«Не можу описати біль і пекло, через які я проходила»: Йоланда Хадід розповіла про життя з хворобою Лайма
Про боротьбу з недугою, симптоми та надії на світле майбутнє
Белла Хадід, її мама Йоланда та брат Анвар ніколи не приховували того факту, що у них хвороба Лайма – інфекція, яка найчастіше передається з укусом кліща. Однак ділитися подробицями про свою недугу зіркова сім’я не поспішала. У серпні 2020-го Белла все ж наважилася відверто розповісти про свою боротьбу з хворобою, опублікувавши ряд постів і сторіс в Instagram. А нещодавно наслідувала приклад моделі і її мама Йоланда. Телезірка дала інтерв’ю британському Vogue, в якому відверто розповіла про життя з хворобою Лайма. Наводимо найцікавіші фрагменти.
Що змусило говорили про хворобу публічно
«Я завжди кажу, що ми маємо перетворювати наші проблеми на посил. Ми з Беллою переконані, що не повинні використовувати наші соціальні платформи тільки для публікації селфі. Ми також намагаємося використовувати їх як гучномовець, щоб дати можливість висловитися тим, кого не чують. Говорячи публічно про вразливі сторони нашого життя, ми можемо підвищити ступінь поінформованості з цієї теми».
Про симптоми
«Серед моїх симптомів були сильна втома, затуманена свідомість, втрата пам’яті, труднощі з підбором слів, занепокоєння, безсоння, мігрень, біль у суглобах, м’язова слабкість, непереносимість яскравого світла, симптоми грипу, збільшення лімфатичних вузлів і невеликий параліч на обличчі – через усе це я почувалася дуже депресивно. Я з усіх сил боролася, щоб поводитися, як зазвичай, перед сім’єю і друзями, але разом з тим, як ситуація погіршувалася, від правди вже не можна було ховатися».
Чому навчив діагноз
«Моя десятирічна подорож була цілковитим кошмаром, але мій діагноз багато чому мене навчив у житті; про те, скільки терпіння і самовідданості потрібно, щоб вижити. Я не можу описати ту темряву, біль і пекло, через які проходила щодня. Деякий час мені взагалі не хотілося жити. Ця хвороба поставила мене на коліна. Багато ночей я хотіла померти і молилася, щоб просто позбутися болю. Якби не мої діти, мене б тут не було. Моя «нова нормальність» набагато повільніша і більше відповідає тому, хто я є. Я також навчилася любити своє справжнє «я» з усіма своїми недоліками».
Про життя з хворобою
«Моє життя далеке від досконалості, але я намагаюся зберігати баланс. Я намагаюся достатньо спати, їсти якомога більше натуральних продуктів, практикую йогу і медитую щодня. Я також сплю за допомогою пристрою, який взаємодіє з клітинами організму через світлодіодне підсвічування для управління здоров’ям. Завдяки поєднанню всього цього зараз я живу без більшості моїх хронічних симптомів».