«Ніколи не прошу грошей у чоловіка»: Катя Любчик – про шлях до успішного бізнесу і ресурсного стану
Катерина Любчик – «старожилка» світського життя столиці. Юною моделлю вона дефілювала на подіумах світових і провідних українських дизайнерів, пізніше вела репортажі з європейських fashion-шоу і головних київських івентів. 5 років тому героїня нашої вересневої обкладинки несподівано для багатьох пішла зі світської журналістики, народила дитину, заснувала авторський YouTube- канал, зайнялася ресторанним бізнесом і рітейлом, й досить успішно. Катя – бажана гостя вечерь Cartier і презентацій Bvlgari, закритих VIP-вечірок і світських балів, але тепер вона ставиться до світського життя інакше.
Вона могла б вести повільний спосіб життя в перельотах між Мальдивами і Монако, але замість шопінгу наша сover-girl обирає бізнес-переговори, замість вечірок на Ібіці – продуктивні ретріти, а замість світської балаканини – ресурсне спілкування. Катя ще пару років назад і тепер – дві різні людини, але прийшла вона до цього не відразу. Про шлях своєї особистої трансформації та зміну пріоритетів вона розповіла у відвертому інтерв’ю INSIDER.UA.
Про особистісну трансформацію
«Катя ще рік тому і тепер – дві різні людини!» – таку фразу про себе я чую все частіше в останні кілька місяців від друзів і знайомих. Я й сама відчуваю кардинальні зміни в собі, своєму характері, сприйнятті життя. Такі зміни не відбуваються раптом – це час, наполеглива робота над собою, освіта, спілкування з досвідченими людьми.
Про шлях до серйозного бізнесу
Я почала свій професійний шлях з моделинга, потім була журналістика, далі – невдале бізнес-починання з брендом дитячої продукції. Це була дуже дорога школа бізнесу, я добре за неї заплатила! У якийсь момент я вирішила: бізнес, мабуть, не моє. Після різних проявів, зокрема в якості телеведучої ранкової програми «Доброго ранку, Україно», я запустила свій влог «Арбайтен» на YouTube.
Маю зазначити, що дуже вдячна моїм близьким – їм ніколи моя журналістська діяльність не подобалась, але вони розуміли, наскільки для мене це важливо. Говорили: «Озирнись, може, тебе зацікавить щось інше, може, ти спробувала б це або ось те».
Втратити гроші новачкові в бізнесі – нормально, так буває.
Після мого невдалого досвіду підприємництва мені здавалося, що мій коханий чоловік скаже мені: «Ну ти й лохушка, взагалі нічого не вмієш, рхувати не здатна, тут ти нафакапила, тут гроші втратила, це взагалі не твоє… Сиди вдома і нічого не роби!» Але він всіляко підбадьорював мене спробувати свої сили знову і переконав мене, що втратити гроші новачкові в бізнесі – нормально, так буває.
Переломним моментом став перший карантин, коли ми всі засіли вдома і зйомки влогу неможливо було організувати. До мене прийшло серйозне усвідомлення: я більше не хочу висвітлювати те, що створюють інші, я хочу сама творити. Щойно ці думки з’явилися, життя, як це зазвичай буває, тут же підкинуло ситуацію у відповідь на мій запит.
Наш ресторан «Крітікоc» на той момент був у жалюгідному стані – ми були не готові до карантинів, які потужно вдарили по сфері громадського харчування. До цього виявився не готовий і весь наш управлінський склад, нам довелося терміново залучати кризового менеджера, який наразі успішно справляється з усіма процесами.
З журналістки в ресторатори
Пам’ятаю, я тоді прийшла з настроєм, що цей ресторан мені не цікавий і займатися ним я не хочу. Проте почала виникати у різні аспекти і, крок за кроком, повністю занурилася в життя «Крітікоcа», поринула у багато нюансів, які характеризують мене як ресторатора. Це був перший етап моєї трансформації, й мені сподобалося.
Насамперед, сподобалося отримувати прибуток. Коли я тримала в руках перші зароблені рестораном гроші – я відчула кайф! Ти попрацював і отримав еквівалентну, відчутну оплату – дуже круте відчуття. Знайомі підприємці з великим досвідом говорили мені: «Через якийсь час більше сенсу для тебе буде мати процес, ніж фінансовий результат. Але на початку шляху, підстьобує і надихає саме комерційний успіх».
Той ендорфін, який я отримувала від зйомок, я почала отримувати від бізнес-процесів.
Моя друга бізнес-спроба виявилася успішною: я змогла привести ресторан з мінуса в стабільний плюс. Навчалася всьому на ходу і досі продовжую вчитися, зокрема теорії – проходжу курси, читаю книги, й навіть в перельотах не втрачаю час: замість перегортання інстаграм-стрічки читаю підручники з менеджменту.
Пізніше з’явився Zielinski & Rozen – парфумовані косметичні засоби і аромати, які ми привезли в Україну. Цей проєкт виявився супер-успішним, бренд дуже популярний і просто підкорив український ринок, що теж приємно. Той ендорфін, який я раніше отримувала від зйомок, я почала отримувати від бізнес-процесів. Я не зарікаюся, що ніколи не повернуся в журналістику, все може бути! Але на сьогоднішній день створювати нові проєкти і бізнес-концепції мені набагато цікавіше, ніж висвітлювати їх в якості журналістки.
Про ставлення до світського життя
Ще 10 років тому я б багато чого віддала за запрошення на світський івент, за відчуття бути причетною, обертатися в цьому колі. Але коли ти – підприємець, свій часовий ресурс витрачаєш зовсім інакше. Сьогодні у мене дегустація, паралельно ми записуємо інтерв’ю, після у мене переговори, а потім – літак і потрібно встигнути зібрати валізу. Ще у мене діти, які вимагають моєї уваги. При такій високій щільності подій необхідно від чогось відмовлятися і розставляти пріоритети. Першочергово відпадає саме світська активність, та й загалом перестає бути настільки цікавою.
Світське життя – вельми енергозатратна річ!
Мені з надлишком вистачає спілкування з людьми в робочий час, ба більше – я ніколи б не подумала, що буду отримувати таке задоволення від цифр і «спілкування» з Excel-таблицями. Типові світські розмови мене вже не приваблюють. З усіма, з ким я хочу поспілкуватися, ми завжди можемо зустрітися на обід або каву й чудово провести час. Тим паче, світське життя – вельми енергозатратна річ! Я ж намагаюся залишатися в режимі енергозбереження, щоб акумулювати сили для по-справжньому важливих завдань.
Максимально вибірково ставлюся до того, які запрошення я приймаю і навіщо. Встигнути з’явитися скрізь фізично неможливо. До того ж, я і сама проводжу івенти в межах своїх проєктів – вони завжди в пріоритеті.
Про зміну кола спілкування
Завдяки новому бізнесу у мене з’явилося нове захоплення, називається онтопсихологія. Одне з правил цього напрямку – легко відпускати людей з життя. Людина, з якою ти спілкуєшся сьогодні й тобі це спілкування дуже цікаве і корисне, завтра може стати для тебе не ресурсним та енерговитратним. В такому випадку вам краще дистанціюватися, можливо, через час ви знову зустрінетеся і будете корисними один одному. Триматися за людину через якісь спогади, приємні емоції, які були колись, не має сенсу. Емоції прибираємо, включаємо раціо.
Триматися за людину через якісь спогади, приємні емоції, які були колись, не має сенсу.
Багато людей і самі стали «відвалюватися». Бувало, зустріну подругу, з якою раніше могли три години захоплено про щось базікати, а тепер нам нема про що поговорити.
Про дружин багатих чоловіків
Найчастіше в сім’ях, де жінка професійно не реалізована, зосереджена лише на сім’ї та побуті, чоловік починає шукати розваг на стороні. Мені ж важливо, щоб моє коло інтересів не зводилося тільки до шопінгу та відвідування салонів краси, але давало можливість самореалізації та внутрішнього наповнення мене як особистості. Тоді в подружжі завжди є, про що поговорити, є захопленість один одним.
Особисто мені дуже цікаво спілкуватися з моїм чоловіком, ба більше, іноді я його настільки перевантажую своїми питаннями і бажанням обговорити якісь хвилюючі мене моменти, що він спочатку просить залишити його в спокої, але зазвичай залучається до розмови і спілкування переростає в захоплюючий нас обох діалог.
Коли я пішла на курси онтопсихології, він поставився до цього дуже скептично і був незадоволений: щонеділі, в сімейний день, я їздила туди як штик. Згодом він побачив результат виконаної роботи і визнав, що це було вірне рішення, що пишається мною і моїми досягненнями. Часом навіть ставить мене в приклад як людину, яка дійсно працює над собою.
Про корисні звички і практики
Разом зі зміною способу і ритму життя змінилися й звички. Я щодня просинаюся о 6:45 ранку і з 8:00 ранку мій робочий день вже в активній фазі, все розплановано. Коли я тільки почала займатися бізнесом, були й складності – в певний момент робота так поглинула, що я просто запустила себе: перестала ходити на спорт, між манікюром і зустріччю з партнерами я вибирала зустріч, тощо. Баланс похитнувся. Як це трапляється у багатьох strong woman в підприємництві, чоловіча енергія почала даватися взнаки більше, ніж жіноча. Я бачила багато таких прикладів, бо в моєму оточенні чимало дівчат, які рулять великими бізнесами – дуже часто жіноча сторона їх натури «просідає». Це позначається і на стилі одягу, і на поведінці, і на багатьох інших моментах.
Як це трапляється у багатьох strong woman в підприємництві, чоловіча енергія почала даватися взнаки більше, ніж жіноча.
Одного разу відчула, що вже просто розвалююся: самопочуття жахливе, я починаю просто втрачати жіночу привабливість. Взяла себе в руки і швиденько повернулася в колію. Манікюр та фарбування коренів для мене тепер не менш пріоритетні, ніж планування бюджету.
Тепер кожен ранок я починаю з дихальної практики «збору енергії», як я її називаю – спеціально для мене її розробив професійний коуч. Це 40-хвилинний комплекс, який об’єднує дихальні і фізичні вправи, розтяжку та інше. Якщо у мене протягом дня дуже важлива зустріч або переговори, я роблю цей комплекс за пару годин. Крім цього я двічі на тиждень ходжу на бокс, що теж допомагає опрацьовувати не тільки тіло, а й певні якості характеру.
Новий формат відпочинку
Zoom-зустрічі стали невід’ємною частиною мого життя, незалежно від того, де я перебуваю – у відпустці, відрядженні або вдома, – щодня я перебуваю в робочому режимі, адже я несу відповідальність не тільки за себе, але й за колектив людей, які на мене працюють.
Мені цікавіше відправитися в ретрит або до святих місць – там я дійсно заряджаюсь енергією, набагато більше, ніж від танців до упаду.
Сам формат відпочинку теж змінився і тепер замість Міконосу або Ібіці я оберу за краще поїздку в більш ресурсне місце. Наразі мені цікавіше відправитися в ретрит або до святих місць – там я дійсно заряджаюсь енергією, набагато більше, ніж від танців до упаду. Звичайно, і для танців час знаходиться, як же без цього (сміється). Але однозначно не в такій кількості, як раніше.
Сила ретриту
На ретрит я вже традиційно виділяю тиждень раз на рік. Двічі це був Кіпр, одного разу – Франція. Їжджу завжди з тим самим організатором, а ось склад попутників завжди різний і це по-своєму здорово. Цікаве спостереження: кожен, як і я, вирушає в ретрит зі своїм запитом, але насправді тисячі років люди не змінюються і хочуть одного – здоров’я, щастя, успіху, багатства.
Тисячі років люди не міняються і так само просять здоров’я, щастя, успіху, багатства.
В останній раз я їздила із запитом розібратися у фінансовій стороні бізнесу, з якою у мене було чимало труднощів – все не виходило «схопити» цю навичку, розібратися з бюджетами та грошовими потоками. Після ретриту в голові все стало по поличках, в команду почали приходити потрібні люди, поступово все встало на рейки.
Про ставлення до грошей та інвестицій
Все життя до грошей ставлюся легко. У мене ніколи не було мети працювати за зарплату, завжди більше цінувала процес. Навіть коли в студентські роки працювала товарознавчинею, отримуючи копійчану оплату в 100 доларів. Але я ніколи не хвилювалася через кількість грошей в гаманці, вони є – і добре. На щастя, життя завжди підкидало можливість заробітку, з 16 років я забезпечую себе сама, без допомоги батьків.
У мене ніколи не було мети працювати за зарплату, завжди більше цінувала процес.
Мій чоловік може дати мені стільки грошей, скільки мені потрібно, але я до нього звертаюся виключно за інвестиціями, які передбачають повернення коштів. Ніколи не прошу у нього грошей на нову сумочку або пару Jimmy Choo, всі свої побутові, повсякденні потреби закриваю самостійно. За ті фінанси, які отримую в якості інвестицій, тримаю строгий звіт. Відносини відносинами, а гроші – грошима!
У плануванні бюджетів ресторану я дуже скрупульозна: прораховується кожна позиція, кожна графа, не робиться жодних імпульсивних і необдуманих витрат. Я ніколи не придбаю до зали меблі Fendi тільки тому, що вони красиві і мені так захотілося. Сідаю і рахую: скільки буде витрачено, як і коли кошти повернуться – в бізнесі все повинно окупатися. У житті ж я набагато легше, навіть легковажніше ставлюся до грошей, тут я справжня жінка. Сподобалася кофточка – купила, не особливо замислюючись і не обмежуючи себе у витратах.
А ось рішення про нові бізнес-напрямки мені зазвичай даються складно, завжди боюся починати щось нове. Але «очі бояться – руки роблять»!
Про команду
Не дарма робота з людьми вважається однією з найскладніших. Почавши керувати великою кількістю людей, я спеціально пішла на курси психології, щоб стати більш обізнаною. Наприклад: для мене завжди було великою проблемою звільнити співробітника. Змогла пропрацювати цей аспект після того, як мені довелося за тиждень звільнити 11 людей. Я чекала цього дня з жахом, прокидалася з думкою: як же я зможу? Змогла. Перші пройшли у мене через біль, а з останніми ми вже мило і легко прощалися.
Інколи людина починає маніпулювати: «я не відчуваю, що мене цінують», «мені не вистачає того або цього в роботі», «я не відчуваю себе щасливим». Найулюбленіше – «я зараз напишу заяву про звільнення». Раніше я намагалася поговорити, знайти компроміс. Тепер, щойно я чую про це – вважайте, заяву мною вже підписано. До побачення, йдіть. І знаєте, люди стали цінувати свої робочі місця.
Щойно я чую про заяву про звільнення – вважайте, вона мною вже підписана. До побачення, йдіть.
Про делегування
З делегуванням у мене немає проблем. Мабуть, ця опція закріпилася з появою дітей. У старшої дитини няня з’явилася через півроку після народження, а у молодшої – ще до появи на світ. Я цілком усвідомлюю: якщо я буду вникати в кожну деталь, просто нічого не буду встигати. Мені, як власниці бізнесу, потрібно правильно задавати вектор розвитку, а операціонкою повинні займатися вузькі фахівці, в кожному напрямку повинен працювати профі.
