«Більш живим, ніж зараз, я ніколи не був»: Алан Бадоєв дав відверте інтерв’ю
Про війну, страх, творчість та українську мову
Відомий український режисер Алан Бадоєв став зірковим гостем оновленої програми «Екзамен. Нова реальність» Маші Єфросініної. Під час інтерв’ю кліпмейкер підбив власні підсумки останніх чотирьох місяців життя в Україні.
Вибрали головні тези із цієї розмови.
Про долю та заходи безпеки під час повітряної тривоги
«Не можу змусити себе спускатись в укриття. Тому що намагаюся наповнити кожен день життям. Намагаюся зрозуміти, як мені, моїм друзям вибудовувати його під час війни. У моїй голові давно з’явилась думка, що людина має якусь долю. У мене є приятель, який всю війну не був у Києві, побачив, що у столиці полегшало, приїхав та потрапив під бомбардування на Артема. Він втік від однієї бомби, але друга його наздогнала. Неможливо втекти від долі».
Про перегляд стрічки новин
«Я не перевіряю новини. Вони дуже сильно завдали мені внутрішнього болю. Я дивлюся не новини, а звернення президента ввечері. Я слухаю друга, саме так я зараз ставлюся до людини, яка є нашим президентом. Йому я довіряю. Єдиному. І мені цього вистачає».
Про життя у нових реаліях
«Я не вважаю, що хтось поставив наше життя на паузу. Більш живим, ніж зараз, я ніколи не був. Сотні людей здобули зараз тверезість та дієвість. Так, у нас забрали комфорт і добрі цілі, у нас забрали ніжність сприйняття життя, якого в росії ніколи й не було, бо там все про бабло».
Про страх
«За всю війну звіриного страху в мене не було, але було звірине розчарування – розчарування в людях, у колишніх друзях, у тому, чому я присвятив своє життя. Ось із цим я справлявся довго».
Про рідний Київ
«Я ніколи не звужував себе до меж однієї країни. Я так не думав. Але я ніколи в житті не збирався жити у росії. Нізащо не проміняю свій Київ не тільки на москву, а й на будь-яке інше місто. Київ – моє місто, я його обожнюю».
Про творчість
«Війна забрала в мене бажання знімати кліпи. Я не бачу себе на майданчику. Я навіть не розумію, навіщо цим займатися – не це важливо. Зараз я хочу витрачати себе на те, що прямо тут і зараз допомагатиме і працюватиме на конкретну ціль. Тільки так ми можемо дуже допомогти своїй країні».
Про українську мову
«Потрібно розуміти, що українська мова – це кордон. Цей вислів я сприйняв дуже близько до серця. Я зрозумів, що безвідповідально, якщо твої діти не вчать рідної мови, безвідповідально, якщо вони не знають української літератури, безвідповідально, якщо ти її не знаєш. Так, я вважаю, що кожен з нас повинен вивчити свою мову, повинен вивчити та відкрити для себе цілий світ її неймовірної краси».
