Євгенія Гордієнко – про інфобізнес під час війни, майбутнє материнство та колесо балансу
Екс-маркетологиня Nike, спікерка TEDx, авторка першої у СНД книги з influence-маркетингу «Як правильно працювати з блогерами» та співзасновниця продюсерського центру, який працює з інфлюенсерами-мільйонниками не лише в Україні, а й за її межами – все це про Євгенію Гордієнко, якій ще немає і 26-ти. Варто додати пристрасть до подорожей та спорту, а також мислення невтомної досягаторки та космополітки – і портрет нашої cover girl серпня буде повним.
Незабаром Євгенія чекає появи на світ свого первістка і напередодні цієї важливої події ми поспілкувалися з нею про те, як війна вплинула на її сім’ю, бізнес та пріоритети. Про життя «на валізах» та допомогу ЗСУ, ставлення до хейту в мережі та втрати українського інфобізнесу, а також про те, як вона готується до ролі матері, Євгенія розповіла у нашому інтерв’ю.
Від influence-маркетингу до продюсування блогерів-мільйонників
Будучи маркетологинею Nike, до моїх завдань входив зокрема influence-маркетинг, робота з блогерами та лідерами думок. Я поринула у цю нішу завдяки цьому бренду, адаптувала досвід міжнародної компанії до нашого ринку, познайомилася з величезною кількістю селебріті з різних галузей. Зрозуміла, що мені це подобається і моя сильна сторона – комунікація, я легко встановлюю та підтримую контакт та спрямовую співпрацю у потрібне русло. Пізніше це стало основою для заснування власного агентства з інфлюенс-маркетингу – ми допомагали брендам ефективно взаємодіяти з лідерами думок.
Все «зросталося» так легко й органічно, що було очевидно – я займаюся своєю справою.
Все сталося само собою – я мала уже чимало власних клієнтів, багато хто звертався за консультацією. У певну мить я зрозуміла, що сама вже не справляюся, мені потрібна команда. За відкриттям агентства прийшло й широке професійне визнання: виступ на великих конференціях, бізнес- та маркетинг-форумах, на топових майданчиках як України, так і Європи. Все «зросталося» так легко й органічно, що було очевидно – я займаюся своєю справою. Підтвердженням цьому стала і нещодавно отримана мною в Каннах нагорода «Інфлюенсер року» у сфері influence-маркетингу – найпрестижніша нагорода у цій ніші.
З топ-20 найпопулярніших українських інфлюєнсерів або працювали, або й досі працюємо ми.
Поступово мій фокус перетік у продюсування – наступний крок, вищий рівень, а також запуск освітніх програм. Приємно відзначити: сьогодні усі найбільші блогери-мільйонники країни працюють із нами. Афішувати їхні імена я не можу через наші зобов’язання, але нам є чим пишатися! З топ-20 найпопулярніших українських інфлюенсерів або працювали, або й досі працюємо ми. Така ж красномовна і статистика освітніх проєктів – кількість учнів та досягнення випускників.
Про побудову особистого бренду
Як такою побудовою власного бренду я не займалася. Як уже говорила, все відбувалося само собою, органічно та природно. Піковим у моїй затребуваності як експертки став 2019 рік. За моїми підрахунками, на нього припало понад 200 виступів. Я виходила на сцену кожні 2-3 дні, але одного разу відчула, що починаю вигоряти. Ділитися досвідом та знаннями дуже славно, але це забирає масу енергії, я просто видихнулася. На сьогоднішній день набагато вибірковіше ставлюся до того, які пропозиції приймаю, віддаючи перевагу найбільшим, зазвийчай, міжнародним заходам.
Ділитися досвідом та знаннями дуже славно, але це забирає масу енергії.
Коли все почало перетікати з офлайну в онлайн і ключовим майданчиком став Інстаграм, запити про співпрацю посипалися в директ. Приходила аудиторія наших блогерів, моїх друзів-інфлюєнсерів і не тільки – ця «павутина» пленталася дуже нативно.
Про успішні починання та ставлення до невдач
Звісно, не всі мої починання були успішними! (сміється) Ба більше, переважна кількість тих, що «не пішли», аніж тих, що мали успіх. Хоча розголосу, звичайно, завжди набуває те, що «вау». Моя філософія в цьому сенсі проста: для того, щоб прийти до результату, треба бути готовим дев’ять разів із десяти спробувати і зазнати невдачі. Протестувати різні підходи, зрозуміти, що друге, третє та п’яте не спрацювало, а, умовно, до десятого знайти те, що спрацює на всі сто!
Щоб дійти результату, треба бути готовим дев’ять разів із десяти спробувати та зазнати невдачі.
Я трохи утрирую, але головна думка така: якщо ти наполегливо прикладаєш зусилля, рано чи пізно у тебе вийде. Помилки – це невід’ємна частина шляху, якщо хочете, його етапи, тестування своїх гіпотез. Визначення успішного спрямування дослідним шляхом. Головне не опускати руки і заходити на «нове коло» пошуку стільки, скільки знадобиться для потрібного результату.
Про розвиток бізнесу та роботу під час війни
Ми продовжуємо активно розвивати нашу співпрацю з блогерами, з якими вже взаємодіємо. Наприклад, з Микитою Добриніним та Дашею Квітковою, також із Васею Тимошенко – зокрема, зробили запуск по крипті, завдяки чому зібрали один мільйон на допомогу ЗСУ під час Канського кінофестивалю. Таких історій, успішних запусків у нас чимало і найближчими роками плануємо розширювати цей напрямок, посилювати активність в Україні та масштабуватися на міжнародному рівні. Наразі ми працюємо також з європейськими та американськими блогерами, інфлюенсерами з центральної Азії, й надалі посилюватимемо цей напрямок.
Головною задачею було зберегти життя та максимально підтримати кожного.
Наша команда відпочатку базувалася і в Україні, і за її межами. Оскільки у нас усі робочі процеси давно були побудовані онлайн, російське вторгнення на формат роботи сильно не вплинуло. Але дуже вплинуло на стан кожного з нас, ми перефокусувалися. У перші місяці переключилися на активну допомогу команді: хтось ховався у бомбосховищах, хтось змінював місце проживання, пропадав зі зв’язку. Головною задачею було зберегти життя та максимально підтримати кожного. Зараз все більш-менш прояснилося, всі «знайшлися», робота структурувалася.
Звичайно, у мене є друзі та знайомі на фронті, й я намагаюся максимально допомагати, зокрема за допомогою свого медійного статусу. Я особисто і вся наша команда зробили вже чимало для того, щоби підтримати нашу країну і ми не зупиняємося ані на день. Вважаю, наразі особливо важливо, щоб кожен українець увімкнув свої максимальні ресурси і робив усе, що може – це наш внесок у перемогу. Так робила і я з першого дня війни.
Наразі особливо важливо, щоб кожен українець увімкнув свої максимальні ресурси і робив усе, що може.
Як інфлюенсерка, за допомогою соцмереж я максимально допомагала інформаційно, реагувала на десятки прохань і коннектила сотні людей у пошуках житла, трансферу, порятунку близьких. Як підприємиця – створила канал із психологічною підтримкою та онлайн-сервіс пошуку вакансій для діджитал-фахівців, щоб люди знаходили роботу. Задіяла і свої широкі зв’язки, щоб допомогти різним проєктам та ініціативам знайти потрібні ресурси, людей, інформаційну підтримку. Звичайно, допомагала фінансово, як і більшість українців – і особистими коштами, і організацією зборів.
Про зміну пріоритетів за час війни
Як ніколи я почала усвідомлювати цінність людського життя. Особливої ваги набули слова «мирне небо», «життя тут і зараз», «не відкладати на завтра, тому що його може не бути»… Прийшло дуже глибоке усвідомлення: головне, що у нас є – це зараз. Все матеріальне відійшло далеко на задній план. Багато того, що раніше здавалося важливим, знецінилося. Особливо речі, фізичний комфорт. Я переконалася, що мені достатньо в гардеробі пари комплектів, хоча раніше здавалося, що потрібно набагато більше. Опинившись із маленькою валізкою за кордоном під час війни, я зрозуміла, що в ній є все, що мені потрібно. Головне – мої рідні, близькі, їхнє здоров’я та розуміння того, що вони у безпеці.
А ще – людські стосунки. Вірність. Відданість. Найважливіші і найтепліші, здатні зігріти у цей жахливий для всієї України час. Все матеріальне таке ілюзорне, й навіть близько не може стояти із цими цінностями.
Про інфовійну інфлюенсерів і хейт у мережі
Звісно, кожен інфлюенсер має велику аудиторію, вплив. Відпочатку війни більшість із них так чи інакше воює в інформаційному полі – регулярні блокування акаунтів тому підтвердження. Буде дуже добре, якщо Інстаграм відреагує і буде можливість вплинути на це на глобальному, державному рівні. Блогери у своїх публікаціях показують те, що насправді відбувається в Україні. Українці бачать це все наживо, а Інстаграм блокує ці пости для світової спільноти – про яку об’єктивність і свободу слова може йтися? Дуже сподіваюся, що ця мегапопулярна соцмережа знайде адекватне вирішення цієї проблеми.
В успішних блогерів безліч як українських, так і російських фоловерів. Як вибудовувати спілкування, спитаєте ви? Я вважаю, що тут не може бути компромісів. Фраза «не все так однозначно» давно не актуальна. Вважаю, найкоректніша позиція – звертатися до обох сторін, дуже чітко та ясно висловлюючи свою думку та ставлення до того, що відбувається: у нас у країні війна!
Не може бути компромісів. Фраза «не все так однозначно» давно не актуальна.
Мені здається, всім настав час зрозуміти: вже пройшов етап, коли ще була ілюзія, що частина російської аудиторії, зомбована пропагандою, змінить свою точку зору. Вже всі усвідомили – цього не станеться. Людям 10 років навівали, й лише одиниці не піддавалися цьому навіюванню і мають власну думку. Щодо решти – я б сказала, що ці люди в якомусь сенсі «втрачені».
Хейт від таких фоловерів нині звичайна справа, але я вважаю, що якось на нього реагувати і протистояти йому – марнування часу. Нехай це прозвучить різко, але в якомусь сенсі це не люди. Адже як може людина, яка живе, як передбачається, у гуманному суспільстві, спокійно дивитися, як вбивають іншу людину і знаходити цьому виправдання? Вже не кажучи про насмішки та огидні слова на нашу адресу від російських фоловерів.
Нехай це прозвуить різко, але в якомусь сенсі це не люди.
Дуже шкода, але хейт як ніколи відчувається і всередині українського суспільства, хоча цьому є пояснення. У народа зараз болісно загострилася не лише національна самосвідомість, а й агресія, багато хто готовий причепитися до будь-якої дрібниці. Пожертвував гроші для ЗСУ – чому написав про це російською? Пишеш українською – чому з помилками?! Таких прикладів мільйон.
У таких випадках головне розуміти, що це викликано величезною кількістю болю, втрат. Люди зазвичай роблять це не свідомо. Так вони неосмислено виплескують негативні емоції, що накопичилися, або ж це їхня захисна реакція. Блогеру, та й будь-кому, не потрібно приймати це на особистий рахунок. Це говорить не про вас, а лише про внутрішній біль людини, якому він шукає вихід. Простір соцмереж у цьому сенсі – найдоступніший засіб. Просто продовжуйте робити те, що робите, і допомагати, як можете.
Про втрати українського інфобізнесу на тлі війни та прогнози на його розвиток
Втрати українського інфобізнесу такі ж, як і втрати загалом вітчизняного рекламного ринку. Вливання великих бюджетів міжнародних компаній зараз призупинилося, з українськими інфлюенсерами та блогерами наразі працює переважно малий та середній бізнес, який переживає не найкращі часи і не може дозволити собі робити масштабні вкладення в рекламу. До того ж, фокус зараз змістився з різних тем на дві ключові.
З українськими інфлюенсерами та блогерами наразі працює переважно малий та середній бізнес, який переживає не найкращі часи.
Перша – тема актуального заробітку, адже багато хто втратив роботу, виїхав із країни, перебуває у стані невизначеності, без розуміння, що буде завтра. Проблеми з фінансами та відсутність стабільного їхнього припливу багатьох українців змушує шукати джерела заробітку, вчитися новому, щоб забезпечити собі якщо не майбутнє, то хоча б певне завтра. Тому сьогодні так актуальна тема криптовалют та NFT – сфер, які за бажання може опанувати кожен, без прив’язки до локації.
Друга – все, що пов’язане з емоційним та психологічним станом. Всім українцям зараз боляче, складно, бо все, що допомагає та вчить справлятися з цими станами, зараз має великий попит. Люди готові оплачувати те, що допоможе їм видертися з цих психологічних тортур і здобути внутрішню опору. Зрозуміло, середній чек покупки впав плюс-мінус удвічі. Ми також на наших освітніх програмах зараз робимо спрощену систему з більш демократичним прайсом.
Про перехід на українську мову
Скажу відверто – для мене зараз тема переходу на українську дуже актуальна. Я в активному процесі. Вважаю, це важливо, адже мова є вагомим елементом ідентичності нашої нації, важливо транслювати це. Але так само вважаю, що важливо робити це виключно за внутрішнім покликом, а не виходячи з міркувань «хочу-не хочу, а треба».
Мова – вагомий елемент ідентичності нашої нації, важливо це транслювати.
Ми усі різні. Варто кожному, для кого це актуально, дати можливість робити цей перехід у своєму темпі та форматі. Тільки тоді це дасть бажаний результат у довгостроковій перспективі. Я почала впроваджувати це у своїх сториз, але не приховуватиму: багато в чому мені поки що простіше висловлюватися російською – я говорила нею все своє життя, так склалося. Але я себе не підганяю, даю собі час, щоб отримати максимально ґрунтовний, не поверховий результат.
Про ритм життя інфлюенсера під час вагітності
Думаю, це насамперед залежить від первісного настрою. Вважаю себе easy going person, загалом легко до всього ставлюся, завдяки чому не мала упереджень щодо вагітності і того, як вона позначиться на моєму звичному ритмі життя. На щастя, моя вагітність протікала відносно легко, тому підхід «весь час бігти, щоб залишатися на місці», властивий для людей зі сфери блогінгу, не змінився (сміється)!
Вважаю, дівчина при надії може, виходячи зі свого самопочуття та бажання, продовжувати розвивати ті ж інтереси та проєкти, що й раніше. При цьому залишатися такою ж красивою, доглянутою та сексуальною. Вагітність – це не хвороба! Це прекрасний стан, ба більше, гормони лише посилюють жіночність та життєвий тонус.
Про майбутнє материнство та колесо балансу
Звичайно, не так я уявляла собі очікування малюка, не в такій невизначеності. Війна застала мене в Дубаї, куди ми полетіли на відпочинок на кілька днів, з маленькими валізками, не вірячи у всі страшні прогнози, які тоді лунали у ЗМІ про початок війни. Першоий місяць я наївно вірила, що це все ось-ось закінчиться, все ненадовго. На другий зрозуміла, що цього чекати не треба. Після Дубаю, ще до війни, я запланувала поїздку до Франції – заходи в межах Каннського кінофестивалю, блогерські активності й не тільки. З огляду на це розглядала можливість поки що осісти там. Однак потім переїхала до Португалії, де й досі ми «на чемоданах» – переїжджаємо з будинку до будинку у пошуках найкращого варіанта.
Відчуття відсутності дому, невизначеності та нерозуміння, що буде завтра, дуже вибиває з колії.
На жаль, відчуття відсутності дому, невизначеності та нерозуміння, що буде завтра, дуже вибиває з колії. Замість процесу облаштування гніздечка для майбутнього малюка, властивого дівчатам в останні місяці вагітності, у мене немає розуміння, де ми опинимося завтра. Це все ускладнює, не кажучи про масу стомлюючих бюрократичних процесів та оформлення величезної кількості документів. Але, як кажуть, адаптуйся чи помри! Вибирати не доводиться.
Головне, що незабаром народиться наш син, і тут, у Португалії, буде в безпеці. Ми на нього дуже чекаємо, вже обрали три варіанти імені. Визначимося, коли вперше подивимося в його очі – може, це буде взагалі четверте (сміється). Вірю, що як корабель назвеш, так він і попливе!
Ані вагітність, ані народження дитини не вважаю приводом змінювати коло своїх інтересів. Усі ми чули про колесо балансу, у ньому є різні ролі, кожна з яких важлива. Звичайно, я хочу отримати безцінний досвід материнства, але це не відверне мене від інших пріоритетних для мене речей – догляду за собою, самореалізації, роботи, спілкування з друзями, романтики у стосунках із чоловіком. Звичайно, доведеться навчитися балансувати між звичною активністю та новою роллю матері, але я до цього готова. Тайм-мененджмент на допомогу!
Батьківство як успішний проєкт
Щодо батьківських навичок, ми з чоловіком разом проходили підготовку до майбутніх пологів разом з нашою доулою та читали безліч різних книг. Але ключовим та найкориснішим вважаю спілкування з подругами-мамами, чий спосіб життя співзвучний моєму. Вважаю, що найкраще переймати досвід від тих, у кого він є і вони можуть відверто поділитися всіма нюансами.
Міняти звички на більш здорові та правильні потрібно не через вагітність, а задовго до неї.
Вони встигають все – і спортом займатися, і зовнішністю, і бізнес розвивати, і виховувати дітей. І все це – у кайф. Не бачу причин, за їхнім прикладом, не робити те саме. Плюс один успішний проєкт у моєму житті! (сміється) Так само можу сказати про звички: вела здоровий та активний спосіб життя до вагітності, продовжу і після. За місяці при надії, звичайно, трохи скоригувала догляд за шкірою, усе інше залишилося, як і раніше. Міняти звички на більш здорові та правильні потрібно не через вагітність, а задовго до неї.
Звичайно, після пологів розраховую на допомогу няні та чоловіка. У житті дитини повинні брати участь обоє батьків, адже вона – продовження їхнього взаємного кохання. Оскільки моя діяльність дозволяє мені займатися бізнес-процесами онлайн і я можу перебувати у будь-якій точці світу, не бачу проблеми бути на зв’язку, поки малюк спить або під час прогулянок. Потрібно лише трохи часу, щоб навчитися лавірувати, а далі все стане на рейки!
___________________________________________________
Фото: @ledina.photo
Макіяж: Олена Антонова
Зачіска: Croisette Beauty Concept
Стиль: Екатерина Романчук, @blancdeblancs.cannes
Локація: HOTEL MARTINEZ, Cannes
