«Сім’я, про яку я мріяла»: Іванна Онуфрійчук ділиться світлинами з сімейного архіву

Здавалося б, зовсім нещодавно українська телеведуча Іванна Онуфрійчук і казахський бізнесмен Алмаз зіграли одразу два гучних весілля – на Мальдівах, а згодом – у Києві. Між тим, подружжя днями відзначило вже третю річницю шлюбу.

До повномасштабного вторгнення Іванна жила на дві країни, щоби поєднувати кар’єру в Україні  та особисте життя. Після 24 лютого 2022 року вона мешкає у Швейцарії, де розвиває власний благодійний фонд IvAlive та будує сім’ю з чоловіком.

З нагоди річниці шлюбу ми поцікавилися в Іванни, як змінилися їхні стосунки з чоловіком за цей час. Також Іванна ексклюзивно для INSIDER.UA поділилася світлинами з сімейного альбому, які трепетно зберігає в галереї телефону, а також найціннішми спогадами про ці три роки. 

Іванна Онуфрійчук
телеведуча, засновниця БФ IvAlive

Без сумніву, за ці роки наші стосунки з Алмазом і ми самі змінилися. Між нами з’явилося більше довіри, підтримки та взаємоповаги. На початку він дуже ревнував мене до всіх, намагався контролювати, хто і як мене обіймає на фото зі зйомок, кому відправила повідомлення зі смайликом сердечка чи поцілунку! (сміється)

Не знаю, чи це була недовіра, чи страх втратити, чи все разом. Але тепер такого зовсім немає ані з його, ані з мого боку. Ми поважаємо одне одного і повністю довіряємо.

Що відчутно змінилося: ми одне в одного – на першому місці. На початку стосунків і після весілля ми ніби звикали до нового статусу, свою роль відігравала й відстань. А тепер у нас з’явилося відчуття повноцінної сім’ї. Я завжди враховую інтереси свого чоловіка й раджуся з ним під час ухвалення рішень, він, зі свого боку, – робить так само.

До речі, про відчуття сім’ї. З початку вторгнення ми рік жили з усією моєю родиною, у нас майже не було часу, аби побути лише вдвох. Ми досить довго шукали можливість переїхати в інше житло. Коли нарешті вдалося це зробити, ми певний час жили поміж коробок та мішків з одягом, бо у Швейцарії помешкання завжди здається і винаймається порожнім. Але які ж були щасливі, що нарешті вдвох, у спокої й тиші!

У мене збережено багато фото з наших побачень. Мені неймовірно пощастило, що мій чоловік – ще більший романтик, аніж я! Тому він завжди вигадує, як мене здивувати. Ось, наприклад, наш із ним перший політ на повітряній кулі на одну з наших річниць. Він вирішив, що просто піднятися в небо над Швейцарією мало, тому влаштував невеликий обід під час польоту!

Можливо, відколи ми живемо разом постійно, а не на відстані, цієї романтики стало менше. Та вона не зникла, а більше змінилася на турботу одне про одного, сімейний побут і традиції.

Мені неймовірно пощастило, що мій чоловік – ще більший романтик, аніж я!

Ми завжди вечеряємо разом і обговорюємо, як у кого минув день, а потім дивимося серіали чи фільми. Це наша улюблена частина доби.

Щойно я почала приїздити до Швейцарії, у нас з’явилася традиція кожні вихідні мандрувати разом в гори. Коханий показав мені, що таке справжній хайкінг. Ми обожнювали ходити на вихідних новими стежками, відкривати для себе красиві пейзажі та краєвиди. Треба буде повернутися до цього!

Також цінні спогади з концерту мого улюбленого гурту Coldplay, який був моєю мрією! Ми потрапили на нього випадково, коли поїхали у відрядження в Італію. За день до концерту ми дізналися про нього і дивом вдалося дістати квитки.

До речі, про здійснення мрій. Коханий знав, як я хотіла мати власний фонд і відкрити його тоді, коли це буде не лише моїм бажанням, а й потребою інших. Коли почалася велика війна, я повернулася до цієї думки, але вагалася. Тоді було взагалі важко наважитися на якісь рішення…

Та мій чоловік мене дуже підтримав і взагалі став ініціатором того, щоб створити цю фундацію в Швейцарії. Не знаю, чи ризикнула я би сама, без його віри. Завжди буду йому за це вдячна, адже зараз це справа, якій я присвячую всю себе!

Також у галереї зберігаю багато родинних моментів – тут наші цінності з коханим теж однакові. Цього року ми вперше зібрали майже всіх наших рідних на спільну різдвяну вечерю.

Також дуже запам’яталася наша перша подорож з моїми дівчатами до Парижа. Я мріяла показати їм це місто і мені було приємно, що Алмаз захотів розділити цей момент з нами.

Що важливо, мій чоловік полюбив не лише моїх рідних (а їх багато!), а й хвостатого члена сім’ї – Персика. Вашій увазі людина, яка з дитинства не любила котів і казала, що їх ніколи не буде у нашій спальні! (сміється)

Ще із забавних спогадів – наша перша спільна зйомка в Києві, яка була взагалі першою у житті чоловіка. Йому було незвично, він трохи соромився, особливо коли візажисти наносили базовий макіяж, а одягали стилісти. Але каже, що відчував себе зіркою!

Момент, коли ми обоє почувалися зірками, але незручно було навіть мені – наша перша зйомка love story у Женеві та Лозанні. Ми фотографувалися у місті, а потім пішли на пляж, щоби зазнімкуватися біля Женевського озера. І коли ми позували на сходах, з яких можна зайти у воду, цілувалися й обіймалися, люди аплодували й свистіли. Було і ніяково, і смішно!

І звичайно ж, як і у всіх людей, в моїй галереї є світлини з важливих для нас моментів, які запам’ятовуються надовго. Як-от коли коханий вперше приїхав до мене на ефір «Танців з зірками». У той вечір я вела шоу з відчуттям особливої підтримки у залі.

Так само було, коли чоловік спостерігав, як я проводжу перший благодійний концерт від нашого фонду ivAlive. Я хвилювалася, бо вперше презентувала фонд і наші проєкти англійською на велику публіку. Але він, як завжди, дивився на мене із захопленням в очах.

А на фото нижче – ми з дівчатами прийшли на захід із нагородження підприємців за їхній вклад у бізнес, який був важливим для чоловіка. Коханому було дуже приємно, що не лише я розділяю з ним такий момент, а й наші мами та сестри!

І наостанок поділюся теплим моментом, який став останнім чудовим довоєнним спогадом – святкування нашої першої річниці в лютому 2022-го, за 2 дні до повномасштабного вторгнення. Ми після вечері у символічному для нашої сім’ї місці, як діти радіємо теплому вечору. Тоді я навіть не уявляла, що за два дні життя кардинально зміниться.

Нагадаємо, з початку повномасштабної війни Іванна проживає у Швейцарії на постійній основі, де розвиває власний благодійний фонд IvAlive, який опікується українськими дітьми-біженцями та жінками.