Енергоефективність в Україні: глобальні виклики та локальні рішення

Думка експерта

Енергоефективність — це вже не просто модний тренд, а гостра потреба, що визначає майбутнє економіки, екології та комфорту життя. Зростання цін на ресурси, глобальні екологічні виклики та розвиток технологій змушують переосмислювати підходи до споживання енергії.

Які головні виклики стоять перед Україною на цьому шляху? Які рішення працюють у світі та як їх адаптувати до наших реалій? Про це ми поговорили з Володимиром Галущаком — експертом у сфері енергетики, який поділився інсайтами про перспективи, інновації та найважливіші етапи до енергоефективного майбутнього.

ВОЛОДИМИР ГАЛУЩАК

експерт у сфері енергетики

Схоже, що тема енергоефективності не лише стає популярною, а й набуває стратегічного значення. Чому, на вашу думку, це так актуально саме зараз?

Є три головні причини. По-перше, вартість енергоресурсів зростає, тому і бізнес, і звичайні споживачі прагнуть зменшити свої витрати на енергоносії. По-друге, з огляду на глобальні екологічні виклики, раціональне використання ресурсів стає життєво важливим. По-третє, сучасні технології доступнішають, а це відкриває широкі можливості для впровадження енергоефективних рішень як у промисловості, так і в житловому секторі.

Які перепони ви вважаєте найсуттєвішими для розвитку енергоефективності в Україні?

Перше — застаріла інфраструктура. Це стосується тепломереж, котелень і часто навіть електрообладнання, бо призводить до значних втрат енергоносіїв. Друге — недостатня обізнаність. Багато людей не мають чіткого розуміння, як саме «енергоефективність» може реально зекономити кошти і підвищити комфорт.

Потрібно активно впроваджувати культуру управління енергоспоживанням. У деяких організаціях навіть не проводять базових енергоаудитів і не впроваджують елементарних систем контролю. Третє — труднощі з фінансуванням. Хоча є гранти й пільгові програми, але процес їхнього отримання може бути тривалим і складним, а ризики — високими.

З чого краще починати, щоб швидко побачити результат?

Передовсім, варто провести енергетичний аудит. Він допоможе визначити, де втрачається найбільше тепла чи електроенергії. Також варто звернути увагу на прості технічні заходи. Наприклад, заміна звичайних ламп на LED, утеплення вікон і дверей, встановлення терморегуляторів. Такі рішення швидко окупаються.

І, звісно, навчання персоналу. Навіть у невеликих офісах варто навчати людину, яка відстежує споживання ресурсів і впроваджує основні правила енергоощадження. Наприклад, вимикати світло в кімнатах, де ніхто не працює.

Які сучасні технології Ви вважаєте найбільш «революційними» у сфері енергоефективності?

• Smart Grid. «Розумні» системи моніторингу дозволяють у режимі реального часу бачити потоки електроенергії й уникати перевитрат.
• Автоматизовані системи вентиляції та кондиціонування. Вони оптимізують мікроклімат та економлять електроенергію.
• Зберігання енергії. Різноманітні акумуляторні блоки й великі системи сховищ дозволяють гнучко використовувати надлишки енергії з сонячних чи вітрових джерел.
• Розумна мережа пристроїв (IoT). Це система датчиків і «розумних» пристроїв, які безперервно аналізують і регулюють споживання ресурсів.

Чи можете навести приклади, що все це реально працює в Україні?

Так, звісно. Наприклад, у низці міст модернізовано вуличне освітлення — звичайні лампи замінили на LED із датчиками освітленості й руху. Це дало відчутне зниження споживання електроенергії.

У деяких університетах та офісних центрах запровадили системи регулювання мікроклімату: індивідуальні датчики температури та вологості, які дають змогу економити до 30% на опаленні. Люди бачать, що такі рішення економічно вигідні та одразу підвищують комфорт.

Як щодо міжнародного досвіду? Можливо, є приклади з інших країн, які можуть бути корисними Україні?

Без сумніву, міжнародний досвід може стати корисним прикладом для України. Ось кілька сучасних і актуальних кейсів:

• Німеччина: програма Energiewende продовжує трансформацію енергетичного сектору країни. Зокрема, Німеччина активно розвиває малі локальні сонячні та вітроелектростанції, які підключені до загальної мережі через розумні системи моніторингу та керування. Україна могла би запозичити досвід розвитку децентралізованої енергетики, що особливо актуально в умовах пошкодженої інфраструктури.
• Данія: Данія залишається лідером у використанні комунальних теплоелектроцентралей (ТЕЦ) із високою ефективністю. У них мінімальні теплові втрати завдяки якісним мережам, а регулювання роботи ТЕЦ — автоматизоване. Така модель може допомогти в термомодерації українських ТЕЦ і зниженні втрат тепла в системах централізованого опалення.
• Скандинавські країни: Норвегія, Швеція та Фінляндія активно інвестують у термомодерацію будівель. Наприклад, у Швеції діють програми субсидій для громадян, які модернізують своє житло, включно з утепленням стін, заміною вікон та встановленням енергоефективних систем опалення. Україні варто розвивати схожі програми, які забезпечать економію енергії й зменшать залежність від імпортованих енергоносіїв.
• Франція: тут діє програма «Енергетичний перехід» (Transition énergétique), яка містить податкові пільги для приватних осіб, що встановлюють сонячні панелі, теплові насоси або проводять інші заходи для зниження споживання енергії. Також велику увагу приділяють інтеграції відновлювальних джерел енергії до мережі та державним грантам на встановлення відновлюваних джерел енергії.
• Польща: у Польщі активно розвиваються програми фінансування для громад і приватних домогосподарств у сфері встановлення систем відновлювальної енергії (наприклад, сонячних панелей). Державні гранти й доступні кредити стимулюють перехід на «зелену» енергетику, що могло би бути ефективним і в Україні.

Ці приклади демонструють важливість інвестицій у децентралізацію енергосистеми, підтримку домогосподарств у впровадженні енергоефективних технологій та модернізацію інфраструктури. Упровадження подібних програм в Україні сприятиме посиленню енергетичної незалежності та стійкості перед викликами.

Зрозуміло, що бізнес і громади можуть бути рушійною силою. Як саме це втілюється на практиці?

По-перше, місцеві громади краще розуміють реальні потреби свого регіону й можуть ініціювати проєкти з утеплення будівель, модернізації тепломереж тощо. По-друге, бізнес готовий інвестувати в прибуткові енергоощадні рішення, якщо бачить прозорі умови та зрозумілий механізм повернення інвестицій.

Коли громада, бізнес і влада співпрацюють, виникає «ланцюжок успіху»: більше інвестицій — більше робочих місць – краща інфраструктура — вищий комфорт для споживачів. І такий підхід уже практикується: у деяких містах запроваджено системи моніторингу теплових мереж, які фінансувалися з кількох джерел — частково з бюджету, частково коштом приватних інвесторів.

Чи є шанс, що українські компанії, які пропонують енергоефективні технології, зможуть вийти на світовий ринок?

Безумовно. У нас є фахівці, здатні розробляти «розумні» системи керування енергоспоживанням. Однак потрібно враховувати високі вимоги до якості та сертифікації на міжнародному ринку. Якщо українські стартапи та компанії підтвердять відповідність європейським стандартам і матимуть реальні кейси всередині країни, то вони отримають значний стимул для розвитку.

Наприклад, компанії, які спеціалізуються на програмному забезпеченні для smart grid чи IoT, уже зараз проявляють себе в міжнародних проєктах і здобувають добру репутацію.

На завершення, які тренди енергоефективності ви вважаєте найвпливовішими на найближчі роки?

• Цифровізація енергетики. Зростатиме кількість застосунків, IoT-пристроїв та аналітичних систем, які в режимі реального часу відстежуватимуть споживання.
• Розвиток відновлюваної енергетики. Зокрема, малі сонячні та вітрові станції, що встановлюються безпосередньо біля споживача й можуть накопичувати надлишки електроенергії.
• «Зелене» будівництво. Нові об’єкти проєктуватимуться з урахуванням максимальної теплоізоляції, використання природного освітлення та вентиляції, а також із мінімальними тепловтратами.
• Освітні програми. Люди все більше розумітимуть, що заощадження ресурсів — це не лише «менші рахунки», а й внесок у збереження довкілля.

Як підкреслює Володимир Галущак, енергоефективність — це вже не просто тренд, а стратегічний напрямок, що об’єднує економіку, екологію та суспільний розвиток. Попри застарілу інфраструктуру й непрості умови залучення фінансування, Україна має гарні передумови для динамічного розвитку енергоефективних технологій: є приклади успішних локальних проєктів, стрімко зростає інтерес з боку бізнесу й громад, а міжнародний досвід пропонує перевірені рішення.

Тож завдяки комплексному підходу, співпраці всіх зацікавлених сторін і активній освітній роботі — ця сфера може перетворитися на один із найголовніших драйверів позитивних змін у країні.