6 маловідомих фактів про Валентино Гаравані
Які ви могли не знати
Сьогодні культовому італійському дизайнеру Валентино Гаравані виповнюється 93 роки. З цієї нагоди ми зібрали шість маловідомих фактів про зіркового іменинника, які сформували його творче бачення й ставлення до моди.
Любов до мопсів
Поточна кількість мопсів в іменитого дизайнера – невідома. «Усе почалося з Меггі, їхньої матері, відтоді мені подобається звучання імен на літеру «М», – одного разу сказав він. Серед інших імен – Мілтон, Мод, Монті, Марго та Моллі. У документальному фільмі 2009 року «Валентино: Останній імператор» дизайнер заявив: «Мені байдуже на колекцію, мої собаки важливіші!». І підняв інтерес до іграшкових собачок на нові, небачені висоти.
Валентино уподобав червоний колір після відвідування опери
Знаменитий червоний відтінок Valentino для дизайнера має глибше значення, ніж просто яскрава барва. «Для будинку Valentino червоний — це щось більше за колір; це вічний символ, емблема, культова частина ДНК-бренду, його цінність», — зазначав він.
Захоплення червоним почалося ще в молодості Гаравані, після відвідин опери «Кармен» у Барселоні, де все — від костюмів до квіткових декорацій — було виконане в насичених малинових тонах. Згодом з’явився і фірмовий відтінок Pantone — яскраво-червоний з помаранчевим підтоном, який, за словами дизайнера, здатен зробити жінку центром уваги на будь-якому заході.
Одержимість сервіруванням столів
Коли мова заходить про вечірки, Валентино особливо прискіпливо ставиться до сервірування столу. 2014 року в інтерв’ю журналу New York Magazine він поділився своїми правилами: «Посадіть найстаршу людину — особливо, якщо це жінка — праворуч від себе, а інших гостей розміщуйте за ступенем важливості. Ніколи не саджайте подружжя поруч. Бажано навіть не за один стіл».
Декоруючи стіл з таким самим відчуттям розкоші, як і при створенні одягу, дизайнер приділяє особливу увагу деталям: квіти, шоколад, знайдені предмети — все це стає елементами сервірування. Проте білу скатертину він ніколи не використовує, надаючи перевагу ніжним відтінкам — блідо-жовтому, пилово-рожевому, пудрово-блакитному або нефрито-зеленому.
Цікаве захоплення
Валентино має особливу пристрасть до антикварних сервізів 1930-х років, зокрема, до виробів PK Silesia та Meissen. І в його колекції налічується понад 100 порцелянових тарілок. Він уважно підбирає посуд для сервірування столів на своїх розкішних вечерях, проте не менш охоче використовує ці самі тарілки, коли вечеряє на самоті перед телевізором.
Ненависть до власного одягу
Валентино захоплювався модою 1940-х, 50-х і 60-х років, однак відверто зневажав стилістику 1980-х — від масивних підплічників до «пудельної» хімічної завивки. Він навіть критикував власні моделі того періоду, відверто зізнаючись, що ненавидів сукні з 80-х, особливо, їхню непропорційність.
В юності Валентино закохався у кіно
У підлітковому віці Валентино мав старшу сестру, яку її хлопець на побаченнях водив у кіно. І Валентино вигадував, що він як брат має супроводжувати дівчину, аби запобігти будь-яким «непристойностям» на задньому ряду. Саме в кінотеатрі хлопець уперше побачив екранних зірок у розкішних сукнях — і тоді в нього зародилася любов до моди, що згодом визначила його майбутню кар’єру дизайнера.
Завдяки своєму професійному успіху, Валентино був удостоєний нагород у Голлівуді. Там він виконав і кілька ролей. Приміром, зіграв самого себе у популярному фільмі «Диявол носить Prada» та в документальній стрічці «Валентино: Останній імператор». Продюсером та режисером стрічки став Метт Тірнауер, спеціальний кореспондент журналу Vanity Fair.
Фото: Depositphotos
