Коли мода стає мовою пам’яті та сили: чим вразив третій день Ukrainian Fashion Week SS’26
Третій день довів: українська мода сьогодні – це не лише про красу. Це про пам’ять і спадщину, про свободу й тендітність, про сльози і відвагу.
Ірена Вінцюк
раціональна стилістка, лекторка академії стилю та дизайну Андре Тана, запрошена авторка в Marie Claire, засновниця благодійного проекту перевтілень «Сталева Врода»
Третій день Тижнів моди розпочався з тихого і водночас голосного жесту – концептуальної експозиції Grans de Verre «Шлях до жінки».
У залах, перетворених на галерею, чотири інсталяції відкривали палітру жіночності: від тендітної вразливості й тілесності до внутрішньої сили, свободи та сексуальності.
Інтерактивні коди переносили у світи справжніх історій, відео та зізнань жінок. Це була не просто колекція – це було відчуття присутності, де кожна жінка могла побачити себе.
У Музеї декоративного мистецтва своїм голосом заговорив бренд RITO, який презентував колекцію, натхненну творчістю Ганни Собачко-Шостак: художниці, що вигадувала квіти-птахи й квіти-рибки, вдихаючи у них архетипи народної культури.
Центральним образом став джемпер із мотивом «Квітки-редьки» – складна вишивка, народжена понад 30 годинами ручної праці. Презентація у музеї стала більше ніж показом – це був перформанс, де авангардне минуле зустріло сучасність, а тканина перетворилася на полотно пам’яті.
Далі у стінах Мистецького арсеналу пройшли покази брендів Nazarelli, JJSQUEE, Cover, KHRYSTYNA RACHYTSKA, C.ICON, TONiA та VOROZHBYT&ZEMSKOVA, а також експозиційні презентації Samokish та Diieva.
Та навіть у святі краси нагадала про себе війна: затяжна повітряна тривога змусила організаторів скасувати один із показів. Це був момент тиші, коли всі усвідомили, що навіть тут, серед світла софітів і оплесків, ми живемо у країні, де кожен день переплетений із трагічною реальністю.
Але після відбою вечір таки мав своє особливе продовження: в ошатних залах Fairmont Hotel відбулася презентація нової колекції Andreas Moskin «Жити назустріч», створеного у партнерстві з платформою реінтеграції ветеранів та ветеранок.
Колекція, розділена на чоловічий та жіночий блоки, стала символом єдності й стійкості. Найзворушливішими були хвилини, коли ветерани виходили до залу: іхня хода була мовою сили, а одяг – інструментом присутності, інклюзивності та нового бачення моди у воєнний час.
Зала вибухнула оплесками, обіймами й сльозами, які перетворили цей вечір на свідчення справжнього життя – крихкого, але незламного.
Третій день довів: українська мода сьогодні – це не лише про красу. Це про пам’ять і спадщину, про свободу й тендітність, про сльози і відвагу. Це про життя, яке триває назустріч.
