Між пам’яттю і сяйвом: як минув другий день Ukrainian Fashion Week SS’26
День, що завершився сяйвом, але розпочався з коріння. А між ними — ціла історія, у якій кожен показ звучав як окремий голос великого хору під назвою Україна.
Ірена Вінцюк
раціональна стилістка, лекторка академії стилю та дизайну Андре Тана, запрошена авторка в Marie Claire, засновниця благодійного проекту перевтілень «Сталева Врода»
Другий день Тижнів Моди у Києві розгортався як подорож — від тиші бібліотечних стін до яскравих софітів вечірнього показу. Це був час, у якому зійшлися історія й сучасність, пам’ять і фантазія, а мода перетворилася на голос — ніжний і рішучий водночас.
Початок був особливим: GAPTUVALNYA відкрила двері Національної медичної бібліотеки колекцією «Русалка Дністрова». Дизайнерка Наталя Гергелюк звернулася до альманаху 1837 року, що пробудив національну свідомість українців у добу Австро-Угорської імперії і став першим друкованим виданням українською мовою на західноукраїнських землях.
У тканинах з льону та шовку, у вишитих лататтях і русалках оживало минуле, яке ще раз нагадувало: культура й мова — це коріння, що тримає на плаву навіть найтендітнішу квітку.
На додачу до колекції гості отримали подарунок — книгу «Українські голоси», створену у співпраці з літераторкою Вірою Агеєвою. Це був момент, коли слово й мода злилися у єдиний акт культурної пам’яті.
Згодом Мистецький Арсенал став серцем подій. Тут лунали панельні дискусії про інклюзивність, функціональність та екологічність, а на подіумі одна за одною розкривалися нові історії.
Дар’я Донець у своїй колекції I’m Every Woman зібрала палітру жіночності — від легких суконь зі шифону до драматичних атласних форм. Це була симфонія голосів, різних за тембром, але єдиних у хорі.
Віктор Анісімов створив колекцію, в якій відчувалася тінь воєнного сьогодення. Вона виросла з роботи над гардеробом для Володимира Зеленського, але виходила далеко за межі форменого одягу. Чорна постать на руїнах — не драматичний пролог, а буденність, яку ми навчилися носити.
51 образ колекції був водночас простим і багатошаровим: туніки, шорти-трансформери, тканини з фактурою перев’язочного матеріалу — ніби натяк на фізичне й емоційне відновлення.
Nick Kichkar презентував колекцію про жінку у подорожі — вільну, загадкову, елегантну.
А випускниця школи School of Art and Craft та переможниця грантової програми UFW та United for freedom, Соломія Гриньків, дебютувала з власною колекцією, ставши голосом нового покоління українських дизайнерів.
Окремої уваги заслуговує повернення бренду Marchi, який десять років не виходив на подіум Ukrainian Fashion Week. Цього разу дизайнери представили колекцію, створену у співпраці з Kronenbourg 1664. Тут мінімалізм переплітається з французьким шиком, а архівні зимові пуховики та технічні тканини трансформуються у легкі об’ємні силуети.
Головним матеріалом став парашут — метафора польоту, легкості й радості моменту. Це було справжнє оновлення коду бренду, яке зберегло впізнаваність і водночас відкрило нову сторінку.
Ще одна важлива подія дня— колекція Yuliya Kros «Ambitions». Дизайнерка Юлія Перекрьостова залишила вірність ДНК бренду, але загострила увагу на функціональності та інклюзивності одягу.
Знакові крої блейзерів і брюк тепер переходять і в чоловічу лінію, символізуючи гендерну синергію. Деконструкції, трансформації та варіативність дозволяють носити одяг по-різному, роблячи його адаптивним до будь-якого контексту.
Втім, простір Арсеналу жив не лише показами.
Тут відкрили виставку портретів українських дизайнерів і фахівців fashion-індустрії, які нині служать у Збройних силах. Їхні обличчя, серйозні й світлі водночас, нагадують: українська мода сьогодні твориться на двох фронтах — подіумі та полі бою.
Окремою точкою тяжіння стала експозиція Христини Рачитської «Я Є!».
Понад 500 вишиваних сорочок, зібраних у її архіві, — це не просто речі. Це голоси жінок, які жили, любили, співали, і залишили себе у спадок. Кожна сорочка — як тихе зізнання у вічності, як лист із минулого, що доходить до нас сьогодні.
А ось фінальним акордом насиченого дня для модної індустрії став показ бренду Santa, який розсташував гостей та друзів бренду в мальовничому саду біля озера ресторану «Прага», і цей неймовірний пейзаж став сценою для нової естетики сяйва. Тут блиск перетворювався на світло, яке делікатно підкреслює присутність жінки.
Засновниця бренду Яна Станіславська надихалася голлівудським кіно, але у її колекції кіно зустрілося з реальністю: жінка в ній не грає роль, вона — головна героїня власного життя.
Другий день Ukrainian Fashion Week довів: українська мода сьогодні — це не тільки тренди та тканини. Це розмова про пам’ять і майбутнє, про внутрішню силу й красу, яка залишається навіть тоді, коли світ здається крихким. Це день, що завершився сяйвом, але розпочався з коріння. А між ними — ціла історія, у якій кожен показ звучав як окремий голос великого хору під назвою Україна.
