«Не проходила кастинг на цю роль»: Ірина Кудашова про зйомки у «Смак свободи» та співпрацю з Netflix
Головний інфопривід нашої діджитал-обкладинки березня – прем’єра романтичної комедії «Смак свободи», яка вже відзавтра виходить на великі екрани в усіх кінотеатрах країни. Головну роль у цій стрічці зіграла 24-річна акторка Ірина Кудашова: вона відзнялася у 99% сцен цього фільму: за кінематографічними мірками – це просто апогей для головної ролі.
Свою багатомільйонну популярність дівчина завоювала кілька років тому завдяки участі в серіалі «Школа», нині – підкорює повнометражне українське кіно. І це тільки початок, бо в планах старлетки – вийти на міжнародну арену та зніматися у проєктах Netflix, з яким, до речі, вже була змога співпраці.
Між допрем’єрними показами «Смак свободи» по всій країні, редакція INSIDER.UA встигла вихопити молоду акторку на кілька годин, щоби провести з нею фотозйомку. У ній Іра постала в різних амплуа: від романтичного до зухвалого – та розповіла кілька унікальних історій (ексклюзиви з перших уст!).
Як саме дістала роль у стрічці «Смак свободи», як розпочала співпрацю з Netflix, які найдорожчі подарунки робила собі за все життя, чому для стосунків завжди обирає чоловіків старшого віку та що з її особистим життям зараз – читайте в нашому матеріалі.
Про головну роль у фільмі «Смак свободи»
Для будь-якого актора повнометражне кіно – це певний рівень, до якого всі прагнуть. Я насправді – не виняток.
Мені дуже пощастило, бо ще в 2019 році була задіяна в історичному фільмі «Інший Франко». І там познайомилася з командою Ganza Film, яка згодом почала працювати над картиною «Смак свободи». До речі, я ніколи про це не розповідала, але я не проходила стандартний кастинг на роль Варі у цій стрічці.
Ще за рік до початку роботи над фільмом, команда знімала муд-тизер для пітчингу Держкіно, щоби отримати підтримку на виробництво стрічки. Після нашої плідної співпраці у фільмі «Інший Франко» продюсери запропонували мені спробувати себе у ролі Варі, юної кулінарки.
Моя робота у цьому муд-тизері і стала для мене своєрідним «кастингом», після якого головна роль дісталася мені. Як згодом зізналася авторка та креативний продюсер фільму «Смак свободи» Олена Моренцова-Шулик, сценарій допрацьовували вже безпосередньо під час знімань під мене в образі головної героїні. Це насправді відчувалося і було дуже натхненним!
Я ніколи про це не розповідала, але я не проходила стандартний кастинг на роль Варі у «Смак свободи».
Для ролі мені треба було опанувати багато кулінарних навичок: як правильно працювати з кулінарним оснащенням, з різними видами та розмірами ножів, як професійно різати та обробляти інгредієнти, як подавати страви ресторанного рівня, як взагалі поводитися на кухні ресторану, з огляду на правила безпеки. Відкрию вам секрет: у реальному житті один день я навіть була помічником сушефа в ресторані «Публіцист» Алекса Якутова. Так-так, чого лише не втнеш заради ролі мрії. (сміється)
Здавалося, що на знімальному майданчику страви з книжки Ольги Франко «Перша українська загально-практична кухня», джерело натхнення команди до створення стрічки, стали ніби «оживати».
У нас була ціла команда фуд-стилістів, які створювали всі наїдки для картини, режисували та контролювали процес приготування їжі в кадрі, пропонували кілька варіантів страв на різних етапах приготування. Узагалі кулінарний фільм – це фільм у фільмі, в якому, окрім драматургії, між акторами, є й драматургія кулінарна. Це захопливий процес, хоча й дуже енергійно затратний.
Про кулінарні навички у реальному житті
З дитинства я дуже любила готувати і навіть відкрию вам секрет: ходила на кулінарні курси «Господарочка», де ми практикували різні рецепти. Для себе я не люблю куховарити, а ось для рідних людей – залюбки.
Зазвичай, я можу приготувати десерти і солодкі страви. Щось серйозне на кшталт борщу, мʼяса, риби – це не до мене. Мої коронні страви – це трубочки зі згущеним молоком, панкейки та паста карбонара.
Про ставлення до власної ваги та хейт через це
Тема ваги в моєму житті завжди була приводом для хейта. Я була худенькою, але ні в чому собі не відмовляла і харчувалася якось інтуїтивно. Але були в моєму житті ситуації, коли на стресі я могла раптово різко схуднути, і людей це здебільшого лякало. Моя мінімальна вага була 37 кілограмів: тоді я не чула жодного слова підтримки, а тільки те, який жахливий вигляд маю. Люди завжди приписували мені якісь хвороби, хоча навіть за мінімальної ваги не було жодних проблем зі здоровʼям, усі аналізи були ідеальними.
На щастя, у творчому житті в мене не було досвіду, коли задля ролі треба було змінювати вагу. Я вважаю, що скидати і набирати вагу – однаково тяжко. Загалом, я не дуже люблю будь-які обмеження, тим паче у їжі, але якби заради ролі мене попросили схуднути чи погладшати, то я би згодилася на таке.
Моя мінімальна вага була 37 кілограмів. Люди завжди приписували мені якісь хвороби, хоча усі аналізи були ідеальними.
Про життя та карʼєру у Польщі
У перші місяці повномасштабного вторгнення я переїхала до Польщі. Майже два роки пробула там, подеколи навідуючись додому. Зараз повернулася до України і поки що планую жити на дві країни. Ці два роки були достатньо важкими для мене, як і для більшості українців. Було тяжко передовсім морально, бо починати життя з нуля – завжди складно. Але я зрозуміла за цей час, що точно хочу залишитися в акторській професії – і в контексті своєї роботи не хочу нічого змінювати. Знаю, що багато акторів шукали себе в нових сферах, я натомість навпаки – зовсім не уявляла себе в іншій царині.
У мене була гарна фінансова «подушка безпеки» – це й дало мені певний час на «оговтатись» і згодом відновити роботу в там, де мені імпонує найбільше – в акторській діяльності. Я активно шукала знімальні проєкти в Польщі та вивчала польську мову: і таким чином змогла потроху розвивати тут свою карʼєру. Зараз я знімаюся в дуже популярному польському проєкті. Назву поки що не озвучуватиму, бо мій персонаж – дуже яскравий і поки що «світити» його не можна. У будь-якому разі – це чудовий досвід і ще одна сходинка на шляху до мрії!
Про зйомки для Netflix
Відзнятися у проєкті для цього світового стримінгового мастодонта – це взагалі мрія всього мого життя! Але насправді – ця історія не зі щасливим завершенням, на жаль… Та про все – по порядку. Якось у своїй електронній поштовій скриньці читаю повідомлення від агента: «Ти дуже сподобалася продюсеру й режисеру, вони хочуть бачити тебе у головній ролі для цього проєкту».
Я насправді була за крок до своєї найбільшої мрії. Шкода, що в Україні поки не знімаємо проєкти для Netflix.
Я, тремтячи, почала вивчати сценарій і записувати проби. На все це у мене було буквально два дні: я не спала до 6-ї ранку, щоби зробити їх ідеальними. І мені це вдалося, бо режисер був у захваті від проб і чекав на особисту зустріч. Та головний замовник цього проєкту вирішив раптом змінити сценарій, і за новим варіантом головна героїня повинна була мати дитину.
І я зрозуміла, що на цю роль у мене вже точно не буде шансів, адже візуально я геть не схожа на маму 10-річної дитини. У мене й так занадто молодий вигляд, а тут ще й роль така, що героїня завжди має бути з мінімальним макіяжем. Тож на головну роль затвердили 35-річну акторку… Звісно, так склалися обставини, нічого не вдієш. Та мені було прикро, бо насправді я була за крок до здійснення найбільшої мрії. Шкода, що в Україні зробити таке неможливо, оскільки ми ще не знімаємо проєкти для Netflix.
Про табу у ролях
Коли я тільки починала акторську карʼєру у 18 років, у мене було табу: в кадрі було страшно поцілуватися, і я завжди намагалась цього уникати. Але чим довше я в професії, тим більше розумію – цього табу в мене більше немає. Заради якісного кіно я готова перевтілитися в будь-які образи і зіграти різні сцени. Навпаки, набагато цікавіше зображувати негативних персонажів і антагоністів, бо це певний виклик для будь-якого актора і чудова нагода перевтілитися.
Про акторів, які надихають
На початку власної акторської карʼєри мене дуже надихала акторка Міла Сівацька. Вона всього на рік старша, але у свої 15 вже знімалась у популярних і дуже відомих проєктах. Мені подобалась її гра, її думки, те, як вона щиро любить акторство і віддається йому сповна.
Нині великий взірець для мене – Дженна Ортега. До речі, не знаю чому, але багато хто нас порівнює, це насправді дуже лестить. (сміється) Вона на кілька років молодша, але вже – одна з найзатребуваніших і найпопулярніших акторок Голлівуду.
Загалом я намагаюся бути сама собою, унікальною, не порівнювати себе з іншими та торувати власний шлях. У свої 24 я змогла попрацювати майже з усіма відомими і талановитими українськими акторами, тож надалі маю бажання якомога якісніше зростати у професії та виконувати дедалі складніші ролі.
Про стан українського кінематографа наразі
Війна внесла корективи в життя всіх українців. Але водночас проявила і нашу головну рису характеру – незламність. Попри все, ми не опускаємо руки, не падаємо духом і йдемо вперед. Зараз в Україні насправді дуже мало знімальних проєктів порівняно з тим, що було до великої війни. Тож роботи для акторів катастрофічно мало. Та я знаю, що всі фахівці працюють заради того, щоби знімальних проєктів стало більше.
Я вірю в наш український кінематограф, вірю в людей, які його створюють, і знаю, що вітчизняне кіно після нашої перемоги стане тільки кращим.
Нашу культуру так довго пригнічували, люди роками боролися за українське. Усе, чого хотіли наші пращури, – мати своє і популяризувати це в маси. Бо нам, українцям, точно є чим пишатись! У незалежній Україні ми маємо таку можливість і повинні цінувати, максимально показувати це всьому світові. У нас така багатогранна культура, така глибока історія – ми більше не можемо відмовлятись від свого рідного на користь чогось іншого. Щоб українське кіно жило й процвітало – його треба підтримувати. Воно буде мертвим без глядача… Зараз такі часи, що ми маємо, як ніколи, всіма силами боротись і підтримувати українську культуру!
Особисто я обожнюю дивитися українські фільми! «Довбуш» – це якісне українське кіно, яке може створити гідну конкуренцію голлівудському. Я щаслива, що вітчизняний кінематограф відроджується, і подібні кінополотна – гордість для кожного українця. «Мавка. Лісова пісня» – це ще один, як на мене, український шедевр, вже проданий майже в усі країни світу. Це історія, яка торкається кожної душі, і від усвідомлення того, що це наше – переповнюють емоції!
Я вірю в наш український кінематограф, вірю в професіоналів, які його створюють, і знаю, що вітчизняне кіно після нашої перемоги стане тільки кращим. Воно на 100% буде українським і з кожним роком про кінопродукцію made in Ukraine дізнаватиметься дедалі більше людей по всьому світу.
Про особисте та симпатію до чоловіків, старших за віком
Наразі я не готова голосно говорити про свої стосунки, тим паче транслювати їх у соцмережах. Бо вже неодноразово обпікалася на цій темі… Наприклад, коли знайомила аудиторію зі своїм обранцем, а потім – або ставала жертвою аб’юзу, або взаємини закінчувалися, а питання в директі не давали змоги спокійно переварити все те, що відбулося, та пережити той біль.
Тож нині вирішила жити за принципом: «щастя любить тишу». А вже потім, по факту, вийти колись в сторіз Instagram із обручкою і написом «Я сказала: “Так!”». (сміється) Та спеціально для вас я трохи відхилю завісу знайомства з моїм теперішнім обранцем.
Сталося це в соцмережі: він дивився мої прямі ефіри в TikTok, і я йому сподобалась. Але я не була готова до стосунків, тому довгий час ми просто спілкувалися як друзі. Він дивував мене приємними сюрпризами, різними дарунками. А згодом я погодилася дати шанс цим стосункам, хоча після останнього розриву була впевнена: щонайменше рік буду сама. Мій коханий взагалі не з творчої сфери, у нього – технічний напрямок діяльності. Мені подобається, що ми – різні, але завжди знаходимо спільні теми для розмов.
Я завжди обирала чоловіків, старших за себе мінімум на 7 років.
Якось так складалося, що я завжди обирала чоловіків, старших за себе мінімум на 7 років. Я робила це ненавмисно, просто з ними завжди було цікавіше, завжди було більше тем для розмов, і я ніколи не відчувала себе «сильнішою і розумнішою».
А це насправді велика проблема в стосунках: я хочу відчувати, що чоловік сильніший за мене. В усіх сенсах. Дуже круто, коли він може чогось навчити, уже на досвіді щось підказати і бути спражньою підтримкою. Я не відкидаю, що такі є і серед ровесників, але я, на жаль, їх досі не зустрічала.
Батьки абсолютно нормально ставляться до мого вибору, поважають його і повністю підтримують. Для них головне, щоб я була щасливою, а мій обранець був хорошою людиною. Вік – це насправді такі умовності. Я взагалі не відчуваю різниці у роках із моїм хлопцем, хоча він значно старший за мене.
Про найдорожчі подарунки самій собі
Тішити самих себе гостинцями, я вважаю, просто необхідно. Особливо нам, дівчаткам! (сміється)
Автівка – це був один з найдорожчих подарунків самій собі на день народження. Тоді я дуже хотіла водити авто і в якийсь момент зрозуміла – уже час і не варто відкладати. Та найдорожчий подарунок собі – кольє від Tiffany. Взагалі я ніколи не була фанаткою брендів, але ця прикраса настільки припала мені до душі, що я не змогла собі відмовити.
Про майбутні плани та головну мету
Не втомлююся про це повторювати: участь в якомусь проєкті для Netflix. Знаю, що всі думки – матеріальні, тому доклавши зусиль, все обовʼязково вийде. Я вже зіграла в багатьох повнометражних фільмах та серіалах. І зараз мені як акторці хочеться дуже складних ролей. Більш глибоких і драматичних.
Насправді всі мої прагнення так чи інакше стосуються карʼєри.
Я багато працюю над собою, тож надалі хочеться показувати глядачам, що можу бути різною, дарувати різнобічні емоції своєю акторською грою. Насправді всі мої прагнення так чи інакше стосуються карʼєри, і я відчуваю себе в цьому максимально щасливою і наповненою. Я дуже рада, що сьогодні зі мною поруч є люди, які підтримують мене на моєму шляху, – це надважливо!
__________________________________________________
Фото: Тетяна Клєвцова
Макіяж та зачіска: Марія Береза
Стиль: Катерина Назаренко
Інтерв’ю: Ганна Володавчик
