«Нещодавно під час обстрілу я втратив сестру»: MÉLOVIN про свій біль, мрії і працю над собою
Нещодавно наша редакція провела опитування в Іnstagram: поцікавилися у читачів, кого б вони хотіли бачити на діджитал-обкладинці INSIDER.UA найближчим часом? Відповіді просто рясніли ім’ям MÉLOVIN. Ви просили – ми зробили!
Переможець українських музичних шоу «Х-Фактор» та «Маска», володар різних музичних премій, представник України на пісенному конкурсі «Євробачення» – 2018, а цьогоріч – один із фаворитів Нацвідбору – усе це про молодого одесита, відомого в Україні та за її межами як MÉLOVIN.
За майже 10 років своєї музичної кар’єри співак устиг зробити чимало й не зупиняєтья на досягнутому, не зважаючи ні на труднощі, ні на особистий біль, який у його життя принесла війна.
Нещодавно він відзначив свій день народження, зустрівши 27-річчя на сцені концерту у Львові, посеред тисяч шанувальників, а також презентував публіці новий, дуже символічний кліп Dreamer. Невдовзі MÉLOVIN вирушить до Європи, щоб відвідати низку заходів напередодні «Євробачення» – 2024, де вкотре нагадає усім про війну в Україні.
Напередодні від’їзду ми поспілкувалися з артистом про його творчі плани й ексклюзивно довідалися про дует із німецько-американською співачкою Oceana, авторкою всесвітньовідомого хіта Cry Cry Cry – реліз їхнього спільного треку відбудеться незабаром. Окрім цього, MÉLOVIN відверто розповів про особисте: як на нього вплинула війна й яке горе принесла в його родину, як змінилося коло спілкування і ставлення до себе, а також із ким нині має стосунки.
Про свої досягнення, творчий шлях і ставлення до успіху
На своїх перемогах ніколи не фокусуюся. Мене надихає сам шлях, я концентруюся саме на ньому. Тож мені навіть складно щось сказати про це. Звісно, я уявляв, що матиму успіх і сподівався, що мене надихатиме професія.
Так і сталося, але я вважаю себе успішним тільки з однієї причини – мене не можуть зупинити програші. Чому? Бо передовсім я роблю це не задля «медалей та кубків», а лише для цікавого та насиченого поступу. Щоб не нудьгувати, щоб бути в русі та надихатись як програшами, так і тішитись здобутками. Завжди є куди зростати. Це і є мій шлях.
Вважаю себе успішним тільки з однієї причини – мене не можуть зупинити програші.
Я завжди памʼятаю про свої досягнення. Хоч зараз вони в минулому, але здатні спонукати до нових звершень. Вони для мене означають: якщо я зміг тоді, то що мені заважає повторити той успіх? Ніщо не заважає. У планах – лише нові завдання і нові розв’язання в нових умовах, а також кайф від того, що саме рівень твоїх проблем і є показником твого життя у найкращому сенсі.
Про нещодавнє святкування 27-річчя
Відсвяткував на сцені. Це було моєю мрією — зустріти цей день народження з глядачами у великій залі. І я цю мрію втілив. Зібрав півтори тисячі людей і просто занурився у перформанс. У те, що виходить найкраще. Я хотів створити свято і собі, і глядачам.
Про новий кліп Dreamer і закладені сенси
Dreamer відрізняється своєю глибиною і філософією. Цим кліпом я хотів донести одне: ми народжені, щоб сяяти, і ніяк інакше. Це історія від народження мрійника і до… До чого, кожен глядач вирішить сам після перегляду відео.
Звісно, я мрійник, як і більшість людей. Саме ці прагнення надихають на дії, роблять тебе живим і натхненним.
Про великі мрії
Не відкриття, що я мрію про цілий світ. І ніколи не намагався стати найкращим в Україні. Тому пишу пісні і українською, і англійською. У мене великі жадання, і вони не обмежені кордонами.
Пишаюся, коли за кордоном під час моїх виступів, зазначають, що я – з України. Я люблю прославляти свою країну. Мої мрії — це світова сцена, а українська – її частина!
Що в плейлисті у MÉLOVIN сьогодні?
Мої смаки не обмежуються певним жанром і часом, тому в моєму плейлісті можна почути різну музику — від Френка Сінатри до Леді Ґаґи. Подобається все, що резонує зі мною, і це відчуття не має чітких музичних обмежень. Навіщо вони, якщо у світі так багато різноманіття?
Якщо конкретніше, то це, з нещодавньо прослуханого – Ethan Bortnick, Olly Alexander, Jon Batiste, Harry Styles, Gossip тощо. Звісно, є в моєму плейлисті й українські виконавці, зокрема Джамала, ENLEO, Yurcash, U:LAV та ін.
Про позитивний і негативний вплив великої війни на український шоубізнес
З позитивного — ми відкрили шлюз новим іменам. Щодо мінусів, то так має бути, це нормально: ми бачимо багато і фірмового, і зовсім посередньої якості. Але це явище — невіддільна частина процесу.
Найскладніше, на мою думку, те, що вікно наразі зачиняється і розпочинається найцікавіше: формування нової української сцени на десятиліття вперед. Хтось виживе, а хтось щезне, не впоравшись із викликами у цій сфері. І це також нормально.
Розпочинається найцікавіше: формування нової української сцени на десятиліття вперед.
Про прийдешню колаборацію зі співачкою Oceana
Кожен українець памʼятає 2012 рік і хіт Endless Summer. Тоді я навіть і мріяти не міг, що колись презентуватиму пісню з Oceana!
Ми познайомилися кілька років тому у Варшаві. Я довго з нею спілкувався, розповідав про події в Україні. У нас була тривала розмова з мокрими очима — я ділився усім, що у нас відбувається, а вона дуже підтримувала. Потому запропонувала мені зробити спільну пісню.
Я написав All you need, надіслав їй, а вона подала свою версію куплету, тому ми маємо дві різні версії. Так вийшла класна колаборація і чудова робота, реліз попередньо заплановано на травень.
Про препаті Євробачення у Мальме та інших містах Європи
Саме на одній із таких вечірок ми познайомилися з Oceana. Звісно, чимало європейських артистів підтримують Україну, однак більше відповідальності лежить на наших плечах. Ми маємо відвідувати ці заходи, щоб нагадувати про себе, про всі події, які й далі відбуваються в нашій країні.
Таку місію для себе я вбачаю і зараз — їхати, знайомитися, інформувати. А те, що ці знайомства можуть переростати у спільну творчість — чудово! Нас мають чути, мають знати за межами України.
Про Одесу, свою родину й особисту втрату
Мої батьки живуть в Одесі. За першої-ліпшої нагоди я намагаюся приїздити туди на кілька днів, а може, і більше. Цього року був у рідному місті двічі: у січні та в березні, на день народження тата. Ходив до моря. Хочу поїхати туди з концертом. Одеса — особливе для мене місто, тому все, що відбувається там нині, щоразу болить, щоразу викликає переживання.
Нещодавно під час обстрілу я втратив сестру. Памʼятаєте, коли після вибуху надзвичайники приїхали рятувати людей і прилетіла друга ракета? Це боляче, це розриває серце. Наступного дня я виступав на весіллі. Натягнув посмішку і поїхав… До абсурду, але саме це й допомогло мені оговтатися і зрозуміти: «Життя — це тут і зараз. Не треба зволікати».
Це й допомогло мені оговтатися і зрозуміти: «Життя — це тут і зараз. Не треба зволікати».
Про те, як на житті й творчості позначилася війна, та зміну кола спілкування
Так склалося, що торік я дізнався про гепатоз і діабет. Тоді моє життя радикально змінилося. Я мав переглянути всі свої звички, почати дбати про своє здоровʼя. Плюс-мінус у той самий час активно взявся й за своє ментальне здоровʼя.
Минув рік відтоді, як я не вживаю алкоголь. Схуд на 16 кілограмів! Пропрацював чимало психологічних моментів і відчуваю себе іншим: вільним і щасливим.
Щодо роботи, то я повністю змінив свою команду, а ось творчість і плани залишаються без змін — продовжую писати пісні та прямувати до своєї мрії.
Про особисте життя
Моє серце зараз натхненне. Мені подобається цей стан. Насправді, зараз я багато працюю з собою. Вчуся любити себе. Хочу спершу самому стати щасливим всередині, знайти свою опору. У мене це виходить, я відчуваю.
Не хочу побудувати стосунки, а потім зробити боляче комусь своїми особистими травмами, або просто тим, що шукав у комусь свою підтримку – ні. Спершу я маю полюбити себе і прийняти, а вже потім занурюватися у кохання.
Не хочу побудувати стосунки, а потім зробити боляче комусь своїми особистими травмами.
Перше, що зробиш, коли закінчиться війна?
Я не відкладаю життя на потім, не раджу таке робити й іншим. Сьогодні реалізуйте все, що у ваших силах. Будуйте плани і втілюйте їх у життя!
_____________________________________________
Фото: Ден Бобров, з концерту – Олександр Рибка
Стиль: MÉLOVIN
Інтерв’ю: Ксюша Виноградова
