Оля Полякова стала героїнею британського видання The Times. В ексклюзивному інтерв’ю артистка розповіла про особистісні зміни під час війни, торкнувшись теми культурної окупації України, концертів поблизу фронту, боротьби за право представляти країну на Євробаченні та нового етапу своєї кар’єри. Також згадала про родину й мить, коли усвідомила: нині її пісні, як ніколи, потрібні людям.

Співачка зізнається, що на початку повномасштабного вторгнення боялася втратити кар’єру. На кілька місяців Оля виїхала до Франції, проте згодом повернулася в Україну. За її словами, саме в найтемніші часи люди особливо потребують музики, яка дає змогу бодай на дещицю забути про постійну напругу. Новий трек Полякової Warrior, що увійде до майбутнього англомовного альбому, став символом цієї трансформації.

«До війни я була королевою, тож для мене було незвично вдягнути обладунки й узяти до рук меч. Але моя справжня зброя – це мій голос», – каже вона.

Полякова зазначає, що концерти під час війни часто переривають повітряні тривоги, і глядачі разом зі співачкою змушені спускатися в укриття. Та після повернення атмосфера стає ще насиченішою.

«Люди хочуть хоча би на дві години забути про війну. Це справжні емоційні гойдалки: спершу всі плачуть, а потім шалено танцюють. Вони залишають там усі емоції – це катарсис», – розповідає артистка.

Оля Полякова виступала й у Харкові – місті, яке російські війська щоденно обстрілюють.

«Чим складніша ситуація, тим більше квитків ми продаємо. У Харкові концерт розкупили за 20 хвилин. Ми запитували людей, чому вони приходять, коли це небезпечно. Вони відповідають, що постійно жити під таким тиском виснажливо, і вони шукають місця, де можна хоча б на трохи забути про війну», – каже вона.

Окремо в інтерв’ю Полякова розповіла про «культурну окупацію», яку Україна пережила задовго до територіальної. За її словами, українську культуру довго вважали провінційною.

«Це був комплекс культурної меншовартості. Лише тепер – через кров, боротьбу й втрати – ми по-справжньому почали цінувати свою мову, своїх митців, свою літературу. Сьогодні ми пишаємося національною ідентичністю», – підкреслює співачка.

Водночас Полякова визнає, що виступала в росії у 2015 році, через що наразі не має права представляти Україну на Євробаченні. Це рішення вона оскаржує.

Справжню силу музики артистка усвідомила на початку війни під час поїздки до Бородянки, яка певний час перебувала під російською окупацією. Там працівниця місцевого будинку культури попросила привезти апаратуру для дітей, бо співи й танці  допомагають їм відновитися.

«Коли вони танцюють і співають, їм вдається бодай тимчасово вимкнути травму. А ці діти бачили справжню війну й смерть», – згадує Полякова.

Читайте також: «Не хочу, щоб артистів карали за минуле»: Оля Полякова про справедливість і силу діалогу.

Фото: пресслужба артистки

Фронтвумен українського гурту The Hardkiss та ведуча музичного конкурсу «Євробачення» – 2023 Юлія Саніна стала головною героїнею свіжого випуску британського The Times.

На головній сторінці артистка постала у сяючому вбранні, доповнивши його макіяжем з акцентом на очі.

Кадр доповнює фраза: «Познайомтеся з українською ведучою «Євробачення».

Всередині журналу – інтерв’ю Юлії, в якому вона розповіла не лише про підготовку до конкурсу, а й порушила важливу тему – повномасштабне вторгнення РФ на територію України. Зокрема співачка розповіла про те, як не припиняє творити музику у воєнний час.

«У Києві ми були просто музикантами. Тепер у нас є дипломатична місія», – наголосила співачка.

Вона також озвучила важливі меседжі: культура та спорт не можуть бути поза війною та політикою і чому злочинцям не місце на «Євробаченні».

«Я вважаю, що ані спорт, ані музика, ані якась інша річ не може стояти окремо від того, що відбувається. Росія зараз вчиняє злочини, вона тримає вся націю в жаху і мова не лише про Україну. Решта світу також страждає. На таких майданчиках, як «Євробачення», немає місця терористам», – резюмувала Юлія.