонграйтерка Diandi у новому синглі поєднала темну поп естетику зі світлим меседжем. «Темно так» — це історія про кохання, яке стає єдиною опорою у моменти хаосу.

«Я писала цей текст як рефлексію на моменти, коли ми намагаємося себе обманути, тікаючи від самих себе. Для мене ця робота — присвята тій самій особливій людині. Це момент усвідомлення, що попри весь зовнішній хаос, справжня любов залишається єдиним надійним орієнтиром. У найтемніші часи ми нарешті починаємо бачити світлих людей», — розповіла артистка.

Ви всі маєте потужний бекграунд у культових українських гуртах. Що стало тією точкою, коли з’явилося відчуття: зараз час зробити щось своє — і саме разом?

Денис Дудко: Відправною точкою став день народження Олександра Люлякіна. Ми зібрались в студії відсвяткувати, я взяв із собою бас-гітару, так як ми допускали вірогідність джему. В студії все для цього, звісно, було, навіть контрабас. Втім я сумнівався, що справа дійде до джазу.

А по ходу сталося так, що ми грали до ранку геть усе: і рок, і джаз, і поп, і якийсь фрі. І так кайфово було, що наступного дня я зателефонував Паші і запропонував зробити тріо. Ми зібралися і справа пішла, при цьому з такою «хімією» все виходило, що це дуже надихало!

Олександр Люлякін: Так, все почалося 22 грудня минулого року на студії Starway. Денис привіз свою круту бас-гітару Hofner, а клавіші і барабани були на студії, тож ми грали спочатку щось на кшталт року, а потім я попросив Дениса заграти на моєму контрабасі, який я купив напередодні і назвав його «Валєра» (потім у нас зʼявилась композиція з такою назвою).

Після чого ми почали грати вже більш джазовий джем і продовжили до самого ранку з такою насолодою, що наступного дня Денис запропонував нам із Пашею зробити спільне джазове тріо.

Павло Литвиненко: Бажання робити щось своє було завжди, як я власне і робив. Я щасливий від того, що наше тріо Sigmund Friends відбулося і відбувається прямо зараз. Мені здається, наша музика перетворюється вже на щось фізичне, вічне, в справжнє мистецтво.

Ваш дебютний альбом має назву Path of Glory. Що для вас означає цей «шлях слави» — це про внутрішній розвиток, творчий виклик чи радше про подолання власних меж?

Денис Дудко: Якраз це все разом. Плюс велике бажання робити те що ми робимо, і, звісно, велике задоволення від цього!

Павло Литвиненко: Path of Glory це «Glory to Ukraine!»

Ви описуєте свою музику як простір свободи та імпровізації. Наскільки ця свобода — результат досвіду, а наскільки — ризик, на який ви свідомо йдете?

Денис Дудко: Звісно, досвід грає роль. Для мене особисто, імпровізація  – це пригода, іноді цікава, іноді не дуже (посміхається), але в цьому і є найважливіше: ти не знаєш, що трапиться за мить. І ще важливо чути один одного, й іноді вести інших, а іноді – йти за кимось. І коли все складається, то відбувається справжня магія! Звісно, завжди є ризик «звернути» не туди, але в цьому і є вся суть імпровізації.

Олександр Люлякін: Це, звісно, індивідуальний великий досвід кожного музиканта, відчуття та абсолютна довіра один до одного. Саме ці складові дають нам простір свободи для імпровізації у нашому мистецтві.

Павло Литвиненко: Свобода – це завжди ризик, а ризик – це шанс! Це руйнує барʼєри як всередині, так і зовні, дає можливість творити там, де інші не бачать, там, де ти сам ще не спробував. Це свідомий вибір. Пошук крізь сміливість.

Перший сингл In the Trenches звучить як присвята людям, які залишаються «за кадром», але тримають усе на собі. Чи був у вас конкретний образ або історія, яка стала відправною точкою для цієї композиції?

Павло Литвиненко: Це не тільки про людей «за кадром» це про всіх людей, які докладають зусиль. Звісно це історії: історії людей, які оточують нас, вони повсюди. Це двірник, який захищає собою дитину від кулі, інженер – збиральник дронів, дівчина, яка відкриває збір, телеведучій, який евакуює людей, вокаліст, що захищає своїх рідних на фронті.

Ви вже встигли зіграти солд-аут концерти до релізу альбому. Як змінилося ваше звучання за цей рік — між першими репетиціями та фінальною версією Path of Glory?

Денис Дудко: Гадаю, ми ще в пошуку, але, звісно, є якісь характерні композиції, котрі особисто для мене звучать «по-нашому», в яких є своя нотка Зігмундів. Це In the trenches, Path of glory, Supermario. Характерна для нас фішка – ми усвідомлено не граємо традиційний американський джаз. Хоча можемо. Наша музика – мікс жанрів. Їх багато. Наша музика – це музика!

Олександр Люлякін: Наше звучання і досі змінюється, тому що ми постійно експериментуємо.

Павло Литвиненко: В альбомі наше звучання витримано в одному ключі, а ось сама музика переливається від джаз-фанку до іспанського фламенко, від гармоній Равеля до класичної музики, цим усім можна насолоджуватися, слухаючи альбом «від і до». Майбутні експерименти з музикою, а особливо саундом, ставатимуть радикальнішими.

У вашій музиці поєднуються джаз, фанк, соул і рок. Чи є композиція в альбомі, яка найбільш точно передає характер Sigmund Friends — і з якої ви б радили почати знайомство з ним?

Денис Дудко: Почати – з In the trenches, Path of glory, Supermario. Далі – обовʼязково слухати всі інші!

Олександр Люлякін: Характер Sigmund Friends передає саме симбіоз наших різноманітних композицій. Тому я би радив послухати весь альбом.

Павло Литвиненко: Якщо порівнювати з характером гурту, то це, безумовно, Supermario. Цей альбом від початку і до кінця – наше «бачення» музики у форматі тріо.

Ви відкрили нову сторінку у своїй творчості як незалежний проєкт. Що сьогодні для вас означає успіх — цифри прослуховувань, жива реакція слухачів чи відчуття внутрішньої чесності з музикою?

Денис Дудко: Якщо відверто, цифри прослуховувань далеко не головне. Для мене важливо, щоб подобалось особисто мені, нашому тріо, важлива реакція слухачів, адже це саме те, що ментально живить музиканта.

Олександр Люлякін: Успіх для мене можна порівняти з терміном «щастя»: коли ти займаєшся улюбленою справою і це знаходить відгук у глядачів, теж стає їх улюбленим.

Павло Литвиненко: Якщо ти твориш те, що подобається тобі, і твоя творчість подобається слухачам – це вже і є успіх.

Слухати Path of Glory

Дивитись лайв