Незалежний театр у Києві: як у павільйоні КИТ без світла і тепла народжувалася вистава «Орландо»
Наприкінці лютого та 1 березня у київському павільйоні КИТ відбулися перші покази незалежної театральної постановки «Орландо» — адаптації роману Вірджинії Вулф від режисерки Тетяни Костинюк (майстерня Івана Уривського) та сценографки Анни Шкрогаль.
Вистава народжувалася у непростих умовах: холодний павільйон, перебої зі світлом, репетиції на генераторах і ковдри на плечах акторів. Іноді команда працювала буквально в напівтемряві — чекаючи, поки генератор знову запустить світло.
Сам павільйон КИТ — індустріальний простір, який зазвичай використовують для виставок і подій — довелося фактично перетворювати на театр з нуля.
У нашому матеріалі ми поговорили з шоуранеркою та виконавицею головної ролі Мариною Кошкіною та командою вистави про створення незалежного театру, сценічну мову «Орландо», роботу в умовах війни та благодійну складову проєкту.
Ідея вистави: театр як акт незалежності
Команда обрала незалежний формат через прагнення творити вільно і без рамок системи.
«Напевно, це в нашій природі — прагнути незалежності. Для мене це можливість створити виставу повністю такою, як ти її відчуваєш: без компромісів, без рамок системи», — говорить шоуранерка проєкту Марина Кошкіна.
Ідея вистави народилася з розмови Марини Кошкіної та її подруги — військовослужбовиці Вікторії Бобрової: «Вікторія запропонувала: “Марина, а ти не хочеш зробити виставу? Робити те, що вмієш найкраще, і водночас допомагати війську”. Так виникла ідея поєднати театр і благодійність».
За словами Кошкіної, незалежний формат відкриває можливість для молодих акторів, які не працюють у державних театрах.
«Це шанс для молоді та акторів поза державними театрами — наш крок до культурної незалежності».
Режисерська мова вистави
Режисерка Тетяна Костинюк описує «Орландо» не як класичну драму, а радше як багатошарову сценічну форму: «Для мене “Орландо” — це поетична енциклопедія життя. У тексті Вірджинії Вулф закладено багато шарів, які ми поступово відкриваємо у виставі. Поговорити про все і одразу неможливо».
У центрі постановки — тема ідентичності: «Ми виокремили ключову тему — збереження та окреслення власної ідентичності. Разом із глядачем проходимо шлях героя через переоцінку цінностей і рефлексію над минулим».
За словами режисерки, трансформація Орландо у виставі не є технічним прийомом.
«Це не просто зміна статі. Це внутрішній зсув і безперервний пошук відповіді на питання “Хто я?”Людина значно більша за свою соціальну роль чи гендер».
Особистий вимір ролі Орландо
Для Марини Кошкіної роль Орландо виявилася тісно пов’язаною з її власним досвідом останніх років: «Для мене ця історія про пошук себе у світі, який постійно змінюється. З початком повномасштабного вторгнення я сама змінилася — стала сильнішою, почала помічати в собі “чоловічі” риси, бо зараз на жінок лягла величезна відповідальність».
За її словами, сьогодні соціальні ролі значно гнучкіші: «Жінки на війні, чоловіки вдома з дітьми і навпаки. “Орландо” — це дослідження цієї гнучкості».
Найскладнішою частиною роботи стала внутрішня трансформація, «Іноді я прокидаюся і не знаю, хто я сьогодні — жінка чи чоловік, бо потрібно вирішувати безліч технічних та фінансових питань. Тому роль Орландо для мене — це дослідження власної трансформації в реальному часі», – ділиться Марина.
Чи є цензура
Команда свідомо працює з темами гендеру та ідентичності, але не розглядає виставу як провокацію. «Внутрішньої цензури ми не відчуваємо, бо для нас “Орландо” — це історія насамперед про людину», — говорить Марина Кошкіна.
«Коли нам кажуть: “Це про ЛГБТ”, ми відповідаємо, що будь-яке акцентування на відмінностях уже є ознакою нерівності», – додає вона.
У виставі є і сміливі сцени: «Наприклад, сцена поцілунку між жінками. Але ми розглядаємо це не як провокацію, а як дослідження людської природи і порятунок від самотності».
Сценографія та костюми
Важливу роль у виставі відіграє сценографія та костюми, які допомагають передати трансформацію героя.
Сценографка Анна Шкрогаль будує сценічний простір як систему змін, де декорації та костюми працюють разом із внутрішньою еволюцією Орландо. До створення костюмів команда залучила українські бренди. Зокрема бренд SHUR SHUR надав для сценічних образів панчохи.
Театр у холодному павільйоні
Процес створення вистави відбувався у складних умовах. «Початковий бюджет проєкту і реальна вартість на момент прем’єри — це дві різні суми. Цієї зими витрати зросли майже вдвічі», — говорить Кошкіна.
Павільйон довелося повністю облаштовувати для театральної роботи: «Коли немає світла, усе працює на генераторах. Щоб просто порепетирувати в теплі, потрібні величезні кошти на дизель та обігрівачі».
Команда навіть купувала пледи для акторів. «Ми купували пледи та грілки для акторів, бо опалювати весь простір павільйону цілодобово надто дорого», – каже Кошкіна.
Попри складні умови команда свідомо обрала незалежний формат:
«Ми будуємо театр без системи. Це ризик, але водночас можливість створити проєкт саме таким, яким ми його бачимо».
Благодійна складова
Вистава має також благодійну мету – наразі команда підтримує 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс». Актуальний запит — евакуаційний наземний роботизований комплекс «Воля-Е».
«Під кожну виставу ми плануємо формувати окремий актуальний запит. Під нього відкриваємо збір, закуповуємо необхідне, особисто передаємо допомогу і публічно звітуємо», — пояснює Марина Кошкіна.
«Ми формуємо окремий актуальний запит. Під нього відкриваємо збір, закуповуємо необхідне, особисто передаємо допомогу і публічно звітуємо», — пояснює Марина Кошкіна.
Чому «Орландо» звучить для України
За словами Марини Кошкіної, історія Орландо сьогодні несподівано точно віддзеркалює український досвід.
«Україна сьогодні — це Орландо. Ми живемо в часи, коли ідентичність і соціальні ролі трансформуються щодня».
Вона проводить і символічну паралель з умовами створення вистави: «Ми ставимо цю виставу в холодних павільйонах на генераторах. І це найкраща метафора нашого життя: коли зникає зовнішнє джерело світла, нас рятує внутрішнє».
_______________________________________________________________
Покази відбуватимуться щомісяця. Уже відкритий продаж квитків на 29 та 30 березня. За датами майбутніх вистав та додатковою інформацією стежте в соцмережах.
Фото обкладинки: Мітя Бородін
