Юлія Приймак про кохання, створення сім’ї та народження дітей під час війни
Наш світ урятує лише любов! У цьому ми пересвідчуємося щоразу, коли бачимо, як українці створюють родини й народжують дітей навіть під час війни – тому що з коханням, вірою в Україну і в нашу Перемогу! Як-от чинить героїня нашої зйомки Юлія Приймак – керівниця Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та співзасновниця БФ «Стратегія відродження України».
Вона працює пліч-о-пліч із головою ГУР Кирилом Будановим, особисто зустрічає на обмінах українських військовополонених і підтримує зв’язок із їхніми родинами, щодня керує великою командою. Здавалося б, геть нежіноче навантаження!
Поза роботою Юлія – щаслива мама трьох дітей. Жінка, яка, як і багато українок, завжди подумки з коханим, котрий зараз боронить країну на передовій. Днями відбулася важлива подія – пара узаконила свій шлюб. З такої нагоди від редакції видання INSIDER.UA ми зробили Юлії подарунок – фотозйомку у весільній сукні.
Не лише, щоб були світлини на згадку, а й щоб у цей важливий день вона змогла почуватися не військовою з надвідповідальністю, а просто нареченою: тендітною, ніжною і закоханою. Ділимося ексклюзивними світлинами й нашою бесідою з цією неймовірною жінкою!
Чому вирішили не відкладати оформлення шлюбу на «після війни», а зробили це саме тепер?
Це не про «весілля». Це одруження – логічне продовження кохання й бажання бути Родиною в шлюбі. Тож ми вирішили офіційно оформити стосунки. Це сімейне й дуже особисте. Це подарунок одне одному – створення Родини.
З досвіду служби скажу більше: під час війни у правовій державі – це навіть обовʼязок і юридично правильна необхідність. Це правові й соціальні гарантії і для жінки, і для дітей в родині. З цієї позиції – я лобіст офіційних шлюбів.
Ваші стосунки щодня випробовуються відстанню і війною. Що допомагає не втрачати надію і вогонь почуттів одне до одного?
Кохання, звісно! Віра в нашу Перемогу! Усі випробування ми проходимо РАЗОМ. І на війні ми також разом, навіть, коли не поруч. Наші взаємини ґрунтуються передовсім на розумінні та цілковитій взаємопідтримці. Це зріле й витримане почуття.
Як тобі вдається поєднувати материнство з військовою службою?
Це моє життя. Весь вільний час присвячую дітям і родині. Діти й навіть найменша, чоловік – усі ми в одному потоці. Ярослава вже проявляє військово-командирські риси характеру, жестами й голосом! (сміється) А хлопці – то мої найкращі «домашні волонтери». Старшому сину Вадиму 12 років: навчається в «Кадетському». Дисципліна та правильне виховання. Найголовніше: діти мають відчувати любов батьків. Діти, яких люблять, виростають дорослими, які вміють любити!
Як це – тендітній жінці щодня працювати серед чоловіків-військових, керувати ними?
Усе життя, діяльність та навчання наче готували мене до цієї війни і того, чим я зараз живу. Усі мої професії були чоловічими: поліція, політика, будівництва… Не дивно, що зараз я саме там, де маю бути, роблю те, що вмію, і з повною віддачею. Люди 24/7… Допомога й підтримка. І найперше – від мого колективу. Вони в мене всі найкращі! Усі – різні, у кожного свій профіль, усі професіонали, а найголовніше – у нас однакові цінності та спільна мета.
Чоловік на передовій, троє дітей, військова служба – як щодня віднаходиш моральні й фізичні сили боротися на усіх фронтах?
Устала й пішла! (сміється) Власне, це зрозуміло вже зі сказаного мною.
Як наважилися на третю дитину під час війни?
Завжди знала, що в мене буде донька. Можливо, й не одна! Діти самі обирають і батьків, і час, коли їм народитись. Ніколи не буде кращого часу, ніж ЗАРАЗ.
Народила я, до речі, також «за наказом» командира! (сміється) Зустріла його в четвер у приймальній, а він запитує: «Юлю, що ви тут робите? Їдьте в пологовий». Відповідаю: «Я там уже не раз була, пане генерале, надайте, будь ласка, чіткіший наказ». Він: «Їдьте народжувати!» І в неділю на світ з’явилася Ярослава Василівна. Отакої!
На обмінах – зашкальні емоції, адреналін, радість – це завжди знімало всі труднощі вагітності: ані болі в спині, ані важкості в ногах, лише приємні хвилювання.
Навіть на останніх днях вагітності ти їхала на обміни. Чи не боялася народити просто на кордоні?
Обміни, повернення українців додому – це моя сила, енергія та стимул до майбутніх дій! Памʼятаю, як в останні дні перед пологами найбільше хвилювалася, що командир не дозволить мені їхати на обмін. Але він не з таких! (сміється) Він дуже відважний, і ми, його оточення, маємо відповідати його рівню.
Чи потрібно сприяти народжуваності в Україні на законодавчому рівні? Як саме, з чого починати, як вважаєш?
Звісно, потрібно! Українці – це взірець для наслідування. Ми – сильні, стійкі, розумні. За роки війни в цьому переконався весь світ.
«Заохочення» до покращення демографічної ситуації слід закріпити на державному рівні. Особливо, для жінок, які народжують від військових! Це має бути повний соціальний пакет для дитини від моменту її зачаття й до весілля! Ви тільки уявіть, який потужний генетичний код матиме наша нація. Батьки майбутніх українців – вояки, загартовані в боях, патріоти: надстійкі і фізично, і морально, мужні та мудрі воїни!
Як вдається поєднувати такі різні напрямки, як повернення в країну військовополонених із благодійною діяльністю задля підтримки дітей і матерів?
Відповідь та сама, що вже була: піднялася й пішла! (сміється)
Як виникла ідея організувати разом із INSIDER.UA концерт до Дня захисту дітей?
Люди, які мають можливості, важелі впливу, кошти – виберіть, що саме ви можете з цього переліку – обов’язково мають підтримувати військовиків та їхні родини. Їм дуже непросто. Усім. Не воюєш (з різних причин) – допомагай, як можеш. Ця війна стосується КОЖНОГО з нас.
У людей, обʼєднаних одними цінностями, народжуються й спільні корисні проєкти. Як-от із редакцією видання INSIDER.UA. Його засновниця Ольга Торнер, комерційна директорка Анна Малиновська й шеф-редакторка Ксенія Виноградова – люди з великим серцем. Це перший наш спільний захід і точно не останній! Буде ще багато добра й допомоги. Долучайтеся!
Придбати квитки на концерт можна тут.
Фото: Віра Снежко
