«Моє життя було неповним до Амаль»: Джордж Клуні – про шлюб, аварію та суїцидальні думки
Рідкісне інтерв’ю актора
Протягом довгих років Джордж Клуні залишався одним з найбажаніших холостяків Голлівуду, поки в 2013 році він не зустрів Амаль Аламмудін, на якій одружився через рік. А в недавньому інтерв’ю журналу GQ Клуні зізнався, що до зустрічі з дружиною був впевнений, що він все життя буде самотній.
«Я думав, що ніколи не одружуся і у мене не буде дітей. Я думав, що буду працювати, у мене є чудові друзі, моє життя насичене, у мене все добре. Але я не знав, наскільки воно було насправді неповним, поки не зустрів Амаль. А потім все змінилося. І я подумав: «Насправді в моєму житті було так багато порожнечі», – зізнається актор.
Клуні зізнається, що шлюб сильно змінив його самого та його життя: «Я ніколи раніше не був у стані, коли чиєсь життя було важливішим для мене, ніж моє власне. А потім з’явилося ще дві людини, маленькі й потребують, щоб їх годували».
Посмотреть эту публикацию в Instagram
У розмові з журналістом Джордж Клуні також згадав і про стару травму, яку отримав ще в 2005 році – на знімальному майданчику фільму «Сіріана» він пошкодив тверду мозкову оболонку. За словами актора, перші чотири місяці після події він лежав удома, пив знеболюючі та замислювався про самогубство. Незабаром моральний стан зірки стабілізувався, проте в 2018 році Клуні потрапив на мотоциклі в аварію, яка допомогла усвідомити йому багато речей:
«Від удару я злетів, перекинувся й приземлився на руки та коліна. Якщо ви зробите подібне 100 разів, можливо, одного разу ви зможете приземлитися на ноги, але у всіх інших випадках з вас вийде тост. Той випадок збив мене з ніг. Моїм дітям тоді виповнився рік, і в той момент я лише подумав: ось і все, більше я ніколи їх не побачу».
Клуні також розповів, що вони з Амаль і дітьми більшу частину 2020 року у зв’язку з карантином провели вдома й рідко виходили на вулицю. Тому йому довелося взяти деякі домашні обов’язки на себе: «Я робив стрижки собі та дітям. А ще я мив підлогу, пилососив, відповідав за прання й кожного дня щось готував. Я відчував себе так само, як моя мама в 1964-му. Мене, звичайно, вбиває, що я не можу піти на концерт Брюса Спрінгстіна, або побачитися з Боно, або піти на концерт U2. Але… знаєте, в світі відбуваються набагато жахливіші речі. Люди щодня стикаються з куди більш серйозними проблемами».
