Fashion Fetish: актриса Наталка Денисенко та її пристрасть до білого кольору
Чим марять українські світські модниці, як збирають свої колекції та з чим поєднують улюблені речі, ми показуємо у рубриці Fashion Fetish. Її новою героїнею стала акторка театру, кіно та дубляжу Наталка Денисенко, негласною візитівкою якої стали вбрання білого кольору. Єдиний випадок, коли зірку можна побачити у іншій кольоровій гаммі, – зйомки у кіно-, телевиробництві. У буденному та світському житті ця леді – завжди у білому.
Яка твоя найбільша модна пристрасть і чому?
Мій фешн-фетиш у гардеробі – не річ і навіть не аксесуар, це колір. Вечірні вбрання, повсякденний одяг, сукні, спортивні костюми, взуття, верхній одяг, аксесуари – 95% мого гардеробу складається з білого кольору. Інші ж 5% – з бежевого, зеленого, молочного відтінків. З чорного – тільки гольф та білизна, навіть жодного взуття немає темного – такого практичного кольору для більшості людей! (сміється)
Як у тебе з’явився цей фетиш?
Трошки занурю вас в історію кольорів мого гардеробу. (сміється) Коли я навчалася у восьмому класі, любила речі чорного кольору, і навіть нігті малювала чорним лаком. У той час у мене була псевдоподружка, яка постійно критикувала мене за це: «Ти ж дівчинка, вдягни щось гарне». Відтоді я стала купувати речі яскравих кольорів, тому у наступні роки вигляд у мене був як у папуги! (сміється) І тільки у підлітковому віці я замислилася над тим, що ж реально мені подобається в одязі? Виявилося, білий колір. Відтоді в моєму житті наступила «ера» білих речей.
Й досі пам’ятаю момент, коли під час навчання на театральному, і в сніг, і в дощ я завжди виходила з гуртожитку з ніг до голови у білому, і одногрупники піджартовували над цим: «О, наречена вийшла»… Якимось чином це вплинуло на мене і я почала носити більш практичні речі, а не лише світлих відтінків. І тільки подорослішавши, зрозуміла, що не маю підлаштовуватися під думки оточуючих. Тож, свій звичайний гардероб я повністю змінила на «білий».
Власні лайфхаки, як носити білі речі максимально практично?
Ну, просто звикнути їх носити! (сміється) Я, наприклад, у таких речах ходжу усюди: і у магазин, і на дитячий майданчик і на світські раути. Розкрию вам секрет, що білі речі не потрібно прати частіше, аніж одяг інших кольорів. Оскільки всі мої речі білі, то я перу їх за один раз, що дуже зручно, до речі!
Звичайно, тональний крем чи будь-яку іншу пляму набагато більше видно на речах білого кольору, але я вже звикла до цього. Є у мене такий лайфхак перед пранням: якщо з’явилася пляма від тонального крему, її треба намастити міцелярним гелем (це така піна для вмивання) і просто як зазвичай прати цю річ у машинці. Якщо міцелярний гель закінчився, то можу запрати ці плями звичайним господарським милом! Ще можна купити кисневий порошок – також допомагає вивести плями з білого. Для іншого роду плям у мене є різні відбілювальні засоби всім нам відомих брендів.
Скільки екземплярів уже налічує твоя «біла» колекція?
Ох, дуже важко порахувати саме кількість білих речей. Наприклад, щодо аксесуарів: з десяти моїх сумок сім – світлого кольору, так само і більшість взуття.
Найдорожчий екземпляр у колекції?
Це біла сумочка Chanel. Тоді я купувала її за 3500 доларів – це велика сума для мене як кілька років тому, так і тепер. Просто тоді сталося так, що я швидко і легко заробила кошти, тож вирішила витратити їх на таку омріяну покупку. Я закрила цей гештальт і відтоді вже не хочу купувати такі коштовні речі! (сміється)
У цієї покупки є ще певний символізм для мене. Під час навчання в КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого по спеціальності «Диктор та ведучий програм телебачення» я робила відео дипломної роботи на тему «Люди, які змінили світ» – про видатну Коко Шанель. Ця жінка зробила неоціненний вклад у життя всього світу та беспосередньо у життя жінок. Я так пройнялася історією Шанель, що вирішила: мати сумочку її бренда – честь для мене!
Чи траплялися цікаві або курйозні історії, пов’язані з придбанням улюблених речей?
Щоразу, коли я планую купити якусь брендову річ білого кольору у баєрів, мені завжди відповідають: «Наталочка, це не повністю біла річ, а з рожевим відтінком – майте на увазі» чи «Наталочко, цієї сумки у чистому білому кольорі немає»… Вже всі знають, що я без білого – не я! (сміється)
Вже всі знають, що я без білого – не я!
А ще дуже кумедно, коли мене запрошують на різні ток-шоу, телевізійні програми, і гостьові редактори перед зйомками пишуть мені: «Будь ласка, не надягайте білі речі у кадр»… На що я завжди відповідаю їм, що окрім білого у мене практично немає речей іншого кольору. Просто на знімальному майданчику освітлювальні прибори зазвичай засвітлюють білий одяг, і це чи не табу… Тож, на такий випадок відшуковую у своєму гардеробі «п’ятдесят відтінків білого» – наприклад, бежевий чи молочний. (сміється)
Де зазвичай знаходиш свої «фетиші»? Це заплановані покупки чи спонтанні?
Якщо я бачу річ, яка повністю відповідає моєму стилю, я можу купити її спонтанно. До прикладу, так було із літнім костюмом бренда ZARA. Я побачила його в онлайн-магазині й одразу вирішила купити. Виявилося, що мого розміру не було в онлайні, тож, я зірвалася і через усе місто поїхала до фізичного магазину, аби ніхто до мене не встиг придбати цю річ. Це скоріше був виняток із правил, бо зазвичай я не роблю імпульсивних покупок.
Переважно я складаю список речей, яких мені не вистачає, й тоді і купую їх. Цьому посприяло моє спілкування з одним стилістом, який пояснив мені, що не треба купувати дорогу вечірню сукню, якщо я вдягну її лише один раз. Краще вкладатися у ті речі, які будуть потрібні на щодень, – спортивні костюми, кофтинки, штані. Тож, відтоді я продумую свій образ зазделегідь.
Що у твоєму віш-листі найближчим часом?
Нещодавно я озвучила головну героїну мультфільму «Мавка. Лісова пісня». Головний наряд Мавки – біла приталена міні-сукня, яка ще й напівпрозора й з листям папороті. Я одразу кинула око на цей образ, і тепер хочу відтворити його у реальному житті. Найближчим часом планую пошити таку сукню в улюбленому локальному ательє Polozova Studio. Це була така омріяна роль для дубляжу, що це вбрання стане символом моєї спорідненості з Мавкою в усіх сенсах.
Що робитимеш, якщо улюблений фетиш геть вийде з моди?
Справа у тому, що білий колір – це не модний колір взагалі. Він і зараз не у трендах, та й не був. Не пам’ятаю жодного разу, коли б інститут кольору Pantone кольором року обрав білий! (сміється) Тож, я просто ношу те, що обожнюю, навіть якщо воно не відповідає трендам. Допускаю лише таку думку: якщо я закохаюся у якийсь інший колір, тільки тоді можу позбавитися свого «білого» гардеробу.
Чи є у тебе ікони стилю? Хто та чому?
Із акторок мені дуже імпонує Блейк Лайвлі – як на мене, вона дуже стильно вдягається! Обраний одяг повністю відповідає її способу життя, образу, кольоротипу. А ще я десь прочитала, що вона самостійно підбирає собі усі образи. Я така ж, після кількох консультацій зі стилістами. (сміється)
Які бренди тобі особливо імпонують, а які – ніколи не одягнеш?
З впевненістю скажу, що найкращий одяг – made in Ukraine. Багато моїх подруг, які проживають у США чи Китаї, кажуть, що якщо вони вдягають щось вітчизняного виробництва, люди завжди цікавляться тим, що це за дизайнер – навіть якщо це вбрання з маленького українського магазинчику. Тож, більшість речей я замовляю саме українського виробництва. Якщо ж говорити про бренди класу «люкс» – мені імпонує Chanel.
Точно ніколи не вдягну речі російських брендів – навіть якщо за це мені пропонуватимуть мільйонні рекламні контракти. І наразі мене «відвернуло» від тих брендів мас-маркету чи «люксу», які не вийшли з російського ринку.
Як відрізняється твій стиль на роботі та у звичайному/світському житті? Чи змінився гардероб під час війни?
У повсякденному житті я віддаю перевагу спортивним костюмам та зручному взуттю. Це для мене особливо важливо, коли я їду на зйомки чи з них, бо після 12-годинного робочого дня комфорт – перш за все. У світському житті ж намагаюся здебільшого вдягати речі класичного стилю – вишукані сукні чи жакет із брюками, взувати підбори. Єдине, що є спільним у моїх рутинних та світських виходах – білий колір.
Під час війни мої вподобання у стилі зовсім не змінилися. Коли я тікала з Києва, взяла із собою спортивні костюми, светри – знову ж таки, білого кольору. Навіть коли у цей період я їхала на похорон актора Паші Лі, у мене не було речей чорного кольору – вдягла щось у бежевих тонах. Тоді критики на свою адресу я не чула, оскільки всі присутні розуміли: кожен вдягнув те, що встиг прихопити з собою із домівки. Звісно, я попросила у всіх вибачення за це, але такому казусу, на жаль, було місце під час війни. Після цього я придбала чорний светр – на подібні невтішні життєві випадки, та сподіваюся, що я його ніколи не дістану з шафи.
______________________________________________
Фото: Наталія Саніна
Макіяж: gely.mua
