У новій сімейній пригоді «Вівці-детективи», що незабаром вийде на великі екрани України, відомий за роллю Росомахи Г’ю Джекман постане в незвичній ролі вівчаря. Його герой має зворушливе хобі: читати своїм підопічним детективні історії. Ця звичка стане вирішальною, коли баранцям доведеться взятися за власне розслідування…

Звісно, жоден детектив про отару овець просто неможливий, якщо самі тварини не стануть емоційним і наративним осердям історії. Від самого початку творці фільму розуміли: вівці не можуть бути просто тлом.  Вони мають бути повноцінними особистостями — кожна зі своїм характером, гумором, страхами та емоційним інтелектом.

«Ми знали, що вівці — це серце фільму, — каже продюсерка Ліндсі Дораn. – Вони не просто розслідують убивство, вони переживають горе, розгубленість, відданість і любов. Глядач має повірити в цю емоційну реальність повністю, інакше вся історія розвалюється».

Щоб втілити цей задум, команда тісно співпрацювала зі студією візуальних ефектів Framestore. Її фахівці розробили надзвичайно деталізованих фотореалістичних овець, здатних до тонкої міміки та нюансованого руху. Кожен погляд, нахил голови та зміна пози були ретельно спроєктовані, щоб передавати думки й емоції, не переступаючи межі карикатурності.

Режисер Кайл Балда наголошує, що головним була саме гра: «Попри те, що це цифрові персонажі, вони мали відчуватися живими так само, як живим відчувається актор. Ми ставилися до них як до виконавців на майданчику. Їхній таймінг, реакції, групова динаміка — усе це мало базуватися на правді».

Кожну вівцю також розробляли як унікального персонажа з власними рисами, що поступово розкриваються у процесі розповіді. Хтось із них — обережний спостерігач, хтось — імпульсивний мислитель, а хтось керується чистим інстинктом. Разом вони формують крихку, але міцну спільноту, об’єднану спільним досвідом і втратою свого пастуха.

Крейг Мазін пояснює емоційну сутність їхнього світосприйняття: «Овець особливими робить те, що вони не розуміють світ так, як люди, але розуміють одне одного краще, ніж більшість людей коли-небудь можуть зрозуміти. Їхня невинність не є неуцтвом. Це своєрідна ясність».

Серед отари поступово виокремлюється вівця Лілі, яка стає тихим емоційним центром. Спостережливість, інтуїція та здатність помічати тонкі закономірності роблять її природженим детективом. Хоча Лілі й не прагне лідерства, саме до неї дедалі частіше звертаються інші вівці у миті розгубленості й небезпеки.

«Вівці ніколи не були просто кумедними другорядними персонажами. Вони — моральний центр історії. Усе, що люди розуміють хибно, вівці відчувають миттєво. Саме цей контраст і стає емоційним двигуном фільму», – продовжує Мазін.

Робота з вівцями — як на майданчику із використанням фізичних макетів, так і під час постпродакшену — вимагала ретельної координації між департаментами. Актори часто працювали поруч із керованими або умовними об’єктами, щоб зберегти точність поглядів і емоційних реакцій.

«У цьому було щось неймовірно заземлювальне. Навіть знаючи, що пізніше їх замінять комп’ютерною графікою, ти все одно реагував на них як на живих. Настільки глибоко ці персонажі були прописані й продумані», — каже один із акторів.

Костюмна дизайнерка Розі Діас також зробила свій внесок у створення образів овець, підкреслюючи контраст між світами людей і тварин через текстури, кольори та форми. «Усе людське трохи складніше, багатошарове, хаотичне. Світ овець мав сприйматися чесним і безпосереднім на цьому тлі», – зазначає вона.

З розвитком сюжету колективний інтелект отари стає дедалі важливішим для розкриття злочину. Їхні спостереження, які люди часто ігнорують, виявляються вирішальними для розуміння істини, що весь час лежала на поверхні. У своїй єдності вони втілюють ту мудрість, яку люди часто не здатні розгледіти самі в собі.
Зрештою, вівці — це не просто свідки подій. Вони — справжня совість історії, емоційна її опора та найбільш несподівані детективи.

В епоху slow-living локації фільму стають особливо привабливими. Безкраї зелені пагорби. Затишне європейське містечко. Місце, куди хочеться втекти у відпустку, а ще справжній рай для художника-постановника. «Хто б відмовився літувати в сільській місцевості?» — жартує художниця-постановниця С’юзі Девіс.

Девіс привносить у проєкт не лише вишукану естетику. Окрім роботи над візуально приголомшливими фільмами, вона має досвід фермерства: допомагала під час ягнення, готуючи овець до періоду народження ягнят, та навіть працювала джиллару (робітницею) на вівчарському ранчо в Австралії. Інакшу кажучи, складно уявити ліпшу кандидатуру, щоб «випасати» візуальний стиль цього проєкту.

Локації в Оксфордширі стали ідеальним полотном для передачі краси та окремішності світу Джорджа. Команда художників максимально використала природний ландшафт: перед початком знімального процесу засіяли 10 акрів трави і просто сподівалися на краще. Завдяки щедрим британським дощам поля зазеленіли настільки буйно, що їх довелося косити кілька разів ще на етапі підготовки до виробництва.

Інтер’єри відкривали не менше можливостей для творчості. Для трейлера Джорджа команда орієнтувалася на американську естетику: це затишний, обжитий простір, що має стильний вигляд, але водночас підкреслює самотність героя. «Якось я бачив інтерв’ю з Ленні Кравіцем і дізнався, що він живе в трейлері Airstream на Багамах. Я подумав: якщо це достатньо круто для Ленні Кравіца, то точно підійде і нашому Джорджу», — сміється режисер Кайл Балда.

Щоб створити містечко, потрібне ціле містечко — і Денбрук не став винятком. Його оживили, поєднавши зйомки на автентичних локаціях з павільйонними декораціями. У результаті з’явився чарівний простір із затишними будинками, химерними топіаріями та ретельно пропрацьованими деталями.

Особливо виділяється готель Partridge Inn: його яскраві кольори та сміливі візерунки підкреслюють ексцентричність мешканців. Навіть поліційна дільниця має такий вигляд, ніби щойно зійшла зі сторінок казки.

«Я ніколи раніше не працювала над проєктом, який поєднує анімацію та ігрове кіно, тому було надзвичайно цікаво вчитися в процесі, — каже С’юзі Девіс. — Як дизайнер, ти зазвичай хочеш заповнити простір. Але тут нам довелося залишити місце для овець. Це змінило все. Ми приділяли особливу увагу деталям біля самої землі: підлогам, текстурам, килимам. Бо часто світ показано саме з їхньої перспективи».

Попри певну казковість, команда прагнула зберегти відчуття автентичності, створивши простір, що виглядає водночас магічним і цілком реальним.  Найкращий комплімент для творців?

«Я сподіваюся, що глядачі захочуть відшукати Partridge Inn і забронювати там номер на вікенд», — зізнається Девіс.

А якщо така масштабна подорож не входила до ваших планів, то радимо завітати до кінотеатрів. Дивіться «Вівці-Детективи» вже 7 травня!

Редакція INSIDER.UA зібрала добірку весняних засобів і категорій, які варто включити у щоденний догляд саме у цей період.

Оновлення догляду за обличчям

М’яке очищення

Наприкінці весни шкіра часто гостріше реагує навіть на звичні засоби — через перепади температур, вітер і активніше сонце. Саме тому очищення має залишатися максимально делікатним. У цей період варто обирати формули, які ефективно видаляють забруднення, але не залишають після себе сухості чи стягнутості.

М’яке очищення стає базою, на якій тримається вся подальша рутина. З цією задачею чудово впорається гель-очищувач для чутливої шкіри від ELEMIS із заспокійливими екстрактами чабрецю, ромашки й дамської мантії. Цей ефективний засіб утворює ніжну шовковисту піну, яка освіжає і зволожує. Завдяки вмісту низькомолекулярних протеїнів дбайливо очищає шкіру й захищає природну кислотну мантію.

Легкий зволожувальний крем

З підвищенням температури хочеться переходити на легші текстури — але це не означає, що шкірі потрібно менше догляду. Навпаки, саме зараз важливо підтримувати стабільний рівень зволоження без перевантаження.

У таких випадках добре працюють креми із легкою, «сорбетною» текстурою — наприклад, Sensilis Peptide [AR] Cream, який швидко поглинається, заспокоює чутливу шкіру та водночас підтримує її пружність.

Завдяки комплексу біоміметичних пептидів він допомагає підтримувати синтез колагену й еластину, що особливо актуально у період сезонних змін.

Додатковий засіб для швидкого комфорту шкіри

Окрім базових кроків, наприкінці весни доречно мати ще один засіб для швидкого комфорту шкіри. Це може бути заспокійливий продукт, маска або міст — будь-який формат, який допоможе підтримати шкіру в період перепадів температур, вітру або сухого повітря в приміщеннях. Саме такі доповнення роблять щоденний догляд більш гнучким і продуманим.

У таких випадках добре працюють формули, що поєднують інтенсивне зволоження з підтримкою захисного бар’єра. Все це можна отримати від дії зволожувального крему REJURAN® Moisturizer – він допомагає насичувати шкіру вологою, підтримувати її м’якість і зменшувати відчуття сухості.

Завдяки комплексу зволожувальних компонентів і полінуклеотиду c-PDRN засіб сприяє підтримці еластичності шкіри та допомагає зберігати комфорт протягом дня. Легка текстура крему швидко поглинається і добре підходить для щоденного використання — як самостійний догляд або у поєднанні з сироваткою.

Догляд за зоною навколо очей

Зона навколо очей після зимового періоду часто першою сигналізує про втому — через сухість, набряки або тьмяність. Саме тому наприкінці весни варто додати засіб, який працює делікатно, але помітно підтримує стан цієї чутливої ділянки.

У цьому контексті добре працюють мультивітамінні формули, які одночасно зволожують і підтримують тонус шкіри. Наприклад, Elementrē Firming Eye Serum допомагає зменшити прояви набряків і темних кіл, робить шкіру більш гладкою та підтримує її еластичність.

Завдяки легкій текстурі засіб швидко поглинається і добре підходить для щоденного використання — особливо у періоди, коли ритм життя стає більш активним.

Вітамін С — базовий актив напередодні літа

Наприкінці весни рівень ультрафіолету поступово зростає, а разом із ним — ризик оксидативного стресу та появи гіперпігментації. Саме тому вітамін С у цей період стає не просто додатковим компонентом, а одним із ключових активів у щоденному догляді.

Цей інгредієнт працює одразу в кількох напрямках: нейтралізує вільні радикали, підтримує синтез колагену, допомагає освітлити тон шкіри та надати їй природного сяйва. Важливо також звертати увагу не лише на концентрацію, а й на стабільність формули — саме це визначає ефективність засобу.

У ранковому догляді особливо доречні стабільні форми вітаміну С, які працюють як антиоксидантний захист і допомагають підтримувати рівний тон шкіри. Наприклад, Bioelements VC10 Daily Glow діє як щоденний антиоксидантний бар’єр, що допомагає зменшити вплив зовнішніх факторів і надати шкірі більш свіжого вигляду. Регулярне використання дозволяє підтримувати природне сяйво шкіри та зменшувати ознаки тьмяності.

Якщо ж у фокусі робота з нерівним тоном або гіперпігментацією, до рутини можна додати засоби цільової дії. Як от Bioelements VC10 Dark Spot Solution, що допомагає поступово освітлювати темні плями, вирівнювати тон шкіри та підтримувати її більш рівний і доглянутий вигляд.

Такий формат особливо доречний наприкінці весни, коли активність сонця вже зростає і питання пігментації стає більш актуальним.

Сироватка для підтримки балансу шкіри

Наприкінці весни саме сироватки часто стають тим кроком, який допомагає адаптувати догляд без перевантаження. У цей період доречно обирати формули, що працюють із зволоженням і підтримкою бар’єрної функції — особливо якщо після зими шкіра виглядає більш тьмяною або зневодненою.

У щоденній рутині добре працюють легкі текстури, які швидко поглинаються і поєднуються з кремом або SPF. Наприклад, Dermalogica Circular Hydration Serum допомагає підтримувати оптимальний рівень зволоження та робить шкіру більш гладкою і свіжою на вигляд.

Засіб спрямований на боротьбу з хронічним зневодненням, яке може виникати через стрес, зміну клімату або вплив довкілля.

SPF-захист на щодень

Наприкінці весни сонячна активність поступово зростає, тому щоденний захист шкіри знову виходить на перший план. SPF варто використовувати щодня — навіть у ті дні, коли погода здається прохолодною або хмарною, адже саме в цей період шкіра особливо вразлива до фотостаріння та появи пігментації.

У щоденній рутині особливо зручні формули з легкою текстурою, які комфортно поєднуються з основним доглядом і макіяжем та не створюють відчуття важкості. Наприклад, сонцезахисний крем REJURAN® Sunscreen SPF50+, PA+++, який забезпечує надійний захист від широкого спектра УФ-променів і водночас підтримує комфорт шкіри протягом дня.

Завдяки поєднанню сонцезахисних фільтрів і доглядових компонентів, зокрема комплексу рослинних олій та екстрактів, засіб допомагає підтримувати зволоження та зміцнювати захисний бар’єр шкіри.
Додатковим бонусом є наявність полінуклеотиду c-PDRN, який сприяє підтримці пружності шкіри.

Оновлення догляду за волоссям

Увага до догляду за волоссям не менш важлива, ніж до шкіри обличчя. Перепади температур, активніше сонце та частіше використання стайлінгу можуть впливати як на стан волосся, так і на баланс шкіри голови. Саме тому цей період доречно використати для м’якого «перезавантаження» рутини — без радикальних змін, але з правильними акцентами.

Одним із ключових кроків у цей період може стати глибше очищення шкіри голови, тож доречно додати у догляд детокс-формули. Наприклад, Shampoo Detox від TS by Lepskaya допомагає м’яко очищувати шкіру голови та волосся, підтримуючи їхній природний баланс.

Завдяки поєднанню очищувальних і доглядових компонентів він сприяє відчуттю легкості біля коренів і допомагає підготувати волосся до подальшого догляду.

Ще один важливий акцент наприкінці весни — догляд за довжиною волосся, особливо якщо після холодного сезону кінчики стали більш сухими або ламкими.

У таких випадках доречно додати у рутину легкі відновлювальні засоби, які працюють саме з пошкодженими ділянками. Наприклад, Beehive Cosmetics SOS Split Ends Serum допомагає згладжувати пошкоджені кінчики, зменшувати ламкість і робити волосся більш гладким на вигляд. Завдяки легкій текстурі засіб не обтяжує довжину та добре підходить для регулярного використання.

Щоб підтримати загальний вигляд волосся протягом дня, варто звернути увагу на засоби, які залишаються на довжині та працюють як додатковий захист від зовнішніх факторів — зокрема вітру, сухого повітря чи термічного впливу.

Ще один важливий акцент наприкінці весни — увага до шкіри голови, адже саме її стан значною мірою визначає густоту та силу волосся. У період сезонних змін доречно додати засоби, які працюють безпосередньо з коренями та допомагають підтримувати здоровий ріст.

У таких випадках добре працюють легкі сироватки для шкіри голови. Наприклад, Hairburst Multi-Active Hair Growth Serum спрямована на стимуляцію волосяних фолікулів і підтримку здорового середовища для росту волосся. Завдяки поєднанню активних компонентів вона допомагає зміцнювати корені, зменшувати ламкість і поступово робити пасма більш густими й міцними.

Засіб має легку текстуру і не потребує змивання, тому легко вписується у регулярний догляд і може використовуватися щодня.

_____________________________________

У підсумку сезонний догляд — це не про кількість засобів, а про їхню доречність. Коли кожен етап працює на комфорт і баланс, результат стає помітним не лише у вигляді шкіри та волосся, а й у відчутті ефективності щоденної рутини.

Ви — медик, технолог, косметолог, а також власниця клініки косметології та дерматології. З огляду на такий комплексний досвід, що  сьогодні означає сучасний підхід до догляду за шкірою?

Сучасна б’юті-індустрія давно відійшла від ідеї «однієї чарівної процедури, що вирішує все». Сьогодні робота зі шкірою будується як продумана стратегія, де фундаментом є комплексний підхід.

Під час консультації ми аналізуємо значно більше, ніж просто епідерміс. Враховуємо біологічний вік, фототип, спосіб життя пацієнта, рівень стресу, гормональний фон та особливості харчування. Шкіра —  це відображення внутрішніх процесів організму, тому поверхневі рішення рідко дають стабільний результат.

Такий формат поєднує медичні знання, інноваційні технології та грамотно підібрану домашню рутину. У цьому сенсі косметологія дедалі більше інтегрується в превентивну медицину.

Завдання фахівця — не лише коригувати вікові зміни, а й уповільнювати їхню появу.

У нашій клініці VONA Beauty Center ми розробляємо персоналізовані протоколи, що поєднують ін’єкційні методики, апаратні рішення та професійний домашній догляд. Така синергія дає змогу працювати з якістю епідермісу на різних рівнях.

Велику роль відіграють технології. Сучасне обладнання дозволяє вирішувати широкий спектр завдань: від корекції текстури обличчя до глибокого ліфтингу та активної стимуляції синтезу колагену.  Серед технологій, які ми активно використовуємо: Triton by InMode Morpheus8, Lumecca IPL, SMAS-ліфтинг, Double Tight, різні види шліфування та мікрострумова терапія.

Поєднання цих методик дає змогу досягати природного та гармонійного ефекту без перевантаження тканин. Саме природність сьогодні є основним запитом: пацієнти прагнуть виглядати свіжо, доглянуто й молодо, але водночас залишатися собою.

Весна — період адаптації шкіри до активного ультрафіолету після «зимового режиму». Які процедури ви назвали б must-have саме в цей перехідний сезон?

Весна — критично важливий етап сезонної адаптації. Після холодів обличчя часто має  зневоднений, тьмяний, із нерівним мікрорельєфом вигляд. У цей час головне завдання — відновити внутрішній ресурс та підготувати шкіру до інтенсивного ультрафіолету.

Я б виділила кілька напрямків, які особливо актуальні навесні.

Перший — це процедури, що вирівнюють тон шкіри та працюють із пігментацією і судинними проявами. Однією з найефективніших технологій у цьому напрямку є IPL- терапія Lumecca. Вона дозволяє суттєво покращити колір обличчя, мінімізувати прояви фотостаріння та куперозу.

Другий напрямок — процедури, що підвищують щільність і якість шкіри. Тут чудово себе зарекомендували мікрогольчасті технології, зокрема Morpheus8 та Double Tite. Вони стимулюють інтенсивний синтез колагену та помітно вирівнюють мікрорельєф.
Третій важливий аспект — глибоке зволоження та відновлення. Після зимового періоду шкірі часто бракує вологи, тому процедури на кшталт біоревіталізації допомагають повернути їй здорове сяйво та еластичність.

І, безумовно, важливою частиною весняного догляду є домашня рутина. У цей період варто додати антиоксиданти, легкі текстури кремів та щоденний SPF-захист. Це базові елементи, які допомагають підтримувати результат процедур та запобігають фотостарінню.

А від яких процедур або експериментів зі шкірою навесні, навпаки, варто утриматися?

Навесні шкіра стає значно чутливішою до ультрафіолету, тому деякі процедури потребують виваженого підходу. У цей період я зазвичай не рекомендую агресивні серединні або глибокі пілінги, особливо якщо пацієнт не готовий до суворого дотримання фотозахисту. Такі процедури можуть підвищувати ризик пігментації.

Ще одна поширена помилка — спроба миттєво «реанімувати» обличчя після зими за допомогою надмірної кількості активних компонентів. Часто люди одночасно вводять у догляд кислоти, ретинол та ексфоліанти, що призводить до подразнення та деструкції захисного бар’єра шкіри.

Весна — це ідеальний час для м’якого відновлення. Найкраще віддавати перевагу процедурам, які поліпшують мікрорельєф шкіри, глибоко зволожують та вирівнюють тон без агресивного впливу.

Які процедури сьогодні найчастіше запитують пацієнтки у вашій клініці? Чи змінилися тренди за останні роки?

За останні роки естетична медицина зазнала докорінної трансформації. Якщо раніше пацієнти частіше приходили з бажанням швидко змінити певні риси зовнішності, то сьогодні запит змістився в бік здоров’я, свіжості та природного вигляду.

Найбільш популярними стали процедури, спрямовані на покращення якості шкіри. Це, зокрема, IPL-терапія, технології стимуляції колагену — такі як Morpheus8, а також ін’єкційні рішення для глибокої гідратації та методики, що вирівнюють мікрорельєф обличчя.

Сучасна косметологія тримає курс на natural beauty. Клієнти прагнуть результату, який сприймається гармонійно та залишається непомітним для оточення. Вони хочуть мати відпочилий і доглянутий вигляд, а не змінений.

Багато жінок намагаються самостійно підбирати догляд. З якими типовими помилками ви як експерт стикаєтеся найчастіше?

Найпоширеніша помилка — хаотичне використання активних компонентів без розуміння їхньої сумісності. Наприклад, поєднання кислот, ретинолу та інших активів без чіткої схеми може перевантажувати шкіру і провокувати подразнення.

Друга проблема — некоректне очищення. Хтось вибирає надто агресивні продукти, інші ж, навпаки, нехтують глибоким очищенням, що особливо важливо у разі постійного нанесення макіяжу чи SPF.

Ще один принциповий момент — ігнорування сонцезахисту. Без регулярного використання SPF навіть найефективніші процедури не дадуть стабільного результату. Насправді часто достатньо кількох правильно підібраних засобів, щоб значно покращити стан шкіри.

Який головний принцип правильного догляду за шкірою?

Головний принцип — це системність. Епідерміс не терпить хаотичних експериментів. Натомість потребує стабільного та продуманого підходу. Базова формула досить проста: якісне очищення, регулярне зволоження, активні компоненти за показаннями та щоденний фотозахист.

Якщо ці елементи присутні у щоденній рутині, обличчя виглядатиме здоровим навіть без складних процедур.
Водночас важливо пам’ятати, що стан шкіри залежить від багатьох чинників: сну, рівня стресу, харчування, гормонального балансу та способу життя. Саме тому сучасна косметологія працює стратегічно й комплексно.

Чи є процедури, які ви вважаєте переоціненими?

Я би не сказала, що існують «погані» процедури. У нашій галузі проблема зазвичай полягає не в самій методиці, а у відсутності відповідних показань.

Іноді люди приходять із запитом на процедуру, яка популярна в соціальних мережах. Але після консультації стає зрозуміло, що для цього пацієнта значно ефективнішою буде інша стратегія. Тому вирішальним фактором залишається глибока діагностика та персоналізація протоколу. Саме такий підхід дає змогу досягти природного й пролонгованого ефекту.

Як правильно підготувати шкіру до літа?

Підготовку до літа варто починати ще навесні.  У цей час пріоритетними завданнями є корекція тону, вирівнювання мікрорельєфу та відновлення гідробалансу. Чудово себе зарекомендували методики, що стимулюють синтез колагену та підвищують тургор дерми. Також доказову ефективність мають фототерапія та рішення для боротьби з пігментацією чи судинною сіткою.

Однією з процедур, які я часто обираю у цей період, є Double Tite — делікатний прогрів дерми (мікроголковий RF) у поєднанні з одномоментним введенням індивідуально підібраного коктейлю. Технологія дозволяє вже після першого сеансу значно покращити якість шкіри, при цьому реабілітаційний період мінімальний.

Не менш важливим є домашній догляд: антиоксиданти, легкі зволожувальні формули та щоденний SPF-захист.

Які можливості відкривають лазерні технології?

Лазерні та світлові технології значно розширили можливості сучасної косметології. Вони дають змогу ефективно працювати з широким спектром проблем: пігментацією, рубцями, постакне, судинними проявами, зморшками та текстурою шкіри.

Головна перевага сучасних технологій полягає у їх точності. Такі методики активують природні процеси регенерації, запускаючи глибоке оновлення тканин. Часто ми комбінуємо лазерний вплив з ін’єкційними програмами або професійним доглядом, що забезпечує комплексний і пролонгований ефект.

Якщо спробувати вивести просту формулу здорової шкіри на сезон весна–літо — з чого вона складається?

Формула здорової шкіри у весняно-літній сезон доволі проста. По-перше, це регулярний домашній догляд: якісне очищення, інтенсивне зволоження та використання антиоксидантів. По-друге, професійні процедури, які підтримують зволоження шкіри і стимулюють її природне оновлення.

І третій принциповий складник — щоденний фотозахист. Саме ультрафіолет є одним із головних факторів передчасного старіння. Коли ці три компоненти працюють разом, шкіра виглядає здоровою, променистою і доглянутою незалежно від сезону.

Героїнею першої весняної обкладинки INSIDER.UA стала виконавиця головної ролі Аріна Бочарова. Її Мавка долає шлях глибокої трансформації, це особистість, а не лише традиційний міфологічний персонаж. У нашому матеріалі — ексклюзивні кадри зі знімального майданчика, що передають магію лісу, гру світла й стихію води — простору, де народжується ця історія.

Для юної акторки цей проєкт став дебютом у повному метрі та справжнім професійним хрещенням. Ми розпитали Аріну про підготовку до ролі, виснажливі нічні знімання у воді та перші відгуки глядачів. Також поговорили про те, що для неї означають краса, відновлення сил та пошук внутрішнього балансу.

Про підготовку та характер Мавки

Аріно, як ти створювала образ своєї героїні? Як готувалася до роботи в кадрі?

На етапі проб я ще не знала, що фільм настільки глибоко працює з першоджерелом – автентичними українськими міфами. До підготовки поставилася серйозно: перечитувала сценарій, обговорювала його з партнером — Іваном Довженком. Ми збирали спільний пазл персонажів по частинках.

В індивідуальній підготовці мені допомагала музика, красивий живопис і тривалі прогулянки наодинці. У той період я обмежила спілкування, бо повністю зосередилася на роботі в кадрі.

Якою ти бачиш Мавку у цій інтерпретації від режисерки Каті Царик?

Я прагнула зробити її справжньою особистістю — не просто «хорошою» чи «поганою», а такою, що проживає свою історію, припускається помилок, піддається юнацькому максималізму. Вона зіткнулася з надто сильним почуттям і водночас намагалася не втратити себе.

Фізичні виклики та магія перевтілення

Знімати фентезі — це завжди складно. Що було для тебе найбільш виснажливим фізично?

Найскладнішими, певно, стали нічні сцени у воді — це було фізично виснажливо й водночас надзвичайно емоційно. Робота над образом також потребувала часу: моя майже прозора біла сукня трималася завдяки тейпам, які художницям із гриму доводилося ретельно підклеювати.

Хоча наприкінці ми стали настільки злагодженою командою, що в костюмерній я проводила лише хвилину-півтори. На грим і зачіску ми витрачали близько 25 хвилин. Спершу довго приклеювали шрам у формі папороті на спину, але згодом майстри звикли до особливостей моєї шкіри й робили це значно швидше.

Як ти вибудовувала взаємодію з Лук’яном (актор Іван Довженко – прим. ред.)?

Уміти створювати «хімію» надзвичайно важливо, особливо коли я — міфологічна істота, а він — людина. Ми багато спілкувалися про своїх героїв поза майданчиком. У нас і в реальному житті дуже теплі стосунки, бо справжня «хімія» будується на довірі. За такої умови в кадрі миттєво виникає потрібна взаємодія. Саме в цьому поєднанні — складність і краса нашої професії.

Який знімальний день став для тебе найособливішим?

Це останній знімальний день. Сцена в павільйоні, де Мавка відроджує Лук’яна, повертає його до життя з небуття. Це була неймовірно важка, виснажлива емоційно сцена. Я прожила її повністю, віддавши останні сили. Пам’ятаю, як почала плакати, бо зрозуміла: це фінал. Хоча насправді це був тільки початок.

Що означає цей фільм у контексті сучасної України, як гадаєш?

Знімати власне романтичне фентезі сьогодні — це має величезне значення. Щоб будувати майбутнє, мусимо знати своє минуле, бо воно формує нашу ідентичність. Наша міфологія унікальна. Колись люди вірили, що дощ чи сонце — це знаки богів. Мавка — прекрасний приклад нашої обрядовості й лісових чарів. Про це слід пам’ятати.

Щоб будувати майбутнє, мусимо знати своє минуле, бо воно формує нашу ідентичність.

Про відгук глядачів, відродження та внутрішній баланс

Фільм уже майже три тижні у широкому прокаті. Чи встигла ти побачити реакцію глядачів? Що ти відчуваєш зараз, коли твоя екранна історія нарешті «відірвалася» від майданчика й почала власний шлях у кінотеатрах?

Аякже! Після показів до мене підходять люди, чимало пишуть у соцмережах, діляться враженнями й запитують, як мені самій стрічка. Мені надзвичайно цікаво чути думки як колег з індустрії, так і тих, хто просто приходить у кіно.

Але найцінніше — коли підходять діти й підлітки, дякують і щиро діляться емоціями. У такі миті я відчуваю: історія, яку ми створювали на майданчику, тепер відгукується в серцях глядачів.

У стрічці виразно звучить тема відродження — і буквально, і емоційно. Чи відчувала ти це, працюючи над роллю Мавки?

Так, звісно. Справжньому відродженню завжди передує певний занепад. Важливо дійти до межі, де все нібито закінчується й з’являється прірва, щоб потім переродитися — наче фенікс. Прожити цей катарсис і наважитися на зміни. Для мене це була засаднича частина історії Мавки.

Справжньому відродженню завжди передує певний занепад.

Про майбутнє та внутрішній баланс

Ти готова до впізнаваності, яка неминуче приходить після такої масштабної ролі?

Я не відчуваю, що моє життя кардинально зміниться. Впізнаваність — це не кінцева мета. Я хочу працювати в театрі й кіно, грати ролі, зовсім протилежні Мавці — можливо, антагоністку або героїню у простих побутових обставинах. А ще є бажання навчатися і створювати нових персонажів із нуля.

Твоє бачення краси — яке воно?

Краса — це впевненість. Мій взірець — Тільда Свінтон. Вона щира й настільки тонко розуміє власний образ, що випромінює неймовірну енергетику. Людина, яка впевнена в собі, автоматично стає для мене красивою. Але якщо всередині ховається злість, жодні ідеальні риси не зроблять таку зовнішність привабливою.

Для багатьох весна — це час оновлення та нових починань. Чи відчуваєш ти цю енергію? Що допомагає тобі перезавантажуватися й знаходити внутрішній баланс?

О! Я відчуваю ці вібрації й резоную з ними. Чесно кажучи, зима інколи дається мені складно, тому весна — це завжди про полегшення і новий стан. Я дуже рада, що «Мавка» вийшла саме на початку березня. Це ідеальний час для такої історії: про кохання, магію й повернення до чогось світлого та навіть трохи дитячого.

Весна — це завжди про полегшення і новий стан.

Відновити сили мені допомагає час із рідними та близькими. Дуже заземляють прості речі: прогулянки, сонце, можливість посидіти десь у кав’ярні з книжкою. Також надихають емоції — театр, кіно, нові враження.

У фільмі дуже багато природи — лісу, води, світла. Чи є у тебе власні «місця сили», де ти наповнюєшся новою енергією?

Для мене місце сили — не конкретна локація, а люди поруч. Якщо ж говорити про простір, то це мій дім. І, звісно, Київ — я обожнюю це місто, для мене воно особливе. Саме тут можу сповільнитися й по-справжньому віднайти себе.

Як ти підтримуєш себе у ці непрості часи?

Мій фундамент — це здоров’я: якісний сон, збалансоване харчування, вітаміни. Для відновлення енергії мені важливо бути поруч із рідними й коханою людиною. У мене фактурна зовнішність: у дзеркалі я бачу одну себе, а в кадрі — зовсім іншу особистість. І тій, що на екрані, довіряю значно більше.

Бувають дні, коли я незадоволена собою, але такий стан теж потрібен. Головне — залишатися відкритою до легкості й тримати баланс між ментальним та фізичним. Треба просто прагнути до щастя, попри все.

_______________________________________

Фото: Майя Максімова
Дизайн костюмів: Анна Осмєхіна
Прикраса: медальон від SOVA, створений спеціально для  «Мавки»

Це історія про момент, знайомий багатьом: коли у стосунках або дружньому колі тебе ніби змушують обирати сторону — доводити, кому ти ближчий і чию правоту підтримуєш. Але з часом приходить інше розуміння: іноді найчесніший вибір — не втягуватися в чужий конфлікт і залишитися вірною собі. Разом із піснею вийшло і лірик-відео, зняте режисеркою Лесею Подолянко. У кадрі героїня існує у своєму власному світі серед квітів — метафор крихкості, оновлення та внутрішньої сили.

У Міжнародний жіночий день ми поговорили з Джамалою про кордони, внутрішню опору, свободу бути собою — і про те, що допомагає не втрачати баланс у світі, де занадто багато шуму.

Нова пісня «Замовкни» — про момент, коли людина вирішує не брати участі в чужому конфлікті. Чи був у вашому житті досвід, який допоміг вам усвідомити цінність такого вибору?

Так, дуже часто насправді були такі моменти, коли треба було зробити вибір — не брати участь. Завжди хочеться обрати сторону, «накинутися» на умовно винуватого, але ми, звісно, не можемо знати всіх деталей і ніколи їх не дізнаємося.

Чужі стосунки — це темний ліс. І справді вибирати можуть тільки ті, хто в цій парі.

У тексті є рядок: «Я мовчала чемно, коли ти говорив». Де, на вашу думку, проходить межа між терпінням і тим моментом, коли вже потрібно чітко окреслити свої кордони — навіть якщо це означає вийти з ролі, яку від тебе очікують?

Людина — дуже цікава істота. Вона може пристосовуватися дуже довго. Може вмовляти себе, що так теж ок, а якщо буде інакше — то, напевно, стане гірше. Але врешті-решт є один простий маркер. Задайте собі зранку кілька питань: чи можете ви сказати, що ви щасливі? Чи можете сказати, що людина поряд вас надихає? Що вона вас підтримує і розуміє? І от якщо хоча б на одне питання ви не можете відповісти «так», можливо, ви просто втрачаєте час.

Багато жінок звикли бути тими, хто примирює інших і намагається втримати баланс у компанії чи родині. Чому, як вам здається, іноді так складно просто вийти з ситуації, яка нас виснажує — і дозволити собі свободу не відповідати чужим очікуванням?

Так, дійсно, це не співпадіння. Ця пісня — своєрідна ода всім жінкам. Для мене 8 березня — це день підтримки жінок, голос яких усе ж таки, мені здається, чутно не так голосно, як чоловічий. Хоча вже пройшло багато сторіч і відбулася неймовірна еволюція всього жіночого руху, ця тема все одно залишається важливою. І чим дорослішою ти стаєш, тим більше розумієш, наскільки важлива підтримка — не лише чоловіків, а й жінок між собою.

Прем’єра пісні «Замовкни» відбулася напередодні Міжнародного жіночого дня — і водночас на початку весни, яка традиційно асоціюється з оновленням. Чи відчуваєте ви цей період як час внутрішнього руху і змін?

Так, я відчуваю це. Особливо після такої зими, яку ми пережили цього року. Дуже відчуваю оновлення і рух вперед.

У лірик-відео до треку ви з’являєтеся серед квітів — і це виглядає як метафора крихкості й водночас сили. Що сьогодні допомагає вам знаходити баланс і внутрішню опору, коли навколо багато шуму і напруги?

Дякую, що це помітили — мені дуже приємно. Все так.

Я намагаюся знаходити внутрішню опору в родині, у своїх дітях, які дуже швидко ростуть і змінюються. Хочеться дати їм усе найкраще і не упустити важливі моменти. Мені здається, у часи такого шуму і напруги важливо брати на себе відповідальність лише за те, що ти реально можеш зробити. Не намагатися охопити все. Почати із себе, зі своєї родини, зі своєї галузі. Поетапно. І тоді напруги стає менше. Є багато роботи, але є і користь — ти бачиш, як те, що ти робиш, надихає інших. І це теж надихає тебе.

8 березня для багатьох уже не лише про квіти й компліменти, а про право жінки бути собою. Що для вас сьогодні означає ця свобода — у житті, у творчості, у виборі власного шляху?

Я вже частково про це сказала. Для мене це справді такий день. Він точно не лише про квіти — хоча це приємний бонус і асоціація. Це момент, коли можна ще раз підкреслити роль видатних жінок, оцінити їхні здобутки, сказати про те, чого ще не вистачає, і продовжувати цей шлях еволюції.

Моя свобода — це робити те, що я люблю. Це величезна цінність.

Мені здається, сьогодні це взагалі найбільша розкіш — робити те, що ти по-справжньому любиш, те, що піднімає тебе кожного ранку, заряджає тебе і заряджає інших.

Фото: Andrew Kharlamov

Ми запитали Марину, який вигляд має її власна б’юті-рутина, без яких процедур вона не уявляє догляд після 35 і що насправді означає anti-age сьогодні.

Щоденна рутина

Ви щодня працюєте з ін’єкціями і складними протоколами. А ваша власна б’юті-рутина так само інтенсивна?

Навпаки. Чим більше ти знаєш, тим простішим стає догляд.

Свій ранок я завжди починаю з очищення. Уже кілька років користуюся Maria Galland Paris 60 Refreshing Cleansing Gel. Це засіб для вмивання, який пом’якшує шкіру, зволожує та регулює активність сальних залоз. Наступний крок — тонізація, яку часто недооцінюють. А дарма, адже саме цей етап відновлює природний pH-баланс шкіри та нормалізує її бар’єрну функцію після контакту з водою.

Далі — етап зволоження. У моїй щоденній рутині це крем Maria Galland Paris 660 Lift Expert Cream. Після його нанесення шкіра стає більш пружною, щільною та гладенькою на дотик. Час від часу для стимуляції та відновлення я додаю омолоджувальну сироватку зі стовбуровими клітинами Image Skincare Ageless Total Anti-Aging Serum.

Також у догляді важливо не ігнорувати зону навколо очей. Це одна з найтендітніших ділянок, яка першою реагує на зневоднення та вікові зміни. Саме тому без спеціального делікатного догляду тут не обійтися.

Чи може лікар-косметолог дозволити собі пропустити вечірній ритуал догляду?

Лише як виняток. Бо саме вночі запускаються активні процеси регенерації, тому ігнорувати цей етап — означає знецінювати всі зусилля, які ми вкладаємо у свою шкіру щодня. Навіть якщо після робочого дня я почуваюся геть виснаженою, мій вечірній ритуал залишається незмінним:

— глибоке очищення;
— активи для відновлення;
— догляд для зони навколо очей.

Залежно від дня я використовую або Maria Galland Paris 160 Sensi Repair Cream з комплексом пробіотиків та NMF, або нічну маску з ретинолом Image Skincare Ageless Total Overnight Retinol Mask.

Наша шкіра миттєво реагує на стрес, недосип чи гормональні коливання, виказуючи всі наші прорахунки. Саме дисципліна — або, точніше, системний догляд — дозволяє мінімізувати ці наслідки.

Процедури після 35

Які апаратні рішення ви вважаєте топовими для шкіри 35+? І чим користуєтеся самі?

Після 35 років дерма поступово втрачає щільність: змінюється якість колагену та сповільнюється мікроциркуляція. У цей період апаратні рішення стають необхідністю, адже вони працюють із «фундаментом» — стимулюють глибокі шари шкіри та відновлюють її каркас.

У роботі з клієнтами та в особистому догляді я використовую три перевірені методики з гарантованим результатом.

Перша — голчастий RF (радіочастотний ліфтинг). Це одна з найефективніших процедур для запуску неоколагенезу. Вона діє контрольовано, забезпечуючи поступове та стійке ущільнення тканин.

Друга — ультразвуковий SMAS-ліфтинг, що діє безпосередньо на м’язово-апоневротичний шар. Після 35–40 років це логічне рішення, коли необхідно підтягнути тканини без хірургічного втручання та сповільнити гравітаційні зміни.

У нашій клініці AM System для неінвазивного SMAS-ліфтингу ми обрали апарат Doublo GOLD від Hironic (офіційний представник в Україні — LASCOS). Він дозволяє проводити процедуру швидше і комфортніше для пацієнта.

Бо іноді те, що ми бачимо на обличчі, — це наслідок способу життя, який потребує системної корекції, а не точкової процедури.

Що ви вважаєте справжнім anti-age?

Мені здається, найбільша ілюзія сучасної б’юті-індустрії — це сліпа віра в самі лише новітні технології. Як лікар, я щиро захоплююся інноваціями, але жодна «магічна» формула не замінить системного підходу до власного здоров’я.

Справжній anti-age — це не крем, не ін’єкція і не набір вітамінів.

Йдеться про регулярність: щорічні чекапи, спорт, збалансоване харчування та якісний сон. Я сама живу за цим принципом уже понад дев’ять років. Саме така послідовність часто дає результат, який помилково приписують тільки косметологічним процедурам.

У своїх відео ви часто звертаєтеся до теми гормональної терапії. Чому вважаєте важливим пояснювати її саме в контексті здоров’я, а не лише зовнішності?

Гормональна терапія в Україні досі сприймається через призму страхів і застарілих упереджень. І це прикро, бо після 35 ми стикаємося не лише з фотостарінням.

Поступово змінюється гормональний фон: знижуються рівні естрогену, прогестерону та тестостерону. Ці зміни відображаються не лише на зовнішності — вони впливають на якість сну, настрій, когнітивні функції, щільність кісток і стан серцево-судинної системи. Отже, це питання не лише естетики, а насамперед здоров’я та якості життя.

Важливо розуміти: гормональний дисбаланс не завжди потребує саме гормональної корекції. Іноді достатньо грамотно підібраної суплементації, нормалізації сну, зниження рівня стресу і корекції способу життя. Якщо є прямі показання до гормональної терапії — вона завжди має бути під контролем лікаря та розглядатися комплексно. Ендокринна система працює як цілісний механізм, тому будь-яке втручання неминуче впливає на весь організм.

Якщо коротко: що для вас краса після 35?

Це точно не боротьба з віком і не спроба «зупинити час». Це вміння керувати процесами, які відбуваються в організмі.

І тоді краса стає не метою, а природним результатом.

Вистава народжувалася у надскладних умовах: холодний павільйон, перебої зі світлом, репетиції під гуркіт генераторів і ковдри на плечах акторів. Подекуди команда працювала у напівтемряві, завмираючи в очікуванні, поки техніка знову дасть світло. 

Сам павільйон КИТ — індустріальний простір, який зазвичай використовують для виставок і подій — довелося перепрофілювати під театральний майданчик фактично з нуля.

У нашому матеріалі ми поговорили з шоуранеркою й виконавицею головної ролі Мариною Кошкіною та командою вистави про створення незалежного театру, сценічну мову «Орландо», роботу під час війни та благодійну місію проєкту.

Ідея вистави: театр як акт незалежності

Команда свідомо обрала незалежний формат через прагнення творити вільно поза межами бюрократичних систем.

«Напевно, це в нашій природі — прагнути незалежності. Для мене це можливість створити виставу повністю такою, як ти її відчуваєш: без жодних компромісів чи системних обмежень», — розповідає шоуранерка проєкту Марина Кошкіна.

Ідея постановки виникла під час розмови Кошкіної з подругою, військовичкою Вікторією Бобровою: «Вона запитала: “Марино, а ти не хочеш створити виставу? Робити те, що вмієш найкраще, і водночас допомагати армії”. Так народилася ідея синтезу театру та благодійності».

За словами шоуранерки проєкту, незалежний формат відкриває можливість для молодих акторів, які не задіяні в державних структурах.

«Це шанс для молоді та акторів поза державними театрами — наш крок до справжньої культурної незалежності».

Режисерська мова вистави

Режисерка Тетяна Костинюк розглядає «Орландо» не як класичну драму, а як багатошарову сценічну форму: «Для мене цей твір — поетична енциклопедія буття. Текст Вірджинії Вулф настільки багатогранний, що ми шар за шаром розкриваємо його сенси у виставі. Охопити все й одразу просто неможливо».

У центрі постановки — пошук та збереження ідентичності: «Ми виокремили головну тему — окреслення власної сутності. Разом із глядачем долаємо шлях героя крізь переоцінку цінностей та глибоку рефлексію над минулим».

За словами режисерки, трансформація Орландо у виставі не є технічним прийомом.

«Це не просто зміна статі. Це внутрішній зсув і безперервний пошук відповіді на запитання: “Хто я?” Людина значно більша за свою соціальну роль чи гендер». 

 

Особистий вимір ролі Орландо

Для Марини Кошкіної роль Орландо стала глибоко особистою, тісно переплітаючись із її власним досвідом останніх років: «Для мене ця історія про пошук себе у світі, що перебуває у стані постійної турбулентності. З початком повномасштабного вторгнення я сама змінилася — стала сильнішою, почала помічати в собі “чоловічі” риси, бо зараз на плечі жінок лягла величезна відповідальність».

На думку виконавиці, сьогоднішні соціальні ролі стали набагато пластичнішими: «Жінки на фронті, чоловіки, які виховують дітей вдома, — сучасна реальність ламає стереотипи. Вистава “Орландо” — це якраз дослідження цієї нової гнучкості та трансформації».

Найскладнішим етапом роботи виявилася внутрішня трансформація. «Бувають дні, коли я прокидаюся і втрачаю чітке відчуття того, хто я сьогодні — жінка чи чоловік, бо потрібно вирішувати безліч технічних та фінансових питань. Тому роль Орландо для мене — це дослідження власної трансформації в реальному часі», – ділиться Марина.

Чи є цензура

Команда свідомо працює з темами гендеру та ідентичності, але не розглядає виставу як провокацію. «Внутрішньої цензури ми не відчуваємо, бо для нас “Орландо” — це історія насамперед про людину», — каже Марина Кошкіна.

Вона наголошує на важливості універсального сприйняття: «Коли чуємо закиди, мовляв, це про ЛГБТ, ми відповідаємо: будь-яке акцентування на відмінностях уже є ознакою нерівності»», — додає акторка.

У виставі є й сміливі моменти, зокрема сцена поцілунку між жінками. Проте автори закликають бачити в цьому не епатаж, а глибину: «Ми розглядаємо це не як провокацію, а як дослідження людської природи та пошук порятунку від самотності».

Сценографія та костюми

Важливу роль у виставі відіграють сценографія та костюми, що стають візуальним відображенням внутрішньої трансформації героя. Сценографка Анна Шкрогаль вибудовує простір як динамічну систему змін, де кожна декорація та деталь одягу резонують з еволюцією Орландо. До створення гардероба команда залучила українські бренди: зокрема, SHUR SHUR надав для сценічних образів свої фірмові панчохи.

Театр у холодному павільйоні

Процес створення вистави відбувався у складних умовах. «Початковий бюджет проєкту і реальна вартість на момент прем’єри — це дві різні суми. Цієї зими витрати зросли майже вдвічі», — розповідає Марина Кошкіна.

Індустріальний павільйон довелося повністю адаптувати під театральні потреби: «Коли не було світла, то все трималося на генераторах. Щоб просто провести репетицію в теплі, потрібні були величезні кошти на дизель та обігрівачі».
Аби підтримати команду, шукали альтернативні способи зігрітися: «Ми купували пледи та грілки для акторів, адже цілодобово опалювати весь простір павільйону було надто дорого», – каже шоуранерка проєкту.

Попри майже екстремальні умови, команда не відмовилася від незалежного формату роботи:

«Ми будуємо театр без системи. Це ризик, але водночас можливість створити проєкт саме таким, яким ми його бачимо».

 

Благодійна складова

Вистава має також благодійну мету – зараз команда підтримує 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс». Актуальний запит — евакуаційний наземний роботизований комплекс «Воля-Е».

«Під кожну виставу ми плануємо окремий актуальний запит. Під нього відкриваємо збір, закуповуємо необхідне, особисто передаємо допомогу й публічно звітуємо», — пояснює Марина Кошкіна.

Чому «Орландо» звучить для України

За словами акторки, історія Орландо сьогодні несподівано точно резонує з українським досвідом.

«Сучасна Україна — це і є Орландо. Ми живемо в епоху, коли наша ідентичність і соціальні ролі трансформуються чи не щодня», — переконана вона.

Марина Кошкіна проводить символічну паралель між сюжетом і реаліями створення вистави: «Ми ставимо “Орландо” у холодних павільйонах під гуркіт генераторів. І це найкраща метафора нашого сьогодення: коли зникає зовнішнє світло, нас рятує лише те, що горить усередині».

_______________________________________________________________

Покази відбуватимуться щомісяця. Уже відкритий продаж квитків на 29 та 30 березня. За датами майбутніх вистав та додатковою інформацією стежте в соцмережах.

Фото обкладинки: Мітя Бородін

Джамала та Сеїт-Бекір Сулейманов

Про вдячність, м’якість і підтримку навіть у складні часи

• Що у стосунках не можна
  – Ми ніколи не підвищуємо голос одне на одного.
• Що працює завжди
  — Обійняти.
  — Сказати: «Вибач, я не мала/мав рації».
  — Сказати: «Ходімо снідати».

• Що руйнує атмосферу
  Жодних скарг. Люди зараз у складних умовах: ракетні обстріли, холод, відсутність світла. Це все непросто для побуту з трьома дітьми. Але ми дякуємо Богу за те, що разом, що маємо сили творити й працювати. Ми є одне в одного — і це головне.

До Дня закоханих Джамала також поділилася новою ніжною роботою — піснею та відео «Обіймай», що продовжує її особисту історію про близькість, підтримку й силу бути разом.

Lida Lee та Даніель Салем

Про чесність, тактильність і власні традиції двох

• Що у стосунках не можна
  — Абʼюз у будь-яких його проявах.
  — Лягати спати, коли посварились.
  — Обговорювати стосунки з іншими за спиною партнера.

• Що працює завжди
  — Не нести образи в новий день. Ми ніколи не лягаємо спати посвареними. Спершу — чесна розмова про все, що турбує, і лише потім — сон.
  — Танець замість слів. У нас є особливий ритуал: коли хочеться тепла чи обіймів — ми танцюємо. Де би ми не були й що б не відбувалося навколо, цей танець — наш спосіб сказати про любов мовою тіла.
  — Ще одне наше правило: ми не починаємо день окремо одне від одного. Обійми та «Доброго ранку!» — це база. Навіть служба Даніеля та його ранні підйоми не стають на заваді: він завжди залишає мені відеокружечок або голосове, щоб ми розпочали цей день разом, нехай і через екран.

• Що руйнує атмосферу
  

Звісно, у нас бувають суперечки через побут, але вони ніколи не стають чимось серйозним. Ми навчилися перетворювати будь-яке непорозуміння на жарт. Це наш головний запобіжник. З того, що одразу спадає на думку:

Ліда:
— Коли я зібрала сміття й поставила в коридорі, а він просто переступив через нього й поїхав.
— Коли він заводиться за лічені секунди — емоційно реагує на ситуацію, ще не до кінця в ній розібравшись.

Даніель:
— Коли вона постійно запізнюється.
— Коли ставить собі на день завдання, які неможливо виконати навіть за два дні!

Сергій Танчинець та Юліана Корецька

Про турботу як щоденну практику і вміння давати простір

• Що у стосунках не можна
  — Фізичне та емоційне насилля.
  — Агресія.
  — Знецінення.

• Що працює завжди

Сергій:
– Турбота одне про одного, ставити себе на місце іншого, розуміти та відчувати емоційний стан партнера. Юліана оберігає мій спокій і завжди дбає про побутовий комфорт, де би я не був. Її уважність до деталей — від вчасно зібраної аптечки до передбачення моїх потреб — це і є любов у дії.

Юліана:
— Моя мова любові — це квіти, якими Сергій часто мене тішить, та його безмежна щоденна турбота. Це проявляється в дрібницях, які насправді є найважливішими: у прогрітій зранку машині або в тому, що в негоду він стає моїм особистим водієм. Возить мене всюди, аби я не нервувала за кермом, а він — не хвилювався за мою безпеку. Таких прикладів безліч, наше кохання — це щоденні вчинки.

Сергій:
— Під час сварки ми намагаємося жартувати — це миттєво збиває напругу. Але якщо відчуваємо, що емоції беруть гору, даємо одне одному простір: розходимося по різних кімнатах, щоб «охолонути» й не наговорити зайвого.

• Що руйнує атмосферу

Сергій: Найскладніше — це моменти дисонансу, коли ми опиняємося на різних хвилях. Поки ми у своїй «бульбашці», у нашому мікросвіті панує абсолютна гармонія. Проте зовнішні чинники, що вриваються в зону комфорту, іноді збивають налаштування. Коли ми по-різному реагуємо на стрес ззовні або просто накопичується критична втома. Тоді й виникають суперечки. 

Павло та Ангеліна Текучеви

Про чесність без накопичених образ і цінність присутності

• Що у стосунках не можна
  — Замовчувати образи.
  — Лягати спати, не залагодивши конфлікт.
  — Використовувати лайливі слова одне до одного.

«Ми не віримо в ілюзію, що образи можна просто “перетерпіти”. Замовчане нікуди не зникає — воно лише накопичується десь глибоко, щоб одного дня вибухнути в найменш очікуваній формі. Для нас важливо, щоб у стосунках не було прихованих шарів. Чесність — навіть незручна чи болісна — завжди краща за тишу, яка повільно руйнує зсередини».

• Що працює завжди
  — Проговорювати все, що відчуваєш.
  — Обіймати й цілуватися щодня.
  — Спільні ритуали або хобі.

«Ми за відкритість. Якщо нам радісно — ми скажемо, якщо нам болить — теж про це говоримо. Гра в здогадки — це не про нас. Тільки тоді, коли ти чесно ділишся своїми емоціями, з’являється шанс на справжнє розуміння. У цій вразливості та щирості й народжується наша справжня близькість».

• Що руйнує атмосферу
  — Невиконані обіцянки.
  — Робочі питання під час сімейного часу.
  — Підвищений тон.

«Ми вважаємо, що слово має величезну вагу. Якщо ми щось пообіцяли — мусимо це виконати. Системне порушення слова вбиває довіру, а без неї стосунки втрачають свій сенс і життєздатність. Для нас чесність у діях — це і є повага до партнера».

_______________________________________________________________

У кожної пари — свої правила, ритуали й табу. Але спільним для всіх є одне: міцність союзу тримається не на гучних жестах, а на щоденній уважності й турботі. І саме це стає найнадійнішою інструкцією до любові. 

Напередодні прем’єри ми запросили артиста прикрасити digital-обкладинку у INSIDER.UA і показати себе без звичних ролей та захисних масок. Чуттєві кадри з елементами оголеності стали метафорою внутрішньої вразливості: того моменту, коли митець дозволяє побачити себе справжнього — без жодних “фасадів”.

Цей матеріал — не лише про прем’єру. Він про внутрішній стан, у якому Дантес перебуває сьогодні: на перетині різних форм творчості, без потреби щось доводити, у просторі цілковитої свободи та вразливості. Це історія про баланс між публічним образом і тим, що зазвичай приховано від сторонніх очей.

Це твоя дебютна роль у кіно — і одразу в еротичному трилері. Коли ти зрозумів, що готовий до такого перевтілення?

Я погодився на цю роль, бо закохався у сценарій. Але ще більше мене підкупила пристрасть, із якою до роботи ставилися режисерка Ірина Громозда та продюсерка й виконавиця головної ролі Олена Лавренюк. Їхній запал та абсолютна віра в цю історію були настільки щирими й натхненними, що я просто не міг залишитися осторонь.

Насправді це було непросте рішення. Та під час роботи я повністю довірився процесу й усьому, що відбувалося на майданчику. Хоча, щиро кажучи, мене все одно час від часу “штормило” від сумнівів та нових емоцій.

Тілесність у цьому фільмі — важлива частина історії. Що для тебе в акторській роботі було складнішим: відверті сцени чи емоції твого персонажа?

Мій герой емоційно дуже складний. Здається, він досі не залишив мене повністю, і часом це завдає дискомфорту. Бо це справжній виклик — не приборкувати свої темні сторони, а навчитися їх приймати. Щодо відвертих сцен… Це зовсім інша історія. Це про абсолютну довіру між партнерами: коли все проговорили й відчуваєте безпеку. За таких умов цей досвід стає навіть по-своєму естетичним і приємним.

Зараз медіа фокусуються переважно на еротичній складовій стрічки. А про що цей фільм особисто для тебе, якщо відкинути жанрові кліше?

Еротика «чіпляє», бо це все ще виклик для нашого суспільства, тому про неї так багато говорять. Але для мене як для митця — це не про провокацію, а про природність. Ми торкаємося тих, кого любимо, ми кохаємося — і це не щось надзвичайне, це найприродніша річ у світі, це наше єство. Це і є саме життя.

Якщо говорити про сенс особисто для мене, то це фільм про спокуси та їхню природу. Про те, що саме стає для нас пасткою: для когось — влада, для когось — гроші чи статус. Але головне — це історія про невміння приборкувати ці потяги, адже така розкутість часто призводить до фатальних наслідків.

Це кіно про емоційні вади, що приховані в кожному з нас. Важливо навчитися приймати їх, аби врешті приборкати, а не давати їм волю.

Ти не лише зіграв у стрічці, а й написав до неї саундтрек. Як змінилося твоє відчуття цієї історії, коли ти проживав її і тілом, і музикою?

Цю пісню я створював насамперед як частину промокампанії — під тизер і ту комунікаційно привабливу картинку, яку ми мали. Тому більше в ній акцентував саме на історії пристрасті: на моменті, коли чоловік спокушає жінку, манить і затягує у свої тенета — і емоційно, і тілесно. Якщо у фільмі це звучить стримано, то в пісні секс і драйв вкручені на максимум. Вона вийшла набагато світлішою та сексуальнішою за саму картину.

Фото в нашому матеріалі — дуже чуттєві, з певною мірою оголеності. Наскільки тобі сьогодні комфортно бути таким відкритим перед глядачем — без образів і захисних ролей?

Коли ти приймаєш власне тіло — тобі комфортно. Проте я би не стверджував, що в цій роботі зовсім немає образів чи захисних масок. Під час знімань кліпу та самого фільму я все одно залишався в образі свого персонажа. І тут я хочу щиро подякувати Олені Лавренюк: вона завжди була поруч і давала мені впевненість у тому, що можна бути настільки відвертим і так приймати себе. Дякую Ірі та всій команді на майданчику за цей досвід.

Бо головне ось що: коли ти відчуваєщ підтримку, ти можеш дозволити собі бути будь-яким. Єдиний нюанс – чи готовий ти сам прийняти себе у всіх цих проявах. Мені це досі нелегко.

Публічність часто змушує так би мовити «тримати фасад». А що ховається за фасадом DANTES? Що з тобою відбувається, коли він зникає: у кадрі, у кіно, у музиці?

Мабуть, лише ті, хто знає мене по-справжньому близько, можуть сказати, що саме ховається за моїми образами. Я переконаний: якщо людина будує «фасади» чи одягає маски — вона щось приховує. У мене ж просто розкішна можливість через кадр, музику та мистецтво бути будь-яким, розсувати власні кордони. І все те цінне, що я знаходжу в цьому досвіді, я забираю із собою в реальне життя.

Чи траплялося на майданчику таке, що ти відчував реальний страх? Не через сцени, а через можливу реакцію глядачів і прихильників після прем’єри?

Ні, такого не було. Це не просто розрізнені кадри,  а цілісне кіно. Кожна сцена, кожен епізод тут мають своє чітке місце та відповідають загальному сценарію. І варто нагадати: тут немає реального мене. У цьому кадрі взагалі немає нікого реального. Це лише образи.

Але гадаю, що багато хто здивується, побачивши мене таким, бо я втілюю персонажа, якого не грав раніше ніде: ані в житті, ані на сцені.

Чи додала тобі ця роль професійної відваги? Чи, навпаки, чіткіше окреслив для себе власні кордони?

Я точно став сміливішим і відкрив у собі цю темну сторону. Але темрява — це не завжди зло. Вона теж може бути естетичною та красивою. Чи почав я чіткіше відчувати межі? Ні. Переконаний: я здатний на багато що. Головне, щоб поруч була людина, готова підтримати тебе в таку мить. І не менш важливо, щоб після того, як ти «виходиш» із цього стану сміливості, ця людина все одно залишалася поруч.

Чи змінилося твоє сприйняття близькості — як фізичної, так і емоційної — після роботи над цією стрічкою та загалом цього етапу в житті?

Щодо близькості, моя позиція незмінна: усе має відбуватися за активною згодою обох партнерів. Те, що стається між двома, стосується лише їх, і якщо є взаємна згода — думка оточення не має значення. Кіно на це не вплинуло. Проте емоційно я став вразливішим. Повторюся: мій персонаж Томаш ще не до кінця мене відпустив.

Ти зараз одночасно в музиці, у кіно, у медіа. Чи є в тебе відчуття, що ти нарешті звільнився від потреби щось комусь доводити й почав робити лише те, що справді резонує з твоїм внутрішнім станом?

Якщо замислитися, то я вже давно так живу: роблю те, що хочу, навіть якщо мені страшно. Куди б ти не йшов, у яку б нову сферу не заходив — ти все одно мусиш щось доводити. Передовсім, самому собі. Це постійна конкуренція. У кіно ти змагаєшся з професіоналами, і це справжній азарт. Це змагання з власним досвідом і тими межами, які ти намагаєшся розсунути.

Якщо відкинути всі твої ролі, треки та медійні заголовки: ким ти відчуваєш себе сьогодні у цій точці шляху, просто наодинці з собою?

Напевно, я дещо розгублений, але водночас впевнено прямую новим шляхом. Я ще не знаю, що чекає попереду, проте не озираюся назад — бо зосереджений на майбутньому. З кожним кроком я прагну залишати розгубленість у минулому й натомість гартувати внутрішню силу. І попри всю невідомість, я почуваюся справді щасливим!

У швейцарському Давосі у розпалі Всесвітній економічний форум — подія, яка щороку стає точкою збору світових лідерів, бізнесу, інтелектуалів та громадського сектору для розмов про економіку, безпеку й майбутнє глобального порядку.

Ексклюзивно для INSIDER.UA свої нотатки з Давоса зробила Анастасія Цибуляк — українська підприємиця, науковиця та екоактивістка, засновниця Glossary Eco Foundation і благодійного проєкту «Школа під сонцем». На форумі вона представляє некомерційний сектор і Україну в діалозі про освіту, сталий розвиток та енергетичну стійкість.

Про світових лідерів і меми, стильні «авіатори» Макрона й проблеми з літаком Трампа, кулуарні розмови й Український дім, про освіту під час війни та відчуття присутності в місці, де рішення сьогодні формують завтрашню реальність, й ще багато іншого без протокольного тону – читайте у авторській колонці про Давос! 

Анастасія Цибуляк
українська підприємиця, науковиця й екоактивістка; засновниця Glossary Eco Foundation та Всеукраїнського благодійного проєкту «Школа під сонцем»

The World Economic Forum — це шалені енергії. Це нескінченні затори в Давосі й відчуття, що все місто пульсує в одному ритмі. Це суперактуальна, жива адженда, яку озвучують з перших уст лідери цього світу. Це інформація, яка звучить тут уперше. Але її ви роками потому читатимете в заголовках медіа та слухатимете в аналітичних дискусіях.

WEF — це також про несподіванки. Про момент, коли ви розумієте, що зголодніли, заходите в перше-ліпше кафе, а виявляється, що локацію винайняла якась медіакомпанія. Проте вас ніхто не виганяє, а навпаки: пригощають, усміхаються і допомагають знайти місце. Це простір, де ви майже гарантовано зустрінете друзів і знайомих з усього світу.

Розмови, які починаються випадково, але тривають роками. Зустрічі, які змінюють траєкторії: і професійні, і особисті. Так, WEF — це про неймовірний нетворкінг. Але не тільки. Це про відчуття, що ти перебуваєш у точці, де формується майбутнє.

Окуляри Макрона

Президент Франції Еммануель Макрон з’явився під час виступу на форумі в Давосі в сонцезахисних окулярах-«авіаторах». Це одразу не тільки зацікавило журналістів, а й стало новим мемом у соцмережах. Насправді, промова Макрона на Всесвітньому економічному форумі – класичний політичний маніфест.

Президент Франції окреслив світ, у якому звичні правила більше не працюють, а багатосторонній порядок опинився під прямою загрозою. І це все на тлі нової хвилі протекціонізму, загроз торговельних війн і дедалі жорсткішої конкуренції між світовими центрами сили. Він попередив про «зсув до світу без правил» і закликав Європу до економічного захисту.

«Ми входимо у світ без закону, де міжнародне право зневажається», – заявив Емманюель Макрон, описуючи глобальний контекст, у якому сьогодні доводиться діяти Європі. А тим часом соціальні мережі та медіа активно жартують із президента Франції через темні окуляри. Бачимо, як світові лідери перетворюються на нових селебриті, а їхні публічні виступи, окрім важливих меседжів, стають ще й елементом шоу.

Пані Урсула

Як Європа відповідатиме на зазіхання Дональда Трампа на Гренландію? Яку безпекову архітектуру має збудувати Брюссель? Яке в ЄС бачення переговорів щодо миру в Україні? Багато риторичних питань та цікаві тези ми почули на виступі очільниці Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн на Всесвітньому економічному форумі в Давосі.

Про Україну та активи РФ пані Урсула каже так: «Європейський Союз надасть Україні позику €90 млрд на 2026–2027 роки. Ці гроші допоможуть Києву розвивати оборонні можливості та підтримувати роботу основних служб».  І далі: «Європа стоятиме поряд з Україною, доки не буде досягнуто справедливого світу», – заявила фон дер Ляєн. Окрім цього, президентка Єврокомісії запевнила, що Брюссель також остаточно заблокував російські активи і залишить за собою право використовувати їх.

Чому на відкритті не було Зеленського

Президент України Володимир Зеленський заявив, що поки не їде в Давос, а залишається в Україні через нічний обстріл, що передував старту форуму. Водночас він розповів, за якої умови поїздка все ж таки може відбутися.

Глава держави наголосив, що наразі у його планах – допомога українцям з енергетикою, додавши, що провів відповідні консультації з енергетичним штабом. І зазначив, що його поїздка у Давос може відбутися, якщо на форумі буде підписано зі США план процвітання й гарантії безпеки для України. За його словами, «залишається остання миля, щоб завершити ці документи».

Зміни в керівництві

Упродовж десятиліть команда Всесвітнього економічного форуму була незмінною: очільники держав, мільярдери – і Клаус Шваб, засновник, що вміє збирати разом роялс, ведучих світових політиків і лідерів галузей.

Проте цього року його не буде видно, оскільки у квітні 2025 року він відійшов від справ (одразу після внутрішнього розслідування через претензії до корпоративної культури оргкомітету). Тепер усім на ВЕФ керує Ларрі Фінк. У кулуарах Давоса подейкують, що саме завдяки Фінку цього року подію особисто відвідає президент Дональд Трамп.

Український дім та освітянські проєкти

Український дім у Давосі — це важлива платформа для українських лідерів, бізнесу та міжнародних партнерів під час  щорічного Всесвітнього економічного форуму. Він функціонує як центр для обговорень сталого миру, інвестицій та інновацій, а також демонструє інвестиційний потенціал України. Цього року (січень 2026) головними темами стали саме ці питання, зокрема інновації в обороні та енергетиці, підкреслюючи стійкість та перспективи розвитку країни попри виклики.

У 2026 році його робота зосереджена на розробці стратегій післявоєнного відновлення, приваблюванні важливих інвестицій та трансформації національної економіки — від розвитку оборонних технологій до відбудови й модернізації енергетичного сектору.

Хочу розповісти про надзвичайно важливу панель, яку я відвідала. Learning to Stay Strong: the role of education in Ukraine’s resilience – це зустріч, присвячена освіті в Україні сьогодні. І йдеться не просто про знання, а ще й про стійкість, безпеку, адаптацію й майбутнє.

Війна завдала нищівного удару по українській освіті: тисячі шкіл зруйновано, мільйони дітей навчаються в умовах постійної загрози. Та навіть у цих умовах освіта дає країні сили триматися і дивитися вперед. Надзвичайно цінним є те, що всі зацікавлені сторони — від уряду до міжнародних партнерів — об’єднуються для негайного створення безпечних, інноваційних та сучасних навчальних умов: і не «колись», а вже зараз.

Підтримка освіти — це інвестиція в стійкість покоління, яке відбудовуватиме Україну.

Продовжувати освітній процес — навіть під час війни. Давати дітям знання у безпеці й в теплі — це сьогодні спільна відповідальність кожного з нас. На сцені — вчителька Наталія, яка навчає дітей в підземному бункері на передовій. Не як символ. А як реальність сьогоднішньої України.

Поруч — Зоя Литвин з Osvitoria — людина неймовірної енергії, яка тримає освітній фронт, коли здається, що вже немає жодних сил. Справжня міць природи. На панелі ми говорили про те, як війна вплинула на 4 мільйони українських школярів. Про дітей, для яких навчальний заклад — це не лише знання, а структура, безпека, спільнота, надія.

Україна — перша країна в історії, якій вдалося зберегти освітній процес для всіх дітей під час повномасштабної війни. На сцені Українського Дому разом із нашими освітянами Кері Малліган, британська акторка, номінантка на «Оскар», BAFTA, «Золотий глобус», активна гуманітарна діячка.

Відчувається, наскільки Малліган «у темі». Адже як глобальна амбасадорка організації War Child UK  багато років працює з питаннями дітей, освіти та життя в умовах війни. Саме тому її участь у панелі про освіту, травму і стійкість дітей під час війни була дуже органічною й щирою.

Для мене особисто — як представника Всеукраїнського проєкту «Школа під сонцем» — на форумі в Давосі було надважливо поділитися нашими досягненнями та амбітними планами з представниками міжнародних організацій та знаменитостями, які опікуються цією темою.

У Давосі ми розповідаємо, як під час війни у місті Монастириська на Тернопільщині запрацювала перша повністю енергонезалежна школа України. Сонячна електростанція на даху забезпечує безперебійне навчання навіть під час блекаутів і стала пілотним проєктом програми, започаткованої Glossary Eco Foundation.

Метт Деймон про доступ до води та роль жінок

Мало хто знає, що окрім роботи на екрані, Метт Деймон уже два десятиліття займається благодійністю. Актор, лауреат «Оскара», разом із фахівцем із санітарії Гері Вайтом заснував Water.org. Ця організація має на меті покращити доступ людей у всьому світі до чистої та безпечної питної води.

Під час свого виступу на вечері TIME100 у Давосі Метт Деймон наголосив на критичній глобальній проблемі: приблизно два мільярди людей у світі не мають доступу до безпечної питної води, а понад три мільярди — до належних санітарних умов. «Це величезна проблема», — зазначив актор. У відповідь на цей виклик його фонд реалізує ініціативу WaterCredit, яка передбачає використання смарт-програми позик для фінансування відповідних проєктів водопостачання та санітарії.

Наразі Метт Деймон готується до запуску нової ініціативи під назвою Get Blue, старт якої заплановано на червень 2026 року. На меті залучити інвесторів, бізнес та капітал до проєктів Water.org, зокрема за допомогою спеціально брендованих продуктів.

«Це найбільший крок, який ми коли-небудь робили», — сказав Метт Деймон, звертаючись до учасників. Він додав, що в рамках нової програми його організація співпрацює з такими великими компаніями, як GAP, Starbucks, Amazon та EcoLab. Це справді натхненний приклад того, як відома людина використовує свій вплив на благо суспільства.

Що сказав Дональд

Президент США Дональд Трамп особисто взяв участь у Всесвітньому економічному форумі в Давосі вперше з 2020 року. Він очолив «найбільшу» американську делегацію за всю історію заходу. На форумі торік, невдовзі після початку свого другого терміну в Білому домі (січень 2025 року), очільник США виступав із віртуальною промовою.

Візит американського лідера Дональда Трампа на форум у Давос розпочався не без пригод: незабаром після вильоту борт Air Force One раптово змінив курс і повернувся на об’єднану базу Ендрюс. Прессекретарка Трампа Кароліна Лівітт пояснила, що екіпаж виявив «незначну несправність електрообладнання» і вирішив повернутися з міркувань безпеки.

Але Дональд Трамп усе ж прибув до Швейцарії. І його повернення в Давос — це не просто виступ. Це нагадування про те, як у критичні миті історії важливими стають рішучість, здатність об’єднувати різні світи і діяти без зволікань. Після пандемії, глобальних економічних зсувів і нових викликів світ знову шукає відповіді: куди ми рухаємось, який вигляд матиме економіка майбутнього, і як зробити її більш інклюзивною. Саме для таких розмов є Давос. І саме тут добре видно, наскільки важливими є діалог, лідерство і відповідальність за рішення, які впливають далеко за межами однієї країни.

Головний акцент першої частини виступу Трампа — економіка як двигун світу: коли зростає Америка — зростає глобальна економіка. Також прозвучала чітка критика моделі надмірних державних витрат, неконтрольованої міграції, деіндустріалізації, ілюзії, що економіку можна «підтримувати» без виробництва й енергії. Натомість — ставка на інфраструктуру, енергетику, скорочення бюрократії, податкові стимули для внутрішнього виробництва, жорсткіші торговельні правила.

Окремий акцент — AI та енергетика: компаніям дозволено будувати власні електростанції для дата-центрів та AI-інфраструктури, щоб не перевантажувати старі мережі. Це виступ про модель економіки, де держава прибирає бар’єри, а виробництво, енергія й інвестиції повертаються в центр політики.

Також Трамп заявив, що питання придбання Гренландії обговорюється американськими президентами вже майже два століття. І, на його думку, сьогодні воно ще більш актуальне з огляду на питання безпеки.

Він наголосив, що саме США здатні забезпечити захист і розвиток цього регіону «в інтересах Європи та всієї західної безпеки» і закликав до негайних переговорів з цього приводу. Також підкреслив, що такий крок, на його думку, посилив би НАТО, а не створив для нього загрозу.

Щодо агресії росії проти України американський президент знову висловив думку, що війна Росії проти України «не повинна була початися». Він пов’язав глобальну нестабільність та внутрішні проблеми США з тим, що, за його словами, він «успадкував» на момент свого повернення до влади. Цей блок промови виявився одним із найбільш резонансних і суперечливих, одразу ж викликавши широку міжнародну реакцію та активні дискусії.

Мистецтво і Давос

Важливо, що програма, яка стосується мистецтва та культури, також була присутня у Давосі. І це не просто банальні інсталяції — це повноцінна платформа для переосмислення того, як культура може формувати суспільство та зміцнювати громадянське життя.

Для мене особливою стала експозиція від JR – це псевдонім відомого французького фотографа та вуличного художника (Jean-René). Він створює масштабні публічні проєкти, поєднуючи фотографію, вуличне мистецтво, кінематограф та соціальний активізм. JR залишає свої роботи в містах по всьому світу, зокрема в Україні він реалізовував кілька благодійних проєктів.

У Давосі JR презентував свої легендарні «Зморшки міста» – монументальні портрети літніх людей. Так JR хоче привернути увагу до поколінь, які занадто часто ігноруються. Серед культур, що часто захоплюються молодістю та новизною, ця виставка вшановує людей, які несуть нашу колективну історію. Це нагадування про те, що поступ без пам’яті є ненадійним.

Підсумки

Підсумовуючи проведений в Давосі час, мушу зізнатися: цього разу мені, на жаль, потрібно повертатися додому раніше — до мого малюка, бо я все ще годую. Але навіть у такому ритмі вдалося відвідати всі головні події, які були для нас важливими цього року.

Основний фокус — Ukraine House Davos і, звісно, найактуальніші теми сьогодення: AI та Green Transition. Саме там відбувалися найглибші розмови й найважливіші зустрічі. Також пощастило зустріти близьких друзів — була неймовірно рада побачити всіх. Мені навіть подарували підписану книжку від колишнього президента Польщі, тож у дорозі додому буде що почитати.

Ми пили українську каву й слухали панель про освіту в Україні: дуже сильну й змістовну. Почули виступ Трампа і передали вам свіжі новини з перших уст. Я виїжджаю з Давоса наповненою — і це, мабуть, найкраще слово для цього стану. І знаєте що? Скажу щиро: я дуже хочу повернутися сюди наступного року. Давос цього разу був справжнім. І дуже особистим.