«Переслідувала мене кілька днів»: Вікторія Апанасенко про росіянку на «Міс Всесвіт» і свою участь у конкурсі
Всесвітній конкурс краси «Міс Всесвіт» – 2022 завершено, корону переможниці вручено, але обговорення все ще тривають. Адже цьогоріч конкурс як ніколи перетворився на майданчик для трансляції не лише загальнолюдських цінностей і традиційного «краса врятує світ», а й набув політчиної складової.
Кожна з 84-х участниць вербально чи невербально, зокрема й своїм ставленням до «Міс України» – 2022 Вікторії Апанасенко, висловлювала позицію своєї країни і свою особисту щодо повномасштабного вторгнення РФ. Окремим кричущим фактом, який обурив не лише українців, а й глядачів з різних куточків світу, стала участь у конкурсі представниці росії, яка дефілювала подіумом у той час, коли її країна-агресор вбивала ракетами мирних жителів Дніпра та інших українських міст.
На прохання INSIDER.UA Вікторія Апанасенко поділилася особистими враженнями від конкурсу, розповіла про ставлення організаторів та конкурсанток, а також про поведінку росіянки Ганни Ліннікової. А директорка «Міс Україна Всесвіт» Анна Філімонова висловила власну думку та розказала про складнощі підготовки до конкурсу в умовах війни.
Людина, яка мовчить, не висловлює свою позицію щодо війни та людських жертв – не має права брати участь у такому конкурсі та говорити про мир.
Вікторія Апанасенко
«Міс Україна Всесвіт» – 2022
Мої головні враження від конкурсу: я дуже-дуже-дуже відчувала підтримку від усього світу! Вона була надзвичайно потужною, що неабияк додавало сил. Також працівники готелю та конкурсу, й загалом усі іноземці, яких я зустрічала, казали, що вони разом з Україною, дуже вірять у нашу перемогу і моляться за нас.
Учасниці конкурсу дуже гарно прийняли мене, багато хто з них питав про актуальну ситуацію в Україні та про мою волонтерську роботу. Розповідала їм про усі звірства, які відбувалися й відбуваються на нашій землі, та історії з окупованих територій. Також про те, як українці борються за перемогу і свободу, й яку ціну платять за це.
Усі дівчата були дуже приємні, проте декотрі з них запам’яталися мені особливо. «Міс Японія» Мерібен Сакамото – вона неймовірна, її країна має пишатися, що їх представляє така дівчина! До того ж, Японія дуже допомагає Україні та нашим біженцям, аби забезпечити їхнє комфортне проживання там і безпеку.
Також «Міс США» Р’Бонні Габріель: ми дуже добре з нею поспілкувалися, я, звісно, дуже дякувала усім американцям за ту допомогу, яку їхня країна надає нам у цій війні. Так само подякувала «Міс Польщі» Олександрі Клепачці та «Міс Великої Британії» Нокі Сімбані – чудові, щирі дівчата! Також варто відзначити «Міс Мальта» Максін Формоза, вона навіть запропонувала зробити якийсь соціальний проєкт для допомоги українцям. Сподіваюся, вдасться щось корисне започаткувати!
Звичайно, дуже запам’яталася моя сусідка Алія Гвінді, «Міс Швейцарія». До речі, її мама з України! Напевно, вперше в історії «Міс Всесвіт» були дві конкурсантки, що спілкуються українською! (сміється) Ви не уявляєте мій шок, коли вона о другій ночі зайшла у кімнату і сказала: «Привіт!» Також Алія дуже активно висловлювала на конкурсі свою позицію щодо нашої країни.
Щодо «Міс росія» Ганни Ліннікової. Вона переслідувала мене декілька днів спочатку конкурсу, щоб зробити «дружнє фото». Проте це було навіть не її бажання, а завдання оргкомітету російського конкурсу. Я не спілкувалася з нею, відстоюючи свою позицію. Лише одного разу запитала, чи вона підтримує війну та політику путіна? Анна мені не відповіла нічого, проте провокації та спроби зробити фото разом продовжувалися.
Також упродовж усіх днів конкурсу вона транслювала всюди думку, нібито ми не спілкуємося з нею через те, що вона росіянка, а не тому що вона є амбасадокрою країни-агресора, обличчям країни-терориста, яка саме зараз цинічно вбиває українців.
Оскільки я з нею не контактувала, не знаю, як вона там трималася. Для мене людина, яка мовчить, не висловлює свою позицію щодо війни та людських жертв, не має права брати участь у такому конкурсі, відстоювати силу краси і добра, не має права говорити про мир. Неможливо бути «поза політикою», адже війну починають політики, а підтримують або ні звичайні люди.
Ти можеш хоч якось говорити про мир лише тоді, коли намагаєшся зупинити війну, коли ти один з голосів, який висвітлює звірства агресора. Мені було дуже боляче від того, що вона була присутня як обличчя РФ – обличчя, яке втілює все те, що відбувається сьогодні.
Показувати святкові костюми часів імперії, коли твоя країна веде жорстоку війну проти іншої країни, показувати у сторіс, як ти гарно проводиш час і просити всіх дівчат сфотографуватися з тобою, аби показати, що нібито увесь світ товаришує з росією й провокувати на це мене – вважаю це максимально некоректним. Проте й максимально демонструючим ту країну, яку вона представляла, вочевидь підтримуючи путінський режим та агресію, розв’язану її країною.
Нейтральним бути неможливо, коли вбивають і катують мирних людей!
Організатори «Міс Всесвіт» намагалися нас розводити, у нас не було спільних активностей, окрім репетицій. Проте вона була пристуня в автобусі, в якому ми їздили всюди. Це дуже неетично, як на мене. Я можу зрозуміти позицію оргкомітету, адже їхня ідея – підтримувати усіх жінок у всьому світі. Проте ніколи не зрозумію підтримку людини, яка не бореться з системою, що вбиває людей, яка не намагається змінити світ на краще, а просто мовчить. Якщо ти мовчиш за таких обставин – ти просто не маєш права бути голосом країни. Нейтральним бути неможливо, коли вбивають і катують мирних людей!
Чимало питань про те, як вона взагалі взяла участь у конкурсі. Насамперед хочу сказати, що оргкомітет українського конкурсу робив усе можливе, щоб запобігти цьому. Але ми дізналися про її участь занадто пізно, лише за тиждень до конкурсу. Усе через те, що вона отримала американську візу на три роки. А якщо США дали можливість «Міс росії» поїхати на конкурс, оргкомітет конкурсу мав автоматично допустити її до участі, адже це рішення держави, що приймає, не їхнє особисте. Що найцікавіше, я отримала візу лише на один рік.
Незважаючи на все це, ми вирішили не відмовлятися від участі, адже це ще одна міжнародна платформа, де можна було розповісти про Україну, знайти контакти з іншими країнами для співпраці у соціальних проєктах, використати цю можливість для того, щоб світ не забував, що війна триває. На жаль, люди дуже втомлюються від такої важкої повістки, а підтримка нам потрібна не менше, ніж раніше. Тільки разом з усім світом ми можемо перемогти це зло!
Були учасниці, які також уникали контакту з росіянкою і навіть вступали у відкритий конфлікт.
Анна Філімонова
директорка конкурсу «Міс Україна Всесвіт»
Я до останнього була впевнена, що росія не братиме участі в цьогорічному конкурсі. У моїй голові було так: якщо Америка так потужно допомагає Україні, а конкурс американський – цього просто не може бути. Але коли Ганні Лінніковій дали візу на три роки, ілюзії зникли. Нам дали лише на рік.
Щойно ми дізналися про участь росії, перед нами постав вибір: їхати чи ні? Відповідь була ясна: ми розуміли, що навіть якщо ми не займемо перших місць, ми повинні виступити так, щоб «Міс росія» була на увсіх світлинах у мережі «прикрашена» пакетами для сміття, а ми – на обкладинках безлічі видань з ангельськими крилами і неймовірною підтримкою всього світу. Я вважаю, нам це вдалося!
За словами керівництва «Міс Всесвіт», конкурс має на меті дати слово кожній учасниці з усього світу та що в ньому завжди брали участь усі країни, незалежно від політичної ситуації. Але вони запевнили, що розуміють наші почуття та підтримують нас, як і вся Америка. Варто зазначити, що до цього вони допомагали українським фондам, розміщуючи інформацію про них на своїх ресурсах. У результаті: росіянка взяла участь, ми не пройшли у фінал, але Вікторії вручили спеціальний приз Spirit Award – «Нагороду за дух».
Щодо російської учасниці. Особисто я просто шокована цією вульгарністю у всіх проявах, включаючи костюм із назвою «Корона російської імперії» з бардового оксамиту. «Міс росія» поводилася на конкурсі як і весь російський народ. Зображала жертву буллінгу, намагалася зробити більше фото з учасницями. Їй багато хто відмовляв, на що вона скаржилася. Кілька разів з її боку були спроби зробити спільне фото з Вікторією. Очевидно для провокації.
Вікторії було морально складно, вона була виснажена, дуже переживала, її всіляко підбадьорювала команда конкурсу. Були учасниці, які також уникали контакту з росіянкою та навіть вступали у відкритий конфлікт. Але були й ті, хто радісно обіймався.
Був інцидент, який потрапив до преси. «Міс росії» поставили недалеко від Віки й вона попросила «Міс Колумбію» помінятися місцями, аби не опинитися поряд на фото. Це зняли фани та поширили у мережі. Реакція людей: дехто вважав, що наша учасниця не толерантна. Це говорить про те, що в загальній картині світу досі немає розуміння, що росія – тотальне зло.
Щодо підготовки до конкурсу. Ми 8 місяців щодня готувалися, що було вкрай складно через ситуацію в країні. На певному етапі я почала дзвонити у пошуках підтримки різним людям: пошити сукню, продумати образ для кадру тощо. Усі начебто відгукувалися, але готовність допомогти натрапляла на реалії: у когось розбомбили виробництво, хтось поїав з країни. Якоїсь миті я була вже просто у розпачі, що ми не можемо зібрати підрядників і взагалі якісно зробити хоч щось, але з вересня стало трохи легше.
Ми звернулися до дизайнерки Лесі Патоки, на щастя, її команда була в Україні та почала працювати над костюмом «Воїн світла». Віка Апанасенко особисто брала участь у розробці, це була її ідея з крилами – відсилання до архангела Михайла, який оберігає нашу країну.
Також я зв’язалася з Ванею Фроловим, у нього теж була дуже цікава ідея для національного костюма, але Віці ближче виявилося бачення Лесі Патоки. Тож ми вирішили, що переформатуємо ідею Вані й він створить вечірню сукню. Було дуже важливо, щоб вона була саме чорною, у поєднанні з кольорами українського прапора та з символом яскравого серця українського народу.
Ми прагнули, щоб у кожну деталь вбрання були чітко, точково закладені сенси, й щоб ці сенси нікого не образили, не перейшли тонку грань. Щоб ми не виглядали агресивно, щоб не було перебору з мілітарі і трагізмом. Дуже багато тонкощів. Хотіли показати Україну такою, якою вона є, але водночас щоб образ був світлим і відображав нашу силу та стійкість, за яку нас поважає весь світ.
Окрім цього багато українських брендів були готові надати вбрання для фіналу конкурсу і не тільки. Тож останні три місяці до від’їзду у нас усе вже йшло як по маслу, незважаючи на воєнні дії. Я наочно побачила, що ми, українці, навчилися жити та працювати в умовах війни.
Я наочно побачила, що ми, українці, навчилися жити та працювати в умовах війни.
Організатори конкурсу, зокрема президент, дуже тепло нас зустріли і надали чималу підтримку. Віка заздалегідь приїжджала до них у нью-йоркський офіс, для знайомства. Коли вони побачили, як вона виглядає, про що вона говорить, вони були шоковані та зізналися: не очікували, що від України приїде «така дівчина». Не знаю, чого вони очікували, але були вражені. Віка завітала до них у лаконічному чорному костюмі, у прикрасі Bevza – дуже витриманий образ. Випромінювала великий оптимізм і віру, чимало розповідала про Україну.
Вони захоплювалися тим, як ми говоримо про свою країну, як і які сенси транслюємо. Рівень нашої підготовки був гідно оцінений: наш національний костюм був на обкладинках безлічі видань по всьому світу. Ми, можна сказати, перевершили себе: країна під постійними обстрілами, а наша учасниця навіть у таких умовах спромоглася продемонструвати найвищий рівень підготовки, що відбувалася повністю за наші кошти, власними силами, без підтримки спонсорів.
Висновок нашої поїздки: головна перемога ще попереду, а ми зі свого боку допомогли світові ще більше дізнатися про Україну. І зробили це на найвищому рівні!
Молодець !