Благодійність зсередини: як працюють фонди, куди йдуть 20% донатів і як відрізнити шахраїв?

Відповідають самі благодійники

Сьогодні, 29 листопада, відзначається #ЩедрийВівторок — глобальний рух, ініціатива, яка об’єднує українців навколо добрих справ. Цей день відзначається у більш ніж 100 країнах світу, а його батьківщина — США. Мета Щедрого Вівторка — розвивати культуру благодійності та показувати, що робити добрі справи легко та класно. #ЩедрийВівторок — це про єднання та участь людей, організацій, бізнесу, шкіл тощо. 

Цікавість до теми благодійності наразі безпрецедентно висока й близька буквально кожному українцю: ми щодня донатимо на потреби ЗСУ, на допомогу біженцям і переселенцям, жінкам і дітям, літнім людям, тваринам тощо. Наші стрічки та stories у соцмережах – суцільні збори на те чи інше.

Звісно, у бажанні допомогти ми прагнемо, щоб наші гроші потрапили в надійні руки, адже вистачає, на жаль, і випадків незаконних махінацій. Закономірно виникають питання: як працюють фонди, чи платять там заробітні плати та як відрізнити шахраїв від справжніх благодійників?

Ми вирішили, що на ці та інші запитання найкраще нададуть відповіді самі благодійники, тож розпитали у них, як все працює в некомерційній сфері. Своїми думками та досвідом з INSIDER.UA поділилися фахівці кількох українських благодійних фундацій різних напрямків діяльності, які давно себе зарекомендували:

Zagoriy Foundation
фонд, який розвиває культуру благодійності та підтримує спроможність некомерційного сектору в Україні
БО «Перспектива 21.3»
організація, яка захищає інтереси людей з порушеннями інтелектуального розвитку
БФ «Рідні»
місією яких є подолання сирітства та розвиток інституту сім’ї
БФ «Життєлюб»
фонд, який підтримує людей похилого віку

Чому, на вашу думку, люди висловлюють недовіру до благодійних фондів? За даними дослідження «Благодійність очима українців», ще у 2021 році довіра до БФ була посередньою. Хоча у 2022-му цей показник значно виріс, довіра до волонтерських об’єднань все ще вища. Не можна заперечувати, що дійсно є чимало ненадійних організацій.

Євгенія Мазуренко, СЕО Zagoriy Foundation: Довіра до благодійності в Україні — це дуже крихкий механізм, який постійно треба укріплювати. На противагу цьому, будь-який скандал чи шахрайство відкидає благодійний сектор та будує неправильні стереотипи навколо організацій. Так, раніше були скандали, пов’язані з благодійними фондами: створення фіктивних інституцій, організацій під вибори тощо. Це створило стигму, що фонди працюють нечесно. На мою думку, якщо б українці більше знали про роботу фондів та їхню перевірку, формувати довіру було б легше.

«Довіра до благодійності в Україні — це дуже крихкий механізм, який постійно треба укріплювати»

Але це також проблема того, що українська культура благодійності у процесі становлення, ми тільки будуємо сталу роботу, і перед нами ще багато викликів. Не можна порівнювати наш досвід з досвідом США, де культура дарування сформувалася набагато раніше.

Мар’яна Романяк, керівниця благодійного Фонду «Рідні»: Недовіра до благодійних фондів базується на риториці про «відмивання грошей» і з усіма пов’язаними стереотипами. Проте зараз ринок благодійності дуже змінився. Довіра населення збільшилась, а там, де є довіра, одразу з’являються люди, які хочуть використати таку довіру. Таких шахраїв почали затримувати відповідні органи, проте новини на таку тему одразу породжують додатковий страх щодо неналежного використання коштів усіма фондами. Але тут існує вихід: перевіряти на прозорість організації, яким допомагаєш.

Волонтери, у порівнянні з фондами, мають більше довіри, хоча будь-які надходження на особисті рахунки волонтерів — конфіденційна інформація, яку не можна отримати за запитом ззовні. Довіра і репутація без звітності не працює. Більш прозора система роботи з благодійністю — через юридичних осіб, а фонди якраз ними і є.

Ольга Соколова, менеджерка з комунікацій та фандрейзингу організації «Перспектива 21.3»: Певний час частина фондів в нашій країні була дійсно інструментом для позазаконних схем, це накладає свій відбиток. Й як ми знаємо, стереотипи формуються швидко і легко, а руйнуються довго і нудно. Перевірка фонду — це зусилля, тому легше по інерції сказати, що ти не довіряєш, аніж піти і перевірити, як працює фонд.

На жаль, корупційна історія в нашій країні ще не припинила існувати, і ми бачимо її наслідки. Через нестачу якісної взаємодії між фондами й донорами та відсутність прозорості, дуже легко перекласти досвід минулого сьогодні на всіх: «Не можу перевірити — відмивають гроші».

Тіна Михайловська, засновниця фонду «Життєлюб»: Шахраї, несумлінні підрядники та поганий сервіс є абсолютно скрізь. У будь-якій сфері, включаючи, наприклад, банківський сектор та релігійні громади. Сьогодні, коли вся інформація є в публічному доступі, кожен донор, меценат та волонтер має формувати власне ставлення до того чи іншого фонду. Так, це потребує особистого часу. Але будь-яка трансформація суспільства – це завжди інвестиція особистого часу.

«Маркери репутації: звітність, публічність, відгуки волонтерів та реципієнтів, можливість особисто побачити проєкт зсередини, ставши його учасником епізодично чи постійно»

У нашій країні культура благодійності лише формується, це нормальний етап її зростання та розвитку: первинна недовіра, бо «десь щось почув». Коли починаєш запитувати: «Який саме фонд? Що саме відмив і як це виявлено?» — виразної відповіді немає. З часом та розвитком культури благодійності цей стереотип втратить свій вплив і перестане формувати громадську думку.

На вашу думку, фонди, засновані знаменитостями, ефективніше збирають кошти? Чи вони викликають більше довіри?

Євгенія Мазуренко: Охоплення у соціальних мережах будуть точно вищі, але розповсюдження інформації і дія зі сторони аудиторії — це не одне й те саме, перше не гарантує друге. Я вважаю, що популярність та велика аудиторія — це, без сумнівів, перевага, але нею також треба правильно скористатися.

Ольга Соколова: З нашої достатньо критичної точки зору, на перший погляд, так. Вони можуть швидко зібрати кошти, але питання – чи ефективно та системно? Люди люблять селебриті, але наразі починає активно працювати інститут репутації і не кожна зірка може впоратися з ризиками, тому такий фонд, якщо він використовує тільки особистий бренд знаменитості, може зіткнутися із кризою зборів коштів через скандал, наприклад.

«Маленькі фонди, якщо вони ведуть постійну та якісну комунікацію, можуть бути ефективніше у зборі коштів, ніж зіркові»

Ми бачимо з практики, що навіть маленькі фонди, якщо вони ведуть постійну та якісну комунікацію, можуть бути ефективніше у зборі коштів, ніж зіркові. Але треба визнати, що момент довіри до зірок є, адже є ілюзія, що ти знаєш цю людину і швидше віддаш гроші ій, ніж умовному ноунейму.

Мар’яна Романяк: Блогери та медійні особи справді ефективніше збирають кошти, але виключно через охоплення аудиторії і тимчасову довіру. Аудиторія, що довго слідкує та щоденно витрачає час на споглядання життя інфлюенсера, охоче погоджується на всі його ініціативи, але чи довгостроковий такий кредит довіри? І які гарантії того, що ентузіазм інфлюенсерів триватиме довго? Треба чітко розуміти, які результати роботи і який подальший розвиток благодійної діяльності таких інфлюенсерів. Найбільшу довіру повинні викликати саме результати і проєкти фонду, його команда.

Тіна Михайловська: Якщо публічна особа прийняла рішення займатися системною благодійністю, не створюючи проєкт-одноденку, публічність – це класний стартовий капітал, який прискорює всі процеси та відчиняє багато дверей. Якщо репутація публічної особи має високий кредит довіри, швидкість розвитку буде ще вищою, що добре вплине на всі процеси діяльності фонду.

Багато хто думає: та як допоможуть мої 1-10-50-100 грн, який сенс у такому мізерному внеску? Й не робить його. Чи це дійсно так і мають вагу лише великі суми? 

Євгенія Мазуренко: Однозначно, ні. Кожен благодійний внесок має значення. Це вже довів не один збір під час війни. До того ж, зараз є організації, які закликають саме до маленьких донейтів, але регулярних. Наприклад, проєкт «Франка на фронт» пропонують кожен день віддавати лише 20 грн на благодійність, тим самим закривати збори будь-яких масштабів, адже в довгостроковій перспективі важлива системність, а не сума.

Ольга Соколова: В побудові нашої фандрейзингової стратегії ми керувалися простою математикою і ставили собі за мету мати 2000 людей з усієї України, які щомісячно зможуть донейтити нам по 100 гривень. В разі досягнення цієї мети, ми мали б повністю закритий бюджет на рік для роботи нашого Центру соціальної та трудової адаптації.

Середній чек наших фандрейзингових кампаній — 250 гривень. За період з травня 2021 року до серпня 2021 року ми змогли зібрати 600 тисяч гривень, включаючи разові донейти та підписки на щомісячний платіж. Ми мали трьох донорів, які дали нам великі суми, але для 300 тисяч гривень середній донейт був 150 гривень.

Мар’яна Романяк: Волонтерські збори чи донати на фонди – це акумульовані кошти, вони працюють тільки в синергії. Поодинокі пʼять гривень — це всього лише пʼять гривень, за які можна купити нічого. А ось пʼять гривень від ста людей — це пʼятсот, і цінність того, що можна придбати за них, набагато вища. Наприклад, ми з фондом «Рідні» запустили Patreon. Це працює так, що ти ніби донейтиш лише 100 гривень на місяць, але таких людей нас зараз 10, і їхня кількість зростає. А це щонайменше 1000 грн на реалізацію наших проєктів задля благополуччя дітей.

Тіна Михайловська: Сфера благодійності Європи та США залежить, здебільшого, від стабільних мікровнесків. Що це означає насправді? Людина обирає фонд чи проєкт, який хоче підтримати фінансово, та оформляє регулярний щомісячний внесок — свого роду благодійну передплату, середня вартість якої 5-10 доларів. Бюджети фондів наповнюються за рахунок масовості мікротранзакцій, і це дає чудовий, стабільний результат.

Українці дуже знецінюють значущість своїх 10-20-50-100 гривень, але дарма!

В Україні культура благодійності на початковому етапі формування, та українці дуже знецінюють значущість своїх 10-20-50-100 гривень, але дарма! Маленький, але стабільний внесок у благодійний проєкт – класна інвестиція у великі зміни нашого спільного майбутнього.

 Ті самі 20%, які благодійні фонди витрачають на адміністративні витрати: розкладіть, будь ласка, «по полицях», як і чому це влаштовано?

Євгенія Мазуренко: Некомерційні організації мають право витрачати до 20% надходжень на адміністративні витрати. Це ті кошти, які допомагають фонду працювати. Варто пам’ятати, що команди організацій переважно працюють full-time, як бізнес-сфера чи державний сектор. Цілком логічно, що люди отримують зарплату за свій час, знання та досвід.

Діяльність фондів та організацій — це не додатковий проєкт у вільний час, для більшості це повноцінна робота, яка, звичайно, має оплачуватися. Також до адміністративних витрат відносяться оренда приміщень – офісів чи складів, закупівля канцелярії тощо.

Ольга Бокало, головна бухгалтерка благодійного Фонду «Рідні»: Багатьох справді дивує те, що благодійні фонди мають право використовувати 20 % бюджету на адміністративні витрати. Важливо тут розуміти, що фонд — це не одноразова акція, це системна робота професійної команди задля якісних змін у суспільстві. В нашому фонді працюють люди, які є експертами у своїй сфері, які навчаються задля покращення своїх знань і застосування їх в проєктах фонду. Звісно, кожна людина, яка щодня якісно виконує свою роботу, повинна отримувати заробітну плату.

«Фонд — це не одноразова акція, це системна робота професійної команди задля якісних змін у суспільстві»

Тіна Михайловська: Давайте розберемося, що є ресурсом, з якого формуються ті самі 20%. Таким ресурсом ​​є залучені на благодійні потреби гроші. Існує думка, що фонди залучають багатомільйонні контракти і на рахунки благодійних організацій гроші течуть рікою. Насправді фонди часто залучають ресурси не в грошах.

Продуктові набори, засоби гігієни, медикаменти, освітні програми, програми працевлаштування —  все це залучається як продукція. Менеджери ведуть комунікацію з брендом, щоб отримати 10 тонн якогось корисного товару, фонд оплачує логістику доставки, зберігання, розподіл. Це гарний, ефективний кейс допомоги, але це не гроші на рахунок. Як із цього виділити 20% на прямі адміністративні витрати? Ніяк.

Тепер про 20%. Відповідно до законодавства про благодійність, 20% на адміністративні витрати можна витрачати лише у випадку донатів, які не були адресними. Тобто, якщо людина відправила анонімний донат у фонд і не вказала його цільове призначення – 20% можуть бути використані для адмінвитрат. Якщо цільове призначення вказане – ні.

Відповідно до законодавства про благодійність, 20% на адміністративні витрати можна витрачати лише у випадку донатів, які не були адресними.

Контракти з великими донорами одразу формуються та обговорюються з урахуванням 20% адмінвитрат. Ця сума не віднімається від загальної суми контрактів, а нараховується зверху. Тобто якщо сума проєкту 100 000 гривень, то з урахуванням погодженого відсотка адмінвитрат, фінальна цифра контракту виглядатиме як 120 000 гривень.

Тепер пропоную порахувати. Наприклад, за рік якомусь фонду вдалося залучити нецільові кошти на суму 10 мільйонів гривень. 20% – це 2 мільйони. Ділимо на 12 місяців і отримуємо суму в 166 000 грн, з якої потрібно виплатити зарплати 10-12 співробітникам – юрист, бухгалтер, водій, фандрейзер, кілька менеджерів, менеджер з комунікацій тощо, а також сплатити оренду офісу, комунальні витрати, оренду складу, паливо, рекламу адресних зборів й не тільки. При цьому, щоб залучити 10 мільйонів у грошах, потрібно дуже багато і вдало працювати у цій сфері, де відмов набагато більше, ніж реальних результатів.

Читать также

Наомі Кемпбелл на пʼять років заборонили благодійність

Скільки в середньому складає заробітна плата робітників фонду — від директора до звичайного працівника?

Євгенія Мазуренко: На мою думку, некомерційні організації мають прагнути до конкурентоспроможних заробітних плат. Так, спільні цінності та бажання ставати change-makers впливають на рішення йти працювати в благодійність, але кожен з нас хоче гідну оплату своєї праці. Заробітна плата залежить від досвіду співробітника, посади, його обов’язків. Ми прагнемо тримати зарплати відповідні ринку, щоб люди мали повноцінну мотивацію вкладати свої ресурси в роботу, виконувати її якісно та стало. Це також допомагає уникнути «потоку кадрів».

Як керівниця, я завжди наполягаю, щоб моя команда відпочивала на вихідних, ходила у відпустку та мала своє особисте життя поза роботою. Адже тільки так можна уникнути вигорання.

Зайнятість команди — full-time: з понеділка по п’ятницю з 10 до 19 ми в роботі. Ми завжди раді, якщо наша команда прагне навчатися та вдосконалювати свої знання. Питання додаткових курсів чи навчальних програм ми обговорюємо з кожним індивідуально. Як керівниця, я завжди наполягаю, щоб моя команда відпочивала на вихідних, ходила у відпустку та мала своє особисте життя поза роботою. Адже тільки так можна уникнути вигорання та мати ресурси для ефективної роботи. В благодійній сфері це критично важливо.

Ольга Бокало: В середньому, фонд оплати праці у нас складає 10% від усіх витрат. Зарплата є середньоринковою у даній сфері роботи. Щодо інших важливих витрат, які можуть лягати на бюджет фонду — це відрядження, навчання команди, юридичні та аудиторські послуги, нотаріальні послуги та обов’язкові платежі до бюджету. Усе це сприяє якісній та системній роботі команди.

Тіна Михайловська: Усі співробітники фонду одержують абсолютно ринкові зарплати. Ми любимо професіоналів, залучаємо найкращих фахівців і не вважаємо, що робота в секторі системної благодійності має бути схожа на чернече подвижництво, коли люди світяться від доброти та живляться сонячним світлом. Ні, будь-який системний результат— результат роботи команди професіоналів.

Ми не вважаємо, що робота в секторі системної благодійності має бути схожа на чернече подвижництво, коли люди світяться від доброти та живляться сонячним світлом.

Однак, вартість цієї команди вища, ніж 20% на адміністративні витрати. Тому ми закриваємо питання адмінвитрат завдяки підтримці прогресивних меценатів, наших однодумців, які йдуть нам на зустріч, надаючи пожертви послугами – наприклад, оренда. Також є волонтери, які допомагають фонду добровільно, тобто не отримуючи зарплати.

Які саме професіонали зазвичай задіяні в роботі фундації?

Євгенія Мазуренко: В благодійності такий самий принцип, як і в бізнесі: спеціалісти залежать від фокусу діяльності та масштабів організації. Як на мене, важливо мати в команді менеджера проєктів, фінансового менеджера та комунікаційного менеджера. Це така собі «мінімальна база», з якої вже можна розростатися. Наголошую, що це критичний мінімум, я вважаю, що для якісної роботи також необхідні програмний менеджер, SMM-спеціаліст, менеджер з партнерств. Також можна знайти консультанта чи спеціаліста на аутсорсі. Наприклад, часто потрібна консультація юриста, тож якщо організація ще невелика, можна брати окремі консультації.

Зоя Жерельнікова, PR-менеджерка Zagoriy Foundation: Все залежить від специфіки роботи фонду. Наприклад, якщо організація збирає кошти (займається фандрейзингом) — важливо мати фандрейзера, спеціаліста, який має відповідний досвід роботи. Від напрямків роботи залежать запити щодо команди. Але, як на мене, приклад Євгенії з бізнесом дуже влучний: кожна організація індивідуальна, тож і команди різні.

«Від напрямків роботи залежать запити щодо команди. Кожна організація індивідуальна, тож і команди різні»

 

Ольга Соколова: Про «мінімальну базу» вище вже сказали, також для комунікаційних активностей важлива підтримка дизайнера. В нашому випадку (БФ «Перспектива 21.3») ми маємо команду вчителів та соціальних працівників, методистку та мріємо про тільки нашого психолога!

Мар’яна Романяк: Керівник фонду може називатися по-різному: «президент» чи більш бізнес-назва «CEO». Back office завжди складається з бухгалтера, юриста, фінансиста. Деякі фонди користуються послугами бухгалтерів out-source , проте враховуючи специфіку благодійної сфери, ми б не радили такий підхід. Штатні юрист та фінансист є плюсом. Та є фонди, які не мають таких посад і частково заміщують спеціалістів за рахунок pro bono партнерства з відповідними фахівцями.

Також фахівці з PR та комунікацій вважаються бек-офісом організації, адже залучені до всіх проєктів і всіх аспектів діяльності фонду. Вони є важливі в процесі роботи, адже завдяки правильній комунікації, фонди мають змогу збільшувати рівень довіри до себе, комунікуючи про свою діяльність, публікуючи звітність. Це зі свого боку дає змогу залучити партнерів та благодійників для підтримки діяльності.

«Проєктні менеджери — основна рушійна сила благодійної організації, вони є фактичними «руками» реалізації проєктів»

Важлива складова сталої діяльності фонду — менеджер з фандрейзингу. Він наявний у фондах, які не мають сталих партнерів, але готові до ефективного розширення штату працівників для залучення додаткових коштів. Проєктні менеджери — основна рушійна сила благодійної організації, вони є фактичними «руками» реалізації проєктів.

Тіна Михайловська, засновниця фонду «Життєлюб»: Наразі штат «Життєлюбу» – 25 осіб. За час війни програми фонду зросли у 10 разів, ми запровадили національні проєкти, відкрили хаби у Запоріжжі та Харкові, запустили великий гуманітарний хаб у Києві. Це стрімке зростання лягло на плечі команди, яка зараз працює понаднормово. Розширити її ми не можемо, але я дуже вдячна своїм людям за те, що «вивозять» цей величезний обсяг роботи!

Які поради ви дасте, щоб пересічному українцю переконатися у благонадійності та чесності певного фонду?

Зоя Жерельнікова: Надамо короткий чек-ліст:

• Перевірити, чи зареєстрована організація. Кожна організація має бути офіційно зареєстрована, знайти цю інформацію можна на сервісі YouControl. Також там вказаний власник організації;
• Перевірити сайт організації. Чи коректна адреса сайту, чи є інформація про попередню діяльність, чи вказані офіційні реквізити для платежів, чи є контактні дані та інформація про команду/засновників;
• Перевірити соц мережі організації. Як давно ведуться соціальні мережі, чи є схожі сторінки, чи є контактна інформація, чи звітує організація;
• Чи реагує організація на ваші запити. Не соромтеся написати, поставити питання щодо звітності та використання коштів.

Любов Матвейченко, радниця з юридичних питань благодійного Фонду «Рідні»: Перш за все необхідно перевірити сайт та соціальні мережі благодійних фондів. Насамперед, вас повинна зацікавити інформація стосовно звітності та статутних документів таких фондів. Переважно фонди викладають свою річну звітність, де ви знайдете інформацію про реалізовані проєкти, результати діяльності, фінансову звітність, ключових осіб організації. Крім цього, почитайте на сайті про історію, дізнайтесь, як довго працює фонд, які проєкти він реалізовує.

Подивіться, хто є партнерами фонду. Додатковим плюсом буде, якщо засновники, директор чи працівники фонду – медійні, не приховують своєї залученості в роботу фонду та активно про нього комунікують. І обов’язково перевірте, чи організація не є клоном більш відомого фонду, чи відповідає повністю найменування такої організації найменуванню організації, яку ви перевіряєте.