Вдалося це зробити тільки через 15 років, адже це не про «прокинутися знаменитою» після гучного хіта, а про плідну працю впродовж багатьох років. Лера народилася 7 березня, напередодні Міжнародного жіночого дня – не дивно, що майже у кожній її пісні оспівується краса та сила українок, нашої країни, культури. 

Нашу березневу діджитал-обкладинку в обличчі Валерії ми вирішили присвятити красі і силі українок. Яким би не був тернистим шлях, вони йдуть до своєї мети, водночас не забуваючи про свою зовнішню і внутрішню красу. 

Яким було її життя до популярності, з ким із українських зірок мріє про спільний фіт, скільки корсетів має у гардеробі, яку роль відіграє мама у її музичній творчості та чи вільне її серце – на всі запитання SKYLERR відповіла в інтерв’ю для INSIDER.UA. 

Про життя до популярності

До «Вечорниць» я все життя жила музикою. За моїми плечима – понад 50 різних переможних конкурсів, фестивалів, в 14 років – перемога у шоу «Співай як зірка», де я виграла 100 000 гривень, половину з яких віддала на благодійність, а також два сезони шоу «Х-Фактор». Потім – шість спроб потрапити на шоу «Голос країни», втім жодної вдалої! (сміється)

В якийсь момент через відмови продюсерів щодо участі у певних шоу ледь не зневірилася, навіть був період, коли музика почала відходити на задній план. Я почала активно розвивати блог в Instagram, поринула у фітнес-сферу, навчала дівчат худнути. Хоч я і була активно зайнята всіма цими справами, насправді мені було сумно. Я кайфувала від співів, від того, що я робила у музичному житті, проте іноді накривало сльозами: думала, що моя мрія так ніколи й не здійсниться. Водночас не залишала думка, що мій час ще настане! Почала сама писати пісні, мала їх вже чимало «у заначці»… Так співпало, що збиралася випускати їх саме у 2022 році, який для всіх нас став роком війни.

Про «Вечорниці», які принесли зліт кар’єри

Пісня «Вечорниці» – це спільна робота з гуртом «100лиця», писали ми її також разом. Якщо чесно, пісня була написана за 40 хвилин – і текст, і музика, і аранжування. Далі ми просто виклали маленький фрагмент у TikTok, й дійсно очікували, що вона може «завіруситися», але щоб настільки – ні. За одну добу композиція просто заполонила усі соціальні мережі, тому, звісно, довелося швидко її доопрацювати, на це пішла доба, і десь через тиждень після створення треку люди вже почули його повністю.

Ідея пісні прийшла мені на думку випадково, після того, як я побачила прикол «добрий день, everybody» у виконанні Бориса Джонсона. Розкрию вам секрет: першим варіантом тексту було «добрий день, everybody, ласкаво просимо на українське паті», але Влад Ступак з гурту «100лиця», приймаючи душ, придумав «добрий день, everybody, а зараз музиченьки запрошують на паті». Так – по рядочку від мене, по рядочку від Назара і Влада – і народилася пісня. Відчуття, що ми зробили щось нове і неймовірно круте, з’явилося після першої демки!

Ідея пісні прийшла мені на думку випадково, після того, як я побачила прикол «добрий день, everybody» у виконанні Бориса Джонсона.

Моменту, коли я прокинулася знаменитою, не було… (сміється)  Відверто, я й досі вважаю, що не достатньо відома. Хоча був момент, коли під час подорожі Західною Україною на якійсь маленькій заправці до мене підійшла дівчина і запитала: «Це ж ви?», я кажу: «Хто?», а вона: «Ну, SKYLERR!» Я часом забуваю, що мене можуть знати люди, навіть які проживають в маленьких містах. (сміється) У той момент я зрозуміла, що відтепер мені потрібно завжди мати гарний вигляд і пам‘ятати, що я впізнавана.

Звісно, дуже часто слухачі підходять до мене, впізнають, фотографують – все це дає розуміння популярності. Коли ти бачиш цифру в кілька мільйонів переглядів твоїх кліпів – це одне, бо ти не сповна відчуваєш цю кількість людей. А от коли ти бачиш на концертах слухачів вживу – це зовсім інше, це дуже масштабно, ти відчуваєш їх, як-то кажуть, власною шкірою. Звісно, це дуже надихає!

Такий зліт моєї музичної кар’єри – не шалений успіх в один момент, це сукупність моїх дій, старань та праці впродовж багатьох років. До прикладу, у мене міг би статися успіх однієї пісні в TikTok, і ніхто б і далі не знав, який я маю вигляд – так трапилось у багатьох артистів одного «воєнного» TikTok-хіта. Ці музиканти не збільшили кількість своєї аудиторії, не мають концертів, не мають імені. Я ж над своїм іменем працюю постійно, мене не зупинити. Я могла б не випускати щомісяця новий трек, не працювати над матеріалом, не експериментувати, не знімати кліпи, не збирати навколо себе команду і багато чого іншого. Але я роблю це і тому маю вже неабиякий результат.

Я працюю щодня, а ще багато мрію і молюся. Всесвіт бачить мої старання і здібності впродовж усіх цих років, тому дає мені можливість опинитися «у певний час у певному місці». Також це частково заслуга моєї родини – мами, тата, брата – які шалено підтримують мене з дитинства, і є моїми найважливішими критиками і прихильниками. Вони завжди вірили в мене, допомогали, були поруч на всіх виступах.

Про роботу у шоу-бізнесі та її складнощі

У мене є команда – це NAPROCENTE. У нас така собі маленька музична родина, серед артистів лейблу – я і Chico & Qatoshi. Разом ми працюємо з листопада, нам кайфово, починаючи від умов співпраці й закінчуючи звичайними людськими стосунками. Вони багато у чому мені допомагають, але найголовніше – дають мені свободу самовираження, немає жодних заборон, чіткого продюсерського плану, від якого я не можу відійти.

Від них – допомога, поради, спільна робота над просуванням. Від мене – ідеї, політ фантазії, творчість. Що наразі найскладніше для мене у роботі в шоу-бізнесі? Зупинитися на одному стилі. Адже хочеться експериментувати, віднаходити себе, вибудовувати чітке розуміння: «Хто така SKYLERR?» На все це треба трішки часу, проте все у нас вийде!

Про творчість під час війни

За трохи більше аніж півроку активної творчості я вже випустила дев’ять пісень. Секрет у тому, що майже всі свої пісні я пишу сама. Чесно, за можливості, я б щодня випускала нову пісню, але це не моя історія. Як-то кажуть: у мене є стратегія і я її притримуюсь! (сміється)  Натхнення завжди приходить неочікувано, навіть зараз я розмовляю з вами, а через секунду в моїй голові може з‘явитися мелодія, якийсь рядок, а за 10 хвилин це вже буде пісня.

Я пишу слова і музику, не маючи музичної освіти.

Я пишу слова і музику, не маючи музичної освіти. Пишу пісні подумки, бо не вмію грати на жодному музичному інструменті, ось вам ще один секрет! (сміється) А коли приходжу до свого саундпродюсера Влада Ступака, наспівую йому те, що у моїй голові, пояснюю, що хотіла б тут чути. Він починає творити музику, а я – направляти його. Таким чином «народжуються» ті пісні, які ви потім чуєте.

Про «фішку» сценічного образу

Стиліста у мене немає. Усі образи, що ви могли бачити на мені до останнього кліпу – це моя особиста фантазія і фантазія моєї мами. Вона дуже допомогає мені, разом з майстром відшиває корсети, сукні. Тільки в останньому кліпі «Чому вона?» мої образи підбирала стилістка.

Звісно, неозброєним оком видно, що незмінний атрибут мого образу – корсет, частіше пошитий із залучанням українських мотивів. Це була і є моя «фішка», власна сучасно-народна творчість! (сміється) Так вийшло само собою: коли я купляла собі перший корсет для кліпу «Вечорниці», чітко вирішила, що візьму це собі за «фішку». Наразі у моєму гардеробі десь близько 20 корсетів. Найдорожчий з них – подарунок від бренда одягу [sek’ses ] by Striletskayа, який коштує близько 500-600 доларів. Я й надалі планую залишати корсети частиною своїх сценічних образів, та, можливо, в інших стилізаціях.

Про красу та догляд за собою

Колись в інтерв‘ю Тіни Кароль я почула від неї таку фразу: «Кайф – у процесі». Вона це сказала зокрема щодо догляду за собою. Часом я можу безперервно ходити до залу, а часом – тільки місяць, давши відпочити тілу. Але кайф – в самому процесі! Я завжди щось роблю для того, аби змінюватися. Правильне харчування, спорт – жодних секретів, вони всім давно вже відомі.

Краса жінки – в енергії, яку вона випромінює. Ця енергія має бути жіночною, легкою, невимушеною, іноді загадковою. Сексуальність в жінці має бути «смачною», як каже моя мама, але в жодному разі не вульгарною. Звісно, жінка має доглядати свою зовнішність. Я почуваю себе найгарнішою в світі, коли працюю над собою і бачу, що змінююся на краще. Ніщо інше так не мотивує!

Про українських жінок, які надихають

Я не можу сказати, що є якась конкретна відома жінка, яка мене надихає. Мені дуже подобаються Юлія Саніна, Тіна Кароль, Світлана Лобода. Це сильні, талановиті і неймовірно красиві дівчата у кожному своєму прояві. З ними усіма я, звісно, хотіла б заспівати на одній сцені.

Гадаю, схоплю трішки хейту через Світлану, але вона під час війни чітко висловила свою позицію і її неможливо не помітити. Я особисто знаю історії людей, які володіють благодійними фондами і яким надходять величезні донати від Світлани Лободи, про які вони дізнаються, побачивши її прізвище в транзакції. Я вважаю, що будь-яка людина може помилитися у своєму житті, але сила – у визнанні своїх помилок і в умінні пробачати.

Про особисте життя

Своє особисте я тримаю за маленькою завісою. Люди знають, що у мене є хлопець, бачать іноді те, що я хочу показати, але не більше. Про нього я почну розповідати, можливо, трошки більше, коли він стане моїм чоловіком. А поки цю сторону життя залишу таємничою…

Про «фетиші» та слабкі місця

Моє слабке місце – це смачна їжа! (сміється) Я готова віддати будь-які гроші за щось дуже смачненьке. Серед «фетишів» – одяг і сумочки. Я кайфую від усього новенького і зазвичай, коли купую одяг, одягаю його одразу в магазині і йду гуляти та показувати себе у новому образі. Втім ще з дитинства батьки навчили мене правильного ставлення до грошей, тому зазвичай мої покупки скоріш обдумані, аніж ні.

Про благодійність

Моя команда NAPROCENTE організувала вже дуже багато благодійних концертів, завдяки яким ми допомагаємо. З одного такого заходу вдається зібрати щонайменше 100 000 гривень, інколи – набагато більше. А концертів ми даємо чимало. Артисти під час цих виступів не заробляють нічого, усі гроші йдуть на закупівлю авто та інших речей для ЗСУ. Хлопці особисто їздять купувати ці машини і відвозять їх на передову. Це найменше, що ми можемо зробити для наших захисників. Дякуємо їм кожного дня за життя в Україні!

Коли я пишалася собою? Коли отримувала відео від бійців з окопів, як вони йшли у бій під наші «Вечорниці»!

Я гадаю, що наразі не час пишатися собою, проте час пишатися нашими Збройними Силами, нашою країною, нашою нацією. Я ж пишаюся бути частиною цієї великої нації, бути українкою. Хоча, знаєте, коли я пишалася собою? Коли отримувала відео від бійців з окопів, як вони йшли у бій під наші «Вечорниці»!

Про життя після Перемоги

Після Перемоги України я бачу себе дуже щасливою, бо наразі навіть найяскравіші моменти щастя затьмарюють думки про війну. Загалом для початку я бачу себе «Проривом року» в Україні, а потім – і «Співачкою року». Мрій та цілей багато, як і праці попереду. Хочеться радувати людей, ділитися піснями, збирати стадіони, проживати зі своєю аудиторією свою власну історію. Впевнена, що так і буде!

___________________________________________________________________

Фото: Владислав Кривохвіст
Макіяж: Софія Хоміч
Зачіска: Олександр Каверін
Стиль: Альона Щербачова, Дарія Баштанник
Текст: Ганна Володавчик