Jamala вперше про пологи, статус багатодітної матусі та незаконну втрату батьківського дому в Криму
Cover-girl червня – народна артистка України Jamala. Це – перше велике інтервʼю співачки після пологів у статусі багатодітної матусі. Рівно місяць тому виконавиця народила третього сина, а сьогодні вже активно інтегрується у своє звичне професійне життя.
Усю вагітність артистка з першого до останнього дня провела у русі: окрім виступів на творчих подіях, Jamala представляла українську державу на різного роду міжнародних заходах і брала активну участь в доброчинності. А ще випустила торік альбом Qirim, який не тільки став першим кримськотатарським симфонічно-етнічним альбомом в історії, а ще й здобув нагороду та визнання найкращого – від української музичної премії YUNA до європейського журналу Beehype.
Про здобутки під час вагітності, подробиці пологів та життя у статусі багатодітної матусі, незаконну втрату батьківського дому у Криму та нову українську музику – читайте в нашому ексклюзивному матеріалі.
Про активну вагітність
Уся вагітність була насиченою до останньої хвилини. Графік був дуже щільним: присутність на демократичному саміті у Вашингтоні, на благодійному зборі в Австралії, де збирали на зруйновану росіянами школу у Дніпрі, на інших доброчинних заходах, а ще слід додати конкурс «Євробачення», знімання кліпів, запис пісень, силу-силенну світських подій… Можна сказати, що дитина в утробі пролетіла зі мною майже пів планети.
Мабуть, я успішно справлялася з цим усім через палке бажання якнайшвидшої перемоги. Можливо, забагато на себе беру, але коли виходжу на сцену співати, збирати кошти чи виголошувати промову, то роблю це з таким внутрішнім налаштуванням, ніби саме від мене все залежить: як зараз відпрацюю, так це вплине на нашу перемогу. Мені здається, якщо кожен україннць матиме таке переконання, то це дасть усім неабиякий запал. Я бажаю нашій країні перемоги, і щоб ми жили своїм найкращим життям отут, на цій землі.
Про свій догляд під час вагітності
Дякувати Богу та генетиці, моя шкіра – у гарному стані та майже ніколи не було розтяжок. Через грудне вигодовування я зазвичай набираю зайві кілограми й набрякаю і, на жаль, не можу сказати, що якось худну. Під час вагітності користувалася різними кремами, ходила на тренінги із догляду за шкірою, робила комфортні масажі і для тіла, і для обличчя.
Також тримала дієту за порадами дієтологині Наталії Самойленко – це було збалансоване харчування. А ще під час вагітності багато працювала. (сміється) Більше жодних доглядових секретів не було.
Про пологи та народження дітей під час війни
Якщо стисло говорити про пологи, то я поїхала, як-то мовлять, просто з корабля на бал: з музичної премії YUNA (ред. – співачка здобула перемогу у категорії «Найкращий альбом») одразу до пологового. (сміється) Напевно, це увійде в історію премії, якщо не в історію всієї української музики. Так чи інак, але в моїй власній історії життя напевно буде ця сторінка.
Уже втретє мої пологи були партнерськими. Почуваюся зараз добре, а тому дозволила собі на цей час спокій та гармонію з дитиною. Мій розклад зараз повністю підлаштований під малюка. У мене ще є двоє старших дітей – сини Емір і Селім, тож можна сказати, що цей місяць минає, як цілком мамський. Звісно, я залучена у поточні справи своєї команди й точково вирішую музичні справи, але все ж материнські – нині переважають.
Моя думка така: не можна відкладати народження дітей через війну. Життя не варто зупиняти. Це як річка, яку ти не можеш поставити на паузу, а потім запустити, бо вона має жити, має бігти. Гадаю, це невимовно потішило б нашого ворога, якби ми впали у розпач, у відчай, нескінченно себе жаліли та відмовилися зараз від життя. Крім цього, у нас і так складна демографічна ситуація, вона просто критична, ви знаєте про це.
Не можна відкладати народження дітей через війну. Життя не варто зупиняти.
Звичайно, я народжувала не для покращення демографії, просто так склалося, і ми з чоловіком щасливі. Для тих, хто планує першу, другу чи третю дитину – це наочний приклад того, що це і є продовження, що там, де ми, там і є життя.
Про подарунок чоловіка на народження сина
Чоловік щодня запитує мене, що подарувати, але зізнаюся: досі не знаю. Минулого разу – це були коштовності, а от цього – навіть прикрасу якусь замовити не можу. Усе стало таким незначущим зараз…
Про труднощі та нові виклики у статусі багатодітної мами
Ох, справді дуже непросто. Перше, з чим ми стикнулися після приїзду з пологового, – це з відсутністю електроенергії. Тож разом із трьома дітьми довелося сидіти в авто і чекати увімкнення, бо підійматися пішки на одинадцятий поверх одразу після пологів я точно не була готова. Наступні дні було ще гірше: відключали світло по пʼятнадцять годин на добу.
Бути багатодітною мамою – це дуже класно. Усі мої діти такі неймовірні, кожен у своєму віці.
Без сумніву, життя не готувало мене до того, як ростити трьох дітей на одинадцятому поверсі, коли все знеструмлене, і водночас дбайливо піклуватися про кожного з них: одному кашку зварити, другого покупати при температурі 30 градусів тощо. У будинку все на електриці, тому під час відключень з водою та приготуванням їжі можуть виникати проблеми. Добре, що зараз літо, і ми не відчуваємо, як це, коли холодно і нема опалення, але треба готуватися до складної зими. Так, труднощів багато, проте не ми перші, не ми й останні, скільки мільйонів українців зараз потерпають щодня. Мусимо триматися!
Нелегко й самій, особливо після чергування з Алімом, прокидатися і готувати сніданок, збирати синів у садочок. Це тяжко, але фактично у житті старших дітей нічого не змінилося. Баланс, який вибудували до народження найменшого – аби в житті у всіх трьох мама була однаково присутньою – зберігся і тепер. Ми не відправили старших синів до бабусь і дідусів, не віддали їх няні, я – поруч з усіма. Так, розриваюся, так, це дуже важко, але вони отримують рівно стільки уваги, скільки і до появи Аліма, а, може, навіть і більше.
Цей місяць я постійно перебуваю з малюком, але у мене вже планується дуже активний серпень, вересень, жовтень… Ще не знаю, як поєднуватиму все з графіком грудного годування, але подивимося. Якщо ви думаєте, що я ще пишу якісь пісні зараз, то розчарую – ні. (сміється) Звісно, планую нові проєкти, і бувають зустрічі між годуванням, але саме творити – не маю часу. Бути багатодітною мамою – це дуже класно. Усі мої діти такі неймовірні, кожен у своєму віці. Це справді диво!
Про помічників по дому
Їх у мене, на жаль, поки що немає. Та й батьки зараз не можуть багато допомагати, бо поклали своє здоров’я за ці останні роки, підтримуючи нас. До війни були няні, але більшість з них виїхала за кордон. Є й такі, хто дуже нервується під час повітряних тривог, як бути і що робити, тож тепер не всі погоджуються працювати нянею.
Зараз мене дуже підтримує мій чоловік. Незважаючи на те, що він багато працює, з дітьми допомагає щоденно. Відвозить і забирає старших синів у садочок і з нього, а я залишаюся з Алімом. Також дивиться за малюком, коли мені потрібно залагодити якісь свої справи. Поїхати на відпочинок усім разом, звісно б, хотілося, але поки що це нездійсненне. Навіть на планування та організацію потрібно багато часу, а його у мене вкрай бракує.
Про втрату батьківського будинку у Криму
Нещодавно зʼявилася новина про те, що батьківський дім у Криму безпідставно забирає тамтешня влада. Це жахливо та болісно для всієї нашої родини. От як усвідомити, що у цивілізованому світі відбувається таке свавілля: спершу окуповують територію, а потім забирають там усе?! Це – репресії, це – депортація у сучасності! Це ще раз демонструє самочинство, яке коїть російська влада.
Якщо змовчу, росіяни прийдуть до інших кримських татар, до всіх українців на окупованих територіях, щоб і далі чинити свавілля.
До цього майна я не маю жодного стосунку, це власність моїх батьків, вони будувалися понад двадцять років. Кожну цеглину заробляли тяжкою працею і потом. І до чого тут батьки, адже у міжнародний розшук оголосили мене? Я не мовчатиму, це точно. Якщо змовчу, росіяни прийдуть до інших кримських татар, до всіх українців на окупованих територіях, щоб і далі чинити свавілля.
Про залаштунки створення альбому QIRIM
Це альбом, яким дуже пишаюся. Створювала його протягом десятиліть. Твір, який насправді ми зможемо оцінити через роки, кажу таке без зайвої скромності. Це величезна робота всієї команди. І те, що він здобув багато нагород, – приємно і заслужено, на мою думку.
Усе почалося з того, що я прийшла до композитора й мультиінструменталіста Сергія Круценка. Розповіла, що хочу такий альбом, який би звучав епічно, масштабно, кінематографічно, на світовому рівні так, ніби дивишся «Аватар» – і все це кримськотатарською мовою. Далі знайшла композитора Артема Рощенка, він занурився в мої пісні на кілька місяців точно.
Можливо, це зухвало звучить, але в цьому альбомі унікальним є те, що такого рівня запису я в Україні не чула ніколи.
А взагалі понад вісімдесят музикантів були залучені до запису альбому. У студії постійно були я, Сергій Круценко, Макс Гладецький, Артем Рощенко, композитор і аранжувальник, який приходив, щоби допрацювати, переписати. Усі пісні, які ви чуєте в альбомі, ми збирали й відтворювали буквально за кількома словами, бо архівів не лишилося. Тож я була ще й у ролі етнографа, який шукає та ретельно відновлює кожен рядок тексту.
Наприклад, для пісні Alim я записала 300 людей, які говорять кримськотатарською на різних діалектах, на різні теми – від кави до самого Аліма, щоби показати життя міста Карасубазар у ті часи. В Outro: після початку повномасштабної війни захотілося додати те, що відбувалось тоді у Маріуполі, у Бучі – так, це одна з небагатьох композицій, яка має саундизайн у вигляді бомб та ракет.
Це все було створено на такій великій вірі, силі та професіоналізмі. Можливо, це зухвало звучить, але в цьому альбомі унікальним є те, що такого рівня запису я в Україні не чула ніколи. Тут йдеться і про виконання, і про зміст, і про концепт, і всі інші маленькі «гвинтики».
Після прем’єри QIRIM неочікувано для нас очолював стримінговий сервіс Spotify у Хорватії, також звучав у Польщі, Греції, Америці, Канаді, Грузії, Йорданії. Відгуки отримували та отримуємо звідусіль. Навіть від декого з композиторів, які пишуть для голлівудського кіно чи для сервісу Netflix, а також від канадських артистів та музикантів, зокрема й Грегорі Портера та інших. Розповідають, що під час слухання альбому вони опиняються в якомусь іншому світі, а це те, що мені й було потрібно.
Про благодійність
Моя доброчинність не знає втоми та перешкод, попри те, що мене погрожували ув’язнити та оголосили в розшук. Я – одна з перших артисток, яка почала говорити, їздити за кордон та започаткувала традицію благодійних концертів.
Звичайно, усі здобутки та вчинки будемо рахувати й аналізувати вже після перемоги: хто, що і як зробив. А поки, на мою думку, це не на часі. Виокремити щось зі своїх виступів, приміром, таких як у Kennedy Center Honor з меседжами, або ж якісь маленькі збори для фонду «Повернись живим», не можу – усе важливе.
За весь час великої війни, завдяки творчості, долученню до зборів та особистим внескам, вдалося зібрати понад 100 мільйонів доларів. У мене немає особистого рахунку чи фонду, усі благодійні збори відбувалися через різні організації та фонди. Є всі звітності, де записано, скільки було зібрано й куди пішли кошти. Тобто ми з командою були тільки інструментом, і це добре.
За весь час повномасштабної війни вдалося зібрати понад 100 мільйонів доларів.
До прикладу, у Берліні під час виступу у прямому ефірі зібрали 67 мільйонів євро, це організовувала компанія ARD. У Вільнюсі – 52 000 євро, це був виступ у рамках Blue/Yellow Campaign. Під час мого торішнього туру США та Канадою зібрали кошти на ЗСУ, дитячі потреби тощо. Цими питаннями опікувалися абсолютно різні фонди. Завдяки їхньому відповідальному ставленню, є вся звітність.
Про музичну індустрію та фаворитів з молодих артистів
Певна річ, музична сфера дуже змінилася з війною. Але я досі не можу зрозуміти й вирішити для себе: музика зараз потрібна чи ні? З одного боку, вона – потужний інструмент: рятує ментально, адже коли постійно летять ракети чи хтось когось втрачає, то дуже важко на душі, а композиції допомагають прожити певні емоції й стани. З іншого боку, можна подумати, що музика зараз зайва, бо коли люди борються за своє життя та життя своєї країни, то геть не до мелодій, навіть найкрасивіших.
У мене навіть є список молодих виконавців, яких я охоче слухаю та спостерігаю за професійним становленням.
ROXOLANA & Phil It – «Мені тебе бракує»: один з найяскравіших нових треків за останній час. Дуже класний альбом «Яка є» від KLER. Подобаються такі солодкоголосі артисти як YARIMA, Sofia Shanti та Nasù. Захоплююся талановитим та голосистим LAUD і його альбомом «Пробудження». Самобутні та дуже поетичні «Пиріг і Батіг», Blooms Corda, Renie Cares і Polina Maiboroda. Імпонує також глибока та красива KRUTЬ. Провокативні YUVI та DONBA₴GRL. Ф’южн, який оживає в EP альбомі Євгена Пугачова і в піснях «ЩукаРиба». Неочікувано, свіжо та цікаво MARQUIS з його треком «Безупинно думаю». А ще обожнюю свою пісню «Люблю», яку випустила за кілька днів до третіх пологів.
Загалом мені дуже звучить сучасна українська музика. А ще хочеться поробити фіти, оскільки вони демонструють наш зв’язок і те, як ми вміємо гуртуватися. Переконливий взірець – alyona alyona x Jerry Heil, які часто роблять спільні пісні, а також об’єдналися для участі на конкурсі “Євробачення – 2024”.
Про найближчі плани
У планах випустити або ЕР, або повноцінний альбом. А також – нове відео, зніматимемо його, можливо, уже цього літа.
