«Я була близькою до смерті»: Марина Абрамович про хворобу, яка ледь не забрала життя
Відверте інтерв’ю
Марина Абрамович — одна з найвідоміших та найвпливовіших жінок у світі сучасного мистецтва. Вона займається творчістю та створює перформанси ось вже понад 50 років, досліджуючи стосунки між художником та аудиторією, межі тіла та можливості розуму.
Напередодні 76-річна перформерка з’явилася на обкладинці видання AnOther. У відвертій розмові із критиком та істориком мистецтва Гансом Ульріхом Обристом мисткиня розповіла про операцію, через яку вона опинилася на межі життя та смерті, свої оперні проєкти та тему потойбіччя у мистецтві.
Абрамович згадує, як 2020 року на сцені Баварської опери вона разом з іншими художниками поставила оперу-перформанс «Сім смертей Марії Каллас», 2021 року її показали в Паризькій опері. Легендарна співачка Марія Каллас була особистим кумиром Абрамович.
«Якби десять років тому хтось сказав мені, що я гратиму в опері, я б подумала: «Ти божевільний». Але потім я подумала: а чому б і ні? Давайте візьмемо і оновимо старе уявлення про оперу, створимо світ, який є проєкцією, де є гра, світло, перформанс, справжня музика. Але зосередимося тільки на смерті, на реальному фіналі опери. Ви сидите в кожному оперному театрі і чекаєте, поки хтось не помре, а потім відбувається це грандіозне дійство. То чому б нам просто не взяти фінал і не розтягнути його до кінця?»
Художниця зазначила, що хотіла залучити «супермолодих людей, які ніколи не підуть в оперу», і їй це вдалося — багато хто з її глядачів ніколи раніше не відвідував оперу.
«Я пам’ятаю найкращий для мене комплімент: якісь старенькі піднімалися сходами в Опері Гарньє в Парижі і, дивлячись один на одного, говорили: «Це не класика». Я сказала: «Боже мій, це найкращий комплімент, який я можу заслужити».
Абрамович поділилася, як вона дійшла до теми смерті в опері. За її словами, коли глядачі бачать по телевізору людей, що вмирають, «завжди з’являється одне і те ж почуття занепокоєння».
«Ти одразу відключаєшся і робиш щось інше. Якщо ви дивитеся оперу, фільм чи якусь стару театральну постановку, де люди вмирають дуже естетично та зворушливо, ви ідентифікуєте себе з персонажем, плачете і завжди дивитесь цю частину до кінця».
Ці ідеї отримали реалізацію за кілька років, коли Абрамович отримала від директора Баварської державної опери пропозицію поставити виставу за казкою Шарля Перро «Синя борода». Працювати з цим сюжетом художниця відмовилася та запропонувала свій — «Сім смертей Марії Каллас».
За задумом Абрамович, «сім смертей» перетворилися на сім театральних сцен смерті, ключових моментів із різних опер, які стали знаковими у сценічній біографії Марії Каллас.
Також Абрамович описала власний досвід на межі смерті. Художниці цього року зробили операцію на меніску, і за кілька днів вона знепритомніла і не могла дихати. Її відвезли до лікарні, де поставили діагноз «емболія легень». У лікарні вона провела майже два місяці та перенесла три операції, внутрішню кровотечу та велику втрату крові.
«Більшість часу я була непритомна, під впливом опіатів — я була тут і там. Цей досвід вразив все моє існування. Я не могла повірити, що була така близька до смерті».
За її словами, вона часто загравала з темою смерті, ставила спектаклі і навіть зображала власний похорон, і Всесвіт ніби сказав їй: «Ти дійсно хочеш померти? Подивимося, що з цього вийде».
«Тепер я зосереджена на тому, щоб жити. Я не хочу робити нічого навіть близького до думки про смерть. Тепер я відчуваю, що мені надане абсолютно нове життя. Мені дано шанс», — сказала вона.
Атмосферні знімки до глибокого інтерв’ю Абрамович зробив лондонський фешн-фотограф Джордан Хемінгуей. Перформерка приміряла образи від Prada, Valentino, Maison Мargiela, Rick Owens та інших дизайнерів.
Нагадаємо, один із найвідоміших перформансів Абрамович називався Rhythm 0 і був організований в 1974 році в Неаполі.
В одному із залів галереї Морра художниця виклала на столі 72 предмети, деякі з яких були смертельно небезпечні: троянду, виноград, ніж, батіг і навіть заряджений пістолет, а відвідувачам дозволялося використати будь-який з них аби доторкнутися до тіла художниці чи навіть зробити їй боляче.
Марина підписала документ, що відводить собі в акції «пасивну» роль, усю відповідальність за своє тіло та його стан покладає виключно на себе — і на шість годин віддала себе в руки глядачів. Спочатку вони були дуже обережні та делікатні, та через пару годин натовп «наважився», а потім, відчувши свою безкарність, і зовсім — озвірів.
Цікавість змінилася агресією. З Абрамович зрізали одяг, дряпали шипами і кололи ножем оголене тіло, один із відвідувачів вставив дівчині в руку заряджений пістолет і направив їй у шию. Акція продемонструвала справжню природу людей, здатних за лічені хвилини забути про мораль, людяність та цивілізованість.
Фото: AnOther
