Стійкість на довгій дистанції: бізнес, спорт, війна та нові можливості очима Романа Маслова
Для підприємця й інвестора Романа Маслова спорт — не хобі, а спосіб мислення. Бізнес — не статус, а система. А криза — не загроза, а точка зростання. Підприємець, інвестор і ментор, який будує бізнеси в Україні та Європі й одночасно змагається в Ironman, в інтерв’ю для INSIDER.UA розповідає про дисципліну, відповідальність і довгі дистанції — у житті та в роботі.
Романе, як починався ваш шлях у бізнесі? Якою була перша професія й перший великий виклик?
До 2014 року я би назвав усі свої спроби несистемними. Вони були пов’язані з підприємництвом і формували мене як особистість, але повноцінно людиною бізнесу я став саме з 2014-го. Тоді з’явилася компанія ТД «Актив Агро» — мій перший серйозний проєкт в аграрній сфері. Починалося все зі смаженого насіння, а згодом переросло у велику снекову компанію з виготовлення, зокрема горіхової групи.
Початок був у Дніпрі, з мінімальним бюджетом. Я продав вантажівки, на яких заробляв у сфері перевезень, і вклав ці кошти у виробництво. Заощаджень і капіталу не було, тому одночасно шукав партнерів, знайомився з людьми, які згодом мене підтримали.
Я був молодий і амбітний, але без повного розуміння того, як ринок може зламати людину, яка не зовсім усвідомлює, куди вона прямує. Тому я вирішив навіть не програвати сценарії в голові, а просто робити.
Що стало найскладнішим у перших проєктах і як виникло рішення працювати паралельно в Іспанії?
Найскладніше було вивчити правила гри. Підприємництво — це про забезпечення себе, а бізнес — про системні підходи до ринку й змін. Я хотів створити компанію в трійці лідерів, але не до кінця орієнтувався, що таке адміністративний ресурс і можливість оперувати державним бюджетом. Головний інсайт того часу — спершу потрібно засвоїти правила гри.
Після завершення снекового виробництва ми почали розвивати транспортний бізнес в Україні. Компанія «Траст Консалтинг» до її викупу під час війни була однією з перших, хто системно працював з орендою авто для служб таксі. Ми зайшли на ринок з експертною позицією і сфокусувалися на роботі з невеликими містами, підвищуючи якість сервісу: нові автомобілі, контроль водіїв, чистота, стандарти. Це дало серйозне зростання.
Підприємництво — це про забезпечення себе, а бізнес — про системні підходи до ринку й змін.
Бізнес в Іспанії ми відкрили 1 серпня 2024 року. Стало зрозуміло, що війна в Україні швидко не закінчиться, і питання диверсифікації ризиків стало критичним. Це абсолютно різні культури, системи й підходи. Спільного майже нічого, окрім того, що більшість команди — українці. Де би ми не працювали, маємо підтримувати своїх.
У чому, на вашу думку, полягає основна різниця між бізнесом в Україні та в Іспанії?
Це ніби різні планети. В Україні бізнес — це статус. В Іспанії підприємців сприймають як найбільш уразливу групу. Там найдужче захищені люди, які працюють за контрактами, бо компанія має за них відповідальність. Бізнес практично незахищений.
Мене це довго дивувало, але я зрозумів: у нову країну неможливо зайти зі своїми звичками. Потрібно адаптуватися. На це ми згаяли майже рік.
Як вдається поєднувати бізнес, родину і спорт?
Я прихильник концепції «колеса життя». Намагаюся балансувати між спортом, ментальним і фізичним здоров’ям, бізнесом, родиною, саморозвитком. Пріоритети можуть змінюватися — і це нормально. Головне — знати, куди йде твій час.
Колись у мене був сильний перекіс у бік бізнесу й саморозвитку. Я майже не займався спортом і мало приділяв уваги родині. Це вдарило по оточенню — і по мені самому. Сьогодні я чітко розумію: пріоритизація — це питання менеджменту власного життя.
2025 року моєю ціллю був повний Ironman у Барселоні, і близько половини моєї уваги йшло саме на підготовку. Для мене спорт — це терапія. Коли він зникає, просідає емоційний стан і контроль. Саме тому я постійно кажу командам: спорт — критично важливий для бізнесмена.
Сьогодні я чітко розумію: пріоритизація — це питання менеджменту власного життя.
Чи були моменти, коли бізнес «падав»?
За 15 років я падав двічі. І це були не кризові ситуації в моменті, а повні дефолти — закриття бізнесу, фіксація збитків. Найболіснішим було закриття снекового підприємства. Я фактично перекреслив п’ять років життя. Місяць пішов на переосмислення: пожаліти себе, побути «на нулі», а потім рухатися далі. Головний інсайт — потрібно було рятувати команду. Частину людей я втратив, але багато хто досі зі мною.
Наш головний актив — це люди, ідеї, цінності й культура. Криза — це не страшно. Криза — це корисно. Вона змушує знаходити нові управлінські рішення і робить систему стійкішою.
Що для вас головне у побудові команди?
Цінності. Світогляд працівників має збігатися з твоїм. Команда повинна формуватися навколо мети. «Дружити проти когось» — це ілюзія єдності. Справжня сила — коли енергія спрямована на спільний результат.
Як змінилися пріоритети після роботи за кордоном?
У 2022–2023 роках відбулося глибоке переосмислення. У наших компаніях зросла важливість нематеріальних речей: довіри, підтримки, сенсу. Частина команди працює у прифронтових регіонах, і це дуже змінює підхід до управління. Бізнес при цьому не зупинявся: ми росли, індексували зарплати, волонтерили. Українські підприємці довели, що вміють розвиватися за будь-яких умов.
Для мене патріотизм — це дії. Підтримка ЗСУ, робота з командами, взаємодія України з Європою — усе це створює нову якість бізнесу.
Як спорт змінив вас як підприємця?
Спорт показав, що життя — це довга дистанція. Він навчив системності й чесності з собою. Тут немає коротких шляхів: якщо ти не виконав роботи — результату не буде. Цю логіку я повністю переніс у бізнес.
Ви часто говорите про тишу під час бігу. Що вона вам дає?
Я свідомо відмовився від навушників. На довгих аеробних тренуваннях мозок працює інакше. Саме тоді з’являються рішення, яких раніше не було видно. Думки стають чистішими, логіка — структурнішою.
Це навчило мене не ухвалювати складні рішення в моменті. Я даю собі час — і це особливо важливо в європейському бізнес-середовищі.
Чи були старти, коли все йшло не за планом?
Так. Наприклад, на старті в Польщі зламалася трансмісія велосипеда. Я мав зійти, але проїхав усю дистанцію на одній передачі. Це було складно фізично, але дуже важливо ментально. Іноді головне — не ідеальний результат, а фініш.
Як ставитеся до вигорання?
Для мене це втрата здатності генерувати ідеї. У більшості випадків — наслідок поганого менеджменту емоцій і часу. Мені допомагає постійне перемикання: спорт, кілька бізнесів, відсутність операційної рутини.
Який головний виклик для вас зараз?
Професійно — масштабування бізнесів у Європі, зокрема Voyage Rent і Car Amigo. Особисто — нові спортивні цілі: ще один Ironman і сходження на Кіліманджаро. Мені важливо постійно рухати межу — і в бізнесі, і в житті.
Ваш меседж українським підприємцям сьогодні?
Ми живемо у час можливостей, навіть якщо це має вигляд кризи. Українські підприємці стали сильнішими не з власної волі — життя змусило нас адаптуватися й брати відповідальність.
Не варто боятися довгих дистанцій. Війна закінчиться, а досвід, який ми здобуваємо зараз, стане нашою перевагою. Пружина стискається — і ми ще здивуємо самі себе.
