«Я більше не доводжу. Я формулюю»: KHAYAT про новий етап творчості й межі публічності
Харизматичний KHAYAT прикрасив першу диджитал-обкладинку INSIDER.UA у 2026 році — у момент, який для нього самого є точкою переосмислення творчого шляху та нових ставок. Артист уже вчетверте взяв участь у Національному відборі на пісенний конкурс «Євробачення», знову опинившись у фокусі рішень, очікувань і внутрішніх змін.
Попри те, що ім’я KHAYAT не потрапило до списку дев’яти фіналістів, він залишається серед претендентів на фінал: у січні саме слухачі визначать десятого учасника через онлайн-голосування в застосунку «Дія», яке стартує вже завтра, 8 січня. KHAYAT з піснею «Герци» представлений під номером «1», — і голос кожного слухача важливий.
В інтерв’ю ми поговорили з артистом про віру в пісню, повторний шлях до міжнародної сцени, особисті межі, близьке коло та тишу поза публічністю — у час, коли підтримка аудиторії може стати вирішальною.
Цьогоріч ти знову подався на Нацвідбір — уже вчетверте. Що змінюється всередині, коли шлях повторюється, а ставки щоразу зростають?
Коли шлях повторюється, ти вже не торуєш його з наївністю. Змінюється не формат, а внутрішня оптика: чіткіше усвідомлюєш, навіщо тобі це і що саме хочеш сказати. Ставки підіймаються, але разом із ними з’являється спокій — я більше не доводжу. Я формулюю.
Ти часто говориш про віру в пісню. За якими відчуттями розумієш, що трек справді готовий вийти за межі України?
Це дуже тілесне відчуття. Коли пісня звучить на рівні емоцій, без зайвих прикрас. Якщо вона чесна, натхненна твоїм єством, твоєю суттю, а не зроблена для конкретного запиту — це воно.
Чи були в твоїй кар’єрі моменти, коли зникали натхнення, мотивація, віра в себе? І що допомагало повернутися?
Не було такого, чесно кажучи. Я маю чітке розуміння своєї місії та цінності. Поки що, на щастя, не відбулося нічого, що змогло би похитнути цю мою віру.
Твоя музика балансує між електропопом і тонкими етнічними кодами. Наскільки свідомо ти сьогодні працюєш з українською ідентичністю у звучанні — і де для тебе межа між щирістю й трендом?
Я ніколи не грав у етніку. І почав плекати її у своїй музиці задовго до того, як це стало хайпом. Так, зараз уже багато хто працює з фольком. І слава Богу, що любов до власного коріння успішно відроджується й шириться. Але як і раніше, на старті моєї кар’єри, так і тепер, я сприймаю фольклор не просто як форму, а як прояв внутрішнього коду, який можна дуже гнучко, нативно модернізувати.
Я ніколи не грав у етніку і почав плекати її у своїй музиці задовго до того, як це стало хайпом.
Я не переспівую пісні, а власне пишу їх. Тому свідомо працюю з етнікою, зосереджуючись на творенні нового — на основі знань і здібностей, закладених у мені. Межа загалом досить очевидна: є речі, яких неможливо набути, просто використавши народний інструмент чи народний бек-вокал. Воно має йти зсередини, з душі.
Ти натякнув, що конкурсна пісня «Герци» ще зазнає метаморфоз. Які зміни для тебе в пріоритеті — технічна досконалість чи емоційна точність?
Емоційна точність. Якщо пісня не поціляє в точку емоційно, жодна ні технічна, ні вокальна досконалість її не врятує. Я хочу, щоб зміни додавали треку чесності та влучності, а не ускладнювали його.
Онлайн-голосування в «Дії» фактично передає фінальне слово слухачам. Наскільки для тебе важлива ця форма довіри між артистом і аудиторією?
Це справді лакмус довіри. Мені важливо знати, що фінальне рішення — за людьми, які слухають, відчувають і проживають цю музику разом зі мною. Це не тільки відповідальність, а й розуміння, що тебе чують і готові довіритись.
Мені важливо знати, що фінальне рішення — за людьми, які слухають, відчувають і проживають цю музику разом зі мною.
Ти анонсував великий сольний концерт в Origin Stage й одночасно говориш про новий розділ творчості. З чим ти прощаєшся, починаючи цей етап?
З бажанням відповідати чужим очікуванням. Цей новий етап — про ясність, про фокус і про сміливість бути тим, ким я є. Він про підкреслення і розвиток сильних рис, а також про найважливіше – свободу слова.
Твоя сцена завжди має вигляд продуманого простору — звук, образ, світло. Наскільки сьогодні тобі важливий візуальний наратив і як це позначається на музиці?
Візуальний наратив для мене — продовження музики. Це не декорація для «вау ефекту», а частина одного організму. Подеколи образи й форми народжуються раніше за звук, подеколи — навпаки, але вони завжди випливають один з одного.
Ти живеш у режимі постійної публічності. Де пролягає межа між тим, чим можна ділитися, і тим, що залишається тільки твоїм?
Відверто кажучи, у професії, де і так все життя як на долоні, хочеться залишити якісь моменти для себе. І розуміти, що я контролюю своє життя, а не живу в нескінченному кінофільмі про артиста. Саме тому ця межа для мене чітка й усвідомлена.
Наскільки складно будувати особисті стосунки, коли ритм життя й емоційні стани часто диктує сцена?
Звісно, це непросто. Бо сцена загострює емоції до краю, а реальне життя вимагає стабільності. Працюють тільки ті стосунки, де є розуміння мого ритму, контрастів цього життя і того, що не все іноді залежить тільки від мого «хочу».
Коли залишаєшся без камер і софітів: ким ти є поза образом KHAYAT і що допомагає відновлювати внутрішню тишу?
KHAYAT – це не образ і не проєкт, а жива людина, яка однакова у всіх проявах свого буття. Відновити сили мені допомагають прогулянки, читання, час із близькими людьми – повсякдення, коли не потрібно нічого створювати.
Чи є біля тебе люди, чия думка важить більше за професійні поради? І як вони впливають на твої рішення сьогодні?
Так, є кілька таких людей, чию думку ціную більше за будь-які поради індустрії. Вони допомагають мені сфокусуватися на суті речей, коли я починаю сумніватися або ускладнювати. Але загалом на мене складно повпливати, якщо я сам цього підсвідомо не хочу! (сміється).
Найважливіші 5 треків у твоєму сьогоденному плейлісті? Чия музика тебе надихає?
Sevdaliza, Kimmo Pohjonen, FKA Twigs, Apashe, The Weeknd.
За творчістю кого з українських артистів стежиш, цікавишся й чому?
Мені подобається гурт Schmalgauzen за їхню сміливість бути поза жанрами й трендами, працювати з музикою як із повноцінним висловлюванням.
Також імпонує ONUKA. За увагу до деталей й повагу до сенсів: у неї немає випадкових звуків чи образів. Творчість розповідає про ідентичність без декларативності — через форму, атмосферу й стан. І ще — за здатність робити українську культуру зрозумілою світові, не спрощуючи її та не зраджуючи себе.
Якщо уявити, що за кілька років ти повернешся до цього періоду життя, за що хотілося б подякувати собі сьогоднішньому?
За сміливість ризикувати та слухати себе, навіть якщо це не найкоротший шлях.
_________________________________________________________
Фото: @marina.tuman0va
Стиль: @yampolska_l
Mua: @veneramoon_mua
PR: @nolimits.pa
Текст: @ksu.vynogradova
