Радіозалежні: українські ведучі про улюблену роботу та вплив війни на радіомовлення
13 лютого відзначається Всесвітній день радіо. Цьому корисному винаходу вдалося й в епоху стрімкого розвитку цифрових технологій не втратити популярність. Водночас інтернет дозволив слухати радіо онлайн, без радіоприймача. Радіохвилі дістають до найвіддаленіших куточків світу і до найбільш вразливих груп населення.
Чим ще може похизуватися цей яскравий винахід? Радіо рятує життя. Це може підтвердити багато українців, які пережили окупацію, не мали світла та зв’язку, але їм пощастило відшукати маленький радіоприймач на батарейках, який впевнено сповіщав, що Україна бореться і не збирається здаватись.
З нагоди сьогоднішнього свята на прохання INSIDER.UA відомі українські радіоведучі зізнаються, за що обожнюють радіо й діляться роздумами щодо змін у радіомовленні з початком війни та перспективами в цій сфері після перемоги.
Радіо – місце, куди можна прийти в будь-якому зовнішньому вигляді і всеодно віддати всю себе.
Маша Виноградова
теле- та радіо ведуча NRJ
Я люблю радіо за те, що все максимально справжнє. Є ти, твій голос, твої думки. Радіо – місце, куди можна прийти в будь-якому зовнішньому вигляді і всеодно віддати всю себе: своїм настроєм, своєю енергетикою. На радіо це має бути включеним на всі сто відсотків. Ця справжність і є його перевагою над телебаченням. Тому що на ТВ це неможливо зробити тільки за рахунок голосу.
У нас кілька разів траплялася історія, коли під час прямого ефіру зависав комп’ютер і зупинялася музика, яка йде підкладом. Але річ у тім, що ти ніколи не знаєш, чи це просто завис комп, чи, власне, «полетів» увесь ефір і тебе зараз ніхто не чує. А правило на радіо дуже просте: більше двох секунд мовчання – це провал. Оскільки ми не знали, в ефірі ми, чи ні, то просто продовжували ранкове шоу. І продовжували його довго.
З початком агресивної війни радіо дуже змінилося. Загалом змінився музичний настрій.
До нас вже прибігли техніки, які щось лагодили та перезапускали під столами. А ми весь цей час говорили, говорили. При тому, що звичайний вихід у ранковий ефір має становити 3-4 хвилини, ми говорили хвилин 17 про все на світі. Говорили ми саме до тих пір, поки все не полагодили і не сказали, що ми вже точно в ефірі. В той момент ми запустили музику. Подібне в нас траплялося кілька разів. Це дуже класний досвід!
З початком агресивної війни радіо дуже змінилося. Загалом змінився музичний настрій. На перших порах залишалися тільки новини, пропали всі ранкові та вечірні шоу, весь розважальний контент. Але тепер шоу по трохи повертаються. Ми з колегою Сашею Вишневським запустили подкаст «Що ти собі дозволяєш?» про життя в нових реаліях, про зміни, яких ніхто не хотів, але вони сталися. Він виходить не тільки на всіх подкаст майданчиках, але й на радіо NRJ. Звичайно, більше уваги надається сьогоденню, але так було завжди. Просто сьогодення було інакше. У часи війни неможливо і не потрібно ігнорувати цю тему.
Я дуже вірю в те, що музика здатна нас підтримувати. Тим паче, наразі з’явилося дуже багато україномовних пісень: про війну, про нашу перемогу, про ті відчуття, які відчуває зараз кожен українець. Щиро вірю у те, що це підтримка. Після перемоги в ефірі залишиться дуже багато україномовних пісень. Будуть з’являтися англомовні, можливо, польські, але точно не буде більше російських ані в якому форматі.
Сподіваюсь, що на радіо повернуться веселощі, радість і настрій у повному форматі, як це було раніше. Наразі, на щастя, дуже популярною стала тема України: її історії, культури, історії музичної. Я впевнена, що якщо ще немає, то дуже скоро з’явиться не одне шоу на таку тематику. Є такі телепрограми, подкасти на цю тему і це обов’язково проявиться і в сфері радіо. Це не буде ще одним повторенням, адже я впевнена: чим більше буде такого контенту, тим буде краще. Українці щиро почали цим цікавитись і треба дати їм якомога більше каналів, де б вони могли почерпнути цю інформацію.
Я обожнюю радіоефіри за те, що тут все по-справжньому. Є тільки ти, мікрофон і магія, яку ти створюєш своїм голосом.
Андрій Чорновол
теле- та радіоведучий на «Нашому радіо»
Я ніколи не хотів працювати на радіо. Я марив телебаченням, саме тому вступив на тележурналістику. На другому курсі, пройшовши десятки кастингів, влаштувався журналістом на ТВ. Але все змінила смс-ка від одногрупниці, яка стажувалася на радіо. Вона написала, що там шукають ведучого новин. Мені було цікаво спробувати, тож прийшов, записав тракт і залишився на радіо вже на 15 років (посміхається).
Чого тільки не було за цей час: новини, чарти, вечірнє шоу, інтерв’ю, радіо марафони, власні проєкти, такі як «11 друзів Чорновола», хіт-парад «Червона Рута» тощо. Зараз працюю ведучим шоу «Ранковий двіж» на «Нашому радіо». Ми з Лєрою Товстолєс щоранку будимо всю країну.
Я обожнюю радіоефіри за те, що тут все по-справжньому. Є тільки ти, мікрофон і магія, яку ти створюєш своїм голосом. Без жодних прикрас, інстаграмних фільтрів, перезаписів. Ти відкриваєшся слухачам, ділишся своїми емоціями, думками, мотивуєш, стаючи для слухачів другом і частиною їхнього життя.
А ще люблю роботу на радіо за те, що буквально кожен день дарує якісь курйози в ефірі. Із нещодавнього: ми з Лєрою в ранковому шоу, як завжди, розповідали гороскоп на день. І він виявився особливо прекрасним для Раків. День їм обіцяв і гроші, і вдачу, і щастя в особистому житті. Коли ми його прочитали, я сказав замріяним голосом: «Блін, я так хочу стати Раком». Після цієї фрази в ефірі на кілька секунд повисла пауза, а потім роздався наш гучний сміх. Ми зрозуміли, як двояко звучить ця фраза. Лєра, звісно, добила жарт й побажала, щоб сьогодні моя мрія здійснилася (сміється).
Цей рік змінив всю країну і кожного з нас. І радіо відображає ці зміни. В перші місяці радіостанції транслювали виключно новини. У нас усіх була потреба 24/7 слідкувати за тим, що відбувається. Згодом люди зрозуміли, що за 2-3 тижні все не завершиться, тому потрібно продовжувати жити у тих умовах, в яких ми опинилися, працювати і допомагати ЗСУ долати ворога.
У грудні ми запустили ранкове шоу, яке допомагає нашим слухачам легше проживати цей складний етап. Принаймні, ми докладаємо максимум зусиль для того, аби заряджати і підбадьорювати людей. Багато українців вимушено переїхали до інших країн. Тому зараз дуже розширилась географія онлайн-прослуховування радіо. Нам постійно пишуть слухачі з Європи, Канади, Штатів і навіть Австралії.
Повномасштабна війна дала потужний поштовх для розвитку українського контенту.
Радіо – один з найшвидших способів отримання інформації. Під час війни це дуже важливо. Якщо ти хочеш дізнатися, що зараз відбувається в країні, ти або відкриваєш телеграм канал, або вмикаєш радіостанцію. Розвивається радіо тепер дуже стрімко, як і українська музика. Повномасштабна війна дала потужний поштовх для розвитку українського контенту. Відбулась переоцінка цінностей. Більшість українців, нарешті, зрозуміли, що ми маємо створювати і розвивати своє, а не задивлятися на інші країни. З’явилося дуже багато якісних пісень, і взагалі, безліч нових артистів. Це величезна радість особисто для мене, адже я люблю українську музику і роблю все для її популяризації.
Зміни на радіо вже почалися. Гадаю, тут варто використати улюблене слово Віталія Кличка «діджиталізація» (посміхається). Радіо і діджитал зараз працюють разом. Ми не лише ведемо прямі радіо ефіри, ми також створюємо відеоконтент. У нас в студії є всі умови для зйомок, трансляцій концертів, виступів, прем’єр пісень. Тому максимально допомагаємо українським артистам просувати свою творчість усіма засобами. Зараз працюємо над запуском великого і нового за форматом YouTube-проєкту. Також я нещодавно створив цікаву рубрику в своїх соцмережах «Хто у топі». В ній українські артисти відгадують пісні своїх колег і співають їх у форматі караоке.
Під час окупації у багатьох людей єдиним джерелом інформації було радіо, про це ми дізнались від людей, які писали нам.
Леся Антипенко
радіоведуча на «Українському радіо»
Радіо – то моя любов ще з університету! Як прийшла працювати на третьому курсі, так лишилась і досі. Радіо дуже швидко змінюється і реагує на те, що відбувається у суспільстві. Це можливість донести інформацію вже за кілька хвилин після того, як щось відбулося. На телебаченні цей процес складніший і довший: потрібно зробити макіяж ведучій/ому, виставити камери, змонтувати тощо. А на радіо – прийшла новина про надзвичайну подію і ти її можеш вже за хвилину видати в ефір як термінову.
У прямому ефірі часто трапляються якісь курйози і обмовки, адже всі ми живі люди. Одного разу, коли я працювала ведучою ефіру на одній з радіостанцій, подзвонив слухач і почав говорити нецензурні слова. Тоді тільки набирала обертів епідемія короновірусу, у всіх був стрес і страх, що воно таке. Тож слухач, напевно, вирішив розрядитися в прямому ефірі. Іноді перед ефіром ти прокручуєш в голові подібні форс-мажори і моделюєш, як би відреагував. Але, коли це відбувається, у тебе все одно виникає маленький ступор. Мені довелося вибачитись перед слухачами за лайку і пояснювати, що це прямий ефір, в якому трапляються неочікувані речі.
Радіо дуже швидко змінюється і реагує на те, що відбувається у суспільстві.
Радіо змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Люди почали більше його слухати, особливо інформаційні станції, такі як «Українське радіо». Останні заміри свідчать, що за рівнем довіри до новин ми посідаємо лідируючі позиції. І це не безпідставно, адже з початком повномасштабного вторгнення з‘явилося дуже багато телеграм-каналів, які публікують купу неперевіреної інформації.
«Суспільне» має величезний пул власних кореспондентів, тож маємо можливість перевірити і отримати достовірну інформацію з різних куточків України. Також під час окупації у багатьох людей єдиним джерелом інформації було радіо, про це ми дізналися від людей, які писали нам. Зараз, мені здається, слухачі почали повертатись і до розважальних радіостанцій, але talk-формати все одно в пріоритеті. Без цього наразі неможливо.
На мою думку, радіо відіграло і відіграє дуже велику роль під час повномасштабної війни. По-перше, як я вже говорила, на радіо звучить перевірена інформація, а по-друге, іноді – це єдине джерело інформації у випадку, коли окупанти глушать сигнал або внаслідок обстрілів в населеному пункті наступає блекаут. Наприклад, «Українське радіо» можна зловити на середніх хвилях. Але найголовніше, під час війни люди потребують інформації – про евакуацію, гуманітарні коридори та допомогу, обстріли і навіть повітряну тривогу. Все це і подається в ефір.
Після перемоги, на мою думку, «Українське радіо» залишиться у лідерах як інформаційне джерело для населення. Адже буде ще багато роботи для країни з відновлення зруйнованих міст і селищ, понівечених будівель, отримання компенсації. І наше радіо буде тим майданчиком, де можна буде отримати таку інформацію.
Радіо вчасно реагує на зміни і потреби суспільства. Що стосується форматів і шоу, до війни їх було дуже багато в ефірі інформаційних станцій. Тому я сподіваюся, що після війни, після нашої перемоги це все повернеться.
Радіо може бути окремим видом магії, справжнім кайфом.
Френк
радіоведучий NRJ, комедійний актор
Радіо в моєму житті з’явилося досить випадково. Можна сказати, мене обдурили, але я не подавав заяви в поліцію (сміється). Було так. Я – комедійний артист, якого запросили в ранкове шоу, просто спробувати. Я просто спробував. А потім, коли моя кандидатура підійшла, став відмовлятися, бо не хотів вести ранкове шоу через ранні підйоми, сильно любив поспати. Вмовили. Пообіцяли, що звикну і мені сподобається. Після 8 років роботи, я зрозумів, що це обман, бо не звик. Але, якщо честно, не шкодую. Бо радіо може бути окремим видом магії, справжнім кайфом.
Один з найкращих ефірів в своєму житті я провів, думаючи, що ми рятуємо ефір. У нас було інтерактивне ранкове шоу. В студію весь час дзвонили. Але щось пішло не так. Ми виходимо в ефір, закликаємо дзвонити, а дзвінків нуль. Зламався телефон, вирішуємо ми, і починаємо змінювати формат по ходу шоу. Це було так креативно, щиро й смішно, що зі студії ми виходили як герої. Якщо хочете візуалізацію, то ми йшли, наче космонавти з фільму «Армагедон», які знищили метеорит, повернулися на Землю й прямують по авіабазі до своїх врятованих родин.
Але зустріли ми на виході не своїх близьких, а спеціаліста з технічної служби. Він подивився на нас, як на бовдурів, і запитав: «А що ви тут робите? Сьогодні ж профілактика!». Виявляється, наш фантастичний трьохгодинний ефір не чула жодна людина, тому й не було дзвінків. Музика грала із сервера, а те, що ми робили, так і залишилось у наших навушниках.
Радіо та ТБ – це наче порівнювати фільм із книгою.
Радіо та ТБ – це наче порівнювати фільм із книгою. У фільмі за тебе все зробили, герой от такий красивий, а злодій ось такий кривий. А завдяки книжці (радіо), кривий може неслабо наваляти красеню, якщо твоя ласка і ти уявив героєм себе. Жартую, але основна перевага здається зрозумілою. Ну і по друге, це можливість бути другом слухачу, бути з ним поруч, коли він один, і ділитися секретами.
З початком війни на радіомовленні, я вважаю, запит слухачів змінився сильно щодо розважального контенту, фахівцем з якого я є. Але ще поки не можу зрозуміти, як саме. Зрозуміло точно, що ті, хто роблять те ж саме, що робили до вторгнення терористів, на мою думку, просто фонять з приймача. Але потрібен час, щоб розібратись, що саме на часі.
Гадаю, наразі радіо стали слухати менше. Але це пов’язано більше з проблемами окупації територій гімнокраїною й великої кількості людей, які перебувають за кордоном через них же. Не з тим, що люди змінили звичку слухати радіо. Попит на інформацію, музику й гарного друга у приймачі твого авто залишилась такою ж.
Правильні й розумні месседжі важливі зараз на всіх платформах. Радіо може достовірно проінформувати, або розважити у зручному для вас місці. Це важливо у будь який час. А якщо враховувати, що воно безкоштовне, то радіо сміливо можна перейменувати на золото. Про такі речі, як сгенерувати нові «донат рухи», я й не кажу, бо це теж здається очевидним.
Наразі від радіо я чекаю чогось накшталт цифровізації нашої країни. Для початку – більша взаємодія з подкаст платформами і сучасними трендами подачі інформації.
Країна має знати своїх воїнів музичного фронту!
Андрій Ямпольський
діджей та електронний саундпродюсер Kiss FM
Люблю радіо за мультиформатність. Я людина творча та музична, тож під різний настрій кожного дня хочеться слухати різні музичні направлення: сьогодні це може бути рок, а завтра танцювальна музика.
Пам’ятаю веселу історію, як одного разу під час прямого радіоефіру ведуча презентувала мою авторську пісню. Я вмикаю і розумію, що включив мінус, без тексту. Так вийшло, що я відіграв половину пісні без слів, потім дограв зі словами (сміється).
Після початку повномасштабної війни радіо змінилося, дуже. З’явилася потужна підтримка нашої української музичної культури. Тобто власного національного контенту стало значно більше. Я вважаю, що більше людей почали слухати радіо через війну та блекаути. Коли залишаєшся без зв’язку, радіо може лунати цілодобово. Це дає змогу дізнатися, що коїться зараз. Або просто послухати музику, щоб заспокоїтись – звісно, йдеться про приймач у авто або працюючий на батарейках.
Радіо – це перш за все оперативне інформування населення, воно супроводжує багатьох українців протягом дня: по дорозі на роботу, в офісі або на навчанні, та й просто вдома. Після перемоги, на мою думку, розвиток та охоплення тільки зростуть.
Як на мене, радіо зараз працює на високому рівні відповідно до ситуації. Єдине, як саундпродюсер електронної музики, я хотів би аби слухачі могли якомога більше дізнаватись про нових артистів своєї країни. Можливо, якщо була б база молодих артистів, яка розміщувалася та просувалася на сайтах та в FM-мовленні, було б краще. Як то кажуть: країна має знати своїх воїнів музичного фронту!
Текст: Дарія Палєха
