«Росії для мене більше не існує»: Макс Барських дав інтерв’ю Rolling Stone
Музикант розповів, як змінилося його життя у воєнний час
Український співак Макс Барських встигає не лише вивчати військову справу та радувати публіку своєю творчістю, а й вести активні «бої» на інформаційному фронті.
Незабаром, якщо все складеться, артист вирушить на конференцію MusicCon, де розповість про військові злочини російської армії, скоєні проти українського народу.
Поки ж музикант дав онлайн-інтерв’ю авторитетному американському виданню Rolling Stone, в якому розповів, як вивозив сім’ю із Херсона, про службу у ЗСУ та колишніх колег із росії.
Вибрали головні тези із цієї розмови.
Про повномасштабне вторгнення росії на територію України та найбільше розчарування у житті артиста
«Ми живемо у ХХІ столітті, ніхто не вірив, що це станеться. Через кілька днів після 24 лютого я вирішив поговорити зі своєю російською аудиторією через соціальні мережі та поділитися тим, що відбувається. Стовідсоткова правда, все моїми очима. Я почав отримувати багато коментарів та повідомлень із висловом ненависті від колись улюблених фанатів. Це стало одним із найбільших розчарувань у моєму житті, якщо чесно. З цього моменту, з 24 лютого, росії для мене більше не існує. Ми розірвали всі контракти з нашим російським лейблом і я перерахував усі гроші, які надійшли напередодні туру росією, на гуманітарну допомогу Україні. Я переглянув усі свої повідомлення в діректі, це так кумедно спостерігати. Є повідомлення річної давності на кшталт: «Я тебе так люблю. Я не можу жити без твоєї музики». А після 24-го: «Бажаю тобі смерті. Смерть усім українцям».
Про російських колег
«Я почав зв’язуватися зі своїми друзями з росії. Деякі з них почали дуже діяти мені на нерви: отримавши гроші від російського уряду, вони почали підтримувати злочинну політику путіна. Вони робили маячні пости, на кшталт «Росія вперед!». Деякі російські артисти, яких я поважаю, підтримують українців. Мені подобається, що в Україні ми всі зараз почуваємось великою родиною. Це змінило моє уявлення про те, що означає бути українцем. Раніше мені здавалося, що всі слов’яни чимось схожі. Але я почав вивчати історію – росія завжди хотіла вторгнутися чи знищити Україну».
Про службу у ЗСУ
«Повернувшись до Києва, я підійшов до командира військової частини та запитав, чи можу я чимось допомогти. У результаті я почав вивчати військову справу. Він сказав, що зараз солдат на передовій достатньо, тому я буду резервістом, і направив мене до відділу зв’язку, де я можу бути кориснішим. Так що в основному я відповідаю за пошук військової техніки, збирання коштів та підтримку армії. При цьому, як резервіст, я готовий вирушити воювати будь-якої секунди».
Про ставлення до артиста українських військових
«Я не відчуваю жодного статусу знаменитості. Я звичайний українець. Солдати дуже підтримують мене».
Про евакуацію сім’ї із Херсона
«Я вирішив зібрати всіх членів своєї сім’ї та відправити їх за кордон. Дорогою ми проїжджали повз російську військову техніку. Безумство. Це було схоже на якийсь біса фільм. Я не спав два дні поспіль, перебуваючи за кермом. На третій день я відчув, що знаходжуся ніби в наркотичному сп’яніння. З часом ти починаєш звикати до цієї ситуації в країні – це жахливо!».
Про хоробрість українського народу
«Українці ніколи не погодяться бути схожими на рабів. Я вірив, що ми будемо чинити опір. Ми думали, що з російською армією буде важко боротися, а потім побачили, як наші знищують їхню військову техніку. Тому я вірю, знаю точно, що Україна переможе».
Про готовність вбивати за батьківщину
«Звичайно, я не знаю, чи готовий когось вбити. Тому що я духовна людина. Але якщо це потрібно заради захисту моєї сім’ї, мого народу, я це зроблю».
Про новий трек Don’t fuck with Ukraine
«Я записав його у військовій частині, накрившись рушником, щоб акустика була кращою. Я завжди роблю зводу сам, але цього разу я не міг, тому просто зробив чорновий варіант на комп’ютері і відправив його своєму другові, щоб він закінчив зведення. А затим зібрали кадри нашої української армії та використали їх для відео».
Про плани після перемоги
«Після того, через що я пройшов і через що пройшли всі українці, знадобиться багато часу, щоб повернутися до нормального життя. Я не можу уявити себе на сцені, стрибаючим в блискучих вбраннях. Я знаходжусь у зовсім іншому просторі… У мене був неповний робочий день у Штатах, тому була можливість більше займатися англійською мовою. Я пишу пісні цією мовою уже кілька років підряд. Я постійно вдосконалююсь, щоб створювати глибші тексти. Оскільки росія для мене вже мертва, сподіваюся, мій творчий шлях продовжиться на європейському та американському ринках».
