Напередодні у мультипросторі «Де, Що, Інше» відбувся перший великий концерт пам’яті фронтмена гурту ADAM Михайла Клименка. Подія зібрала шість тисяч людей — рідних, друзів, українських артистів і шанувальників його творчості. Усі вони прийшли, щоб згадати Михайла таким, яким він був за життя, — людиною, що об’єднувала інших через музику, любов і щирість.

Цього вечора його пісні зазвучали десятками різних голосів. На сцену вийшли Олександр Пономарьов, Святослав Вакарчук, KOLA, DANTES, Марина Круть, Vivienne Mort, LATEXFAUNA, Schmalgauzen, Ziferblat, Wellboy, Parfeniuk, Tember Blanche, BRYKULETS, DARISHA, Lely45, Женя Галич, Геля Зозуля, NAZVA та Макс Козаченко. Кожен виконав одну з композицій ADAM, надавши їй власного звучання. Вечір провели Вова Шумко та Лєра Мандзюк.

Між музичними номерами артисти згадували Михайла, ділилися історіями про дружбу з ним і спогадами, які залишилися далеко за межами сцени.

Особливе місце у програмі посіла родина музиканта. Син Михайла Марко долучився до концерту, допомагаючи з продажем пам’ятного мерчу. А кульмінацією вечора став вихід на сцену доньки Михайла — Ніли. Разом із артистами та багатотисячною аудиторією вона виконала пісню «Повільно», яку шість тисяч людей співали в один голос.

Серцем цього вечора стала дружина музиканта і героїня літньої digital-обкладинки INSIDER.UA Саша Норова. Вона виконала кілька танцювальних номерів разом із Мариною Круть та Lely45, а решту концерту провела біля сцени, проживаючи кожну композицію разом із виконавцями та глядачами. Найбільше ж, зізнається Саша, вона хотіла, щоб Міша побачив цей вечір.

«Коли я вперше почула наші з Мішею пісні в інших голосах, це було водночас і радісно, і дуже щемко. Саме тоді я усвідомила, що більше ніколи не заспіваю їх із ним наживо. Але водночас зрозуміла, що його музика продовжує жити. Моя маленька мрія перетворилася на вечір любові й добра. Я дуже хотіла, щоб Міша побачив цей концерт. Вірю, що він був цього вечора разом із нами. І якщо люди стануть трохи більше любити, обіймати одне одного й не боятися говорити про свої почуття — значить, усе було недаремно. Мішо, поглянь, скільки людей ти зібрав. Шість тисяч українців об’єднали твої пісні», — сказала Саша Норова.

Організаторкою концерту стала засновниця мультипростору «Де, Що, Інше» Тамара Уманська, яка вже багато років підтримує творчість ADAM.

«Ми з Мішею і Сашею творчо зростали поруч, зробили разом шість концертів, і я завжди вірила, що одного дня ми прийдемо до великих майданчиків. Ми навіть анонсували концерт у Палаці спорту, але, на жаль, Міша вже не встиг його побачити. Тому для нас було важливо подарувати людям те, про що він писав у своїх піснях, — любов. Ми дуже хотіли, щоб люди відчули цю енергію кохання та безмежного таланту Міші», — зазначила Тамара Уманська.

Женя Галич
DANTES
KOLA
Саша Норова, Lely45
BRYKULETS
Parfeniuk
Schmalgauzen
Саша Норова
Nazva
Марина Круть, Саша Норова
Vivienne Mort
Tember Blanche
DANTES

Фото: пресслужба артиста

Напередодні концерту ми запросили Сашу стати героїнею літньої digital-обкладинки INSIDER.UA.   Під час щирої розмови говорили про кохання, що стало музикою, сокровенну пам’ять, виховання дітей, непохитну віру та проєкт, народжений із чистих почуттів. А ще —  про складний шлях після великої втрати і про саму Сашу, яка сьогодні лише вчиться наново відкривати цей світ.

Сьогодні в мережі є чимало інформації про вас. А яка Саша Норова у вашому власному уявленні?

Дуже різна. Сьогодні настільки сильна, що можу впевнено сказати собі: «Я — молодець». Зараз вчуся жити по-новому. Подругам подеколи кажу, що я жінка-кішка, бо здається, ніби вже прожила щонайменше два життя.

Зараз вчуся жити по-новому.

Якою була Саша Норова до знайомства з Михайлом? І що з тієї дівчини досі бережете в собі?

До знайомства з Михайлом я палко мріяла про сцену. Батьки відпустили мене з маленького містечка до Києва навчатися хореографії. Я бачила своє майбутнє тільки в танці — прагнула присвятити йому все життя. А ще, як і кожна з нас, мріяла про справжнє кохання. Таке, як у кіно. І, мабуть, саме так воно й сталося.

Від тієї юнки я зберегла найголовніше — щиру любов до життя. А ще дуже люблю сміятися. Гадаю, саме це світло і вміння радіти дрібницям є в мені досі.

Ким був для вас Михайло у найширшому сенсі цього слова? Що поруч із ним ви відкрили в собі такого, про що раніше навіть не здогадувалися?

— Михайло був для мене всім: моєю душею, найближчим другом, чоловіком і найбільшим коханням.

Поруч із ним я відкрила в собі новий, невідомий досі всесвіт. Коли жінку по-справжньому люблять, вона розквітає — саме ця дивовижна трансформація відбулася зі мною: я відчула безліч нових внутрішніх граней. Але найцінніше — саме Михайло повірив у мій творчий потенціал і навчив мене співати.

Михайло був для мене всім.

Багато людей знають історію вашого кохання. А що було між вами такого, чого не бачив ніхто?

— Насправді люди багато чого не бачили, бо ми ніколи особливо не виставляли своє життя напоказ у соцмережах. Ми просто жили. Будували власними руками дім, разом викладали кахлі, фарбували стіни, саджали дерева й виховували дітей. Після гучних концертів завжди поверталися додому, де могли босоніж ходити по траві чи плавати в маленькому басейні. Це й було наше справжнє життя — просте, тихе та дуже щасливе.

Мені здається, не всі сокровенні миті мають належати публіці. Ми й так відкрили світові велику частину себе — через музику. Через наші пісні ми ділилися найголовнішим — любов’ю.

Це й було наше справжнє життя — просте, тихе та дуже щасливе.

Як з’явилася ідея концерту пам’яті?

Майже одразу після втрати Михайла. Я відчула гостру потребу, щоб його музика звучала й надалі. Щоб його пісні жили не лише в цифрових записах, а й пульсували наживо, голосами інших людей. Саме тоді й прийшло усвідомлення: вдихнути нове життя у ці мелодії можуть наші друзі-артисти. Так народилася ідея цього концерту-присвяти.

Що ви відчули, коли усвідомили, скільки українських артистів прагнуть долучитися до цього концерту? І що найважливіше ви хотіли б залишити в серці кожного глядача, який прийде цього вечора?

Мене до глибини душі зворушило, що майже всі виконавці погоджувалися одразу. Я писала: «У мене є мрія. Ти будеш?» І у відповідь читала: «Буду». Це було дуже цінно.

У такі моменти я ще більше пишалася Мішею. Бо зрозуміла: колеги хочуть долучитися не лише через його музику, а й через те, яким він був — справжнім творцем, поетом, музикантом і дуже доброю людиною. Я переконана: саме тому так багато людей погодилися розділити з нами цей вечір.

Найбільше мені хочеться, щоб у серці кожного глядача прокинулася любов. До життя, до рідних, до друзів, до коханих. Саме про це завжди була творчість ADAM. Мені щодня пишуть, що всі наші пісні — про найважливіше у світі. І я вірю, що саме цим всеохопним почуттям кожен гість сповниться на нашому концерті.

Найбільше мені хочеться, щоб у серці кожного глядача прокинулася любов.

20 липня Михайло мав би святкувати день народження. Яким цей день був у вашій родині?

Михайло любив свій день народження, але святкувати волів без пафосу. Йому не потрібні були фешенебельні ресторани чи світські раути. Повторював повсякчас: «Хто мене любить і хоче привітати — мої двері відчинені. У нашому домі завжди знайдеться і смачне частування, і тепле слово». Саме таким він був — дуже щирим і простим, за величезним талантом ховалася дивовижно справжня душа.

Саме таким він був — дуже щирим і простим.

Останній рік став для вас часом, коли довелося буквально заново вчитися жити. Що виявилося найскладнішим? І що сьогодні допомагає знаходити сили, щоб рухатися вперед?

Найважче — розплющувати очі вранці й щоразу усвідомлювати, що Міші більше немає з нами. Певно, це найтяжче — чекати людину, яка вже ніколи не прийде. Якщо чесно, сьогодні моє найскладніше випробування — просто щоденне життя без нього.

Сили рухатися вперед мені дають Бог, моя непохитна віра та присутність Міші, якого я щомиті відчуваю серцем. Мене тримають мої близькі, друзі, батьки. І, звісно, діти. Вони — моє світло та мій найголовніший стимул жити далі.

Якщо чесно, сьогодні моє найскладніше випробування — просто щоденне життя без нього.

Чи був момент, коли ви вперше відчули, що здатні знову дивитися в майбутнє? Що саме стало тим поштовхом?

Такого моменту ще не було. Наразі не відчуваю, що можу дивитися далеко вперед: обрій планування став зовсім іншим. Зараз живу короткими дистанціями й невеликими завданнями. Найбільший і найважливіший мій орієнтир сьогодні — концерт пам’яті Міші.

Наразі не відчуваю, що можу дивитися далеко вперед.

Якою мамою ви прагнете бути для своїх дітей і як ви говорите з ними про тата?

Для мене надважливо бути мамою, яка вміє слухати й чути своїх дітей. Ми нескінченно багато говоримо про тата. Згадуємо його тільки з невимовним теплом. Він був і є найкращим батьком — неймовірно добрим, веселим і безмежно турботливим. Я відчуваю, що він досі біля нас.

І я відчуваю, що він досі біля нас.

Ви багато сил віддаєте тому, щоб берегти створене разом із Михайлом. А чого сьогодні хочеться саме Саші Норовій?

Найбільше мені хочеться спокою. І тиші.

Якби через багато років хтось запитав: «Хто така Саша Норова?», що найважливіше ви хотіли б почути у відповідь?

Щоб люди сказали: «Саша Норова — муза Михайла Клименка». Наше кохання стало музикою. Воно назавжди закарбоване у мелодіях, які ми створювали. І для мене це найважливіше. Бо щоразу, коли хтось вмикатиме наші пісні, ми знову будемо разом — у кожній ноті, у кожному подиху.

Саша Норова — муза Михайла Клименка.

Автор фото: Василь Славінський