«Я не все висвітлюю у соцмережах»: співачка Lida Lee про волонтерство замість концертів та цінність родини

Ще пів року тому співачка Lida Lee танцювала у найвідомішому шоу «Танці зі зірками» на 1+1, записувала сольні та дуетні пісні, очолювала всілякі музичні чарти, виступала на найкращих концертних майданчиках країни… Але 24 лютого артистка перепрофілювалася зі співачки у волонтера, а замість мікрофона в її руках опинилися ножиці та швейна машинка.

Яку кількість амуніції Lida Lee разом із командою пошили для бійців ЗСУ та ТРО, куди вона переїхала на час війни і як планує далі розвивати свою кар’єру в шоу-бізнесі – читайте у нашому інтерв’ю.

Про пошиття амуніції для бійців ЗСУ та ТРО

8 березня вся моя родина та частина команди поїхали з Київської області, де ми перебували весь час з початку війни. Я відчувала, що маю залишатися в Україні, тому жодних варіантів та пропозицій виїхати за кордон не розглядала. Ми приїхали до Вінниці й через кілька днів розпочали пошук волонтерських організацій, до яких могли б приєднатися та бути корисними у цей нелегкий час. Одразу ж зустрілися зі знайомими хлопцями — дизайнером Дмитром Чернегою та фотографом Євгеном Чернецьким. На той момент вони вже шили засоби захисту, а саме жилети – «плитоноски» – для бронепластин, й допомагали всім військовим, які перебували у Вінниці. Хлопці взяли за зразки кілька жилетів: військовий, поліцейський та НАТОвський – тестували разом із військовими, намагаючись зробити їх максимально зручними та комфортними.

Отримуючи щодня величезну кількість повідомлень у Instagram з проханням допомогти знайти одяг, амуніцію, «плитоноски» та інше, я розуміла, що наші військові дуже цього потребують. Так і з’явилася ідея об’єднатися та створити своє маленьке волонтерське виробництво. Ми хотіли допомагати не лише місцевим бійцям, а й тим, хто перебуває у різних містах України. У березні готувалася прем’єра моєї нової авторської пісні, яку я вперше за довгий період змогла написати та реалізувати з командою. Звісно, ​​всі відкладені кошти на «запуск» пісні та зйомки кліпу я відправила на потреби ЗСУ у перші дні війни… Так, у моєму випадку артистична діяльність тимчасово змінилася на волонтерську.

За 2 місяці роботи нам вдалося відшити близько 750 жилетів.

Наш волонтерський цех займається пошиттям жилетів для бронепластин. Також наші майстри вже розробили новий варіант жилета в комплекті з підсумками під магазини та гранати, щоб він був ще більш містким та зручним. Щодня ми відшиваємо близько 20-25 жилетів, які одразу запаковуємо та передаємо в руки або відправляємо бійцям. За 2 місяці роботи нам вдалося відшити близько 750 жилетів.

Ми намагаємось допомагати всім, хто до нас звертається. Пишуть як самі хлопці, так і командири штабів, дружини, волонтери, поліцейські, медики… Нам надходять запити, ми їх обробляємо, дізнаємося, в яке місто потрібні засоби захисту, скільки, кому саме. Якщо ж це не одиничний, а масовий запит, тоді просимо надати офіційного листа зі штабу та даємо людям номер у черзі на очікування.

Бувало, люди зверталися до нас за допомогою, а через кілька годин писали про те, що когось вже немає в живих.

Звичайно, першочергово допомогу надаємо хлопцям, які перебувають на передовій або у гарячих точках. Бувало й таке, що відправлення «плитоносок» поштою було неможливим, оскільки в тих населених пунктах велися активні бойові дії. Тоді ми шукали волонтерів, які везли туди гуманітарну допомогу і просили їх взяти з собою наші жилети. Далі йдемо в порядку черги. Все пакуємо, пишемо приємні записки нашим хлопцям, кладемо солодощі та відправляємо…

За цей час єдина складність, з якою ми зіткнулися, — бажання допомогти всім, тут і зараз! Бувало, люди зверталися до нас за допомогою, а через кілька годин писали про те, що, на жаль, когось вже немає в живих або з ними немає зв’язку… Перший тиждень ми просто бралися за голову від кількості повідомлень та історій, які читати без сліз і клубка у горлі було неможливо.

Про фінансування виробництва

Ми відкрили окремий рахунок для благодійних внесків, на який надходять кошти від людей з різних міст та країн, за що ми всім шалено вдячні! Якісь люди віддали нам у користування свої виробничі машинки, інші – своє приміщення під наше виробництво, треті – допомогли з матеріалами… Сьогодні спільними зусиллями нам вдалося зібрати понад 500 000 гривень. На ці гроші ми закупили всі необхідні матеріали, фурнітуру, відшили та відправили бійцям, як я вже казала, близько 750 жилетів.

На сьогодні ми поставили за мету 1000 жилетів і відкрили новий збір. Для реалізації задуманого нам знадобиться близько мільйона гривень. Я вірю в те, що спільними зусиллями ми зможемо це зробити, і тим самим допоможемо нашим військовим!

Ми відкриті до різноманітних пропозицій, партнерства та всього, що зможе допомогти нашій армії, нашим людям. Наразі ведемо переговори з кількома інвесторами, які виявили бажання співпрацювати з нами та допомагати країні. Також думаємо про відкриття волонтерського цеху ще в одному місті. Але мені дуже хотілося б, щоб війна скоріше закінчилася і в цьому не було необхідності.

Допомогти благодійній ініціативі Lida Lee та її команді можна донатами за реквізитами:
5375411504643920 (monobank)
lidaleemusic@gmail.com (PayPal)

Про команду волонтерського штабу

З колективом нам дуже пощастило! На сьогоднішній день наша команда складається з 17 осіб, 11 з яких – майстри швейної справи. У цеху зараз працюють люди з різних міст. Деякі з них були змушені покинути свої домівки та переїхати до Вінниці. Інші – приєдналася до нас завдяки оголошенню про пошук волонтерів на моїй сторінці в Instagram.

Кожен член команди має свої обов’язки, відповідає за свою ділянку роботи, але ми всі одне одному допомагаємо. Наприклад, за виробничі процеси відповідає Діма Чернега. Наш закрійник Геннадій майстерно розподіляє всі креслення так, що відходів тканини практично немає. Волонтери Женя Чернецький, Паша Кобець, мала частина моєї улюбленої команди — моя менеджерка Даша Клімкович, Максим Кисляченко, Роман Дудник, — усі вони допомагають із матеріалами, пошуком, логістикою, збиранням та обробкою інформації, відправкою, нарізкою деталей… Вони роблять це з величезним задоволенням та відповідальністю, віддаючи весь свій час.

Усі люди, які до нас приєдналися, прийшли з добровільним бажанням допомагати. Але ми, зі свого боку, у цей непростий час намагаємось підтримати наших майстрів, чим можемо.

Про особисті обов’язки на виробництві

Я відповідаю за комунікацію як на виробництві, так і в ЗМІ. Також спілкуюся із західними партнерами, з якими раніше ми говорили лише про музику, а зараз – про війну. Я прошу їх розповідати у своїх країнах про те, що зараз відбувається в Україні. Роблю все можливе, щоб тема війни не ставала повсякденною, нагадуючи, що треба продовжувати допомагати одне одному і нашій країні! На виробництві до моїх обов’язків також входить розподіл запитів, упаковка, відправка, контроль усіх фінансових витрат. Також я із задоволенням допомагаю у нарізанні необхідних деталей.

Про допомогу від колег по шоу-бізнесу

Нас підтримала величезна кількість артистів, інфлюенсерів, за що я їм дуже вдячна! Інформація розлетілася дуже швидко. Хтось підтримав репостом, хтось – контактами постачальників тканин та фурнітури. Бренд-менеджерка Armani Катерина Мойсеєнко разом із чоловіком зробили для нас закупівлі в іншому місті. Аніта Луценко, Іванна Онуфрійчук, Максим Гордєєв та інші колеги підтримали наш фонд донатами. Деякі колеги зверталися за допомогою для своїх рідних та товаришів по службі. Перші кілька днів ми просто цілодобово розбирали повідомлення людей, які пропонували нам свою допомогу. Ми всією командою дуже вдячні за таку підтримку!

Про допомогу батьків

Мій тато – людина, яка має супер-здатність: допомагати в будь-якому питанні. Спочатку він допомагав нарізати необхідні матеріали, клеїв деталі, лагодив машинки – його сумка з усілякими інструментами з Києва завжди з ним… А потім сказав мені, що хоче спробувати шити, я дуже здивувалася! Вдома у нього завжди була швейна машинка, але я навіть не підозрювала, як майстерно він з нею порається. Зараз тато приєднався до складу майстрів, я ним неймовірно пишаюся!

Мої батьки завжди підтримували і підтримують мене у всіх починаннях та проявах. За весь цей час, який ми перебуваємо у Вінниці, ми стали ще ближчими, хоча здавалося б, більше нікуди. Коли я озвучила батькам, що хочемо відкрити свій волонтерський цех, перше, що вони сказали: «Чим ми можемо допомогти? Ти можеш розраховувати на нас у будь-який час!»

Про життя у Вінниці

Читать также

Ярослава Магучіх задонатила мільйон гривень на потреби ЗСУ

До війни я бувала у Вінниці лише кілька разів у своєму житті. Нині ж це місто стало вже рідним. Всю мою родину разом із двома собаками, кроликом та хом’ячком моєї племінниці прихистили неймовірні люди, яким я шалено вдячна!

Ніколи не думала, що в одній квартирі зможуть жити чотири покоління… Можливо, це було б складно для когось, але нашій родині це вдалося. Адже лише разом можна пережити усе! За час війни я вкотре переконалася, що родина — понад усе. Я щаслива, що нам вдається триматися поруч, не бути розкиданими по всьому світу і в цей непростий час бути у відносній безпеці.

За час війни я вкотре переконалася, що родина — понад усе.

Із кумедного, побутового: ми склали графік чергувань, тепер кожен готує сніданок та вечерю на всю родину. Я, мабуть, ще ніколи не проводила стільки часу в розмовах із рідними за одним столом. І знаєте, є відчуття, що коли ми всі повернемося до Києва, до своїх будинків, ми навіть ностальгуватимемо за цими моментами…

Про паузу у творчості

Я захоплююся тими людьми, які взяли на себе таку відповідальну місію – доносити усьому світу зі сцени, що зараз переживає наш народ. Я ж наразі зрозуміла для себе, що можу бути кориснішою і продуктивнішою, займаючись волонтерством.

Спочатку мені було складно слухати якусь музику, вже не кажучи про те, щоб співати. Хоча музика для мене – як повітря. Через місяць війни я дала акустичний міні-концерт в онлайн-форматі з метою отримати фінанси на функціонування нашого волонтерського штабу. Цей концерт я пам’ятатиму все життя. Як тільки пролунали перші акорди гітари, до горла підступив клубок, я не змогла видати жодного звуку. Просто котилися сльози.

Спочатку мені було складно слухати якусь музику, вже не кажучи про те, щоб співати.

Я не все висвітлюю у своїх соцмережах. Наприклад, у Вінниці ми відвідали хлопців із військового шпиталю, які проходять реабілітацію після бойових поранень унаслідок обстрілу. Окрім творчості подарувала їм наші жилети. Зараз ми плануємо у різних містах нашої країни низку концертів, поїздок та зустрічей із дітками, військовими. Я та моя команда абсолютно відкриті до різноманітних благодійних концертів. Зараз думаємо над тим, як могли б це реалізувати.

Я завжди була і є тією людиною, яка біжить до мрій! Крізь бар’єри та плітки, проблеми та весь світ біжу напролом… крізь вогні. Мені знадобилося трохи часу, щоб усередині щось «загорілося», щоб той внутрішній біль, який на якийсь час оселився в душі, трансформувався в силу. Зараз дуже важливо підтримувати бойовий настрій та дух, особливо у творчості.

Я працюю над своєю україномовною піснею та шукаю можливість записати її в сьогоднішніх умовах.

Ми готуємо кілька релізів, один із яких — колаборація з колегами-артистами. Це буде дійсно надихаюче! Я рада, що вони підтримали таку ініціативу, незабаром ми все покажемо. Також я працюю над своєю україномовною піснею та шукаю можливість записати її в сьогоднішніх умовах.

Перше, що я зроблю після війни…

… вийду надвір і обійму кожного. Упевнена, всі ми багато плакатимемо від болю і радості, що все це завершилося. Мені дуже хотілося б, аби усі артисти об’єдналися і поїхали з благодійними концертами по всіх містах країни, щоб побачити всіх українців, які пережили цей страшний час.

Ми обов’язково відбудуємо все, кожен куточок! Наша країна буде ще сильнішою та гарнішою, й буде процвітати!