Сильна і впевнена: Раміна Есхакзай на обкладинці Harper’s Bazaar Україна
Фотосесія на узбережжі океану
Українська журналістка з афганським корінням Раміна Есхакзай, героїня нашої січневої диджитал-обкладинки, стала обличчям нової кавер-сторі Harper’s Bazaar Україна. Це її перша велика fashion-зйомка після гучного спецпроєкту про Афганістан — і своєрідне повернення до естетики, де сила звучить м’якше, але так само переконливо.
Знімали в Сінтрі — атмосферному містечку поблизу Лісабона, серед туманного лісу, гір та океану. На пляжі Адрага, неподалік мису Рока, Раміна постає у рожевій сукні J’amemme, створеній повністю вручну та представленій на Нью-Йоркському тижні моди. Плісована тканина ніби рухається разом з океанським вітром, додаючи легкості її силуету.
В іншому образі — бежевому костюмі MYxMY — асиметрія та видовжені рукави формують скульптурність.
На обкладинці Раміна — в стриманій темно-фіолетовій сукні, що продовжує її власну філософію: менше гучності, більше змісту.
У розмові з головною редакторкою Harper’s Bazaar Україна Іриною Татаренко журналістка ділиться тим, що зазвичай залишається поза кадром: про силу жіночності та силу вразливості, про свою природну маскулінність у роботі, про професійну «відчайдушність», яка іноді рятує сюжети, а іноді — виснажує. Вона згадує Афганістан, мріє взяти інтерв’ю у Кевіна Спейсі та говорить про темний бік «культури скасування», де відповідальність за наслідки часто ніхто не бере на себе.
«Змалку я звикла бути їжаком, який обороняється. Можливо, саме тому в мені поєднуються ніжність і мужність. Бути жінкою — це не лише зваблювати, а й знати, чого ти хочеш, уміти сказати про це і домовлятися з людьми», — зізналася Раміна.
Це її перше велике інтерв’ю після повернення з Афганістану. За словами Раміни, мандрівка до Кабула стала не просто журналістською місією: «Для мене ця подорож про повагу і цікавість до батьківщини мого батька. Це історія, про яку я колись розповідатиму своїм онукам. Про те, як не варто втрачати шанс, коли життя раптово дає «щасливий квиток». І про віру в себе, навіть тоді, коли від страху підкошуються ноги».
