Іванна Онуфрійчук про відчуття свого тіла та пристрасть у шлюбі наприкінці вагітності
Ексклюзивні нотатки телеведучої для INSIDER.UA
Українська телеведуча та засновниця благодійного фонду IvAlive Іванна Онуфрійчук нещодавно повідомила радісну новину: вони з чоловіком чекають на первістка, який вже ось-ось з’явиться на світ.
У своєму блозі майбутня матуся активно ділиться перебігом останніх місяців вагітності й розповідає, як готується до зустрічі з синочком та пологів у Швейцарії. Народжувати ведуча планує саме там, адже ця країна стала для неї другим домом, відколи вона зустріла свого чоловіка – казахського бізнесмена Алмаза.
Із нагоди нового етапу в житті Іванни ми поспілкувалися з нею та розпитали про її чарівний стан: як він змінив її життя і стосунки з чоловіком, як вона відчуває своє тіло й себе загалом як жінку наприкінці вагітності, і не тільки.
Іванко, опишіть, якою ви були протягом цих 9-ти місяців, як змінилося сприйняття себе як жінки?
Усі місяці вагітності я була активна, енергійна, постійно в русі, у роботі. Коли почав рости животик, і вже стало помітно, що я при надії, я просто кайфувала від свого стану – як же це красиво!
Це тривало, доки на 6-7 місяці не почалися болі в спині, печія, а також зʼявилися набряки на обличчі та ногах. Відтоді легкість в усьому послабилася, я почала швидше втомлюватись і через це почуватися якимось тюленем! (сміється)
Трохи смішно, бо моя хода нині нагадує ходу перевальцем клишоногого ведмедика. Та загалом я радію кожному дню вагітності, мені як жінці неймовірно приємно перебувати у цьому стані.
Помітила, що зараз моя жіночність стала проявлятися яскравіше, але разом із тим я можу бути різною: енергійною, суворою, кумедною чи розслабленою. І це найпрекрасніше: стан “бути при надїі” ніби дозволяє бути у повній гармонії з собою.
Це найпрекрасніше: стан “бути при надії” ніби дозволяє бути у повній гармонії з собою.
Як період вагітності вплинув на ваші взаємини з чоловіком? Ви часто наголошували, що стосунки дуже романтичні, то як тепер: вагітність розпалила пристрасть ще більше чи навпаки?
Усвідомлення того, що в мене під серцем нове життя і що ми станемо батьками, дуже вплинуло на наші взаємини. Мені складно однозначно відповісти, як саме. З одного боку, вони стали ще міцнішими: ще більше говоримо, підтримуємо одне одного і вивчаємо багато нової інформації разом. Чоловік став більше дбати про мене, це дуже приємно.
З іншого боку, коханий так обережно почав ставитися до мене, ніби я – кришталева ваза, яку він боїться розбити : і ось це почало гасити пристрасть між нами. Інколи мені, як вагітній жінці, у якої скачуть гормони, хочеться уваги та пестощів, а чоловік особливо не реагує: боїться нашкодити нам із малюком.
Я розумію, що це теж прояв його турботи, але подеколи, через емоційне сприйняття, у мене з’являються думки, що зі мною щось не так.
Спершу намагалася жартома йому це пояснити , згодом почали про це говорити відверто, читали багато статей про те, що любощі під час вагітності не є небезпечними для дитини. Так ми зуміли залагодити ситуацію і повернути вогник у стосунки.
Із чоловіками потрібно говорити, пояснювати їм, що ви відчуваєте і чого хочете.
Я би хотіла порадити всім жінкам, які вагітніють: із чоловіками потрібно говорити, пояснювати їм, що відчуваєте і чого хочете. Для вас – це новий етап, а для них – тим паче, й іноді вони можуть сприймати все надто гіперболізовано або навпаки: недооцінювати те, через що ви проходите.
Якщо вас щось не влаштовує, кажіть про це. І не лише під час вагітності, а завжди – це запорука міцних стосунків парнерів.
У своєму блозі ви розповідали, що набрали 18 кг. Як ставитеся до змін у вашому тілі, чи приймаєте їх?
Мені неймовірно подобається, як змінилося моє тіло. Відтоді, як почав округлюватися животик, я щодня дивлюся у дзеркало, роздивляюся зміни форм. Навчилася насолоджуватися ними й собою, захоплюватися. Я розумію, що цей період особливий і тимчасовий, тому кайфую від нього.
Можливо, це тому, що в мене немає оцих традиційних лякалок для дівчат: розтяжок, випадіння волосся, сухості шкіри тощо. Але навіть, якби щось і було, я би змогла налаштувати себе й прийняти це, допомогти тілу впоратися зі змінами.
Із вагітністю і всіма нюансами, які вона принесла у життя, я навчилася працювати з емоціями, які на гормональному рівні періодично зашкалювали, не дратуватися й не лютитися через якісь незручності, а пояснювати собі їх і нагадувати, заради чого це все.
Ви завжди активна і навіть на дев’ятому місяці не пішли в декрет, а продовжили працювати зі своїм фондом. Як вдалося успішно поєднати майбутнє материнство та карʼєру?
Кажучи відверто, на дев’ятому місяці робити це стало вже складніше, аніж на третьому чи навіть п’ятому. Увесь час я бігала на зустрічі, брала участь в усіх наших заходах, працювала над покращенням і розвитком програм.
Зараз намагаюся більше завдань делегувати команді, щоби все могло функціонувати за моєї короткочасної відсутності.
Тепер мені вже важко ходити, набрякають ноги, та й загалом втомлююся швидше. Хоч взаємодія з дітьми у фонді дарує лише позитив, я розумію, що вже час трохи спинитися і зосередитися на якісній підготовці до пологів.
Тому зараз намагаюся більше завдань делегувати команді, налаштувати процеси так, щоби все могло функціонувати за моєї короткочасної відсутності, а сама чекаю на зустріч із синочком!
Фото: Ярослав Мончак
