З 16 по 25 травня у Film at Lincoln Center у Нью-Йорку відбудеться ретроспектива фільмів видатної української режисерки та сценаристки Кіри Муратової — лавреатки Національної премії імені Тараса Шевченка та Державної премії імені Олександра Довженка.

Загалом, ретроспектива під назвою «Кіра Муратова: Ескізи хаосу» об’єднує 16 стрічок, які ніколи раніше не демонструвались у США.

Програму відкриє відреставрована версія стрічки «Астенічний синдром» 1989 року, яка увійшла до списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Картина складається з двох новел: історії жінки в депресії після втрати чоловіка та драми вчителя, в якого через життєві труднощі розвивається астенічний синдром — він мимоволі засинає у неприйнятних ситуаціях.

Мета заходу полягає в тому, щоб показати Муратову як унікальну художницю, що зображала світ, у якому суспільство перестало служити людині. Використовуючи новаторські кіномови, нетипові для свого часу й контексту, вона показувала героїв, що намагаються спілкуватися в умовах мовленнєвого й емоційного розламу, — і ці спроби часто виявляються приреченими.

Зазначимо, що  кар’єра одеської режисерки тривала від початку 60-х до моменту її смерті у 2018 році.

Головний фестиваль незалежного кіно в США Sundance показав перші кадри нового фільму оскароносного українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». Фільм розповідає про героїзм українських воїнів «Третьої штурмової» бригади і звільнення села Андріївка під Бахмутом.

У відеопрезентації автор проєкту Мстислав Чернов описує його так:

«Це історія українських солдатів, які борються за кожен дюйм своєї землі. Це історія маленького лісу та села Андріївка, розташованих усього за дві години від мого рідного міста. Це історія сучасної війни — про те, як вона ведеться, як її переживають, і як вона змінює нас».

Знімати фільм почали у вересні 2023, а вся робота тривала майже півтора року. Крім Чернова, над стрічкою працювали фотограф Олександр Бабенко та продюсерки Мішель Мізнер і Рейні Аронсон-Рат.

Монтаж також робила Мізнер. Музику до фільму створив дворазовий лауреат премії «Ґреммі» композитор і музичний продюсер Сем Слейтер («Чорнобиль», «Джокер»).

Світова прем’єра стрічки відбудеться 23 січня, у день старту кінофестивалю.

Зазначимо, Sundance триватиме до 2-го лютого. У програмі Sundance-2025 — 87 повнометражних фільмів із 33 країн та 6 короткометражних робіт, вибрані з рекордного числа  — понад 15 тисяч.

Фото: скриншот із фільму

Національний центр Олександра Довженка запустив власний онлайн-кінотеатр. На новій платформі зацифровані українські фільми різних епох, які раніше були доступні лише на фестивалях, спецпоказах і програмах, зазначають в інституції. Це роботи Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука та інших режисерів.

Стрічки можна дивитися і окремо, і в колекціях, що розповідають про різні періоди, жанри, постаті українського кіно. Вартість перегляду повнометражних фільмів становить 85 грн, інші фільми — 45 грн.

Зокрема є і «Лекторій», де оприлюднюють інтерв’ю, курси, архівні матеріали з українського кіно. Наразі безоплатними є шість лекцій з освітньої програми «Як перестати хвилюватися та полюбити українське кіно».

Стрічки в «Довженко-Центр. Онлайн» можна дивитися з будь-якого куточка світу. Колекція постійно доповнюватиметься.

Фото: Довженко-Центр

Торік, 31 березня, коли українські військові звільнили від російських загарбників Бучу на Київщині, весь цивілізований світ здригнувся від звірств окупантів.

Російські загарбники розстрілювали мирних жителів із танків та бронетранспортерів, а багато українців було знайдено загиблими у своїх будинках та квартирах від мінно-вибухових травм.

Тіла також знаходили в місцях масових поховань, часто — зі слідами тортур та зв’язаними руками.

Щоб військові злочини росіян не залишилися безкарними, а світ знав правду про ті події, в Україні 13 вересня минулого року, у День міста Буча, сценарист та кінопродюсер Олександр Щур і режисер Станіслав Тіунов презентували тизер-трейлер до свого майбутнього фільму «Буча».

Це художня драма, сюжет якої ґрунтується на реальних подіях.

Зйомки фільму проходили у Київській області у березні та квітні 2023 року та зайняли 28 знімальних днів, а останні кадри було знято у серпні цього року на горі Говерла.

Сюжет кінострічки заснований на подіях, що відбулися у містах Буча, Ворзель та Гостомель під час російської окупації у лютому — березні 2022 року.

У фільмі розповідається історія порятунку українців громадянином Казахстану Костянтином Гудаускасом, який отримав притулок в Україні та проживав у Бучі.

З початком російського вторгнення, завдяки своєму казахстанському паспорту, він мав можливість проїжджати на окуповану російськими військами територію та вивозити мирних жителів. Костянтин не тільки рятує людей, а й на власні очі бачить весь жах війни та окупації.

Головні ролі у фільмі зіграли польський актор театру та кіно Цезарій Лукашевич та український артист В’ячеслав Довженко.

«Кіно — це один з потужних інструментів донесення меседжів світові. Якщо хтось думає, що всі у Європі, США знають достеменно, що у нас відбувалось, і вірять тільки нам, то на жаль, він глибоко помиляється. Росіяни вже зняли і показують пропагандистські стрічки «Азовсталь. Освобождение» та «Свидетель» зі своєю версією подій у Маріуполі та Бучі. Є ймовірність, що світ надивиться російських фільмів та прийме їхні наративи. Ми маємо доносити істину! Тож, у нас є дві головні мети. Перша — це протистояти російській пропаганді у всьому світі. Друга — вшанувати пам’ять загиблих. Під час роботи над сценарієм ми зустрічалися з усіма героями або родичами загиблих. І перше, що ми питали – чи не проти вони розповісти свою історію для фільму і чи потрібен такий фільм. І всі вони відповідали: «Так, ми хочемо, щоб про це дізнались у всьому світі», — розповідає автор сценарію та продюсер фільму Олександр Щур.

Загалом, над фільмом працювала група із 80 фахівців. У стрічці знялося понад 120 акторів, серед яких Олександр Печериця, Сергій Стрельников, Анастасія Нестеренко, Артемій Єгоров, Сергій Сміян, Володимир Захаренков, а також 700 акторів масових сцен.

«Повітряна тривога під час зйомок у центрі Києва, 4 години граду та блискавок на Говерлі, 20 знімальних годин під дощем та багато іншого ані на секунду не похитнули жодного учасника нашої команди. Всі виклалися на максимум і були заряджені на результат. Дякую кожному, це велика честь», — поділився враженнями від знімального процесу режисер стрічки Станіслав Тіунов.

8 жовтня 2023 року робочі матеріали фільму будуть показані на спеціальній події Art against propaganda, яка проходитиме в Університетському клубі в Нью-Йорку.

Крім того, робочу версію буде представлено професорському складу в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.

Фільм буде готовий до весни 2024 року.

Фото: пресслужба

Якщо вірити теорії поколінь американських дослідників Вільяма Штрауса та Ніла Гау, то зумери, або як їх ще називають «центеніали» — це люди, народжені з 2001 по 2016 рік. Нині їм не більше 21 року. Вони молоді, прогресивні, сповнені сил і надій та лише починають робити свої перші усвідомлені кроки у світі: здобувати вищу освіту, виходити на роботу, заводити серйозні стосунки і робити перші великі покупки власним коштом. Все це означає, що зараз зумери є найцікавішим поколінням для багатьох компаній і бізнесів, адже саме їхні представники у найближчому майбутньому займатимуть більшість робочих місць та споживатимуть більшу частину світових товарів.

Цю тенденцію добре усвідомлюють модні бренди. Bottega Veneta, Balenciaga, Versace, Jacquemus, Gucci та інші марки всіляко намагаються зрозуміти культуру та інтереси центеніалів, щоб знайти до них підхід та «підсадити» на свою продукцію. Найкраще це виходить у Balenciaga, який став найпопулярнішим брендом 2021 року, згідно зі звітом fashion-платформи Lyst. Такому успіху зокрема сприяв перехід марки в метавсесвіт та її активна диджиталізація, що не може не цікавити зумерів, які не випускають телефон із рук.

Не відстають від Balenciaga марки Jacquemus і Gucci, які теж опинилися в переліку Lyst. Jacquemus, наприклад, приваблює молоде покоління своєю відкритою та простою комунікацією з клієнтами. Замість розкішних бутиків бренд відкриває експериментальні pop-up магазини самообслуговування з торговими автоматами, а офіційний Instagram веде особисто дизайнер Сімон Порт Жакмюс. В акаунті він ділиться не тільки свіжими колекціями, а й своїми подорожами, проблемами та навіть особистим життям, не приховуючи своєї орієнтації.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от JACQUEMUS (@jacquemus)

Тему сексуальності та гендеру часто використовує у своїх роботах креативний директор Gucci Алессандро Мікеле. У 2019 році він та режисер Джейд Джекман випустили фільм The Future is Fluid, героями якого стали 13 представників покоління зумерів з різних куточків світу. У стрічці вони розмірковують про різні гендери. 

Толерантність до вибору своєї сексуальності — одна з яскравих особливостей центеніалів. Це добре простежується у сучасному українському кіно, яке вирізняється реалістичністю порушених проблем, а його героями часто стають саме представники молодого покоління. Тим цікавіше вглиблятися в природу мислення зумерів саме на тлі українських реалій.

Так, у серіалі про підлітків «Перші ластівки» режисера Валентина Шпакова показано прийняття своєї сексуальності героєм Федею та його близьким оточенням. Друзі спокійніше приймають нетрадиційну орієнтацію Феді, тоді як його батько, представник старшого покоління, тотально не визнає її.

Ще один приклад — персонаж Сеня у фільмі «Стоп-Земля» Катерини Горностай, який розповідає про пошуки себе компанією шкільних друзів. Сеня відкрито заявляє про свою бісексуальність і до цього легко й просто ставляться його однолітки, іноді нічого не помічаючи.

У стрічці «Стоп-Земля» є досить багато аспектів культури та стилю життя зумерів. Це розмови про серйозні проблеми, які стосуються екології та ментального здоров’я. Підлітки дбають про навколишнє середовище та обговорюють свої психічні розлади, а важливою складовою їхнього життя є психотерапія. Це музика, яку слухають герої. Вони обирають не популярних музикантів із хіт-парадів, а насамперед звертають увагу на смислове наповнення композицій. Це одяг, який є для молодих людей чимось набагато більшим, аніж просто спосіб мати гарний вигляд. Прихильність до певного стилю чітко просліджується на прикладі героїні Яни. Дівчина використовує моду як спосіб самовираження та ідентифікації.

Це також соціальні мережі, які мають всі представники покоління зумерів. Такі платформи є невіддільними складовими спілкування центеніалів. Саме в соцмережах вони активно використовують у комунікації «гіпермову» — спілкування за допомогою мемів, стікерів та емоджі. Ці символи можуть замінити звичайні текстові повідомлення.

Відкритість у спілкуванні та легкість сприйняття світу теж можна назвати одними з ДНК культури зумерів, особливо в Україні, адже вони виросли у вільнішому світі, ніж їхні попередники. У стрічці Нарімана Алієва «Додому» кримський татарин Мустафа приїжджає забрати тіло сина, який загинув внаслідок війни на сході України, щоб поховати його за мусульманськими традиціями в окупованому Криму. Допомагає йому в цьому його молодший син, студент одного із київських університетів Алім.

Протягом усього фільму вони везуть тіло загиблого солдата з Києва додому в Крим. Саме в цій дорозі глядачі помічають божевільну прірву між батьком і сином, яку можна порівняти з прірвою між двома поколіннями. Мустафа має зовсім інше виховання. Він, як і багато інших кримських татар старшого покоління, зростав у радянському Узбекистані, куди його родину депортували з Криму у 1944 році. Він не володіє українською мовою, а всі проблеми звик вирішувати за допомогою хабарів та грубої сили. А ось Алім легко знаходить спільну мову з людьми, які зустрічаються на їхньому з батьком шляху.

Сучасні українські режисери документують у своїх фільмах нашу дійсність, відображаючи особливості молодих українців, їхні цінності та проблеми у художній формі. Це робить кіно не лише приводом для гарного проведення часу, а й інструментом для вивчення нового покоління. А зумерам, зі свого боку, допоможе краще зрозуміти самих себе та своїх однолітків.

У Києві завершився 49-й міжнародний кінофестиваль «Молодість». Гран-прі отримали відразу два фільми: «Особливі прикмети» режисера Фернанда Валадеса (Іспанія, Мексика) і «Твій хід» Міріама Верро (Канада). Переможцем національного конкурсу короткометражних фільмів стала стрічка «Схрон» Оксани Войтенко (Україна).

Повний список переможців:

Національній конкурс

• Переможець Національного конкурсу – «Схрон» (Hideout), Оксана Войтенко, Україна
• Спеціальний диплом журі – «Бульмастиф» (Bullmastiff), Анастасія Буковська, Україна
• Спеціальний диплом журі – «Прощавай, Свєто» (Goodbye, Sveta), Настя Канарьова, Україна
• Спеціальний диплом журі – «Врятуйте мене, лікарю!» (Save Me, Doctor!), Дмитро Грешко, Україна

Дитяча програма MOLODIST TEEN SCREEN

• Переможець програми «Щ – це щастя» (H Is for Happiness), Джон Шиді, Австралія
• Спеціальний диплом журі за найкращу роль –«Оскар і Ліллі: Там, де нас ніхто не знає» (Oskar & Lilli. Where No One Know Us), Араш Т. Ріагі, Австрія
• Спеціальний диплом журі за сценарій – «Клуб потворних дітей» (The Club of Ugly Children), Йонатан Елберс, Нідерланди

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК – SUNNY BUNNY

• Переможець – «Суховій» (Dry Wind), Даніел Ноласку, Бразилія
• Спеціальний диплом журі – «Без образ» (No Hard Feelings), Фараз Шаріат, Німеччина
• Спеціальний диплом журі – «Лінґва франка» (Lingua Franca), Ізабель Сандовал, США, Філіппіни

Міжнародний конкурс:

• Гран-прі – «Особливі прикмети» (Identifying Features), Фернанда Валадес, Мексика, Іспанія; «Твій хід» (Kuessipan), Міріам Верро, Канада
• Приз глядацьких симпатій – «Двоє» (Two of Us), Філіппо Менеґетті, Франція, Люксембург, Бельгія

Повнометражний конкурс:

• Найкращий повнометражний дебют – «Мій ранковий сміх» (My Morning Laughter), Марко Джорджевіч, Сербія
• Спеціальний диплом журі – «Цілковито нормальна родина» (A Perfectly Normal Family), Малу Рейманн, Данія
• Спеціальний диплом журі – «Біг дітей» (Kids Run), Барбара Отт, Німеччина

Короткометражний конкурс

• Найкращий короткометражний фільм – «Бульмастиф» (Bullmastiff), Анастасія Буковська, Україна
• Спеціальний диплом журі – «Серед мигдалевих дерев» (Among the Almond Trees), Марі Лєфлок, Бельгія
• Спеціальний диплом журі – «Святковий день» (Party Day), Софія Бост, Португалія

Студентський конкурс:

• Найкращий студентський фільм – «Добраніч» (Good Night), Ентоні Нті, Бельгія, Ґана
• Спеціальний диплом журі – «Еллі» (Elli), Вів’єн Гартманн, Німеччина
• Спеціальний диплом журі – «Душенька» (The Little Soul), Барбара Рупік, Польща

29 років тому Україна офіційно стала суверенною і незалежною державою. Незважаючи на настільки незначну в історичному сенсі цифру, в культурному фонді країни з’явилося чимало серйозних досягнень. Зокрема, стрімко почав розвиватися кінематограф. Ми вирішили зібрати 7 різножанрових знакових фільмів, які були зняті за час незалежності. Від художніх картин, до документальних хронік, номінованих на Оскар.

«Голод 33»

Фільм 1991 року випуску. Одна з перших картин, яка відкрито і достовірно показує події штучно створеного голоду на території центральної та східної України в 1932-1933 роках. Звичайно, сьогодні можна відкрито говорити про трагедію, читати різноманітні джерела і переглядати архівні знімки. Але в 90-х уявлення багатьох людей про історію залишалося таким же, як і за часів партії. Тема геноциду українського народу була не найбільш обговорюваною.

«Той, хто пройшов крізь вогонь»

Фільми на історичну тематику займають особливу нішу в українському кінематографі. Сюжет цієї картини розповідає історію льотчика часів Другої світової війни, який, після аварії, потрапляє в німецький полон. У реальному житті прототип головного героя вважається зниклим без вісті. Однак деякі історики вважають, що він все ж зумів врятуватися і в результаті втік до Канади, де став вождем індіанського племені. Цю версію і оповідає фільм.

«Поводир»

Картина входить до списку найкасовіших фільмів українського кінематографа. Як і в попередній роботі, сюжет охоплює реальний період в історії. Фільм розповідає про подорож незрячого кобзаря і маленького хлопчика родом з Америки. Головним завданням режисера було передати реальну політичну ситуацію 30-х років в Україні. Особливої уваги заслуговує факт залучення справжніх незрячих музикантів в якості акторів другого плану.

«Дике поле»

Екранізація книги Сергія Жадана «Ворошиловград». Пригодницький жанр сам по собі виділяє фільм серед більшої частини українського кінематографа. Сюжет розповідає про чоловіка на ім’я Герман, на якого раптово звалюється бізнес брата. До написання сценарію був залучений і сам автор роману, тому шанувальники творчості Жадана не повинні бути розчаровані.

«Мої думки тихі»

Робота молодого українського режисера Антоніо Лукіча. По-справжньому тепла і душевна картина оповідає про відносини мами і сина. На окрему увагу заслуговує відеоряд — оператору вдалося створити щось абсолютно нове і унікальне. Фільм досить довго протримався в прокаті, а в посткарантинний період його показ було відновлено.

«Плем’я»

Фільм-експеримент «німого кіно XXI століття». Картина оповідає про перше кохання глухого хлопця на ім’я Сергій, який живе і вчиться в інтернаті для людей з вадами слуху. Крім головного героя, у фільмі ще 20 глухих персонажів, яких зіграли непрофесійні актори. Картина зібрала безліч позитивних відгуків як в Україні, так і за її межами. Зокрема, один з провідних кінокритиків Hollywood Reporter назвав фільм «Плем’я» кращою картиною 2015 року.

«Переломний момент: війна за демократію в Україні»

Мабуть, найбільш знаковий для України, як держави, фільм. У 2018 картина боролася за Оскар у категорії «Кращий документальний фільм». Це не тільки розповідь про революцію на Майдані і подальшу війну, а й ще один спосіб ретранслювати всьому світові важливі й знакові історичні події.