Вистава народжувалася у надскладних умовах: холодний павільйон, перебої зі світлом, репетиції під гуркіт генераторів і ковдри на плечах акторів. Подекуди команда працювала у напівтемряві, завмираючи в очікуванні, поки техніка знову дасть світло. 

Сам павільйон КИТ — індустріальний простір, який зазвичай використовують для виставок і подій — довелося перепрофілювати під театральний майданчик фактично з нуля.

У нашому матеріалі ми поговорили з шоуранеркою й виконавицею головної ролі Мариною Кошкіною та командою вистави про створення незалежного театру, сценічну мову «Орландо», роботу під час війни та благодійну місію проєкту.

Ідея вистави: театр як акт незалежності

Команда свідомо обрала незалежний формат через прагнення творити вільно поза межами бюрократичних систем.

«Напевно, це в нашій природі — прагнути незалежності. Для мене це можливість створити виставу повністю такою, як ти її відчуваєш: без жодних компромісів чи системних обмежень», — розповідає шоуранерка проєкту Марина Кошкіна.

Ідея постановки виникла під час розмови Кошкіної з подругою, військовичкою Вікторією Бобровою: «Вона запитала: “Марино, а ти не хочеш створити виставу? Робити те, що вмієш найкраще, і водночас допомагати армії”. Так народилася ідея синтезу театру та благодійності».

За словами шоуранерки проєкту, незалежний формат відкриває можливість для молодих акторів, які не задіяні в державних структурах.

«Це шанс для молоді та акторів поза державними театрами — наш крок до справжньої культурної незалежності».

Режисерська мова вистави

Режисерка Тетяна Костинюк розглядає «Орландо» не як класичну драму, а як багатошарову сценічну форму: «Для мене цей твір — поетична енциклопедія буття. Текст Вірджинії Вулф настільки багатогранний, що ми шар за шаром розкриваємо його сенси у виставі. Охопити все й одразу просто неможливо».

У центрі постановки — пошук та збереження ідентичності: «Ми виокремили головну тему — окреслення власної сутності. Разом із глядачем долаємо шлях героя крізь переоцінку цінностей та глибоку рефлексію над минулим».

За словами режисерки, трансформація Орландо у виставі не є технічним прийомом.

«Це не просто зміна статі. Це внутрішній зсув і безперервний пошук відповіді на запитання: “Хто я?” Людина значно більша за свою соціальну роль чи гендер». 

 

Особистий вимір ролі Орландо

Для Марини Кошкіної роль Орландо стала глибоко особистою, тісно переплітаючись із її власним досвідом останніх років: «Для мене ця історія про пошук себе у світі, що перебуває у стані постійної турбулентності. З початком повномасштабного вторгнення я сама змінилася — стала сильнішою, почала помічати в собі “чоловічі” риси, бо зараз на плечі жінок лягла величезна відповідальність».

На думку виконавиці, сьогоднішні соціальні ролі стали набагато пластичнішими: «Жінки на фронті, чоловіки, які виховують дітей вдома, — сучасна реальність ламає стереотипи. Вистава “Орландо” — це якраз дослідження цієї нової гнучкості та трансформації».

Найскладнішим етапом роботи виявилася внутрішня трансформація. «Бувають дні, коли я прокидаюся і втрачаю чітке відчуття того, хто я сьогодні — жінка чи чоловік, бо потрібно вирішувати безліч технічних та фінансових питань. Тому роль Орландо для мене — це дослідження власної трансформації в реальному часі», – ділиться Марина.

Чи є цензура

Команда свідомо працює з темами гендеру та ідентичності, але не розглядає виставу як провокацію. «Внутрішньої цензури ми не відчуваємо, бо для нас “Орландо” — це історія насамперед про людину», — каже Марина Кошкіна.

Вона наголошує на важливості універсального сприйняття: «Коли чуємо закиди, мовляв, це про ЛГБТ, ми відповідаємо: будь-яке акцентування на відмінностях уже є ознакою нерівності»», — додає акторка.

У виставі є й сміливі моменти, зокрема сцена поцілунку між жінками. Проте автори закликають бачити в цьому не епатаж, а глибину: «Ми розглядаємо це не як провокацію, а як дослідження людської природи та пошук порятунку від самотності».

Сценографія та костюми

Важливу роль у виставі відіграють сценографія та костюми, що стають візуальним відображенням внутрішньої трансформації героя. Сценографка Анна Шкрогаль вибудовує простір як динамічну систему змін, де кожна декорація та деталь одягу резонують з еволюцією Орландо. До створення гардероба команда залучила українські бренди: зокрема, SHUR SHUR надав для сценічних образів свої фірмові панчохи.

Театр у холодному павільйоні

Процес створення вистави відбувався у складних умовах. «Початковий бюджет проєкту і реальна вартість на момент прем’єри — це дві різні суми. Цієї зими витрати зросли майже вдвічі», — розповідає Марина Кошкіна.

Індустріальний павільйон довелося повністю адаптувати під театральні потреби: «Коли не було світла, то все трималося на генераторах. Щоб просто провести репетицію в теплі, потрібні були величезні кошти на дизель та обігрівачі».
Аби підтримати команду, шукали альтернативні способи зігрітися: «Ми купували пледи та грілки для акторів, адже цілодобово опалювати весь простір павільйону було надто дорого», – каже шоуранерка проєкту.

Попри майже екстремальні умови, команда не відмовилася від незалежного формату роботи:

«Ми будуємо театр без системи. Це ризик, але водночас можливість створити проєкт саме таким, яким ми його бачимо».

 

Благодійна складова

Вистава має також благодійну мету – зараз команда підтримує 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс». Актуальний запит — евакуаційний наземний роботизований комплекс «Воля-Е».

«Під кожну виставу ми плануємо окремий актуальний запит. Під нього відкриваємо збір, закуповуємо необхідне, особисто передаємо допомогу й публічно звітуємо», — пояснює Марина Кошкіна.

Чому «Орландо» звучить для України

За словами акторки, історія Орландо сьогодні несподівано точно резонує з українським досвідом.

«Сучасна Україна — це і є Орландо. Ми живемо в епоху, коли наша ідентичність і соціальні ролі трансформуються чи не щодня», — переконана вона.

Марина Кошкіна проводить символічну паралель між сюжетом і реаліями створення вистави: «Ми ставимо “Орландо” у холодних павільйонах під гуркіт генераторів. І це найкраща метафора нашого сьогодення: коли зникає зовнішнє світло, нас рятує лише те, що горить усередині».

_______________________________________________________________

Покази відбуватимуться щомісяця. Уже відкритий продаж квитків на 29 та 30 березня. За датами майбутніх вистав та додатковою інформацією стежте в соцмережах.

Фото обкладинки: Мітя Бородін

«Орландо» – адаптація однойменного роману Вірджинії Вулф. У центрі сюжету — історія чоловіка, який долає століття, змінюючи статі та соціальні ролі. Це розповідь про свободу, самотність і гідність людини, яка відмовляється жити за чужими правилами, щоб віднайти ідентичність і торувати власний шлях.

Народжений чоловіком в епоху Єлизавети І, герой протягом століть проходить глибоку еволюцію. Поворотним моментом стає раптове перетворення на жінку, що запускає повне переосмислення власного «я».

Після вистави відбувся благодійний аукціон із лотами від партнерів та сценарієм «Орландо» з автографами всієї трупи. Ведучою вечора стала Міла Єрємєєва.

«Тема пошуку себе, своєї ідентичності, яка є центральною в «Орландо», резонує з настроями багатьох українців, особливо молодих, які намагаються зрозуміти, ким вони є в новому світі. Це історія про нас з вами: про країну, яка після темряви й обмежень виборює своє право бути живою, різною, вільною. Війна змінила реальність українців: розмила гендерні стереотипи, змінила соціальні ролі, змусила щодня заново шукати себе. У цьому сенсі Україна сьогодні дуже схожа на Орландо», – коментує шоуранерка Марина Кошкіна.

У виставі зіграли Олена Хохлаткіна, Марина Кошкіна, Ілля Чопоров, Марія Рудковська, Христя Люба, Антон Соловей, Ігор Іванов, Артем Ємцов, В’ячеслав Бабенков, Катерина Рубашкіна, Марія Моторна, Анастасія Король, Марія Шуліка, Олександра Городецька, Наталія Налімова, Костянтин Міхно та Олександр Соколов.

Вистава об’єднала на одній сцені акторів восьми провідних майданчиків столиці: театрів імені Івана Франка та Лесі Українки, Молодого, Малого, «Золотих воріт», Театру на Подолі, Театру драми і комедії на Лівому березі та Київського театру ляльок.

Усі кошти від продажу квитків спрямують на підтримку ЗСУ. Кожна вистава закриватиме окрему потребу військових: цього разу команда допомагає 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Мета збору — логістичний роботизований комплекс «Воля-Е», призначений для безпечної евакуації поранених.

Покази відбуватимуться щомісяця. Уже відкритий продаж квитків на 29 та 30 березня. За датами майбутніх вистав та додатковою інформацією стежте в соцмережах.

Тетяна Карікова
Юлія Єрмолаєва
Марина Левицька
Тіна Сізонова
Ірен Вінцюк
Ксенія Виноградова
Анна Козир
Сергій Пастухов

Фото: Вадим Монастирський, Анастасія Мантич, Ірина Ніколаєнко

25 листопада у Києві Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр покаже виставу «Лавина» за мотивами п’єси відомого драматурга Тунджера Джюдженоглу. Цього дня о 18:00 її покажуть на основній сцені Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка.

«Лавина» – це іронічна притча про життя в гірському селищі, де люди змушені дотримуватися суворих правил задля виживання. Протягом 9 місяців на рік вимушені спілкуватися пошепки, щоб не зрушити лавину. І тільки три місяці мають змогу говорити настільки голосно, наскільки це можливо. Напруга сягає піку, коли молода жінка, котра саме при надії, має народжувати в час, коли лавинна загроза – найбільша.

Зазначимо, що Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр пережив 2 окупації. 2014 року він переїхав до Сєвєродонецька, а в 2022 році після повномасштабного вторгнення рф в Україну і після цілковитого знищення будівлі – до Сум.

Наразі квитки можна придбати в касі Національного академічного драматургічного театру ім. І. Франка або на сайтах партнерів.

Фото: Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України

11 листопада на великій сцені Київського національного театру імені Івана Франка відбудеться прем’єрний показ шоу-виставу «Шевченко 2.0» за п’єсою сучасного українського драматурга Дмитра Тернового.

«Сни на 2 дії», а саме так визначено жанр спектаклю, створено режисером Олександром Ковшуном у Харківському академічному театрі імені Тараса Шевченка «Березіль». Та оскільки Харків і досі лишається єдиним містом України, де через підвищений рівень небезпеки театрам заборонено грати у власних приміщеннях, Київський національний театр імені Івана Франка виказав справжню «цехову» солідарність, надавши цій виставі свою сцену.

«Шевченко 2.0» – це простір, в якому поет зустрічається з міфом про себе самого, сперечається з ним і доводить, що є і пророком, і франтом, і генієм, і коханцем – живою людиною, а не тим зашкарублим «дідуганом з вусами», образ якого нам так довго нав’язували.

«Для мене робота над п’єсою стала особистим відкриттям постаті Тараса Шевченка. Я захопився ним і як митцем, і як людиною, та намагався через текст поділитися цим своїм емоційним враженням. Мені хотілося, аби глядачі побачили поета, як абсолютно сучасну, суголосну нашому сьогоденню особистість, бо насправді таким він і є. Хотілося зробити видимими деякі стереотипи нашого сприйняття, щоб позбутися їх і відкритися для нового погляду. Тому у творі багато питань і мало відповідей: сподіваюся, що відповідь у кожного з глядачів буде своя, особиста», – прокоментував драматург Дмитро Терновий.

Режисер Олександр Ковшун зізнався, що робота над спектаклем стала для нього своєрідною боротьбою із мороком реальності: «У той час, як війна занурює нас в суцільний морок, я просто беру доступний інструментарій (в моєму випадку – це театральне мистецтво) і на якомусь інстинктивному рівні намагаюся висвітлити цю темряву, вихопити моменти життя. А життя різне, у ньому є місце і радості, і любові, і стьобу, і фантазіям. Тому навіть про таку серйозну і поважну постать, як Тарас Шевченко, у мене вийшла вистава-шоу».

Спектакль створений за мотивами особистих щоденників Тараса Шевченка, тож органічно поєднує історію та сучасність, життєві події й театральну гру, а також чорний гумор, складну авангардну музику та естрадні пісні-омажі на вірші Кобзаря у виконанні EL Kravchuk. Співак також утілив одну з ролей, а разом з академіком-фізиком Борисом Гриньовим – співавтором ідеї всього проєкту.

«На початку роботи над омажами з Борисом Гриньовим, ми трохи хвилювалися, бо хотілось не зруйнувати геніальні вірші Шевченка, а лише «прибрати пил» з його творчості й зробити «міст» між минулим і теперішнім. Сподіваюся, нам це вдалося», – наголосив EL Kravchuk.

Чотири роки тому Київський державний фаховий хореографічний коледж очолила прима Катерина Кухар. Завдяки її ініціативності, заклад переживає новий етап: учні їздять на світові гастролі та посідають перші місця на хореографічних конкурсах в усьому світі. А вже 4 червня 0 17:00 здобувачі освіти коледжу танцюватимуть повну прем’єрну версію балету «Коппелія» на сцені Національної опери України.

Балет «Коппелія» за новелою Ернеста Амадея Гофмана «Пісочна людина», як і належить справжній комедії, — видовище вишукане, легке, яскраве, що викликає тільки позитивні емоції та естетичну насолоду. Цей балет мав успіх ще 1870 року, коли його презентували вибагливому французькому глядачеві у Гранд-Опера, відтоді він є прикрасою багатьох головних театрів світу. Музику до постановки створив французький композитор Лео Деліб, за два століття вона стала справжньою класикою світового балету.

В основі  постановки — історія кохання, з любовним трикутником, ревнощами, пристрасними інтригами та щасливим кінцем. Головний герой — Франц, закоханий у селянку Сванільду. Але водночас легковажний юнак задивляється й на інших вродливих дівчат.  Якось йому впадає в око неймовірної краси незнайомка Коппелія, що її бачив лише у вікні. За іронією долі, Коппелія — механічна лялька, яку створив винахідливий майстер Коппеліус. Та нехай поважний глядач не хвилюється  за долю закоханих: бути разом Сванільді з Францом допоможуть вірні подруги дівчини. Вони готові навіть вчинити самосуд і незаконно пробратися в лабораторію Коппеліуса, щоби лише допомогти Сванільді.

Головні ролі у виставі виконують: Сванільда — Злата Лосєва; Коппеліус — соліст Національної опери України Руслан Авраменко,
Франц — Валерій Хованов. Хореографія: Анаталія Шекери за редакцією Ярослава Ткачука. Квитки можна придбати тут.

Вистава: балет «Коппелія»
Дата: 4 червня 2024 року
Час: 17:00
Місце проведення: Національний театр опери та балету імені Тараса Шевченка
Адреса: вул. Володимирська, 50

Фото: пресслужба 

У Києві відбулася зіркова прем’єра фантастичного шоу «Королі Магії рятують Новий рік»: YouTube-сенсація, ілюзіоністи брати Томашевські з Magic Five влаштували казковий перформанс та разом зі Святим Миколаєм вирушили на порятунок дива.

Подію відвідало чимало зіркових гостей, зокрема Tayanna, Анна Завальська, доньки Олі Полякової Маша та Аліса, Слава Дьомін із сином, Анна Трінчер та багато інших.

Сотні дорослих та дітей стали свідками феєричного дійства, яке напередодні різдвяних свят нагадало про справжні цінності та всепереможне добро. За сюжетом Святий Миколай дізнається, що через дії підступного лиходія діти перестали вірити у магічні сили і тепер світ ризикує зникнути без надії на диво.

Подолати злодія Святому Миколаю допомагають його вірні помічники –  Королі Магії. Цей непростий, але захопливий шлях супроводжують видовищні циркові номери з елементами повітряної гімнастики, майстерна ілюзія, розкішна хореографія, яскравий гумор та вокал світового рівня.

Роль Святого Миколая виконує один з найкращих тенорів України, номінант Grammy та володар премії Billboard у жанрі класичний Crossover Юрій Годо. Оперний співак встиг підкорити найвідоміші сцени світу, зокрема «Реал-Опера» та «Карнегі-Хол», а також театри Парижу, Неаполя, Венеції та Мюнхена.

Наступні вистави «Королі Магії рятують Новий Рік» у столичному концерт-холі Bel Etage відбудуться 23, 24, а також 29-го та 30 грудня. Квитки можна придбати на сайті.

Анна Трінчер
Слава Дьомін із сином
Єлизавета Ясько, Анна Завальська
Маша Полякова
гурт «Авіатор≠
Петро Ясинський
Продюсерами яскравої вистави братів Томашевських з Magic Five виступає компанія Secret Service Entertainment Agency, яка вже 20 років на ринку й відома багаторічною співпрацею з Максом Барських, Аланом Бадоєвим, Олею Поляковою та іншими провідними артистами.

Фото: Юрій Грязнов, Юрій Строкань

Цієї суботи Жовтневий палац зібрав повний зал глядачів на театральній прем’єрі вистави «Егоїстки» від творців популярного українського серіалу «Кава з кардамоном».

Поки вся команда серіалу «Кава з кардамоном» працює над другим сезоном і повним метром, режисерка Ірина Громозда вирішила об’єднати всіх кіноактрис у комедійній виставі.

«Егоїстки» — це оригінальна та красива кримінально-детективна вистава за мотивами пʼєси Роберта Тома «8 прекрасних жінок».

У сюжеті — загадковий злочин у родинному колі. 7 жінок. Кожна під підозрою. У кожної є мотив, кожна має свою таємницю. І всі вони егоїстки.

На сцені для глядачів грали Олена Лавренюк, Людмила Смородіна, Леся Самаєва, Ніна Набока, Наталія Корпан, Анастасія Остреїнова та Софія Бровко.

У планах творчої команди — всеукраїнський театральний тур.

«Ми побуваємо в кожному місті України. Обіцяю, наші «Егоїстки» будуть із присмаком кардамону з додаванням перцю! Дякую ЗСУ та всім, хто наближає нашу перемогу за можливість творити й витворяти!» — коментує акторка Олена Лавренюк.

На прем’єрі вистави «Егоїстки» були присутні Катерина Сільченко, Анатолій Анатоліч, Олена Вінярська, Оксана Берг, Наталя Сумська та інші зіркові гості.

Фото: пресслужба

Вже 18 вересня о 19:00 на терасі київського ТРЦ Gulliver покажуть знамениту виставу «Здрастуйте, я ваша тітонька!» за п’єсою Брендона Томаса. Головні ролі виконують неймовірно харизматичний актор, народний артист України Олексій Вертинський та Анатолій Гнатюк.

За сюжетом двоє товаришів Джек та Чарлі замислили неймовірну авантюру, адже прагнуть освідчитися своїм коханим і отримати благословення дядька, черствого скупердяя. Що з цього вийде? Приходьте та подивіться, аби насолодитись тонким гумором та прекрасно провести час!

Квитки можна придбати тут. 

У Києві музей Лесі Українки по суботах даватиме виставу La Folie Divine, пов’язану з біографією Лесі Українки та з сюжетами її «Лісової пісні». Театральне дійство створив режисер-постановник Театру на Подолі Ігор Матіїв, за художнє рішення взявся Олександр Тетерін, а усі образи втілили молоді актори Київського національного університету культури і мистецтв.

Для постановки вистави використали унікальні реквізити: старовинні коралі-баламути, весільний восковий вінок, створений за зразком fleur d’orangе, копія ґерданів зі світлин самої Лесі Українки та багато антикварних речей з історією.

За музичний супровід відповідатиме партія живої скрипки у виконанні Соломії Войтович.

У спектаклі зіграють Дар’я Літвіненко (Лариса Косач-Квітка), Влад Смирнов (Климент Квітка), Єва Усаченко (Олена Пчілка), Ангеліна Істоміна (Ізидора Косач), Ольга Жерздєва (Мавка), Назар Петров (Лукаш) та інші.

Вартість квитка складає 200 гривень. Кількість місць обмежена, тому потрібно заздалегідь реєструватися за цим посиланням.

21-22 жовтня у Київському академічному театрі на Печерську відбудеться прем’єра вистави «Я, війна і пластикова граната» за п’єсою Ніни Захоженко. Вона була написана після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України і розповідає про наших співвітчизників, які намагаються по-своєму адаптуватися до нової, воєнної реальності.

Кожен із героїв вистави, яких грають Григорій Бакланов, Ігор Рубашкін, Ольга Ціцілінська, Юрій Вутянов, Руслан Сокольник, Кароліна Мруга, Анна Романова, Григорій Наумов, поставлений перед вибором: поїхати або залишитися, боротися або переховуватись, рятувати себе чи допомогти ближньому. Це історії з «тилу»: з глибин харківського метро, з блокпостів спальних районів столиці, з окупованих передмість, з Telegram-чатів та розмов із померлими. Це історії про любов і ревнощі, про турботу і безпомічність, про розгубленість і надію на те, що «у цьому новому світі, в якому ми опинилися, теж можна грати у футбол, їсти персики і посміхатися».

«Чому важливо говорити про переживання війни в театрі? По-перше, це діє терапевтично, бо коли ти переживаєш якусь ситуацію, вона тебе полишає і тобі стає легше. А по-друге, багато речей осмислюються. Тобто, ти це відчуваєш, але осмислити, сформулювати не можеш. І знову-таки функція театру  в тому, аби цю річ сформулювати. Сформулювати не просто як слова, а як емоційний образ. Тоді людина розуміє, що з нею відбулося і колективний досвід стає власним», – відзначають автори вистави.

Проєкт реалізується за підтримки Goethe-Institute в Україні. Керівником постановки виступає Олександр Крижанівський, а режисером – Ігор Рубашкін. Прем’єра вистави відбудеться 21 жовтня о 18.00 та 22 жовтня о 17.00 за адресою: вул. Немировича-Данченка, 5, станція метро «Печерська».

До речі, п’єса «Я, війна і пластикова граната» вийшла у фінал міжнародного драматургічного конкурсу «Аврора» (м. Бидгощ, Польща), результати якого будуть оголошені 29 жовтня.

Авторка фото: Крістіна Урсуляк