«Віра перемогла страх»: Bonni Shine про стрімкий старт, амбіції й сумніви
За останній рік співачка Bonni Shine подолала шлях, який у багатьох артистів займає десятиліття: запуск сольного проєкту, чотири знакові релізи з відеороботами, стрімкий успіх і перші серйозні випробування. Проте за лаштунками визнання ховалася глибока внутрішня трансформація: боротьба із сумнівами, вимушена пауза та пошук нових сенсів, що зрештою привели виконавицю до цілісного переосмислення свого артистичного “я”.
У розлогому інтерв’ю для INSIDER.UA співачка відверто розповіла про старт кар’єри, моменти внутрішньої тиші та страх не виправдати власні очікування. Поділилася, як тримає удар перед критикою і агресією в соцмережах, освідчилася в особливій любові до джазу та описала трансформації, з якими увійшла у 2026 рік — як у нову главу свого життя та творчості.
За минулий рік ти пройшла шлях, на який у багатьох ідуть десятиліття. Що стало для тебе найбільшим відкриттям у собі як в артистці?
Дякую за це питання. Справді, минулий рік став для мене справжнім викликом: він був неймовірно плідним, натхненним і водночас дуже непростим. Запуск артистичного проєкту — це завжди стрибок у невідоме, де доводиться вчитися всьому з нуля. Мені досі важко повірити, що за такий короткий термін ми змогли вибудувати цілісну концепцію, зняти кілька потужних відеоробіт і записати знаковий матеріал.
Чи траплялися моменти внутрішньої тиші, коли ти свідомо зупинялася й запитувала себе: «Навіщо я все це роблю?» Яку відповідь ти знаходила в такі хвилини?
Таких моментів було чимало. Бо я з тих людей, які схильні піддавати сумніву кожен свій крок. Я, звісно, намагаюся позбутися цієї звички, але поки що шлях триває.
Щоразу, коли я запитувала себе «Навіщо?», відповідь виявлялася максимально простою: «Я роблю це, бо мені це подобається». Це мій ресурс. Я бачу й відчуваю, що моя творчість людям відгукується. Зрештою, я прийшла до важливого висновку: я можу сумніватися, але більше не дозволяю сумнівам себе зупиняти. Саме цей стан і є тією силою тяжіння, яка щоразу повертає мене до творчості та саморозвитку.
Чи знайомий тобі страх не виправдати власні очікування — не аудиторії й не індустрії, а саме свої?
Так, цей страх був майже фізично відчутним. Перед стартом ми з командою жили у шаленому ритмі: нескінченні зйомки, студійні сесії, записи, ефіри та репетиції. План був настільки щільним, що в певний момент з’явилося відчуття: якщо випаде бодай один гвинтик — розсиплеться весь механізм. Тоді я найбільше боялася підвести людей, які були поруч, але найдужче — підвести саму себе.
У підсумку так і сталося. Віра перемогла страх — і це, мабуть, те, що тримає мене завжди.
За пів року ти представила чотири повноцінні релізи з відеокліпами. Яка з цих робіт для тебе — за власними відчуттями — стала найуспішнішою і чому?
Якщо говорити про відчуття і реакцію аудиторії, то наразі найуспішнішим для мене став другий реліз — «Твоя». Саме він найсильніше відгукнувся слухачам.
Цікаво, що спочатку ми взагалі не планували випускати цю пісню. Фінальна версія народилася буквально за кілька днів до релізу — вона стала для мене символом ризику та довіри до невідомого. Зрештою, ця робота перетворилася на справжній емоційний вибух, а кліп став одним із моїх найулюбленіших, адже він ідеально зафіксував ту атмосферу та стан, які ми прагнули донести.
Чи був трек, який народжувався особливо складно — емоційно або технічно? Що саме в ньому давалося найтяжче?
Мабуть, найважче далася саме перша пісня «Ноти». Вона ввібрала в себе весь той страх і непевність, з якими я починала шлях. Усе було вперше: люди, студія, мій новий образ — усе здавалося незвичним і крихким. Я почувалася настільки незахищеною, що це передалося навіть на запис — голос тремтів, а інтонації ставали різкими й холодними поза моїм бажанням.
Може, це звучатиме парадоксально, але саме цей стан зробив трек чесним та передав мої справжні емоції.
Як ти сьогодні визначаєш свій жанр: це усвідомлений вибір чи постійний внутрішній пошук?
Сьогодні я позиціоную себе у межах попжанру, але з активним залученням суміжних елементів. Для мене поп — це надзвичайно гнучка ніша, яка дає простір для експериментів зі звучанням і сенсами.
Але я не вважаю це остаточним визначенням. Постійний внутрішній пошук — невід’ємна частина мого шляху. Бути артистом для мене — означає перебувати у безперервному русі: шукати нові звукові рішення, експериментувати з подачею та відшліфовувати власний стиль
Я змінююся, розвиваюся — і разом зі мною еволюціонує моя музика. Тому для мене це не просто вибір жанру, а свідомий внутрішній пошук, який ніколи не припиняється.
Який внутрішній стан ти проживаєш зараз після такого інтенсивного старту: більше спокою чи більше амбіцій?
Більше амбіцій, якщо чесно. Хотілося би ще гучніше й яскравіше заявити про себе, більше творити, знімати, шукати нові музичні й візуальні рішення.
Але якоїсь миті життя різко загальмувало мене фізично: я впала й травмувала коліно. Це була зупинка не лише в роботі, а й у звичному ритмі життя взагалі. Перші тижні я майже не могла ходити й опинилася в абсолютній тиші.
Цей час став для мене випробуванням і водночас заземленням. Він дав простір для аналізу й переосмислення всього, що відбувалося навколо. Зараз я повертаюся в процес із зовсім іншим самовідчуттям — як більш зібрана, усвідомлена та внутрішньо зміцніла версія себе.
Ти здобуваєш освіту джазової вокалістки. Чи є у твоїх планах — можливо, поки що як мрія — великий джазовий концерт або повноформатний альбом у цьому жанрі?
Насправді мене часто називають джазовою вокалісткою, але це не зовсім коректно. Я навчаюся за напрямком “популярна музика”, у який входить і джаз — і цьому жанру ми справді приділяємо багато уваги, оскільки він закладає потужну технічну базу.
Для мене особисто джаз — це окрема історія й глибока давня пристрасть. Я багато його слухаю, постійно надихаюся цією музикою; вона формує мій вокальний стиль та музичне мислення.
Я абсолютно впевнена, що прийде час і для джазового альбому, і для великого концерту. Мені імпонує ідея популяризації цього жанру в Україні, навіть попри те, що він поки не став масовим. Це музика, яка потребує особливого стану, і я хочу його транслювати.
У світі джаз звучить потужно й актуально, і мені дуже хочеться, щоб український джаз також мав простір, голос і подальший розвиток.
Як ти реагуєш на критику або негативні коментарі в соціальних мережах? Чи змінилося твоє ставлення до цього з часом?
Раніше мені здавалося, що хейт — це щось другорядне, до чого можна ставитися спокійно. Я була переконана: моя психіка до цього готова і такі речі мене не зачіпатимуть. І почасти це справді так: зауваження щодо зовнішності чи вокалу я сприймаю досить рівно, адже розумію, що це завжди суб’єктивно. Тобто кожна думка має право на існування, але не обов’язково має ставати моєю істиною.
Проте я виявилася зовсім не готовою до агресії, яка не має нічого спільного з критикою: до погроз і нездорових форм уваги з боку сторонніх людей. Це був складний досвід, який мене справді тригерив.
Спершу я намагалася йти на діалог, прагнула зрозуміти причину такої ворожості. Проте згодом стало очевидно: це марна трата ресурсу. Тож сьогодні я обираю просту і чітку позицію: я не взаємодію з агресією, а просто блокую й рухаюся далі.
Яку частину своєї особистості ти досі залишаєш за кадром для слухачів і чи відчуваєш готовність відкрити її?
Досі я показувала лише одну зі своїх сторін — ту, що була найбільш зрозумілою та безпечною для старту. Це був свідомий етап, своєрідна точка входу, з якої почалося наше знайомство.
Насправді ж у мені значно більше граней. Я планую розкривати їх поступово, тому впевнена: у мого проєкту буде багато різних епох. Кожна з них матиме власну естетику, звучання та візуальну мову.
Мені неймовірно цікаво спостерігати, як з часом слухач зможе зібрати ці фрагменти воєдино і побачити не окремий образ, а цілісну картину — ту, якою я є насправді.
З яким внутрішнім настроєм ти завершила минулий рік і заходиш у наступний: більше впевненості чи більше запитань до себе?
Минулий рік — це моя велика вдячність. Він став фундаментом для справді масштабного, допоміг мені відкрити нову себе та подарував зустрічі з людьми, які з’явилися поруч саме вчасно.
Порівняно з початком 2025-го, сьогодні я — інша людина. Більш впевнена, більш зібрана, точніша у своїх намірах і відчуттях. Я стала професійнішою, амбітнішою і нарешті чітко усвідомлюю, куди прямувати.
Я зайшла в цей рік із вірою і внутрішньою готовністю до змін. Відчуваю, що попереду — багато відкриттів для самої себе й важливих трансформацій, до яких я справді готова.
Чи відчуваєш ти, що 2026 рік стане для тебе новим етапом — з іншим звучанням, іншою подачею або іншим масштабом?
Так, абсолютно. Я дуже чітко відчуваю: 2026 — це не просто новий відлік у календарі, а повноцінна нова глава мого життя. Вона нерозривно пов’язана з моїм внутрішнім зростанням і тими трансформаціями, які я проживаю.
Зараз я готую нове бачення проєкту Bonni Shine: з іншим звучанням, свіжою концепцією та оновленою візуальною мовою. Це не про зміну заради зміни, а про еволюцію, до якої я доросла професійно та ментально.
Тому я з нетерпінням чекаю на все, що готує для мене цей рік. Вірю, що зможу гідно пройти цей шлях змін і презентувати слухачам по-справжньому сильний, якісний та чесний результат.
